Господарські комплекси національної економіки. Щдекси промислової продукції

Тема 5

Щдекси промислової продукції

Основні показники розвитку промисловості України у 2000-2008 рр.

Показники
Індекс, обсягів промислової продукції (%)	113.2	114,2		115.8	112,5	103.1	106.2	110,2	96.9
Експорт товарів, млрдгрн	79.3	87,3	95.7		173,7	175.3	193 8	248,9	346,0
Ступінь зносу основних за­собів, %	48.8	51.9	54.5	56,4	58,3	57.9	58,6	59,0	58,0
Індекс інвестицій в осно­вний капітал, %	123,8	113,3		124.6	124.9	104,1	115,3		94,7
Частка збиткових під- в, %									39,1
Освоєно вир-во нових видів продукції, найменувань
Питома вага під-в, Ідо впро­ваджували інновації, %	14.8	14.3	14,6	11.5	10,0	8,2	10,0	11,5	10,8

Разом з тим, започатковані раніше диспропорції продовжу­валися і в подальшому. Хоча за обсягами виробництва промис-

Господарські комплекси національної економіки

ловість і вийшла на рівень 90-х років, проте існуючі проблеми не були розв'язані. Зношеність виробничих фондів, несприй­нятливість до нововведень, низька інноваційна активність про­мислових підприємств надзвичайно ускладнюють збереження і нарощування темпів зростання та ефективності промислового виробництва, підвищення конкурентоспроможності його про­дукції.

Особливо негативним став вплив недосконалості галузевої

структури. Впродовж 2000-2009 рр. не були подолані найважли­віші структурні деформації - між добувним та обробним сектора­ми, між традиційним індустріальним і передовими наукоємними виробництвами, між експортне та внутрішньо орієнтованими галузями, між застарілою і високотехнологічною інноваційною продукцією. Майже зникає легка промисловість, обсяг вироб­ництва якої у 1999-2008 рр. знизився із 1,6 до 0,9 %. На фоні загальної стабілізації питомої ваги обробної промисловості (на­самперед, машинобудування та харчової) зростала частка па­ливної та чорної металурги.

Таблиця 5.3

(у відсотках до попереднього року) '4 20051 2006 І 2007І2008 ~

V ВД...------------------------------ І-ггт^

11.. _ 106,4) 103Д.102,3 105.5 104.І

[давнича діяльшу І й______ (Виробництво коксу, продукт •------------------------------ к,.^

Ітопер .мічиа та нафтохімічна про-

Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції	107.7	111.4	105.3	117,9	119,3	114.3	112.8	116.9	104.3
Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів	121,3	104,9	103,9	114,3	112,0	98,5	108,9	108,3	89,4
Машинобудування	115.3	118,8	111.3	135.8	128.0	107,1	111,8	128,6	108,6
Виробництво та розподіл елек­троенергії, газу та води	98.2	102,6	101,1	104.7	98.9	102,9	106,7	103,2	97,5

ДаніДержкомстату України

Подібний стан промислового комплексу чималою мірою був обумовленим самоусуненням держави та неефективністю її дій. Державна промислова політика впродовж останніх десяти років була визнана неефективною, вона не враховувала ні внутрішніх потреб, ні провідних тенденцій світового розвитку. ВУкраїні, яка отримала у спадок від радянського періоду глибоко деформовану структуру виробництва та потребувала активної структурно-інвестиційної політики з боку держави, такої політики не здій­снювалося. Тривалий час структурні зрушення в промисловості як фундаменту розширеного відтворення відбувалися стихійно, за рахунок вимушених змін у цінових співвідношеннях та під впливом суперечливих макроекономічних регуляторів. Держа­ва практично відмовилася від виконання функції регулювання міжгалузевих пропорцій. Це сприяло поглибленню промислової кризи, різкому зростанню частки галузей проміжного продукту і суттєвому зменшенню частки галузей, що виробляють кінцевий продукт. Державна політика в галузі підтримки промислових підприємств визначалася не стільки об'єктивними економіч­ними чинниками, скільки суб'єктивним політичним лобіюван-ням впливових політико-економічних угруповань. Прикладів неефективності державної політики чимало.

Слід зазначити, що питання про роль держави у виробництві є предметом обговорення не лише в нашій країні. Так, до хрес­томатійних прикладів неефективності політики державного фінансового сприяння окремим підприємствам чи галузям на­лежить практика підтримки діяльності французького автомо­більного концерну «Рено», автомобільної промисловості Великої Британії та вугільної галузі України. Зіставлення показників діяльності двох французьких автогігантів «Пежо» та «Рено» свід­чать, що державна компанія «Рено»з 1960 до 1980 рр. одержала державних дотацій на суму 5,8 млрдфр., сплативши податків

на 1,7 млрд фр. За цей же період приватна компанія «Пежо» сплатила 11 млрдфр., нічого не одержавши з бюджету. Однак у багатьох країнах, особливо у більшості європейських держав, безпосередня участь державних органів у виробництві значна, хоча й залежить від конкретної галузі.

По-різному підходять й до вибору конкретних регулюючих ін­струментів промисловості. Зарубіжні автори проведення актив­ної промислової політики пов'язують насамперед із необхідністю підвищення конкурентоспроможності економіки. Це можливо через використання бюджетно-кредитних, фінансових, подат­кових, правових методів державного регулювання, при цьому можна обійтися без прямого втручання держави, однак необ­хідно створити сприятливі умови для підприємств.

Вибір конкретних напрямів та інструментів державної по­літики у сфері регулювання промислового комплексу перебуває насампереду прямій залежності від обраної моделі промислової політики. Промислова політика- це цілісна система заходів, інвестиційно-структурних перетворень, підкріплених відповід­ними механізмами, спрямованими на розв'язання стратегічних і тактичних завдань розвитку реального сектора, зростання ви­робництва та підвищення конкурентоспроможності економіки в цілому та її окремих галузей, її об'єктом виступає весь промис­ловий комплекс країни як єдиний організм. При цьому існують різні моделі промислової політики, кожна з яких характеризу­ється різним впливом держави (табл. 5.4), хоча на практиці пе­реважає їх оптимальне поєднання.

Таблиця 5.4.

Дата добавления: 2014-11-29