Основні закони діалектики

Закон – це внутрішній суттєвий зв'язок явищ, обумовлюючий їх необхідний, закономірний розвиток.

а) Закон єдності і боротьби протилежностей – вказує на джерело руху, джерело розвитку предметів, процесів і явищ.

Згідно з ним найважливішою умовою, що породжує розвиток, є діалектична суперечність.

Діалектична суперечність – це роздвоєння єдиного (речі, явища) на взаємовиключаючі і взаємообумовлюючі одна одну протилежності.

Виходячи з її всезагального характеру, всі предмети, процеси, явища суперечливі. Це означає, що вони складаються з однієї чи більше пар протилежностей. Вони не лише взаємовиключають, але й передбачають, взаємообумовлюють одна одну.

Причиною розвитку будь-якої системи (предмета, явища) є взаємодія між протилежностями.

Протилежність – це значні, суттєві невідповідності між взаємозв’язаними сторонами, підсистемами даного явища, процесу.

Категорія "тотожність" означає три характеристики:

1) вживається у значенні як єдність протилежностей,

2) відображає момент переходу однієї протилежності в іншу (ставати тотожними),

3) визначає самототожність, рівність, однаковість об'єкта з самим собою.

Таке співвідношення протилежностей (взаємодоповнення, взаємозміцнення), яке сприяє розвитку даної системи, називається гармонійним.

Етапи розвитку протилежності:

1) безпосередньої єдності протилежних тенденцій того чи іншого об’єкта;

2) різниці, коли сторони протиріччя обособлюються, набувають деяку самостійність;

3) поляризації кожної із сторін, коли вони протипостають одна одній і кінцево стверджують себе як протилежності;

4) граничної загостреності протилежних тенденцій, боротьба між ними і вирішення протиріччя.

Взаємовідношення протилежностей одночасно передбачає і їх єдність. Мається на увазі не подібність у різному, а взаємозв'язок і взаємодію різних явищ у межах певної системи. Ця єдність здійснюється через відмінність і протилежність моментів у цілому. Роздвоєність предметів, процесів, явищ на протилежності становить внутрішньо неспокійну єдність, яка передбачає одночасно і боротьбу протилежностей. Останні не просто співіснують, а знаходяться в особливій взаємодії (взаємоперетворенні, взаємопроникненні). Визначальним моментом цього взаємозв'язку є така взаємодія протилежностей, яка виступає джерелом розвитку речі. Під терміном " боротьба " мислиться така взаємодія протилежностей, результатом якої є виникнення джерела її розвитку. Як видно, діалектичне протиріччя відображає подвійне відношення в середині цілого (єдність протилежностей і їх суперечливість). І відділити їх одне від одного неможливо. Суперечності наростають по мірі посилення взаємодії протилежностей, по мірі того, як вони стають несумісними в межах об'єкта як цілого (виключають, заперечують одне одного). Тоді вони розв'язуються. Розв'язання суперечностей призводить до руйнації старого об'єкта і виникнення нового.

б) Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін – полягає в тому, що нагромадження дрібних, спочатку непомітних кількісних змін на певному етапі неминуче призводить до корінних, якісних змін, в результаті яких одна якість поступається місцем іншій, та, в свою чергу, набуває своєї кількісної характеристики.

Кількість – це категорія, яка відображає зовнішні формальні відносини предмету або його частин, а також властивостей і їх величину, число, ступінь проявлення тої чи іншої властивості.

Якість – це така категорія, яка описує визначеність предмета, і яку не можна відділити від існування самої речі.

Ця визначеність (цілісність) проявляється через діалектичну єдність суттєвих властивостей, їх граней, які відрізняють дану річ від інших. Якість може бути відображена вже у відчуттях до і незалежно від дослідження кількості.

У своїй ізольованості якість і кількість є лише ідеалізованим моментом предмета, процесу чи явища, які знаходяться в постійному розвитку.

Міра виражає таку єдність кількості й якості, при якій предмет дорівнює сам собі.

Міра – це не що інше, як конкретна межа існування речі в певній якості.

Вихід за її межі призводить до якісної зміни речі, тобто перетворення її в щось інше (до нового співвідношення якості й кількості, нової міри).

Межа міри – це певний момент, межа, коли кількісні зміни не призводять до якісних змін, вона різна для різних предметів, явищ.

Дані категорії у своєму взаємозв'язку описують один з основних законів діалектики – закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.

Дата добавления: 2014-11-29