Критерії прийняття рішень стосовно обсягу та структури випускаємої продукції

Критерії прийняття управлінських рішень

Значну частину робочого часу менеджер витрачає на прийняття різних управлінських рішень, тому важливою задачею контролінга є підтримка прийняття управлінських рішень.

Процес прийняття рішення виглядає таким чином [60, с.203]:

1) діагноз проблеми;

2) формування обмежень та критеріїв для прийняття рішення;

3) виявлення альтернатив;

4) оцінка альтернатив за обраним критерієм;

5) вибір найкращої альтернативи.

Всі управлінські рішення можна розділити на дві групи: запрограмовані та незапрограмовані [60, с. 196-198]. Кожна із цих груп пред'являє свої особливі вимоги до контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.

Запрограмовані рішення приймають у стандартних ситуаціях відповідно до готових процедур, традицій, звичаїв. Запрограмовані рішення можуть бути простими, прийнятими зразу; і складними, що потребують ретельного пророблення. Прикладами запрограмованих рішень можуть служити рішення про покупку матеріалів, рішення про рівень зарплати для нового співробітника та ін.

Незапрограмовані рішення приймають у нестандартних, слабко структурованих ситуаціях для рішення нових, незвичайних проблем. Прикладами незапрограмованих рішень можуть бути рішення про вироблення маркетингової стратегії підприємства, рішення про інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів та ін. Для незапрограмованих рішень не існує й не може існувати готового алгоритму.

Оскільки контролінг спрямований на реалізацію економічних цілей підприємства, то для запрограмованих рішень він припускає типові критерії прийняття управлінських рішень, які будуть розглянуті нижче.

При складанні поточного плану встановлюють кількість і номенклатуру випускаэмої продукції (послуг). Для цього необхідно знати вузькі місця виробництва й збуту:

- недостатній попит на певні види продукції;

- вузькі місця поточної лінії (обладнання, потужність якого нижче за інших);

- дефіцитні матеріали;

- дефіцитні робочі руки та ін.

При неповному завантаженні потужностей і відсутності вузьких місць як критерій планового обсягу виробництва використовують маржинальний доход, який представляє собою різницю між ціною продукції (послуг) і змінними витратами на її виробництво.

До виробничої програми включають всі види продукції (послуг), у яких позитивний маржинальний доход. У цьому разі підприємство зможе використати всі наявні можливості для покриття постійних витрат й одержати прибуток. Використання для цих цілей прибутку на одиницю продукції або рентабельності продукції представляється недоцільним, тому що виключення із програми продуктів, які здаються збитковими (тільки тому, що на них було віднесено більш постійних витрат, чим на інші) може привести до втрати додаткового маржинального доходу, тобто в кінцевому підсумку до втрат прибутку.

Дата добавления: 2014-11-29