Критерії прийняття рішень стосовно визначення нижньої границі ціни на продукцію

Релевантні витрати на виробництво + альтернативні витрати

Припустимо, що в разі припинення виробництва преміксів КХП може зда­ти вільну виробничу площу в оренду за З0 000 грн на місяць.

Чи варто в цьому разі приймати пропозицію постачальника?

Якщо КХП вирішить продовжувати виробництво преміксів, то воно втра­тить нагоду отримати річну орендну плату і альтернативні витрати складуть:

30 000 ´12 = 360 000 грн.

На підставі даних попереднього аналізу (табл. 10.33), одержимо такі резуль­тати (табл. 10.34).

Таблиця 10.34 – Аналіз для прийняття рішення «виробляти чи купувати» з урахуванням втраченої можливості, грн

Витрати	Виробляти	Купувати
Релевантні витрати	2154 ´20´12=516 880	3308´20´12=793 920
Альтернативні витрати	360 000	-
Разом	876 880	793 920

Як бачимо, у цьому разі вигідніше купувати премікси.

Утім, остаточне рішення слід приймати з огляду як на кількісні показники, так і на якісні фактори.

Якісні релевантні фактори для прийняття рішення "виробляти чи купувати" можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Прикладом зовнішніх якісних факторів є:

· надійність постачальника;

· якість продукції постачальника та витрати на контроль якості постачальника;

· стабільність ціни постачальника.

Зваживши ці чинники, у разі, якщо підприємство не матиме гарантії своєчасного отримання якісної продукції за стабільними цінами, воно може відмовитися від пропозиції постачаль­ника навіть при тому, що витрати на виробництво більше, аніж на купівлю.

До внутрішніх якісних факторів належать:

· наявність потужності (відсутність достатньої вільної потужності робить неможливим для підприємства вироблення продукції, навіть якщо це вигідніше за придбання);

· завантаження персоналу;

· якість виробляємої продукції.

Як відомо, основними чинниками, що впливають на ціноутворення, є: попит, дії конкурентів та витрати. Виходячи з цього менеджери підприємства повинні знати: якою може бути мінімальна ціна за якою підприємство може собі дозволити виробляти та продавати продукцію. Щодо контролера, то він повинен наблюдати за нижньою границею ціни.

Нижня границя ціни встановлюється виходячи з наступних факторів:

· вид угоди (плановий асортимент продукції або додатковий контракт);

· завантаження потужностей (недовантаження, повне завантаження, наявність

Для планового асортименту нижня границя ціни встановлюється на основі змінних витрат. При цьому повинні дотримуватися дві умови:

· ціна на будь-який вид продукції не повинна бути нижче змінних витрат на його виробництво (тобто маржинальный доход на виробництво окремого виду продукції не може бути негативним);

· отримана в результаті сума покриття за всіма видами продукції не повинна бути менше постійних витрат підприємства.

Таким чином, у підприємства з'являється можливість використовувати гнучку цінову політику, що враховує зміни ринкової ситуації: зниження цін на одні види продукції може бути скомпенсовано підвищенням цін на інші.

Дата добавления: 2014-11-29