Соціологія політики. Питання до самоконтролю

Питання до самоконтролю

1. У чому полягає сутність культури?

2. Які елементи об’єднує поняття «культура»?

3. Назвіть функції культури.

4. В яких сферах проявляється людська культура?

5. Які ви знаєте форми культури?

6. Чим різняться елітарна й народна культури?

7. У чому полягає суть культурних конфліктів?

На певному етапі розвитку суспільства, коли засоби виробництва дозволяють здійснити перший поділ праці, виробити додатковий продукт, виникає приватна власність, що зумовлює появу соціальних спільностей з відмінними, а то й прямо протилежними інтересами. Для регуляції відносин та зв’язків між такими спільностями вже недостатньо усталених норм моралі, традицій, звичаїв тощо. Природно виникає потреба в нових формах організації та регулювання поведінки соціальних спільностей, зв’язків і відносин між ними, тобто таких формах публічної влади, яка ніби стоїть над спільностями і над суспільством. Отже, виникає політика як контрольно-регулятивна сфера, яка природ­но притаманна суспільству.

Предметом соціології політики є соціальний механізм влади та її вплив у суспільстві на різних етапах його розвитку і функціо­нування. Завдання соціології політики полягає в конкретному аналізі змісту політики і політичної діяльності різних соціальних груп, у дослідженні характеру їх політичних інтересів, у вивченні політичних рухів, поведінки і свідомості мас. Соціологія політики вивчає сутність влади, її природу і прояви з погляду конкретної людини, а також соціальних груп, верств, громадських організацій та об’єднань. Саме тому для соціології політики предметом особливої ваги виступає розгляд особистості як суб’єкта політичного життя, бо кожна людина в суспільстві є і об’єктом і суб’єктом політичних відносин.

Соціологи розглядають політику через призму аналізу соці­альної структури і неформальних соціальних інститутів, громадської думки і поведінки, через дослідження особистості й малих груп.

Політика - сфера суспільного життя, пов'язана із здійсненням влади. Це об'єктивно обумовлене і цілеспрямоване участь великих мас людей, організованих соціальних груп і особистостей в справах держави, у вирішенні проблем, що відносяться до життя суспільства в цілому.

Роль політики у суспільстві зумовлена наступними провідними її властивостями:

З погляду соціології, політика— це діяльність різних соціальних спільнот з визначення, захисту і реалізації своїх потреб та інтересів, а щодо раціональної політики — це ще й урахування та погодження інтересів різних соціальних спільностей. Отже, основний зміст ефективної політики як особливого виду соціальної регуляції полягає у погодженні інтересів різних спільностей, верств, груп, формуванні правил і норм, обов’язкових для всіх членів суспільства, для громадян і держави, у рівному захисті саме цих інтересів та забезпеченні їх реалізації.

Політика як особливий, основний вид діяльності людей пов’я­зана з утвердженням права індивіда, соціальних груп на управління суспільством, на владу, тобто це той простір, у межах якого здійснюється політична влада. Утверджена і приведена в дію вла­да і сприйнята суспільством за її участю політика формує політичне життя суспільства, створюючи своєрідний політичний побут з відповідною політичною культурою, звичаями, традиціями, навиками політичної діяльності.

Як галузь соціології соціологія політики вивчає:

1) соціальне в політиці, взаємовідносини всіх політичних організацій, установ та інститутів з іншими соціальними інститутами;

2) проблеми, пов’язані безпосередньо з державою, політичними партіями, громадськими об’єднаннями, рухами, організаціями, творчими спілками тощо, аналізує їхні соціальні аспекти;

3) соціальні закономірності виникнення і функціонування політич­них відносин, принципи регулювання і управління суспільством, тобто здійснення політичної влади, сутність політичних явищ і процесів.

Найважливішою проблемою для соціології політики є взаємозв’язок і взаємодія соціального та політичного в політичному житті суспільства, в політичних процесах і явищах.

У політиці виділяють наступні рівні:

1) мікрорівень охоплює окремі організації, залучені в політичні процеси, і соціальні групи: профспілки, політичні партії, громадські організації та ін.;

2) макрорівень характеризує державу як ціле, публічну владу, її устрій та принципи функціонування;

3) мегарівень політики відноситься до діяльності міжнародних організацій: ООН, НАТО, ЄС тощо.

Функції політики:

- зміцнення цілісності суспільства як складно диференційованої соціальної системи;

- дотримання балансу між інтересами різних соціальних груп;

- розробка колективних цілей і мобілізація ресурсів на їх здійснення;

- запобігання і регулювання групових конфліктів;

- підтримка класового чи соціального панування;

- захист основоположних прав людини;

- залучення громадян до управління державними і громадськими справами;

- забезпечення соціальної справедливості.

Політика має складну структуру, основними елементами якої
є політична свідомість, політичні відносини, політичні організації.

Кожен елемент структури політики — дуже складне явище, має свої характеристики, посідає своє місце і виконує свою роль у політиці.

Політична свідомість — це усвідомлення людиною (соці-
альною спільнотою) суті та змісту політики, раціональне або нераціональне ставлення до неї. Політична свідомість — це почуття, настрої, погляди, уявлення, інтереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, пов’язані зі ставленням соціальних спільностей до політичної влади, її завоювання, утримання і реалізації. Політична свідомість має два рівні: науковий і побутовий, вона може бути прогресивною або реакційною, стабільною або нестабільною.

Політичні відносини — це стійкі політичні зв’язки і взаємодії, що формуються спільно з функціонуванням політичної влади. Це від­носини між політичними діячами і масами, між політичною елітою і виборцями, між елітою і контрелітою, між діючою владою і опозицією, між лідерами і групами підтримки, між класами і соціальними групами з приводу завоювання, утримання і реалізації влади.

Політична організація — це сукупність державних і недержавних установ і організацій, що реалізують політичну владу, беруть участь у регулюванні взаємовідносин соціальних спільностей, тобто політична організація охоплює не лише органи державної влади, передусім саму державу як базовий соціально-політичний інститут, а й організації громадянського суспільства: політичні партії, громадські об’єднання, профспілки та різні творчі об’єднання, неформальні
інституалізовані форми (мітинги, демонстрації, збори тощо).

Політичне життя суспільства — це сукупність духовних, чуттєвих, емоційних, практично-предметних форм політичного буття людини, яка включає і політичні відносини між людьми, спільностями, верствами, формується і здійснюється такими відносинами.

Існує дві соціальні сфери політичного життя суспільства:

1) сфера державно-політичних відносин;

2) сфера приватногромадянського життя.

Ці сфери взаємопов’язані та взаємодіють, але кожна з них має свої завдання, виконує свої функції:

До сфери державно-політичних відносин належать, наприклад, дії і взаємовідносини людей, пов’язані з їхньою службою або працею в державних закладах, армії, міліції та інших державних структурах; із сплатою податків, отриманням паспорта, посвідчення водія, проходження митного контролю, участю у виборах тощо. Всі подібні процеси політичного життя людей детально регламентуються законами та іншими державними установами і тому належать до соціального сектору держави.

Сфера приватногромадянського життя людей — це зона вільних дій і взаємовідносин індивідів відповідно до їхніх власних інтересів, цілей і бажань. Ця сфера презентує громадянське суспільство як асоціацію вільних громадян та їхніх самодіяльних організацій, що захищають їхні інтереси. В громадянському суспільстві люди взаємодіють самостійно і вільно, виходячи із своїх особистих індивідуальних цілей, потреб та інтересів. Іншими словами, це сфера самодіяльності, самоорганізації і самоуправління людей.

Громадянське суспільство вимагає певних умов і гарантій прав і свобод людини з боку правової держави, тому може створюватися, функціонувати і розвиватися лише разом із правовою державою, причому рівень зрілості громадянського суспільства визначає рівень зрілості й ефективність функціонування правової держави.

Дата добавления: 2014-11-29