Основні функції педагогічної діяльності

Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності

У сучасній педагогіці постає питання про рівень розвитку загальнолюдських цінностей у дітей та молоді: громадянської активності, відповідального ставлення до справи, уміння враховувати загальні інтереси, співпра­цювати, співпереживати. Такі якості можуть бути сфор­мовані у цілеспрямованому процесі виховання особисто­сті, що розвивається. У зв'язку з цим педагоги мають розв'язати складне завдання: крім знання інноваційних методик із фахового предмета, навчитися мистецтва ви­ховної роботи, оволодіти новими технологіями комуніка­тивної взаємодії з учасниками навчально-виховного процесу. Це потребує внутрішньої готовності вчителя до серйозної роботи над собою, професійними і комунікатив­ними вміннями, виробленням та вдосконаленням влас­них ціннісних орієнтирів.

Ключовою фігурою в педагогічному процесі є вчи­тель, покликаний усебічно сприяти і керувати процесом навчання та виховання дітей. Сучасне суспільство з огляду на свої потреби і рівень розвитку науки покладає на нього виконання багатьох функцій.

Із моменту виникнення педагогічної професії за вчи­телем закріпилася передусім виховна функція. Його призначення полягає в тому, щоб бути вихователем, на­ставником. Виховна робота є педагогічною діяльністю, спрямованою на розв'язання завдань усебічного гармо­нійного розвитку особистості шляхом організування ви­ховного середовища та управління різноманітними видами діяльності вихованців. Ускладнення процесів суспільного виробництва, розвиток способів пізнання і бурхливе зростання наукових знань зумовили потребу в спеціальному передаванні знань, умінь, навичок. У зв'язку з цим із галузі «чистого» виховання в педагогіч­ній професії виокремилася самостійна функція — на­вчальна, яка реалізується у викладанні — виді вихов­ної діяльності, здебільшого спрямованому на управлін­ня пізнавальною діяльністю учнів. «Навчання, що виховує» і «виховання, що навчає» (А. Дістервег) во­єдино злиті в цілісному педагогічному процесі, який має місце в діяльності педагога будь-якої спеціальності.

Педагогічним працівником може бути особа з ви­сокими моральними якостями, яка має відповідну педа­гогічну освіту, належний рівень професійної підготов­ки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує резуль­тативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої не перешкоджає виконанню профе­сійних обов'язків у середніх навчальних закладах. Сут­тєва особливість педагогічної праці полягає в тому, що вона є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній роботі, наголошує на важливості моральних аспектів. Специфічним є і результат педагогічної діяльності — людина, яка оволо­діла визначеною частиною суспільної культури, здатна до соціального саморозвитку і виконання певних со­ціальних ролей у суспільстві.

На досягнення такого результату спрямовані вза­ємопов'язані функції, які повинен реалізувати педагог у своїй діяльності (Н. Кузьміна, В. Сластьонін, А. Щербаков та ін.): діагностична, орієнтаційно-прогностична, конструктивно-проектувальна, організаторська, інфор­маційно-пояснювальна, комунікативно-стимулювальна, аналітико-оцінна, дослідницько-творча.

Діагностична функція. Вона пов'язана із розпізна­ванням і вивченням істотних ознак освіченості, їх комбі­нування, форм вираження як реалізованих цілей освіти. Оцінювання знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку учня дає змогу глибше вивчити перебіг на­вчально-виховного процесу; встановити причини, що пе­решкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку рис особистості; визначити чинники, які сприяють ус­пішному здійсненню цілей освіти. Діагностика можлива за умови спостережливості педагога, наявності вміння «вимірювати» знання, уміння, навички, вихованість і розвиток учня, правильно визначати педагогічні явища.

Орієнтаційно-прогностична функція. Управління педагогічним процесом передбачає орієнтацію на чітко представлений у свідомості кінцевий результат. Знання суті і логіки педагогічного процесу, закономірностей ві­кового та індивідуального розвитку учнів дають змогу прогнозувати, як учні сприйматимуть матеріал, перебу­ваючи під впливом життєвих уявлень; який їхній дос­від сприятиме глибшому проникненню в суть виучува­ного явища; що саме вони зрозуміють неправильно. Пе­дагогічне прогнозування полягає також у плануванні тих якостей дітей, які можуть бути сформовані за пев­ний проміжок часу. Цяфункція вимагає від учителя психолого-педагогічних знань і вміння передбачати розвиток особистості: її якостей, почуттів, волі і пове­дінки; ураховувати можливі відхилення в розвитку; прогнозувати перебіг педагогічного процесу — наслідки застосування тих чи тих форм, методів, прийомів і засо­бів навчання та виховання.

Конструктивно-проектувальна функція. Вона орга­нічно пов'язана з орієнтаційно-прогностичною функ­цією, її суть полягає в конструюванні та проектуванні змісту навчально-виховної роботи, доборі способів орга­нізування діяльності учнів, які найповніше реалізують зміст і викликають захоплення дітей спільною діяльні­стю. Ця функція вимагає від учителя вмінь переорієн­товувати цілі і зміст освіти та виховання на конкретні педагогічні завдання; ураховувати потреби й інтереси учнів, можливості матеріальної бази, власний досвід та ін.; визначати основні і другорядні завдання на кожно­му етапі педагогічного процесу; добирати види діяльно­сті, підпорядковані визначеним завданням, а також зміст, форми, методи і засоби педагогічної діяльності в їх оптимальному поєднанні; планувати систему діяль­ності учнів та індивідуальну роботу з ними з метою ро­звитку їхніх здібностей, творчих сил та обдарувань; си­стему прийомів стимулювання активності учнів і спосо­би створення особистісно розвивального середовища.

Організаторська функція. Вона потребує вмінь педа­гога залучати школярів до різних видів діяльності й ор­ганізовувати діяльність як групи, колективу, так і учня. Для цього необхідно розвивати в дітей стійкий ін­терес до навчання, праці та інших видів діяльності; формувати потребу в знаннях; озброювати основами наукової структури навчальної праці; організовувати соціально орієнтовані етичні, трудові, естетичні, еколо­гічні, спортивні та інші виховні справи; стимулювати в учнів ініціативу в плануванні спільної роботи; вміти розподіляти доручення; проводити інструктаж, коорди­нування спільної діяльності; створювати спеціальні си­туації для здійснення вихованцями моральних вчинків.

Інформаційно-пояснювальна функція. Навчання і виховання ґрунтуються на інформаційних процесах. Оволодіння знаннями, світоглядними і морально-етич­ними ідеями є найважливішими умовами розвитку і формування особистості учня. Учитель для нього не лише організатор педагогічного процесу, а й джерело наукової, світоглядної і морально-етичної інформації. Тому велике значення в професійній підготовці педаго­га має глибоке знання предмета, який він викладає, його науково-світоглядне переконання. Від того, як учитель володіє навчальним матеріалом, залежить якість його пояснення, глибина змісту, логіка викладу, наповненість яскравими деталями і фактами. Ерудований педагог послуговується найновішими методиками та педагогічними технологіями.

Комунікативно-стимулювальна функція. Вона пов'я­зана з потужним впливом, який справляють на учнів особистість учителя, його моральна культура, вміння налагоджувати і підтримувати доброзичливі стосунки з дітьми, власним прикладом спонукати їх до активної навчально-пізнавальної, трудової та інших видів діяль­ності. Ця функція передбачає вияви любові до вихованців, теплоту і турботу про них, які характеризують стиль гу­манних відносин. Сьогодення вимагає від педагога по­стійного професійного зростання, сумлінної роботи над підвищенням інтелектуального рівня і моральним са­мовдосконаленням.

Аналітико-оцінна функція. Учитель повинен систе­матично аналізувати результат навчально-виховного процесу, виявляти в ньому переваги і недоліки, порів­нювати досягнуте з поставленими цілями та завдання­ми, зіставляти і критично осмислювати результати, вносити необхідні корективи в педагогічний процес, шукати шляхи його вдосконалення, ширше використо­вувати передовий педагогічний досвід для якісного по­ліпшення своєї діяльності.

Дослідницько-творча функція. Вона реалізується на двох рівнях:

1) творче застосування відомих педагогічних та мето­дичних ідей у конкретних умовах навчання й виховання;

2) осмислення і творчий розвиток нового, що виходить за межі відомої теорії, певною мірою збагачуючи її.

Із функціями педагогічної діяльності тісно пов'язані вимоги до вчителя, які в педагогіці виражають терміна­ми «професійна придатність» і «професійна готовність». Професійна придатність — сукупність психічних і пси­хофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення успіху в обраній професії. Професійна го­товність охоплює психологічну, психофізіологічну, фі­зичну готовність (професійну придатність) та науково-теоретичну і практичну підготовку педагога.

Основне місце в професіограмі вчителя посідає спря­мованість його особистості, тобто мотиваційна зумовле­ність його дій, учинків, усієї поведінки конкретними життєвими цілями, джерелом яких є потреби, суспільні вимоги. Педагогічна спрямованість особистості — це стійка мотивація формування особистості як знаючого, гуманного наставника. Вільно реалізувати свої творчі можливості задля себе та оточення людина може лише за наявності віри в себе. Виявляючи в діалозі, співпраці, партнерстві повагу до учня, толерантність і справедли­вість, учитель тим самим захищає свободу особистості, продовжує культурну спадщину, творить нові цінності, є співучасником зміцнення демократичного ладу.

Виконання всього комплексу функцій має забезпечи­ти системність навчально-виховного процесу, формуван­ня всебічно розвиненої, високоморальної особистості.

Дата добавления: 2014-11-29