Коефіцієнт, встановлений виходячи із цін на продукцію

Коефіцієнт, встановлений виходячи із сукупних споживчих властивостей отриманих продуктів.

Коефіцієнт, встановлений виходячи з фізико-хімічних властивостей продуктів.

Коефіцієнт, встановлений виходячи з норми виходу окремих продуктів з одиниці сировини.

Як такий коефіцієнт встановлюється частка продукту в загальному випуску.

Таблиця 10.19 – Розподіл спільних витрат борошномельного виробництва з використанням коефіцієнту, встановленого виходячи з норм виходу окремих видів продукції

Види продукції	Обсяг виробництва	Коефіцієнт розподілу (питома вага)	Умовний обсяг виробництва, ум.од.	Повна собівартість, тис.грн	Повна собівартість 1т, грн	Ціна 1т, грн	Рентабельність, %
Борошно в/с	297,3	0,314	93,4	346,984	1167,1
Борошно 1с	356,8	0,377	134,5	499,769	1400,7
Борошно 2с	59,2	0,063	3,7	13,758	232,4
Крупа манна	1,4	0,001	0,0	0,008	5,5
Висівки	232,1	0,245	56,9	211,480	911,2		-59
Всього	946,8	-	288,4		-	-	-

Виходячи з повної собівартості помела - 1072 тис.грн й умовної кількості продукції - 288,4ум.од. витрати на одну умовну одиницю складуть:

1072 / 288,4= 3,716 тис.грн.

Ці витрати використовують для розрахунку повної собівартості на весь випуск за сортами і видами продукції.

Оскільки собівартість розподілена пропорційно виходу продукції, то відповідно на крупу манну розподілено найменше витрат, а при невисокій ціні це дало найбільшу рентабельність. Аналогічні результати були отримані й при використанні методу натуральних одиниць.

Даний коефіцієнт для борошномельної промисловості одержати не можна, тому що неможливо виділити найбільш значимі фізико-хімічні властивості борошна.

Для того, щоб встановити такий коефіцієнт варто провести спеціальні дослідження й експертним шляхом встановити відповідні коефіцієнти. Цей метод можливо використати для борошномельної галузі, але він споконвічно вносить суб'єктивний характер у розподіл витрат.

Коефіцієнт одержують як відношення ціни кожного сорту продукції до ціни базового сорту продукції. За базу традиційно в борошномельній галузі приймають ціну висівок.

Таблиця 10.20 – Розподіл спільних витрат борошномельного виробництва з використанням коефіцієнту, встановленого виходячи з цін на продукцію

Види продукції	Обсяг виробництва	Коефіцієнт розподілу	Умовний обсяг виробництва, ум.од.	Повна собівартість, тис.грн	Повна собівартість 1т, грн	Ціна 1т, грн	Рента бельність, %
Борошно в/с	297,3	4,085	1214,4	436,024	1466,6
Борошно 1с	356,8	3,761	1342,0	481,832	1350,4
Борошно 2с	59,2	3,223	190,8	68,500	1157,1
Крупа манна	1,4	4,599	6,4	2,312	1651,4
Висівки	232,1	1,000	232,1	83,332	359,0
Всього	946,8	-	2985,8		-	-	-

Виходячи з повної собівартості помела - 1072 тис.грн й умовної кількості продукції - 2985,8ум.од., витрати на одну умовну одиницю складуть:

1072: 2985,8= 0,359 тис.грн.

При даному методі собівартість продукції виходить рівнорентабельною.

Як говорилося вище саме цей метод застосовується підприємствами борошномельної галузі.

Такий розрахунок виправдовував себе при адміністративно-командній економіці, тому що дозволяв одні сорти робити більше рентабельними, знижуючи рентабельність інших сортів.

У сучасних умовах дана практика має ряд недоліків:

по-перше, немає необхідності врівноважувати рентабельність продукції;

по-друге, даний алгоритм розрахунку при зміні цін на ринку приводить до необхідності перерозподілу витрат;

по-третє, умови рівної рентабельності продукції приводять до відсутності критерію прийняття управлінських рішень.

Отже ми розглянули ряд методів поділу спільних витрат для борошномельного виробництва, які представлені в таблиці 10.21.

Таблиця 10.21 - Методи поділу спільних витрат

Автори (джерела)	Методи
К.Друрі, Ч.Хорнгрен, Г.Фостер С.В.Голов [17; 28]	Ø метод натуральних одиниць; Ø метод вартості реалізації; Ø метод чистої вартості можливої реалізації; Ø метод постійної частки прибутку.
Ю.С.Цал-Цалко, Б.Юровський, «Методичні рекомендації з формування собівартості продукції в промисловості» [61; 92; 98]	метод з використанням коефіцієнтів, встановлених виходячи з: Ø норми виходу окремих продуктів з одиниці сировини; Ø сукупних споживчих властивостей отриманих продуктів; Ø фізико-хімічних властивостей продуктів; Ø цін на продукцію.
Інструкції № 9/12 по плануванню, обліку й калькулюванню собівартості продукції підприємств борошномельно-круп'яної й комбікормової промисловості, затверджена Міністерством заготівель СРСР, 1976р[41]	директивно встановлені коефіцієнти, виходячи із цін на продукцію борошномельного виробництва: Борошно в/с - 7,1 Борошно 1с - 6,5 Борошно 2с - 5,7 Крупу манна - 8,6 Висівки - 1,0
«Бухгалтерський, фінансовий та внутрішньогосподарський облік у галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів)” за редакцією В. В. Сопко й О. В. Бойко. [10]	коефіцієнти: Борошно в/с - 6,4 Борошно 1с - 4,9 Борошно 2с - 3,1 Крупу манна - 1,3 Висівки - 1,0

Для порівняння розглянутих методів узагальнимо результати розподілу спіль­них витрат, для чого складемо таблицю 10.22.

Як бачимо з таблиці 10.22,собівартість спільних продуктів та рентабельність продуктів, розраховані різними методами, суттєво відрізняються. Так рентабельність борошна вищого сорту коливається від 5 до 36 %; борошна 1 сорту від 1 до 25 %.

Таблиця 10.22 – Порівняльна характеристика результатів розрахунку за методами разділення спільних витрат борошномельного виробництва

Показники	Методи розділення спільних витрат
Натураль них показників	вартості реалізації	Постійної частки прибутку	З використанням коефіцієнтів, встановлених виходячи з:
норми виходу окремих продуктів	цін на продукцію
1.Повна собівартість 1т, грн:
Борошно в/с		1466,6	1466,6	1167,1	1466,6
Борошно 1с		1350,4	1350,4	1400,7	1350,4
Борошно 2с		1157,1	1157,1	232,4	1157,1
Крупа манна		1651,4	1651,4	5,5	1651,4
Висівки		359,0	359,0	911,2	359,0
2.Рентабельність продукції, %:
Борошно в/с		5,0
Борошно 1с		5,0
Борошно 2с		5,0
Крупа манна		5,0
Висівки	-67	5,0		-59

Розглянунті розрахунки дозволяють зробити висновок, що при використанні методів постійної частки прибутку й з використанням коефіцієнта, встановленого виходячи із ціни, одержують однакові значення собівартості. Це пояснюється тим, що в основі обох методів є припущення: оскільки всі продукти отриманні ву результаті одного технологічного процесу, то вони повинні приносити однаковий прибуток. Різниця лише у тому, що перший метод застосовується у зарубіжній практиці і виходить із того, що ціни встановлюються на ринку. Другий метод був розроблений в умовах адміністративно-командної економіки й виходив з того, що ціни встановлюються директивно. В результаті і було отримано трудомісткий розрахунок.

Обираючи той чи інший метод, слід зважати на його переваги й обмеження. Вибір методу розподілу спільних витрат має також враховувати мету такого розподілу.

У практиці спільні витрати розподіляють між спільними продуктами для:

- визначення собівартості запасів;

- відшкодування витрат на виконання державних контрактів;

- регулювання цін (коли один чи більше спільних продуктів або послуг є об'єктом регулювання цін).

Проте розподіл спільних витрат є нерелевантним для прийняття окремих управлінських рішень.

Дата добавления: 2014-11-29