Централізовані формування в ОСУ стратегічного типу

Різні фірми по-різному оцінюють роль центральних органів управління. В останні роки проводилися різноманітні дослідження ролі централізованих та децентралізованих формувань. Так, Т. Пітерс вважає, що головний офіс, як централізований орган «один з останніх приречених бастіонів централізо­ваного планування, що обов’язково впаде під ударами ринкової економіки». Тим самим він наголошує на втрату відповідальності централізованими формуваннями відповідальності за справи на ринку, оскільки це більш ефективно здійснюють децентралізовані підрозділи різного типу. Це породжує поблажливість, «відхід від справ», поступову декваліфікацію керівників центральних служб. Дійсно, в умовах автономізації організаційних підрозділів нижчого рівня, розвивається виробнича кооперація інтеграція, горизонтальні зв’язки, однак «не можна не бачити широкі можливості невеликого, сильного центру, який координує загальні зусилля усієї організації у створенні вартості

1. Центральні підрозділи в ОСУ стратегічного типу мають виконувати функції внутрішнього консультаційного органу, який забезпечує перш за все аналітичні, методичні та навчально-консультаційні функції.

2. Вищі органи управління–це координаційний центр, за допомогою якого забезпечується досягнення синергії в діяльності підприємства, що застосовує диверсифікацію різних типів, зокрема розробкою стратегічних планів, проектів і програм.

3. Центр–це «надбудова», яка виконує представницькі функ­ції. У цьому контексті виникають сумніви щодо доцільності його існування та витрат на його утримування.

З метою координації діяльності окремих спеціалістів і забезпечення всебічного опрацювання управлінських рішень на певному етапі розвитку управління почали створювати так звані «штаби» – централізовані організаційні формування в основному дорадчого типу. Як правило, штаби не мають розпорядних пов­новажень, а лише готують рішення. Однак, як довела практика, реальна роль штабів істотніша, ніж надані їм повноваження.

«Штабне свавілля» – це процес отримання штабами додаткових необґрунтованих повноважень, користуючись якими вони домагають­ся впровадження своїх рекомендацій. Це відбувається в такі способи:

1) вплив через керівника, якого переконали до дій під девізом: «Це наші спільні ідеї і ми повинні їх реалізовувати»;

2) підготовка розпоряджень, що віддаються штабом, з огляду на некомпетентність керівників і підлеглих у специфічних, вузькоспеціалізованих питаннях (може надати переваги окремим особам);

3) передача рекомендацій компетентному підлеглому некомпетентного керівництва з використанням «процессу регіональних», базуючись на високій посаді, яку посідають в організації;

4) застосування санкцій чи наказів у тих сферах діяльності, що процессу регіональни штабу (в порушення ролі штабів як консультаційної ланки взагалі);

5) віддача розпорядження з приводу бездіяльності лінійного керівника (підміна керівника).

Спостереження за діяльністю штабів допомагає виявити прорахунки в розподілі влади та повноважень в організації.

Треба розрізняти «штаб» (як консультаційний орган у лінійно-штабній структурі) і «штаб-квартиру». В останньому випадку йдеться про централізований апарат управління, де приймаються основні стратегічні рішення. Ці рішення стосуються (рис. 11.8):

· управління «стратегічним набором» підприємства;

· визначення параметрів системи планування (в тому числі тривалості циклу);

· розподілу капітальних вкладень у філії (відділення);

· фінансування із зовнішніх джерел;

· контролю за використанням фінансових ресурсів;

· формування та розвитку потенціалу підприємства (в тому числі виробничого, функціонального, науково-технічного, кадрового тощо);

· визначення технічної політики та розвиток досліджень;

· придбання, злиття, здійснення венчурних проектів;

· організаційного аналізу та розвитку;

· оптимізації та контролю прибутків;

· системи обліку і аудиту внутрішньої діяльності;

· мотивації та винагороди;

· визначення кадрової політики;

· формування та підтримки організаційної культури.

Рис. 11.8. Організаційна структура з великими СГЦ (виконавчий рівень)

Штаб-квартира є виразом вертикального поділу ОСУ на різні рівні управління. У найпростішому випадку виокремлюють два рівні управління–стратегічний та тактичний; такі структури дістали назву «двоїстих». У великих організаційних системах можна знайти й більшу кількість рівнів (рис. 11.9).

Рис. 11.9. Організаційна структура акціонерного товариства:

І – стратегічний рівень управління; ІІ – тактичний рівень управління;
ІІІ – оперативний рівень управління; АПО – автономний підрозділ організації
( дивізіон, СГЦ тощо); ВЗП – виробничо-збутова підсистема.

Також слід зазначити, що згідно українського законодавства, АТ–може мати або колегіальний, або одноосібний вищий виконавчий орган управління.

Дата добавления: 2014-11-29