Ключові терміни й поняття

Тема 5. СІМ’Ї ТА ДОМОГОСПОДАРСТВА

1. Сім’я та домогосподарство у структурі суспільства

2. Класифікація сімей і домогосподарств, їх структура

Поняття сім’ї, домогосподарства, сімейні домогосподарства, несімейні домогосподарства, коефіцієнт еконо­мічного навантаження на працюючих членів домогосподарства, показники наван­таження домогосподарств непрацездатними членами (утри­манцями).

1. Сім’я та домогосподарство у структурі суспільства

Відомо, що сім’я є самостійним первинним осередком суспільства і виконує в ньому певні функції. Усі соціальні про­цеси, які відбуваються в сім’ї та суспільстві, є вельми взаємо­залежними й зумовлюються закономірностями розвитку суспі­льства.

Щоб з’ясувати особливості, тенденції та закономірності соціальних процесів, які на мікрорівні відбуваються в суспільстві, потрібно вивчити сімейну структуру населення та виокремити типи сімей за демографічними, соціальними й економічними ознака­ми. Таке вивчення дуже важливе, оскільки саме в сім’ї відбува­ються численні соціальні процеси, які пов’язані з відтворенням населення, організацією побуту і вихованням дітей, споживанням матеріальних благ і послуг, із піклуванням про літніх, інвалідів і непрацездатних членів суспільства.

Нині сім’я як суспільний осередок зазнає значних змін: зрос­тає кількість неповних сімей, зменшуються розміри сім’ї, пору­шується її стабільність, наростають тенденції до зменшення кіль­кості дітей, а отже, до постаріння сімей, дедалі більше членів су­спільства живуть поза сім’єю. Усі ці процеси потребують глибо­кого аналізу, прогнозування їх розвитку та адекватної реакції су­спільства. Необхідність вивчення становища та структури сімей пояснюється й тим, що соціальна політика держави спрямована, здебільшого, саме на сім’ю: програми в області житлового будів­ництва, надання різних видів допомоги малозабезпеченим і бага­тодітним сім’ям, соціальна підтримка неповних,сімей із неповно­літніми дітьми тощо.

Можливість задовольнити інтерес суспільства до сім’ї та про­цесів, що в ній відбуваються, безпосередньо залежить від наявно­сті статистичної інформації про сім’ї. Необхідно регулярно діста­вати інформацію про чисельність і склад сімей, а також про осіб, які живуть поза сім’єю, і на її підставі вивчати тенденції проце­сів, що спричинюються до змін у складі сімей. Статистична ін­формація має висвітлювати сучасні особливості демографічного розвитку сім’ї та її соціальних функцій, виявляти несприятливі тенденції в цій сфері та на шляху вирішення проблем, що поста­ють у забезпеченні життєдіяльності сім’ї.

Основними джерелами відомостей про сімейну структуру є переписи населення, поточний облік демографічних подій (народжень, смертей, шлюбів і розлучень) і міграції, а також регулярні та одноразові вибіркові обстеження, у тому числі обстеження умов життя домашніх господарств.

Сім’я як мала соціальна група людей являє собою специфіч­ний об’єкт статистичного спостереження та аналізу. Ця специфі­ка полягає ось у чому:

◦ характеристики сім’ї (розмір і склад) тісно пов’язані з харак­теристиками всіх осіб, котрі її утворюють;

◦ зміни розміру та складу кожної сім’ї залежать від демогра­фічних подій у житті її членів: народження, смерті, взяття шлюбу або розлучення. Демографічні події можуть торкатися однієї сім’ї (народження, смерть) або двох сімей (взяття шлюбу), або спри­чинювати утворення третьої сім’ї, коли молоде подружжя почи­нає сімейне життя поза батьківськими сім’ями, зі зміною розміру та складу кожної з них;

◦ на розмір і склад сімей крім демографічних подій впливає поділ чи об’єднання кількох сімей без зміни складу кожної з них.

Існує багато визначень поняття «сім’я». Вони залежать від за­вдання дослідження і від конкретних історичних, етнічних і соціально-економічних умов розвитку суспільства. Загалом сім’ю мож­на визначити як засноване на шлюбі або кровному спорідненні об’єднання людей, пов’язане спільністю побуту і взаємною відповідальністю.

У статистиці населення сім’я розглядається, насамперед, як осередок відтворення населення, і тому під час вивчення її складу велику увагу приділяють родинним зв’язкам, згідно з якими визначають демографічний тип сім’ї. Для цього у про­цесі переписів населення враховують родинні стосунки членів сім’ї, зазначаючи звичайно, ким доводиться кожному з них глава сім’ї або один із дорослих її членів, записаний першим у пере­писному листку.

У соціальній статистиці сім’я розглядається як соціально-економічний осередок суспільства, який не лише виконує функ­цію відтворення населення, а й бере безпосередню участь у біль­шості соціальних процесів. З цього погляду критеріями приналеж­ності до сім’ї крім родинних стосунків є звичайно спільне про­живання та спільне ведення господарства або спільний бюджет. Поєднанням цих ознак визначається сім’я в рекомендаціях Ста­тистичного комітету ООН і переписах населення, які проводили­ся в радянський період.

Люди, які живуть поза сім’єю, так звані «одинаки», за визна­ченням не становлять сім’ї, але їх не можна не враховувати, ви­вчаючи соціальні аспекти життя населення. До того ж із перехо­дом до ринкової економіки та появою класу підприємців виникли сім’ї, де мешкають і разом господарюють особи, які можуть бути й не пов’язані родинними стосунками. Найчастіше це домашні робітниці, няньки, вихователі, домашні вчителя, секретарі, пред­ставники інших професій, які проживають у сім’ях наймачів. За­уважимо, що в І кварталі 2000 року такі сім’ї в Україні становили менш як 1 % від загальної чисельності сімей, але в перспективі їх кількість може зростати. З огляду на це у статистиці поряд із по­няттям «сім’я» розглядають поняття «домогосподарство», засто­совуване як одиниця статистичного спостереження під час об­стежень населення.

Домогосподарство— це соціально-економічний осередок су­спільства, який складається з однієї особи або групи осіб, які меш­кають в одному й тому самому житловому приміщенні й ведуть спільне господарство (мають спільні витрати з утримання житла, харчування і т. ін.). З цього визначення випливає, що поняття «домогосподарство» ширше за обсягом, ніж поняття «сім’я», оскільки охоплює й тих осіб, котрі ведуть спільне із сім'єю домашнє господарство, але не перебувають з її членами в ро­динних стосунках. Одна особа, яка проживає окремо (так зва­ний «одинак») і веде домашнє господарство, також становить домогосподарство.

У процесі статистичного спостереження характер стосунків між членами домогосподарства має неодмінно враховуватися, а тому, розробляючи матеріали таких спостережень, доцільно виокремлювати групи домогосподарств, у складі кожного з яких є особи, котрі не пов’язані родинними стосунками з реш­тою членів цього домогосподарства, зазначаючи їхню позицію в ньому.

Домогосподарства пропонують економічні ресурси, власни­ками яких вони є (працю, підприємницькі можливості, капітал), на ринку ресурсів і державі, одержуючи натомість грошові дохо­ди у вигляді заробітної плати, прибутку, відсотків, ренти і т. ін. Грошові доходи домашніх господарств створюють попит на то­вари та послуги, що їх поставляє ринок продуктів, стимулюючи тим самим підприємства і фірми виробляти такі продукти й нада­лі. Доходи домашніх господарств витрачаються не цілком: певна їх частина надходить державі у вигляді податків, а ще одна час­тина — до фінансової системи у вигляді заощаджень. Домашні го­сподарства, у свою чергу, мають змогу одержувати кредити з фі­нансової системи, а також користуватися певними благами та по­слугами із суспільних фондів споживання, якими розпоряджаєть­ся держава.

2. Класифікація сімей і домогосподарств, їх структура

В основу вивчення структури домогосподарств покла­дено їх поділ за типами, складом і розмірами. Щоб оцінити вплив різних факторів на розміри та структуру домогосподарств, зазна­чений поділ можна поєднувати з групуванням членів домогоспо­дарств за соціально-демографічними ознаками (віком, шлюбним станом, кількістю дітей, економічною активністю, зайнятістю і т. ін.). Вибір конкретного поділу визначається метою дослідження з урахуванням сфери практичного застосування статистичних даних.

Усі об’єкти господарювання, які відповідають наведеному щой­но визначенню поняття «домогосподарство», належать до прива­тних (звичайних) домогосподарств. Крім них є колективні (гру­пові) домогосподарства — групи людей, які мають спільне житло та спільно харчуються, але не мають індивідуальних бюджетів і спільних споживчих витрат. Ці групи людей, як правило, не пов’я­зані між собою і родинними стосунками. Такі домогосподарства утворюють, наприклад, особи, котрі постійно проживають у будинках-інтернатах для старих та інвалідів, у дитячих будинках, інших установах соціального забезпечення, релігійних установах, казармах військових частин тощо.

За ознакою сімейності домогосподарства поділяються на сі­мейні і несімейні. До сімейних домогосподарств відносять гос­подарства, ядром яких є сім’я. Вони можуть складатися з однієї або кількох сімей. Несімейні домогосподарства складаються із самотніх осіб, а також із родичів, які не утворюють сім’ю (брат і сестра, бабуся та онука і т. ін.), або не родичів.

Оскільки більшість домогосподарств утворюються із сімей, які вельми різняться за своїм складом, чисельність, статевими та віковими характеристиками, рівнем освіти, зайнятістю тощо, по­стає потреба систематизувати інформацію про сім’ї, а отже, і про домогосподарства. Класифікувати сім’ї та домогосподарства мож­на по-різному. Вибір конкретної класифікації в кожному окремо­му випадку здійснюється з урахуванням завдань дослідження.

Поділяючи домогосподарства за ступенем складності сімейної структури, звичайно застосовують загальну класифікацію, згідно з якою всі сімейні домогосподарства поділяються на групи. Ці групи складаються або з однієї чи кількох шлюбних пар із дітьми чи без дітей разом з одним із батьків подружжя (без нього), з ін­шими родичами (без них), або з матерів (батьків) із дітьми. На базі цієї загальної класифікації можуть розроблятися докладніші варіанти. Наприклад, сукупність усіх домогосподарств можна поді­лити на групи за такою ознакою, як структура сім’ї, виокремлю­ючи домогосподарства, що складаються:

з однієї шлюбної пари;

зі шлюбної пари з дітьми;

зі шлюбної пари з дітьми чи без них та одного з батьків по­дружжя з дітьми;

зі шлюбної пари з дітьми чи без них та одного з батьків по­дружжя й, можливо, інших родичів або не родичів;

із двох шлюбних пар із дітьми і без дітей;

з трьох і більше шлюбних пар із дітьми чи без дітей;

із матері (батька) з дітьми;

із матері (батька) з дітьми та одного з батьків матері (бать­ка), і, можливо, з інших родичів або не родичів.

Можна розглядати й інші домогосподарства.

На підставі класифікації за складом сім’ї можна обчислювати частки домогосподарств із повними і неповними сім’ями, а також із простими і складними сім’ями. Сім’ї, які містять у своєму складі принаймні одну шлюбну пару, вважають повними сім’ями, а сім’ї, утворені одним із батьків із дітьми, — неповними. Сім’ї, що складаються лише з батьків і їхніх дітей, належать до прос­тих, усі іншої сім’ї становлять групу складних сімей.

Для вивчення структури домогосподарств велике значення має їх поділ за кількістю членів, їхньою статтю та віком; за наяв­ністю і віком дітей. Згідно з таким групуванням виокремлюють малі, середні та великі домогосподарства, визначають їх частку в загальній кількості домогосподарств, обчислюють середні розмі­ри за кількістю членів у кожній групі і по сукупності в цілому. Крім середнього розміру домогосподарства становлять інтерес і інші показники: середня кількість дітей, молодших за 18 років, яка припадає на одне домогосподарство; середня кількість зайня­тих; частка чоловіків і жінок у домогосподарстві; середній і меді­анний вік його членів.

Так, за результатами вибіркового обсте­ження в 2012 році умов життя домогосподарств їх основні соціально-демографічні характеристики по Україні відбиває табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Поділ домогосподарств за їх чисельністю і наявністю дітей

Характеристика домогосподарств (показник)	Усього	У тому числі розташованих
у великих містах	у малих містах	разом	у сільській місцевості
Кількість, тис.	17679,6	6720.2	5451,3	12171,5	5508,1
Частка, %, тих, що складаються:
з однієї особи	20,9	19,9	19,8	19,9	23,1
двох осіб	27.5	27,3	29,3	28,2	28,1
трьох осіб	22,0	26,1	22,8	24,6	16,3
чотирьох осіб	19,1	19,3	19,9	19,6	18,0
п’яти осіб і більше	10,5	7,4	8,2	7,7	16,5
Разом:	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Середня кількість чле­нів (середній розмір)	2,76	2,71	2,71	2,71	2,89
Частка, %, без дітей	56,3	54,9	55,8	55,3	58,4
Частка, %, з дітьми у віці:
до 3 років	6,0	5,8	5,4	5,6	6,8
до 7 років	14,6	14,1	13,6	13,8	16,3
до 14 років	34,0	34,9	33,6	34,3	33,4
до 16 років	39,3	40,3	39,4	39,9	38,0
до 18 років	43,7	45,1	44,2	44,7	41,6

Згідно з табл. 5.1 для України в цілому найбільш характерни­ми є домогосподарства, які складаються з двох осіб (27,5 %). Ве­ликі домогосподарства (із п’яти і більше осіб) у структурі сільсь­ких домогосподарств становлять 16,5 %, а міських — 7,7 %. У містах переважають (52,8 %) домогосподарства з двох і трьох осіб, у сільській місцевості майже половина домогосподарств склада­ється з одинаків і двох осіб. Понад половина всіх домогоспо­дарств (55,3 % у місті і 58,4 % у селі) у своєму складі не мають дітей. Лише 14,6 % домогосподарств мають у своєму складі дітей у віці до 7 років. Ці дані свідчать про вкрай тривожну демографі­чну ситуацію в нашій країні.

Тут і далі частка береться до загальної кількості домогосподарств.

Групування домогосподарств за наявністю в їх складі членів, які працюють, у поєднанні з даними про розмір домогосподарств дають змогу визначити важливий показник - коефіцієнт еконо­мічного навантаження на працюючих членів домогосподарства:

де S₀ — загальна кількість членів домогосподарства; S_Р — кіль­кість працюючих членів.

Ці показники по Україні наведені в табл. 5.2.

Крім коефіцієнта економічного навантаження на працюючих членів домогосподарства обчислюють також показники наван­таження домогосподарств непрацездатними членами (утри­манцями). До таких показників належать:

◦ кількість утриманців, яка припадає в середньому на одне домогосподарство;

◦ кількість утриманців, що припадає в середньому на одного зайнятого члена домогосподарства;

◦ кількість утриманців, яка припадає в середньому на одного члена домогосподарства, котрий має самостійне джерело засобів існування.

Значення цих показників істотно залежать від демографічного складу домогосподарств, і на їх підставі потрібно вирішувати пи­тання про надання соціальної допомоги населенню, проблеми зайнятості тощо.

Таблиця 5.2

Поділ домогосподарств України за наявністю у їх складі працюючих осіб

(за матеріалами вибіркового обстеження умов життя домогосподарств у І кварталі 2013 року)

Характеристика домогосподарств (показник)	Усього	У тому числі розташованих
у великих містах	у малих містах	разом	у сільській місцевості
Кількість домогоспо­дарств, тис.	17679,6	6720,2	5451,3	12171,5	5508,1
Частка *, %, тих, у складі яких:
є працюючі особи	63,1	68,6	64,9	67,0	54,6
немає працюючих осіб	36,9	31,4	35,1	33,0	45,4
Разом:	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Кількість домогоспо­дарств, у складі яких є працюючі, тис.	11159,2	4612,7	3540,5	8153,2	3006,0
Частка **, %, домогос­подарств, у складі яких працюючих осіб:
одна	49,7	51,7	49,1	50,6	47,2
дві	42,0	40,4	44,1	42,0	42,1
три і більше	8,3	7,9	6,8	7,4	10,7
	100,0	100,0	100.0	100.0	100,0
Середня кількість пра­цюючих в розрахунку на одне домогосподар­ство	1,0	1,1	1,0	1,1	0,9
Коефіцієнт економіч­ного навантаження на працюючого члена	2,74	2,50	2,63	2,56	3,20

*Частка береться до загальної кількості домогосподарств

**Частка береться до загальної кількості домогосподарств, де є працюючі

Одним із критеріїв оцінювання домогосподарства є спільне проживання його членів. Тому, досліджуючи житлові умови кожного домогосподарства, застосовують ряди їх розподілу за типами осель і термінами їх будівництва; за формами власності на жит­ло; за кількістю житлових кімнат у помешканні та кількістю осіб (з урахуванням статі, віку, родинних стосунків тощо), яка припа­дає на одну житлову кімнату; за розміром житлової площі на од­ного члена домогосподарства. Ці дані використовуються з метою розробки та реалізації програм забезпечення населення житлом.

Важливу роль у соціальній статистиці відіграє групування сі­мей і домогосподарств за соціальною і національною приналежністю. У матеріалах переписів із 1939-го до 1989 року виокрем­лювалися групи сімей робітників, колгоспників, службовців і змішані сім’ї. Можна припустити, що з огляду на зміни соціаль­ної структури суспільства таке групування буде переглянуте. За національними ознаками сім’ї поділяються на мононаціональні (із виокремленням груп різних національностей) і національно-змішані.

Структура домогосподарств не стабільна, вона безперервно змінюється під впливом демографічних, соціальних, економіч­них, політичних та інших факторів. Тому аналізуючи структуру домогосподарств, вивчають її динаміку. З цією метою обчислю­ють показники абсолютних приростів і темпів зростання по всій сукупності та за окремими типами домогосподарств за певний період часу. На підставі здобутих результатів прогнозують роз­виток домогосподарств на майбутній період, вивчають вплив різ­них факторів на формування структури домогосподарств, а також залежність соціальних і демографічних процесів від особливос­тей структури домогосподарств.

Прогнозують структуру домогосподарств методами математико-статистичного моделювання. На точність прогнозу істотно впливає вихідна класифікація домогосподарств. Щоб забезпечити багатоцільовий прогноз, домогосподарства групують за багатьма ознаками, ураховуючи родинні стосунки, вік членів домогоспо­дарств і кількість поколінь у них. Таке групування дає змогу виок­ремити кілька типів домогосподарств за демографічним складом.

Але один і той самий демографічний тип охоплює домогосподар­ства різних розмірів. Тому кожний із зазначених типів поділяють на групи за кількістю членів, дістаючи зрештою групи домогос­подарств, однорідних за складом і чисельністю, тобто групи од­накових демографічних типорозмірів.

Типи та склад домогосподарств змінюються в результаті на­стання певних подій (народження, смерть, вступ у шлюб, розір­вання шлюбу, об’єднання і роз’єднання сімей і т. ін.). Кожна з таких подій характеризується ймовірністю її настання. Імовір­ність переходу домогосподарства з одного типорозміру до іншо­го під впливом конкретної події визначається ймовірністю її на­стання.

Прогнозують можливу структуру домогосподарств на підставі багаторічних спостережень (не менш як 10 років) вибіркової їх сукупності. Під час цих спостережень беруть до уваги всі події, які спричинилися до змін у структурі домогосподарств.

Здобуті дані використовують для визначення частоти (імовірності) пере­ходу домогосподарств з одного типорозміру до іншого.

Прогноз, складений згідно з динамікою структури домогосподарств за пе­ріод спостереження, ґрунтується на екстраполяції наявних тенден­цій розвитку структури домогосподарств на майбутнє.

Екстрапо­люють середні частоти переходів — параметри взаємозв’язку між різними демографічними типами домогосподарств. Оскільки такі частоти переходу в період спостереження формувалися під спі­льним впливом як демографічних, так і соціально-економічних факторів, правомірно припустити, що сукупний вплив зазначених факторів на частоти переходу в майбутньому залишиться таким самим, яким він був у період, що передує прогнозу.

Питання для самоконтролю

1. Дати поняття сім’ї та домогосподарства.

2. Що покладено в основу вивчення структури домогосподарств?

3. Як поділяються домогосподарства за ознакою сімейності?

4. Які господарства відносяться до сімейних домогосподарств?

5. Як розрахувати коефіцієнт економічного навантаження на працюючих членів домогосподарств?

Дата добавления: 2014-11-29