Суб’єкти державного фінансового контролю

За ознаками ініціювання і здійснення контролю суб’єкти державного регулювання економіки поділяють на дві групи: ті, що здійснюють загальний, і ті, що здійснюють спеціалізований державний фінансовий контроль.

До суб’єктів контролю першої групи належать ті органи державної влади та управління, які є і ініціаторами, і виконавцями контролю, до того ж не тільки в галузі фінансів. Здійснення специфічних контрольних повноважень ними делегується підпорядкованим їм спеціалізованим структурам. Наприклад, функції зі здійснення постійного контролю за використанням коштів державного бюджету парламент України делегував Рахунковій палаті. Уряд і Міністерство фінансів, в свою чергу, делегували функції зі здійснення поточного контролю за видатками державного бюджету Державному казначейству, а наступний – державній контрольно-ревізійній службі. Функції фіскального контролю за діяльністю платників податків главою держави покладено на Державну податкову службу.

Передусім до суб’єктів, що здійснюють загальний державний фінансовий контроль, треба віднести Верховну Раду України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна.

У цілому суб’єкти контролю, яким нормативно-правовими актами, прийнятими переважно суб’єктами контролю першої групи, делеговано функції зі здійснення постійного контролю у сфері фінансів, належать до суб’єктів контролю другої групи. Відмінність цих суб’єктів полягає в тому, що за результатами їхньої роботи управлінські рішення переважно приймають суб’єкти контролю першої групи (тобто органи представницької і виконавчої влади).

Важливе місце у системі державного фінансового контролю посідає Міністерство фінансів України, яке є центральним спеціалізованим органом виконавчої влади з управління фінансами. Міністерство фінансів має понад вісімдесятирічний стаж (існувало й у складі Центральної Ради, і за часів колишнього Союзу), але його діяльність відповідними законами не врегульована.

Контрольна функція Міністерства фінансів випливає з того, що згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, одним із основних завдань Мінфіну визначено забезпечення ефективного використання бюджетних коштів і здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю.

Відповідно до поставлених цим документом завдань Мінфін:

- здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

- здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;

- проводить у міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також отримує пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки;

- здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і камінням;

- здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на проведення державних грошових лотерей.

Головною контрольно-ревізійною інституцією з контролю за збереженням суб’єктами господарювання матеріальних цінностей і раціональним використанням фінансових ресурсів є Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРС). У 1993 році Верховна Рада України ухвалила закон, яким визначено статус, структуру, функції, права та обов’язки органів державної контрольно-ревізійної служби.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572 керівний орган ДКРС – Головне контрольно-ревізійне управління – віднесено до складу центральних органів виконавчої влади зі статусом державного комітету. Надалі цей статус закріплено Указом Президента України від 27 серпня 2000 року № 1031 «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України. Зокрема останнім визначено, що ГоловКРУ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України.

До основних суб’єктів державного фінансового контролю належать також органи державної податкової служби, яка була створена згідно із Законом УРСР від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ. Основним завданням цієї служби стало забезпечення дотримання законодавства про податки, облік усіх платників податків та інших обов’язкових платежів, а також здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати відповідних платежів.

Відповідно до Указу Президента України від 22 серпня 1996 року № 760 на базі Державної податкової інспекції України утворено Державну податкову адміністрацію України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує регулярне надходження коштів у державні фонди фінансових ресурсів. Також утворено державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах. Проте даним Указом деякою мірою фактично порушувалося положення статті 67 Конституції України, яке передбачає функціонування в державі саме податкових інспекцій, а не адміністрацій, до яких громадяни подають декларації.

Звичайно, така невідповідність положень Указу Конституції України не мала права на існування. Тому Законом України від 5 лютого 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дещо змінено назви низових ланок податкових органів: державні податкові адміністрації в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах були перейменовані на інспекції. Також Закон закріпив статус податкової міліції у складі органів державної податкової служби як спеціального підрозділу з боротьби із податковими правопорушеннями.

З проголошенням незалежності України у бюджетній системі відбувалися постійні зміни, одна з яких привела до відновлення системи казначейських органів, ліквідованих після революції 1917 року. Ці органи покликані займатися виконанням державного бюджету України та здійсненням контролю за витратами отримувачами його коштів.

Офіційно Державне казначейство було створене у 1995 році при Міністерстві фінансів на підставі Указу Президента України «Про Державне казначейство України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 було затверджено Положення про Державне казначейство, яке і визначило правовий статус Державного казначейства в системі органів виконавчої влади.

Одним із завдань Державного казначейства України визначено здійснення контролю за виконанням Державного бюджету України, надходженням і використанням коштів державних цільових фондів і позабюджетних коштів. Для цього органи казначейства наділені правом проводити у міністерствах, інших центральних та місцевих органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, установах банків незалежно від форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів.

Контроль за дотриманням митного законодавства підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і виду діяльності забезпечує Державна митна служба України, органи якої, зокрема, перевіряють правильність декларування товарів, що перетинають митний кордон України, нарахування, повноту і своєчасність внесення з них податків (ПДВ, акцизного збору і мита) та інших платежів, дотримання встановленого порядку переміщення через митний кордон України валютних цінностей.

Правові основи діяльності органів митної служби визначили Закон України «Про митну справу в Україні», остання редакція якого прийнята парламентом в 2000 році, Митний кодекс України від 12 грудня 1991 року та Положення про Державну митну службу України, затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 року № 1022.

Причетний до державного фінансового контролю і Фонд державного майна України. В частині здійснення державного фінансового контролю завданнями ФДМУ є нагляд за додержанням прав держави як власника частки акцій в акціонерних товариствах, видача ліцензій посередникам щодо організації підготовки до приватизації та продажу об’єктів приватизації.

Для реалізації цих завдань Фонд має право проводити інвентаризації загальнодержавного майна, що, відповідно до державної програми, підлягає приватизації, здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання, а також контролювати обіг приватизаційних паперів. Тобто Фонд може здійснювати контроль як на державних підприємствах, так і у акціонерних товариствах з часткою державного майна.

Дотримання учасниками фондового ринку (у т.ч. підприємствами незалежно від форми власності) обов’язкових нормативів достатності власних коштів, інших показників і вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами, ціноутворенням та дотриманням емітентами і операторами умов їх продажу (розміщення) на ринку здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Повноваження Державної інспекції України по контролю за цінами в частині державного фінансового контролю вперше були врегульовані у Положенні про Державну інспекцію України по контролю за цінами, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1991р. № 353. Вони випливають з таких завдань інспекції: здійснення державного контролю за дотриманням встановленого порядку затвердження й застосування цін і тарифів у міністерствах і відомствах, державних, кооперативних і громадських підприємствах, організаціях і установах, а також на підприємствах, в об’єднаннях, установах і організаціях, заснованих за іншими формами власності, включаючи спільні підприємства; перевірка обґрунтованості затверджених міністерствами і відомствами України, об’єднаннями, підприємствами та організаціями в межах їхньої компетенції, незалежно від форм власності й господарювання, цін і тарифів, стану організації та ефективності роботи відомчого контролю за цінами.

Відносно молодою серед діючих органів державного фінансового контролю в Україні є Рахункова палата, функціонування якої хоча і було визначено статтею 98 Конституції України, однак її статус і повноваження прописані в Законі України «Про Рахункову палату», який прийнято 11 липня 1996 року.

Рахункова палата, як конституційний орган парламентського контролю, проводить ревізії і перевірки за витрачанням коштів Державного бюджету України і державних позабюджетних фондів в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності. До її функцій віднесено також здійснення контролю за законністю і своєчасністю руху бюджетних коштів в уповноважених банках та кредитних установах України.

Згідно з Указом Президента України від 10 грудня 2001 року № 1199 «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» у складі Міністерства фінансів утворено Державний департамент фінансового моніторингу, який здійснює обов’язковий фінансовий контроль за всіма фінансовими операціями, що визначені законом як значні або сумнівні.

Відповідно до Положення, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 194, основним завданням Департаменту визначено збір, обробку і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому контролю, та інші операції, пов’язані з легалізацією (відмиванням) таких доходів. Для цього його наділено правом одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Функціями державного фінансового контролю наділено також Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Так, згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» цей орган має повноваження на розробку і затвердження нормативно-правових актів, обов’язкових до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об’єднаннями, та контроль їх виконання, а також контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг і проведення моніторингу руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг. Для забезпечення своїх функцій комісія має право інспектувати фінансові установи, до яких, зокрема, належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

Право на здійснення державного фінансового контролю мають і підрозділи державних цільових та позабюджетних фондів. Наприклад, Пенсійний фонд України, що є позабюджетним державним фондом і діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121, має право на проведення в установленому порядку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності планових та позапланових перевірок фінансово-бухгалтерських документів, планів, кошторисів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду, а також використання його коштів.

Дата добавления: 2014-11-29