Управління в органах внутрішніх справ за особливих (екстремальних) умов 10 страница

‑ виїзду слідчих на місця подій, вилучення слідів і речових доказів та їх своєчасне надіслання на експертне дослідження;

‑ кримінальних справ, порушених слідчими, переданих через прокурора від органу дізнання та від інших органів;

‑ надісланих органу дізнання доручень слідчих, контроль за дотриманням строків і результатів їх виконання; негайне інформування начальника органу дізнання про недоліки в організації цієї роботи;

‑ затриманих слідчими за підозрою в учиненні злочину осіб, а також звільнених з ізоляторів тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб (ІТТ); проведення службових перевірок за фактами звільнення з ІТТ та слідчих ізоляторів (СІЗО) осіб, затриманих за підозрою в учиненні злочинів, та заарештованих; надіслання до слідчого управління висновків за вказаними перевірками із зазначенням причин допущення таких фактів та вжитих заходів щодо усунення недоліків у роботі;

‑ майна та цінностей, що вилучено в ході досудового слідства в обвинувачених, а також майна і коштів, на які накладено арешт, з метою забезпечення відшкодування завданих злочинами збитків та можливої їх конфіскації;

‑ злочинів, виявлених у ході розслідування кримінальних справ, злочинів, які розкриті слідчим шляхом, а також за участю слідчих, у тому числі злочинів минулих років;

‑ зупинених провадженням кримінальних справ та забезпечення прийняття у них законних рішень.

Слідчий підрозділ забезпечує інформування начальника органу дізнання про порушення працівниками дізнання строків розгляду заяв і повідомлень про злочини, що надійшли до слідчого підрозділу, про факти неякісного збирання органом дізнання матеріалів дослідчої перевірки для проведення службових перевірок і вжиття заходів реагування до винних; повернення неякісних матеріалів дослідчої перевірки начальнику органу дізнання із вказівками про усунення недоліків.

Важливою функцією слідчого підрозділу є дотримання дисципліни і законності в діяльності слідчих, ужиття заходів щодо недопущення надзвичайних подій за участю особового складу, підвищення рівня професійної майстерності підлеглих; в необхідних випадках – здійснення службових розслідувань при порушенні слідчими строків розгляду заяв та повідомлень про злочини, ужиття заходів реагування до винних.

Однією із функцій для слідчого підрозділу визначено проведення щомісячно (з 25 по 30 число) звірок з підрозділами інформаційних технологій щодо достовірності облікованих статистичних даних про загальну кількість розслідуваних злочинів, злочинів по лінії карного розшуку, у т.ч. тяжких та особливо тяжких, по лінії економіки, а також достовірності документів первинного обліку за злочинами, у кримінальних справах про які пред’явлено обвинувачення, зупинених провадженням та залишку нерозслідуваних кримінальних справ, у т.ч. понад 2 місяці, відомостей про відшкодування збитків, розкриття злочинів слідчим шляхом та за участю слідчих; вжиття організаційних і профілактичних заходів до усунення недоліків в обліково-статистичній роботі.

Слідчим підрозділом проводиться щорічна, до 10 лютого, інвентаризація наявних у слідчому підрозділі кримінальних справ. Позачергова інвентаризація кримінальних справ проводиться при зміні начальника слідчого підрозділу.

В коло функцій слідчого підрозділу входить вивчення спільно з оперативними службами органів внутрішніх справ матеріалів про злочини у сфері економіки з метою прийняття в них законних рішень; створення дієвих слідчо-оперативних груп для завершення слідства у кримінальних справах про злочини даної категорії в максимально короткі терміни.

Зазначеним вище підрозділом ведуться контрольно-спостережні провадження у всіх кримінальних справах, які знаходяться в провадженні слідчих; здійснюється обов’язкове планування розслідування в кожній кримінальній справі, а також поточне і календарне планування роботи кожним слідчим; проводиться систематична робота щодо закриття кримінальних справ, у яких скінчилися строки давності притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності; забезпечується робота щодо здачі в архівні підрозділи закритих кримінальних справ цієї категорії. Разом з тим забезпечується об’єктивне та повне складання і надання до підрозділів інформаційних технологій ГУМВС, УМВС документів первинного обліку злочинів про осіб, які їх скоїли, звітів про рух кримінальних справ і результати роботи підлеглих слідчих.

Працівники слідчого підрозділу забезпечують результативну роботу слідчо-оперативних груп на місцях подій, забезпечують організацію роботи з об’єктивного визначення витрат органів досудового слідства при розслідуванні кримінальних справ, належного відображення та якісного документального оформлення цих витрат з метою їх подальшого відшкодування в установленому законодавством порядку, складають до 28 числа щомісяця і організовують виконання в повному обсязі графіків розслідування кримінальних справ, у тому числі про злочини минулих років, які мають перспективу розкриття.

На слідчий підрозділ покладається розгляд подань прокурорів і окремих ухвал судів, ужиття організаційних і практичних заходів щодо усунення недоліків; проведення ефективної роботи з профілактики вчинених злочинів шляхом внесення в установленому порядку подань до державних організацій, установ, підприємств про усунення причин і умов, які сприяють учиненню злочинів; забезпечення систематизації змін до чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства, яке застосовується при розслідуванні вчинених злочинів, шляхом формування бібліотеки і поповнення її літературою та офіційними виданнями, в яких публікуються зміни до чинного законодавства.

На слідчий підрозділ не може бути покладено виконання функцій, не передбачених кримінально-процесуальним законодавством і Типовим Положенням про слідчий відділ, відділення міського, районного, міськрайонного, лінійного управління, відділу ГУМВС, УМВС, відділу спеціальної міліції, за винятком прямої вказівки про це заступника Міністра внутрішніх справ України – начальника ГСУ і начальника слідчого управління.

Рекомендована література та окремі нормативні документи

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 144.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради. – 1961. – № 2. – Ст. 15 (із змінами та доповненнями).

3. Про Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 02.02. 2006 р. № 3460-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 245.

4. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 161 (із змінами та доповненнями).

5. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (із змінами і доповненнями).

6. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793. (із змінами та доповненнями).

7. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України №1138 від 17.10.2000 р. // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 234 (із змінами від 24.12.2004 р. за № 1248).

8. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України № 121 від 18 лютого 2002 р. // Електронна система “Нормативні акти України”. Підсистема: upr. – Nr0143_02.

9. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р., № 114 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993. – С. 438-464.

10. Про вдосконалення діяльності підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 422 від 02.09.2008 р.

11. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 1155 від 04.10.2003 р.

12. Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості: Наказ МВС України № 458 від 30.04.2004 р.

13. Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 1177 від 10.10.2004 р.

14. Про організацію діяльності органів досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 160 від 31.03.2008 р.

15. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 400 від 14 квітня 2004 р.

16. Довідник інспектора дізнання ДАІ з досудового слідства дорожньо-транспортних пригод / С.Г. Коломієць, В.Ф. Душник; За заг. ред. О.Л. Міленіна. 2-ге вид., перероб. – К.: ТОВ “Журнал “Райдуга”, 2002. – 150 с.

17. Забезпечення особистої безпеки працівників ОВС при виконанні службових обов’язків: Науково-практичні рекомендації / Під ред. М.І. Ануфрієва – К.: НАВС України, 1999. – 72 с.

Питання до семінарських та практичних занять і самостійної підготовки:

1. Поняття та основні принципи діяльності підрозділів слідства.

2. Правове регулювання діяльності органів досудового слідства.

3. Структура органів досудового слідства.

4. Загальні завдання та функції органів досудового слідства.

5. Місце і значення органів досудового слідства в системі ОВС України.

6. Основні завдання Головного слідчого управління МВС України.

7. Завдання слідчого управління.

8. Завдання слідчого підрозділу.

9. Функції Головного слідчого управління.

10.Функції слідчого підрозділу.

11.Функції слідчого управління.

12.Повноваження начальника Головного слідчого управління.

13.Повноваження начальника слідчого управління.

14.Повноваження начальника слідчого підрозділу.

РОЗДІЛ Х

ПРАВОВИЙ СТАТУС СЛІДЧОГО

Х.1. Порядок призначення слідчих на посаду, їх переміщення і звільнення з по­сади. Права і обов'язки слідчого

Загальний порядок призначення осіб на службу до органів внутрішніх справ визначений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року. Відповідно до нього на службу в органи внутрішніх справ приймаються на добровільних засадах особи, які досягли 18-річного віку, здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки.

Призовники не підлягають прийому на службу в органи внутрішніх справ, за винятком випадків, передбачених законодавством (наприклад, у випадку зарахування таких осіб до навчальних закладів МВС України на денну форму навчання).

Рядовий і молодший начальницький склад ОВС комплектується на договірних засадах особами чоловічої статі, які пройшли дійсну військову службу, іншими особами, які перебувають в запасі Збройних Сил України (крім офіцерів запасу), а в необхідних випадках і жінками.

Посади середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ комплектуються особами, які мають вищу або спеціальну середню освіту і відповідають вимогам служби в органах внутрішніх справ. Середній начальницький склад може також комплектуватися особами молодшого начальницького складу, які мають середню або вищу освіту, досвід практичної роботи в органах внутрішніх справ і позитивно зарекомендували себе по службі.

На службу до органів внутрішніх справ не можуть бути прийняті особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.

Порядок призначення осіб на посаду слідчого врегульовано не тільки цим Положенням, але й Положенням про органи досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України №160 від 31 березня 2008 року. Відповідно до п. 4.1 цього Положення під поняттям «слідчий» слід розуміти керівників органів досудового слідства, їх заступників, керівників структурних підрозділів органів досудового слідства і їх заступників та старших слідчих в особливо важливих справах, слідчих в особливо важливих справах, старших слідчих, слідчих.

На посаду слідчого може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слідства, і прийняв Присягу працівника органів внутрішніх справ України.

Слідчим відводиться особлива роль. Їм присвоюються спеціальні звання міліції, але вони користуються всіма правами працівників міліції лише у випадку і під час виконання ними функцій, передбачених ст. 10 Закону України «Про міліцію».

Процесуальна діяльність слідчого визначається Конституцією України, Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами та нормативно-правовими актами України, чинними міжнародними договорами, які регулюють діяльність органів досудового слідства, та вищезазначеним наказом.

Слідчі постійно діють у сфері зовнішнього управління, виконуючи свої функції, згідно з нормами Кримінально-процесуального кодексу України. Вони мають процесуальну самостійність і незалежність у прийнятті рішень у кримінальних справах. Слідчі наділяються владними повноваженнями, необхідними для здійснення досудового слідства, і мають право:

- вимагати від представників установ, організацій, підприємств (незалежно від форм їх власності і відомчої належності), посадових та фізичних осіб у встановленому законом порядку надавати йому необхідні документи, речі та інші предмети, що стосуються розгляду заяви чи повідомлення про злочин або розслідування кримінальних справ, які знаходяться в його провадженні;

- у встановленому законом порядку викликати для участі в проведенні слідчих дій як свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених та інших учасників кримінального судочинства всіх без винятку громадян, у тому числі посадових осіб незалежно від їх службового стану і статусу;

- використовувати допомогу громадськості для розслідування злочинів, установлення місця перебування обвинувачених, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, та їх усунення;

- на підставі письмового запиту одержувати від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, об’єднань і фізичних осіб відомості, необхідні для перевірки заяв і повідомлень про злочини та в кримінальних справах, які знаходяться в його провадженні;

- давати органам дізнання доручення і вказівки щодо проведення розшукових і слідчих дій, сприяння в провадженні окремих слідчих дій;

- безперешкодно входити до установ, підприємств, організацій (незалежно від форм їх власності), міністерств, інших органів виконавчої влади за посвідченням, що підтверджує займану посаду, відповідно до чинного законодавства мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для перевірки заяв і повідомлень про злочини чи розслідування кримінальних справ, що знаходяться в його провадженні;

- користуватися в невідкладних випадках при розслідуванні злочинів безперешкодно і безоплатно засобами зв’язку і автотранспортом, що належать підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, та фізичним особам;

- у межах та в порядку, визначених законодавчими актами України, збирати необхідні для розслідування кримінальних справ відомості про осіб без попередньої згоди на те останніх;

- вносити обов’язкові для розгляду подання відповідним державним органам, громадським об’єднанням, організаціям, підприємствам, установам і посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, що сприяють учиненню злочинів;

- використовувати засоби масової інформації для інформування населення про скоєний злочин з метою привернення уваги громадськості до його розкриття;

- у справах, в яких досудове слідство є обов’язковим, у межах визначеної законодавством підслідності в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання в повному обсязі органами дізнання дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення суду або згоди прокурора, і несе повну відповідальність за законне і своєчасне виконання цих рішень.

Вимоги слідчого, його окремі доручення, дані відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для виконання всіма службовими особами органів та підрозділів, що входять до системи Міністерства внутрішніх справ України. Невиконання ними процесуальних рішень або законних вимог слідчого, учинення перешкод його діяльності в розслідуванні кримінальних справ тягне за собою відповідальність, передбачену Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Письмові доручення слідчих органу дізнання про виконання оперативно-розшукових або слідчих дій є обов’язковими і підлягають виконанню в десятиденний строк.

Слідчі користуються правом невідкладного прийому їх усіма службовими особами органів внутрішніх справ для розгляду питань, віднесених до їх компетенції і пов’язаних із розслідуванням кримінальних справ чи перевіркою заяв і повідомлень про вчинені злочини.

До основних обов’язків слідчих відносяться:

- дотримуватися вимог Конституції та законів України під час розслідування кримінальних справ, перевірки заяв і повідомлень про злочини;

- забезпечувати повне, усебічне та об’єктивне розслідування кримінальних справ у межах установлених законодавством строків;

- забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства;

- не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, здобуті при розслідуванні справ;

- не допускати будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;

- у разі наявності підстав, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, звертатися до прокурора і начальника слідчого підрозділу із заявою про усунення себе від провадження досудового слідства у справі.

Рішення суду, письмові вказівки прокурора і начальника слідчого підрозділу, надані в межах їх компетенції і в установленій законом формі, є обов’язковими для виконання слідчим. При незгоді з рішенням керівника слідчого органу в передбачених законом випадках слідчий має право подати справу зі своїми запереченнями прокурору, який здійснює нагляд за слідством, а при незгоді з рішенням прокурора надсилає справу зі своїми запереченнями вищому прокуророві.

Положенням про органи досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України також передбачено посаду слідчого-криміналіста. На дану посаду призначаються працівники органів досудового слідства, які мають вищу юридичну освіту, стаж практичної роботи в слідстві не менше 5 років, виявили організаторські здібності та здатність до надання практичної і методичної допомоги в організації розкриття і розслідування злочинів.

Головним завданням слідчого-криміналіста підрозділу ГСУ МВС, слідчого управління ГУМВС, УМВС є надання практичної і методичної допомоги слідчим у розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів.

Робота слідчих-криміналістів організовується за зональним принципом і включає в себе:

1. Запровадження в слідчу практику наукових рекомендацій щодо організації роботи і тактики проведення окремих слідчих дій, застосування техніко-криміналістичних засобів і розповсюдження позитивного досвіду при розслідуванні конкретних кримінальних справ. Напрацювання методики розслідування окремих категорій злочинів з урахуванням оперативної обстановки в регіоні.

2. Підвищення кваліфікації і професійної майстерності працівників слідчих підрозділів ОВС щодо розслідування злочинів, у тому числі в яких особи, що вчинили злочини, не встановлені.

До основних повноважень слідчого-криміналіста відносяться:

1. Щоденно знайомиться з оперативними зведеннями про злочини і події, що відбулися за добу, у випадках і в строки, передбачені нормативними актами МВС України, надавати об’єктивну інформацію про вчинені злочини до Головного слідчого управління.

2. Брати участь в огляді місця події при вчиненні особливо тяжкого злочину або такого, що викликав значний суспільний резонанс, надавати кваліфіковану допомогу в пошуку слідів злочину, належній їх фіксації з метою правильного процесуального оформлення, виключення в майбутньому їх утрати або приведення в непридатний для подальших досліджень стан.

3. З урахуванням зібраних доказів та обставин, виявлених під час розслідування, надавати допомогу слідчому в складенні погодженого плану слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. У подальшому при необхідності розробляти додаткові плани.

4. За результатами кожного огляду місця події, у якому брав участь (у разі порушення кримінальної справи), у випадку вчинення злочину, який ставиться на контроль МВС та Генеральної прокуратури України, а також за письмовою вказівкою керівництва слідчого управління ГУМВС, УМВС заводити контрольно-наглядове провадження. Здійснювати супроводження стану розслідування такого злочину аж до прийняття у справі остаточного рішення, передбаченого кримінально-процесуальним законодавством України, для чого не рідше одного разу на місяць витребувати інформацію про результати досудового слідства та вносити пропозиції щодо його вдосконалення.

5. Надавати допомогу слідчим в організації досудового слідства, у тому числі в проведенні окремих слідчих дій, застосуванні техніко-криміналістичних засобів, залученні спеціалістів, підготовці та призначенні складних судових експертиз, використанні можливостей криміналістичних, оперативно-довідкових та інших обліків органів внутрішніх справ України. Для надання практичної допомоги в проведенні окремих слідчих дій у кримінальних справах слідчі-криміналісти включаються до складу слідчих груп.

6. Вивчати кримінальні справи з точки зору належного експертно-криміналістичного супроводження їх розслідування та розкриття.

7. Опрацьовувати та запроваджувати в слідчу практику наукові методи (у тому числі з урахуванням досвіду інших держав) розслідування злочинів та засоби криміналістичної техніки.

8. Надавати допомогу при призначенні експертних досліджень, визначенні кола питань, що підлягають вирішенню, супроводжувати проведення зазначених досліджень в експертних установах.

9. Вивчати слідчу практику, розробляти заходи щодо її вдосконалення, узагальнювати можливості криміналістики і судової експертизи в процесі розслідування кримінальних справ, запроваджувати на підставі цього позитивний досвід, підтверджені практикою рекомендації щодо методики і тактики слідства. З урахуванням виявлених недоліків і проблем в організації роботи вносити пропозиції керівництву слідчих управлінь ГУМВС, УМВС щодо їх розгляду на оперативних нарадах. Крім того, вносити пропозиції про заслуховування на оперативних нарадах звітів працівників досудового слідства, оперативних служб щодо організації і стану оперативно-розшукової та слідчої роботи, розслідування конкретних кримінальних справ чи видів злочинів.

10. Здійснювати контроль за цілеспрямованим використанням техніко-криміналістичних засобів, які закріплені за слідчими підрозділами.

11. Визначати і обґрунтовувати кількість необхідних техніко-криміналістичних засобів, матеріалів, навчально-методичної літератури, вносити пропозиції щодо їх придбання і розподілу.

12. Перевіряти та узагальнювати практику роботи слідчих щодо застосування техніко-криміналістичних засобів і наукових рекомендацій, стан роботи слідчо-оперативних груп на місцях подій та при розслідуванні обставин учинених контрольних злочинів, готувати аналізи та інформаційні листи з цього питання.

13. З метою підвищення кваліфікаційного рівня працівників слідчих підрозділів планувати і організовувати проведення занять зі службової підготовки, на яких розкривати проблемні питання, що виникають під час досудового слідства, методику й тактику розслідування окремих категорій злочинів тощо.

Розглядаючи правовий статус слідчого необхідно відзначити, що слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями в кримінальному судочинстві. Саме тому на слідчих, як працівників міліції і службових осіб, поширюються правообмеження визначені у нормах Закону України «Про державну службу», Закону України «Про міліцію», Закону України «Про боротьбу з корупцією».

По-перше, вони не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету (ч. 7 ст. 18 Закону України «Про міліцію»). Таке обмеження спрямоване на недопущення домінування в діяльності працівників міліції тієї чи іншої ідеології, політизації діяльності державного апарату, що може привести до диктатури однієї партії і підпорядкування органів міліції здійсненню її політичних планів.

По-друге, слідчим, як і усім працівникам міліції, забороняється організовувати страйки або брати в них участь (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про міліцію»). Характер цієї заборони зумовлений насамперед правовим статусом працівників органів внутрішніх справ України, соціальною сутністю та призначенням міліції як правоохоронного органу держави, покликаного захищати життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Саме виконання цих завдань вимагає від слідчих суворого дотримання службової дисципліни і ні в якому разі не вчиняти дії, які б могли перешкодити нормальному функціонуванню органу міліції, тобто організовувати страйки або брати в них участь.

По-третє, слідчим забороняється займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреними третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності), (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про міліцію», п.п. б ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»). Така заборона пов’язана з тим, що працівник міліції покликаний служити народу України. Він повинен повністю присвятити себе службі в міліції і всіляко сприяти зміцненню її авторитету. Саме тому йому забороняється займатися підприємницькою діяльністю, бути повіреними третіх осіб у справах державного органу, в якому він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності).

Проте, розглянуте обмеження не розповсюджується на право працівників вкладати кошти в акціонерні товариства, тримати акції та отримувати дивіденди від них. Така діяльність відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Господарського Кодексу України не вважається підприємницькою. Крім того, згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел», не вважається підприємницькою несистематична, не більше чотирьох разів протягом календарного року, діяльність з продажу вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів.

По-четверте, їм забороняється використовувати своє службове становище в інших корисних цілях (ст.ст. 1, 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»). Метою такої заборони є запобігання використання слідчим свого службового становища в особистих та корисних цілях; наданню переваг певним фізичним або юридичним особам у вирішенні справ, в яких вони зацікавлені.

Обмеження для працівників слідства мають абсолютний характер – вони діють для нього протягом усього часу проходження служби і не можуть бути відміненими або заміненими на інші положення. Вони виступають певним гарантом ефективної діяльності слідчих та функціонування органів досудового слідства як підрозділу ОВС України. Головна мета цих правообмежень полягає у забезпеченні реалізації передбачених прав і обов’язків слідчих та встановленні правових заборон, спрямованих на попередження можливих службових зловживань зі сторони останніх.

Х.2. Правовий та соціальний захист слідчого

Як людина і громадяни України, працівники органів досудового слідства МВС України володіють усіма правами та свободами визначеними Конституцією України та законами України.

До основних документів, які регламентують правове та соціальне становище працівника ОВС, можна віднести Конституцію України, Закон України «Про міліцію», Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29 липня 1991 року, інші постанови Кабінету Міністрів України, Положення про органи досудового слідства МВС України, затверджене Наказом МВС України №160 від 31 березня 2008 року, інші відомчі нормативно-правові акти МВС України.

Працівники оранів досудового слідства, як і усі працівники міліції, перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом. Держава гарантує захист життя, здоров’я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його сім’ї та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Дата добавления: 2014-11-28