Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методичні рекомендації до вивчення теми 1 страница




АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

ТЕМА 2

Перелік рекомендованих джерел [1,15,36,38,45,46,50, 51,53,56,58,59,62,63].


Важливим кроком у проведенні реформи в сфері адміністрування податків став Закон України № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон № 2181), спрямований на посилення відповідальності платників податків і впровадження заходів щодо вдосконалення механізму контролю за правильністю сплати податків. Він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок визначення податкових зобов’язань і термінів їх погашення, процедуру оскарження дій контролюючих органів, заходи примусового стягнення податкової заборгованості, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій.

Контролюючі органи з питань оподаткування та їх компетенція. Законом визначений вичерпний перелік контролюючих органів, на які покладені функції контролю за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків та погашенням податкових зобов’язань. Зокрема, згідно з Законом, контролюючими органами є:

- митні органи - стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну тери­торію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

- органи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України;

- органи фондів загальнообов’язкового соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов’язкове соціальне страхування;

- податкові органи - стосовно податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім тих, за справляння яких відповідають інші контролюючі органи.

При цьому органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Податкові зобов’язання та способи їх визначення. Податкові зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити відповідну суму коштів до бюджетів та державних цільових фондів у порядку і строки, визначені законами з оподаткування.

Платник податків самостійно розраховує податкові зобов’язання та зазначає їх у податковій декларації. Термін “податкова декларація” визначає документ податкової звітності або розрахунок, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку та який подається платником податку до контролюючого органу у встановлені строки.

Законом № 2181 передбачена уніфікація строків подання податкових декларацій в залежності від тривалості базового податкового (звітного) періоду.

Декларації подаються до контролюючого органу:

- протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового місяця;

- протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового кварталу (півріччя);

- протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного року, крім декларацій з доходів фізичних осіб, термін подання яких - до 1 квітня року, що настає за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком, під базовим періодом для оподаткування прибутку підприємств, слід розуміти перший податковий період, наприклад, квартал. Декларація останнього періоду прирівнюється до річної, у цьому випадку річна декларація не подається.

Податкова декларація приймається контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у ній показників. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо її прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень, тягне за собою дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

Податкова звітність, заповнена всупереч затвердженим правилам, може бути не визнана контролюючим органом, якщо:

- в декларації не зазначені обов'язкові реквізити;

- декларацію не підписано відповідними посадовими особами і не скріплено печаткою платника податків.

У цих випадках контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої). Платник податків має право надати нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Податкове зобов’язання,самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Воно не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку та підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем подання декларації.

Контролюючий органвизначає суму податкового зобов’язання платника за прямими методами та відповідає за правильність нарахування податків у наступних випадках:

- платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

- дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

- контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у наданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

- згідно з законами про оподаткування, нарахування зобов’язань здійснює контролюючий орган у звичайному порядку.

Непрямі методи визначення податкових зобов'язань.За непрямими методами суми податкового зобов'язання визначаються виключно податковими органами у разі якщо:

- платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію, і податковий орган не може встановити фактичне місцезнаходження підприємства чи його відокремленого підрозділу;

- платник податків (чи його посадова особа) не подав в установлені терміни податкову декларацію і ухиляється від надання відомостей, передбачених законодавством;

- платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і не веде податкового обліку або не пред'являє первинні документи;

- платник податків подав податкову декларацію, але в ході документальної перевірки не підтверджує розрахунки, що наведені у декларації, наявними документами обліку.

За непрямими методами можуть бути визначені суми податкового зобов'язання з:

- податку на додану вартість;

- податку на прибуток підприємств;

- рентних платежів;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів;

- збору за забруднення навколишнього природного середовища;

- податку з реклами;

- готельного збору;

- податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

- акцизного збору.

Непрямі методи - це визначення сум податкових зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання.

При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи. Згідно з даними про коди економічної діяльності платника податкова інспекція надсилає запити до відповідних органів - зовнішніх джерел отримання інформації, наприклад:

- до банківських установ для отримання інформації про поточні, депозитні та інші рахунки, наявність та обіг коштів на цих рахунках (з призначенням платежу); іншої інформації, пов'язаної з обчисленням і сплатою податків;

- до органів державної статистики - щодо поданої статистичної звітності та інформації для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності;

- до виконавчих органів місцевих рад - для отримання відомостей про суми плати за оренду землі, комунального майна;

- до бюро технічної інвентаризації - для отримання даних про зареєстровані об'єкти нерухомості;

- до органів Державтоінспекції - щодо інформації про зареєстровані транспортні засоби;

- до органів, уповноважених проводити державну реєстрацію та видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на провадження деяких видів підприємницької діяльності, - для отримання відомостей про видачу таких дозволів суб'єктам підприємницької діяльності;

- до спеціальних органів у галузі екології та природних ресурсів – для одержання відомостей про обсяги викидів, скидів і розміщення відходів. Отриману інформацію можна використовувати для визначення об'єкта оподаткування збором за забруднення навколишнього середовища;

- до органів виконавчої влади у галузі водного господарства – для одержання відомостей про фактичний обсяг води, забраної водокористувачами і т. д.

Податкові зобов'язання платника визначаються такими непрямими методами:

- економічного аналізу;

- розрахунку грошових надходжень;

- аналізу інформації про доходи і витрати платника податків;

- контролю витрат і доходів фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності.

Приклад 1. Обчислення бази оподаткування методом економічного аналізу.

Метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати та ін.), які характеризують господарську діяльність платника податків.

За даними звітності попередніх періодів та іншої інформації підприємство “А” виробляє хліб білий формовий. Податкова звітність за 2002 рік не надана, в той же час підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність.

Для визначення суми зобов'язань використовується інформація, отримана від обласного управління статистики, енергопостачальної компанії (Обленерго), Державного комітету з енергозбереження України, уповноваженого банку. В результаті проведеного аналізу отриманої інформації, з урахуванням взаємопов'язаних показників, здійснюється розрахунок звітних даних підприємства (дані наведені без ПДВ) і визначаються:

- обсяг реалізованої продукції (форма №1-П “Звіт малого підприємства про виробництво промислової продукції”; форма № 1-П-КП річна “Звіт підприємства про виробництво продукції” - із обласного управління статистики – 17 т;

- дохід (виручка) від реалізації (форма № 2 “Звіт про фінансові результати”); інформація банківських установ. За умови, якщо зазначена сума отримана в результаті операцій, що оподатковані за ставкою 20 відсотків – 470 грн.;

- вартість 1 кВт електроенергії - інформація енергопостачальної компанії - 0,15 грн;

- кількість кВт електроенергії, витраченої за рік на підприємстві (форма 11-ер “Звіт про витрати палива, теплоенергії, електроенергії”) - із обласного управління статистики – 212 тис. кВт;

- сума грошових коштів, сплачена за електроенергію (форма 11-ер “Звіт про витрати палива, теплоенергії, електроенергії”) - із обласного управління статистики – 58 тис. грн.;

- кількість кВт електроенергії, витраченої на виробництво 1 т продукції (форма 11-ер “Звіт про витрати палива, теплоенергії, електроенергії”) - із обласного управління статистики – 11,5 кВт/1 т;

- кількість електроенергії, необхідної на виробництво 1 т хліба відповідно до нормативів витрат, розроблених Державним комітетом з енергозбереження України (Постанова КМУ від 15.07.97. № 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві" – 630 кВт /1т;

- вартість 1т продукції (форма № 1-П-КП річна "Звіт підприємства про виробництво продукції")- із обласного управління статистики – 27,7 тис. грн.

На підставі вищенаведеного визначається:

- кількість кВт електроенергії, яку підприємство повинно було витратити на виробництво 17 т продукції згідно з встановленими нормами витрат електроенергії

17 т х 630 кВт /т = 10,7 тис. кВт;

- вартість електроенергії, яку підприємство повинно було витратити на виробництво 17 т продукції згідно з встановленими нормами витрат електроенергії

10,7 тис.кВт х 0,15 грн. = 1,6 тис. грн.;

- вартість електроенергії, витраченої підприємством понад нормативи

58 тис. грн. - 1,6 тис. грн. = 56,4 тис. грн.;

- розрахунковий вихід продукції (на підставі даних про використання понаднормативної електроенергії)

56400 грн.: 630 кВт / 1т = 89,5 т продукції.

Таким чином, розрахунковий обсяг валового доходу, не задекларованого підприємством, складатиме:

а) за статистичними даними, інформацією банку та інших джерел - 470 тис. грн.

б) встановлений методом економічного аналізу:

89,5 тон х 27,7 тис. грн. = 2479,2 тис. грн.

Всього не задекларовано валового доходу:

470 тис. грн. + 2479,2 тис. грн. = 2949,2 тис. грн.

Не задеклароване податкове зобов'язання підприємства:

- з податку на додану вартість 2949,2 тис. грн. х 0,2 = 589,8 тис. грн.;

- з податку на прибуток 2949,2 тис. грн. х 0,3 = 884,8 тис. грн.

Приклад 2. Визначення суми податкового зобов'язання за оцінкою витрат.

Підприємець "І" здійснював торговельно-посередницьку діяльність протягом року. Після закінчення звітного періоду ним була подана до державного податкового органу декларація про доходи. Згідно з поданою декларацією підприємцем був отриманий валовий дохід у сумі 5000 грн. Валові витрати склали 4000 грн.

До складу витрат ним було віднесено: вартість придбаної для реалізації продукції, оренда приміщення, заробітна плата реалізаторів, внески до Пенсійного фонду тощо. Таким чином, дохід, який підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян, становить 1000 грн.

Розрахунок прибуткового податку за звітний період здійснено виходячи з його середньомісячного доходу, а саме:

1000 грн.: 12 = 83,3 грн.

На підставі порівняння середньомісячного доходу підприємця з розміром встановленого законом прожиткового мінімуму доходів громадян на працездатну особу, а також з необхідними витратами на приватні потреби сім’ї, був зроблений висновок про можливе приховування доходу від оподаткування.

На підставі інформації, одержаної згідно з законодавством як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел, встановлено, що громадянин "І":

- придбав та зареєстрував на своє ім'я автомобіль вартістю 5000 грн;

- придбав квартиру вартістю 20000 грн.

Зіставивши ці факти, працівник податкового органу зробив висновок:

Доходна частина розрахунку за рік Витратна частина розрахунку за рік
Дохід, отриманий від заняття підприємницькою діяльністю - 5000 грн. Витрати, понесені від заняття підприємницькою діяльністю, згідно з поданою декларацією - 4000 грн.;
  придбання автомобіля -5000 грн.;
  придбання квартири - 20000 грн.
Усього дохід - 5000 грн. Усього витрати - 29000 грн.

Інспектор органу державної податкової служби порівнює загальні суми фактичних витрат із задекларованим підприємцем доходом і визначає різницю між ними у сумі:

29000 грн. - 5000 грн. =24000 грн.

Під час подальшої перевірки згідно з отриманою інформацією було встановлено, що підприємець "І", крім роздрібної торгівлі в орендованому приміщенні, займався оптовою торгівлею пивом, яке купував на пивзаводі за готівку.

Узгодження податкових зобов’язань, визначених контролюючим органом. Сума податкового зобов’язання, розрахована контролюючим органом, вказується у податковому повідомленні та надсилається платнику податків. Податкове зобов’язання, визначене контролюючим органом, вва­жається узгодженим у день отримання платником податків такого повідомлення и має бути погашеним протягом 10 днів, якщо його нарахування було пов’язане з порушенням податкового законодавства та платник податку не оскаржує рішення контролюючого органу.

У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв інше рішен­ня, що суперечить законодавству, він має право звернутися до такого контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Законом визначений термін, протягом якого платник податку може оскаржити рішення контролюючого органу (10 днів), а також термін, протягом якого контролюючі органи повинні розглянути скаргу платника податків (20 днів, в окремих випадках – до 60 днів). Якщо контролюючий орган не задовольнив скаргу платника, він має право протягом 10 днів після отримання відповіді звернутися до контролюючого органу вищого рівня, у подальшому – до центрального контролюючого органу.

У випадку, коли платник податку не погоджується з рішенням центрального контролюючого органу, таке рішення не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Платник податку також має право одразу оскаржити рішення контролюючого органу в судовому порядку без попереднього його адміністративного оскарження. Поряд із цим платник податку зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

У разі конфлікту інтересів, коли різні закони припускають неоднозначне трактування норм і положень, рішення приймається на користь платника податків.

Протягом періоду від початку до закінчення процедури оскарження сума податкового зобов’язання вважається неузгодженою, сплаті не підлягає, і штрафні санкції до неї не застосовуються. Днем узгодження податкового зобов’язання є день закінчення процедури адміністративного або судового оскарження. Строк сплати – 10 днів, наступних за днем такого узгодження.

Узгоджені суми податкового зобов’язання та штрафних санкцій (за їх наявності, наприклад, за результатами документальної перевірки), не сплачені в установлені строки, визнаються сумою податкового боргу такого платника податків. У разі його виникнення податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) платнику податків першої податкової вимоги, у разі непогашення за цей період суми податкового боргу.

Схема розвитку подій в процесі погашення податкових зобов’язань представлена на рис. 2.1.

Оскільки, згідно з Законом, органами стягнення євиключно податкові органи, інші контролюючі органи, що провели процедуру узгодження подат­кового зобов’язання з платником податків, надсилають відповідному податковому органу подання про здійснення заходів щодо погашення податко­вого боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

З метою захисту інтересів бюджету Законом передбачено, що активи платника податків, які мають податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає також у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації.Право податкової застави не потребує письмового оформлення.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, вільно розпоряджається ними, за винятком операцій купівлі, продажу (крім готової продукції і запасів), інвестування, ліквідації, які потребують письмового узгодження з податковим органом. Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення вимог третіх осіб не дозволяється. Платник зобов’язаний письмово повідомляти наступних кредиторів про податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов’язань. Операції із заставленим майном контролюються податковим керуючим, якого призначає податковий орган.

Законом № 2181 чітко визначеніджерела сплати податкового боргу платника податків, у тому числі додаткові (заборгованість дебіторів і активи платника, попередньо передані у тимчасове користування іншим особам), а також кошти та майно, які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення (рис.2.2).

Адміністративний арешт активів. Закономпередбачено також запровадження адміністративного арешту активів платників податків, які ухиляються від їх сплати, як винятковий спосіб забезпечення його податкового боргу.

Арешт активів може бути повним та умовним.

Повний арешт активів полягає у забороні платнику податків вчиняти будь-які дії щодо своїх активів, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.

Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами.

Законом визначаються обставини, за яких може застосовуватися адміністративний арешт, порядок його застосування та зупинення.

Поряд із цим, Законом передбачається можливість надання відстрочок або розстрочок податкових зобов’язань для сумлінних платників податків, які силою об’єктивних причин та форс-мажорних обставин опинились у скрутному фінансовому стані.

Якщо всі заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює заходи щодо погашення суми податкового боргу шляхом:

- стягнення коштів, які перебувають у власності;

- продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів здійснюється шляхом надсилання обслуговуючому банку (банкам), платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.


 

 


ПЗ – податкове зобов’язання

ПБ – податковий борг

 

Рис. 2.1. Схема розвитку подій у процесі погашення податкових зобов’язань.

 

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкового боргу, податковий орган приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує рішення про проведення їх продажу.

Податковий борг банкрутів. З моменту прийняття ухвали судом порушення справи про банкрутство погашення податкового боргу такого платника податків визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Суб'єктами банкрутства можуть бути:

1) юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі державні підприємства (крім казенних підприємств);

2) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Не можуть бути суб'єктами банкрутства:

- відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

- комунальні підприємства, засновані на власності відповідної територіальної громади, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення про незастосування до них положень Закону про банкрутство;

- казенні підприємства;

- фізичні особи - не суб'єкти підприємницької діяльності.

Органам державної податкової служби доцільно звертатися до суду із заявами про порушення справ про банкрутство у випадках, коли боржник має податковий борг, а саме:

- коли майна боржника - юридичної особи в дійсності не вистачає на відшкодування судових витрат у справі про банкрутство;

- коли протягом дванадцяти місяців не проводилися операціїна рахунках боржника;

- коли боржник - юридична особа припинив діяльність;

- коли громадянин-підприємець - боржник або керівник юридичної особи-боржника (які фактично припинили свою діяльність) відсутні та визначити їх місцезнаходження неможливо.


 
 

 

 

 

 
 

 


Рис. 2.2. Кошти та майно, які не можуть бути використані для погашення податкового боргу.

Процедура банкрутства вимагає значних грошових витрат (оплата оголошень в офіційних друкованих виданнях, праці арбітражних керуючих), а також значних зусиль працівників органів державної податкової служби щодо збору необхідних документів та матеріалів для підготовки заяв про порушення справ про банкрутство (хоча заздалегідь відомо, що у боржника відсутні і майно, і кошти для погашення не тільки податкового боргу, а й судових витрат). Таким чином, процедура банкрутства - неефективний захід погашення податкового боргу, її можливо застосувати лише з метою списання безнадійного податкового боргу. Враховуючи зазначене, органам державної податкової служби необхідно своєчасно застосовувати до боржників інші заходи для стягнення податкового боргу з метою отримання реальних надходжень до бюджетів.

 

Погашення податкового боргу в разі ліквідації та реорганізації платника податків. Якщо внаслідок ліквідації платника податків або скасування реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності частина його податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю його активів, борг погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства за умови, що вони несуть повну або додаткову відповідальність.

У разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи податковий борг погашається за рахунок юридичної особи, незалежно від того, чи є вона платником податку, збору (обов'язкового платежу), стосовно яких виник податковий борг філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

В інших випадках податковий борг, що залишився непогашеним після ліквідації платника податків, вважається безнадійним податковим боргом і підлягає списанню.

Якщо власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію платника податків, його податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

- за умови, що реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, такий платник податків після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкового боргу, який виник до його реорганізації;

- за умови, що реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися;

- за умови, що реорганізація здійснюється шляхом розподілу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення податкового боргу, які виникли до такої реорганізації.

Платник податку, активи якого знаходяться в податковій заставі або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити органи податкової служби про прийняття рішення щодо проведення будь-якої реорганізації та надати план реорганізації. Якщо податковий орган встановлює, що план реорганізації призводить або в майбутньому може призвести до неналежного погашення податкового боргу, він має право прийняти рішення про:

- розподіл суми податкового боргу між платниками податків, що виникають внаслідок реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного платника податків, без застосування принципу пропорційного розподілу;

- погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 422; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.