Тема 5. Організація міжбанківських розрахунків

5.1. Економічна сутність і необхідність міжбанківських розрахунків.

5.2. Класифікація і характеристика міжбанківських розрахунків.

5.3. Система електронних платежів Національного банку України.

5.1. Економічна сутність і необхідність міжбанківських розрахунків.

Центральний банк несе відповідальність за ефективне і безперебійне функціонування платіжної системи країни, забезпечення мінімізації ризику в цій системі.

Виходячи з характеру платежів, які здійснює платіжна система, розрізняють:

– системи міжбанківських розрахунків;

– внутрішньобанківські платіжні системи;

– системи «клієнт-банк»;

– системи споживчих платежів, тобто системи масових платежів населення з використанням карток.

Системи міжбанківських розрахунків призначені для здійснення пла­тіжних трансакцій між банками, що зумовлені виконанням платежів клієнтів банків або власних зобов’язань одного банку перед іншим. Системи міжбанківських розрахунків різних країн можуть значно відрізнятися. В світі не існує єдиної платіжної моделі, але існують загальні принципи побудови платіжної системи.

Міжбанківські розрахунки - це система організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами.

Залежно від характеру стосунків між учасниками платіжного процесу розрізняють два основних методи здійснення розрахунків:

– з використанням двосторонніх кореспондентських рахунків;

– з використанням рахунків у центральному банку, який відіграє роль посередника у розрахунках.

За повнотою здійснення міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків: систему валових і систему клірингових розрахунків.

Система валових розрахунків (брутто, gross) передбачає розрахунок за кожним платіжним документом (тобто за кожною трансакцією) окремо.

Система клірингових розрахунків (нетто, net) забезпечує накопичення певного обсягу платіжних повідомлень, після чого виконується підраху­нок чистої нетто-позиціїї кожного з банків-учасників (виконується неттинг). Тобто, за платіжними документами, що стосуються одного учасника, вираховується різниця між сумами коштів, які цей банк отримує, та коштами, які він сплачує, і ця різниця може бути як дебетовою, так і кредитовою. Саме ці чисті нетто-позиції відображаються потім на рахунках банків-учасників.

Залежно від того, хто є власником системи міжбанківських розрахунків, діють дві системи:

– система, якою центральний банк володіє, яку він обслуговує і в якій виконує розрахунки;

– система, що є власністю структур приватного сектора (банків­ських асоціацій або клірингових палат) і в якій центральному банку відводиться роль агента з остаточних розрахунків.

Обидві системи поєднує те, що остаточний розрахунок виконує центральний банк.

Залежно від режиму функціонування кореспондентського рахунку розрізняють дві системи міжбанківських розрахунків:

– система розрахунків з наданням банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту;

– система розрахунків без надання банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту, тобто платежі здійснюються у межах залишків коштів на кореспондентському рахунку.

За операційними параметрами електронних систем міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків:

– система пакетного режиму, коли платіжні документи обробляються періодично і групами (пакетами файлів платіжних документів);

– система реального часу, коли платежі зараховуються на кореспондентські рахунки у міру їх надходження.

Згідно з нормативними актами Національного банку міжбанківські розрахунки на території України можуть здійснюватись

– через систему електронних платежів (СЕП) Національного банку України;

– внутрішньобанківську платіжну систему;

– прямі кореспондентські відносини між банками (за наявності дозволу регіонального управління НБУ за місцем відкриття кореспондентського рахунку).

Починаючи з 1994 р. основна форма міжбанківських розрахунків в Україні — це система електронних платежів через мережу розрахункових палат НБУ. Система забезпечує:

– прискорення розрахунків між банками;

– підвищення рівня надійності розрахунків;

– посилення контрольної функції НБУ за станом кореспондентських рахунків комерційних банків;

– раціональне використання тимчасово вільних ресурсів банків тощо.

СЕП побудована як деревовидно-мережна структура.

На нижньому рівні СЕП містяться банки-учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). РРП — це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки-учасники СЕП відповідного регіону. На верхньому рівні СЕП знаходиться Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організує функціонування СЕП у цілому і керує роботою регіональних розрахункових палат.

Для участі в СЕП комерційний банк встановлює з регіональним управлінням НБУ кореспондентські відносини, тобто укладає угоду про відкриття кореспондентського рахунку. Коррахунки ведуться в електронній формі в регіональному управлінні НБУ. Одночасно з відкриттям кореспондентського рахунку комерційному банку-учаснику СЕП відкривається технічний кореспондентський рахунок в РРП, через який безпосередньо здійснюються міжбанківські розрахунки.

СЕП пропонує різні способи взаємодії головного банку з його філіями при виконанні міжбанківських розрахунків. Ці способи отримали назву «моделей обслуговування консолідованого коррахунку в СЕП». При розробці моделей враховували, що банки своїми філіями повинні керувати:

– у масштабі всієї країни;

– якомога докладніше;

– за допомогою засобів СЕП;

– за дворівневою структурою.

5.2. Класифікація і характеристика міжбанківських розрахунків.

Національний банк встановлює правила, форми і стандарти роз­рахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних доку­ментів, а також платіжних інструментів та готівки, координує органі­зацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розра­хунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та через їх власні розрахункові системи.

Міжбанківські розрахунки - це система організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами.

Класифікація міжбанківських розрахунків проводиться з врахуванням наступних критеріїв:

За засобами здійснення розрахунків - розрахунки через встановлення прямих кореспондентських відносин між комерційними банками; засо­бами електронних платежів; через клірингові установи.

Залежно від типу системи розрізняють:

- систему "брутто", яка побудована на валовій основі; що кожен розрахун­ковий документ обробляється індивідуально та розрахунок здійснюється за кожною трансакцією або за кожним розрахунковим документом;

- систему "нетто", яка побудована на чистій основі; що за результатами багато- чи двохстороннього взаємозаліку групи розрахункових доку­ментів відбуваються взаємоузгодженні заліки рахунків учасників.

За часом та частотою виконання рахунків є:

- платіжні системи визначеного часу, або відкладеного розрахунку, коли розрахунок відбувається дискетно, у заздалегідь визначений регламен­том функціонування час, один або кілька разів впродовж робочого дня;

- платіжні системи реального часу, або постійного розрахунку, коли ос­таточний розрахунок відбувається безперервно, протягом всього робо­чого дня.

Залежно від режиму виконання розрахунків:

- оff-lіnе — це такий режим розрахунків, при якому формування розрахункового документа, його передавання і виконання проводки за рахун­ком її ініціатора відокремлені один від одного;

- оn-line - режим розрахунків, при якому ініціація розрахункових доку­ментів за рахунком виконується одночасно при безпосередньому до­ступі ініціатора проводки до розрахункової системи.

Платіжна система України включає:

- систему електронних міжбанківських розрахунків;

- внутрішньобанківські платіжні системи;

- системи "клієнт-банк";

- системи автоматизації робо­ти в банках (програмні комплекси "Операційний день в банку").

До завдань НБУ при організації платіжної системи належить:

підтримка стабільності фінансової системи;

забезпечення ефективного функціонування платіжної системи;

проведення грошово-кредитної політики.

Комерційні банки для проведення міжбанківських та міжнарод­них операцій встановлюють кореспондентські відносини з іншими ба­нками. Кореспондентські відносини можуть встановлюватися безпо­середньо між комерційними банками або між комерційними банками та центральним банком.

Кореспондентські відносини - це договірні відносини між креди­тними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, а також надання кредитів, інвестиційних та інших послуг. Такі відносини можуть виникати між банківськими установами як всередині країни, так і за її межами.

Банки-кореспонденти - це банки, які на основі договору викону­ють доручення один одного за платежами і розрахунками через спеці­ально відкриті рахунки "Лоро" і "Ностро".

Рахунок "Лоро " - рахунок, відкритий комерційним банком банкові-кореспонденту ("ваш рахунок у нас").

Рахунок "Ностро" - рахунок даного комерційного банку у банку-кореспонденті, на якому відображаються взаємні платежі ("наш рахунок у вас").

Рахунок "Ностро" одного комерційного банку є рахунком "Лоро" для банку-кореспондента. Основні записи роблять на рахунку "Лоро", які відображаються на рахунку "Ностро" методом "дзеркальної" бух­галтерії.

5.3. Система електронних платежів Національного банку України (СЕП)

Платіжна система в Україні представлена внутрішньодержав­ною та міжнародною платіжними системами (рис. 5.1).

ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ
Внутрішньодержавна платіжна система (України)	Міжнародна платіжна система
Банківська платіжна система: Система міжбанківських розрахунків (СЕП НБУ); Система масових платежів; Внутрішньобанківські платіжні системи	Банки
Небанківська платіжна система	Клірингові установи
Інші установи, що надають фінансові послуги

Рис. 5.1. Платіжна система України

Система електронних платежів НБУ (СЕП) - це загальнодержа­вна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків між бан­ківськими установами, органами державного казначейства на терито­рії України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації.

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) виконує фу­нкції загальнодержавної системи міжбанківських розрахунків, а її основні складові - пропускна спроможність, швидкість проведення розрахунків, рівень надійності задовольняють потреби банків України в розрахунках.

Організація розрахунків через СЕП, включає такі питання:

принципи функціонування системи;

структурна побудова системи;

схема документообороту;

порядок проходження платежів у СЕП.

Для банків, що мають мережу філій, Національний банк пропонує два способи міжбанківських розрахунків:

кожна філія може бути самостійним учасником розрахунків через СЕП;

- філії здійснюють розрахунки через консолідований кореспондентський рахунок.

Ураховуючи зростання кількості трансакцій і потреби банків найбільш оперативно управляти своїми ресурсами у СЕП, Національний банк пропонує сім моделей розрахунків через консолідований коррахунок.

Основними функціями СЕП є:

- проведення розрахунків в електронній формі між банками України в національній та в інших іноземних валютах;

- ефективне використання тимчасово вільних коштів банків;

- контрольні функції НБУ щодо стану кореспондентських рахунків ко­мерційних банків;

- обмін екстреною інформацією стосовно проведення розрахунків;

- надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

- багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, вико ристання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях обробки;

- багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях роз­рахунку;

- забезпечення надійності розрахунків;

- надання НБУ механізму впливу на порушників банківської діяльності методом обмеження їх обслуговування у СЕП.

СЕП побудована як деревоподібна мережна структура.

На нижньо­му рівні СЕП розташовані банки-учасники електронних розрахунків.

Се­редній рівень СЕП представлений мережею територіальних розрахунко­вих палат, які є підрозділами територіального управління НБУ, який об­слуговує у СЕП - учасників СЕП відповідного регіону.

На верхньому рів­ні СЕП міститься Центральна розрахункова палата, яка організовує функ­ціонування СЕП в цілому.

Учасниками СЕП є:

- операційне управління НБУ; територіальні управління НБУ;

- управління Національного банку по м. Києву і Київській області;

- Центр міждержавних розрахунків НБУ; комерційні банки та їх установи, які мають коррахунки в установах НБУ.

Система електронних платежів складається з:

- прикладного програмного забезпечення;

- телекомунікаційного середовища;

- засобів захисту інформації.

Прикладне програмне забезпечення складається з:

- програмна-технічних комплексів автоматизованих робочих місць (АРМ) СЕП, призначених власне для виконання розрахунків;

- системи резервування роботи СЕП призначеної для забезпечення поно­влення роботи СЕП у разі збоїв, відмов обладнання або інших надзви­чайних ситуацій;

- інформаційно-пошукової системи, призначеної для одержання довідко­вої інформації про проходження платежів.

Принципи організації СЕП:

- СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в націона­льній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах.

- СЕП є системою типу "брутто", тобто кожен платіжний документ без­посередньо впливає на коррахунки учасників СЕП.

СЕП є закритою системою, тобто:

- грошові кошти циркулюють у закритому фінансовому просторі;

- грошові кошти перебувають під суворим емісійним контролем з боку НБУ.

СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режи­мом роботи є обмін електронними платіжними документами та служ­бовими повідомленнями.

Платіжні трансакції у СЕП є безвідкличними.

Ініціатива проведення трансакцій належить банку, який дебетує влас­ний рахунок. Можливість дебетувати рахунок іншого учасника СЕП на­дана тільки підрозділам НБУ для обмеженого списку типів трансакцій.

Відсутні пріоритети обробки трансакцій за будь-якими ознаками, крім черговості надходження в систему.

Обмеження на суми трансакції не обумовлені; Технологічно сума кре­дитової трансакції обмежена поточним значенням залишку рахунку банку-ініціатора трансакції.

Трансакції відображаються в режимі реального часу в технічних раху­нках банківських установ. Внаслідок цього:

- учасники розрахунків володіють необхідною інформацією для прогно­зування ліквідності;

- платіжні трансакції приймаються до системи за умови відсутності овердрафту коррахунку платника.

Обмін платіжними документами організований у пакетному режимі, технологічними циклами приймання передачі, довжина яких варіюєть­ся залежно від поточних потреб.

Ведеться транзитний рахунок для відображення трансакцій, які були ініційовані, але не завершені протягом одного банківського дня.

СЕП є власністю НБУ.

Важливим складовим фактором успішного функціонування платіжної системи є нормативно-правова база, орієнтована на створення спри­ятливих умов для її ефективної діяльності, забезпечення своєчасного завершення розрахунків між суб’єктами господарювання.

Базовим законом, що визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу кош­тів у межах України, є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Цим Законом систему електронних платежів НБУ (далі - СЕП) визначено державною системою міжбанківських розрахунків.

Система електронних платежів НБУ (СЕП) - це загальнодержа­вна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків між бан­ківськими установами, органами державного казначейства на терито­рії України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації.

Основним нормативно-правовим актом НБУ, що визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні СЕП та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті України, є Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035/12909 (зі змінами).

СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах України між банка­ми як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов’язаннями банків та інших учасників системи. У СЕП виконуються міжбанківські перекази у файловому режимі та в режимі реального часу. Здійснення банком по­чаткових платежів у файловому режимі обов’язкове, а в режимі реально­го часу — за його вибором. Разом з тим учасник системи, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі ре­ального часу.

У файловому режимі обмін міжбанківськими електронними розра­хунковими документами здійснюється шляхом приймання-передавання документів, сформованих у файл. Тривалість технологічного циклу ста­новить 15—20 хвилин.

У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отриму­вача негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП. Саме це є головною ознакою платіжних систем класу RTGS (real-time gross settlement systems, переказу великих сум у реальному часі) згідно з міжнародною класифікацією.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні регулюються законами України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, “Про поштовий зв’язок”, іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Національний банк України” НБУ створює, координує та контролює створення платіжних систем.

В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи.

Внутрішньодержавні банківські платіжні системи: системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

НБУ створив та забезпечує функціонування системи міжбанківських розрахунків — системи електронних платежів (СЕП) — та систе­ми роздрібних платежів — Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).

Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи. Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіж­ної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узго­джені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним опіком України.

Обов’язковою функцією, яку має виконувати платіжна система, є проведення переказу коштів.

Міжбанківський переказ коштів виконується в строк до трьох операційних днів.

Внутрішньобанківський переказ коштів виконується в строк, вста­новлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може переви­щувати двох операційних днів. Переказ коштів здійснюється з використанням платіжних інструментів.

До платіжних інструментів належать документи на переказ (розра­хункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розра­хункові документи, клірингові вимоги та інші) та спеціальні платіжні засоби (платіжні картки, мобільні платіжні інструменти тощо).

Опрацювання та передавання в межах України електронних та па­перових документів на переказ, документів за операціями із застосуван­ням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

Міжнародні фінансові установи, зокрема Банк міжнародних розра­хунків та Європейський центральний банк, визнають провідну роль платіжних систем та систем розрахунків (далі — платіжні системи) для підтримки фінансової стабільності країни. З огляду на це та з метою сприяння безперервному та ефективному функціонуванню платіжних систем центральні банки снігу розпочали здійснювати нагляд (оверсайт) за платіжними системами.

НБУ для визначення основних засад політики щодо здійснений нагляду (оверсайту) за платіжними системами, що функціонують и Україні, схвалив Концепцію запровадження нагляду (оверсайту) за платіжними системами в Україні (постанова Правління НБУ від 15.09.2010 № 426). Належне виконання НБУ функції нагляду (оверсайту) за платіжними системами потребує розвитку національного законодавства. На сьогодні НБУ з метою відображення питань нагляду (оверсайту) за платіжними системами на рівні законів України та закріплення за ним відповідних повноважень підготував пропозиції щодо внесення змін до окремих законів України з урахуванням рекомендацій та стандартів, що розроблені міжнародними фінансовими організаціями.

Здійснення НБУ нагляду (оверсайту) за платіжними системами сприятиме надійному та ефективному функціонуванню платіжних систем, виявленню та попередженню проявів ризиків у платіжних системах, захисту інтересів користувачів платіжних систем та підтримці довіри до платіж­них систем з метою поширення безготівкових розрахунків.

Учасники СЕП	01.10.2012	01.01.2013
Усього установ, з них:
банки України
філії банків України
органи Державної казначейської служби України
установи Національного банку України
ПрАТ “Всеукраїнський депозитарій цінних паперів”

СЕП побудовано як деревоподібну мережеву структуру.

Нижній рівень — банки.

Середній рівень - РРП - підрозділ регіонального управління НБУ, що обслуговує в СЕП банки - учасники СЕП відповідного регіону.

Верхній рівень — ЦПР - організовує функціонування СЕП в цілому та керує роботою РРП.

Загальна архітектура СЕП

Відповідальність прямих учасників - фінансова й технічна - розповсюджується на установи, для яких вони є посередниками.

Користувачами можуть бути банки-нерезиденти на основі договорів НБУ.

Безпосередньо клієнтів комбанків СЕП не обслуговує.

Системи електронних міжбанківських розрахунків можуть використовувати один з двох підходів до обслуговування рахунків учасників:

Усі абоненти (й рахунки у системі) рівноправні, та їх дії (трансакції) ніяк не корелюють один з одним;

У розрахунках безпосередньо беруть участь тільки головні банки, а їх філії виконують розрахунки через головні банки.

Об’єднання коштів кількох банківських установ з наданням можливості їх сумісного використання називається в СЕП консолідованим коррахунком.

СЕП працює без надання Національним банком кредиту овердрафту, тобто платежі здійснюються в межах залишків коштів на коррахунках комерційних банків.

СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш уживаних іноземних валютах.

СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями за допомогою засобів електронної пошти НБУ.

Ініціатива проведення трансакцій у СЕП належить банку, який дебетує власний рахунок. Виходячи з цього, основним типом платіжних документів, що використовується в розрахунках, є кредитові документи, тобто платіжні доручення. Платіжні трансакції в СЕП є безвідкличними.

СЕП заснована на пакетному способі передачі інформації.

Послуги системи електронних міжбанківських розрахунків платні.

Основні тенденції, що притаманні діючій системі міжбанківських розрахунків:

– концентрація грошових коштів на консолідованих коррахунках головних банків (юридичних осіб);

– проведення більш жорсткої політики головного банку щодо своїх філій у сфері міжбанківських розрахунків;

– централізація обробки платіжних документів у ЦРП НБУ та розрахункових центрах великих комерційних банків;

– поступове збільшення кількості й обсягів платіжних трансакцій.

Дата добавления: 2014-11-29