Транспорт. 3 страница

Учені підрахували, що сучасна біосфера Землі здатна підтримувати нормальне існування і розвиток не більш як 4-5 млрд. чоловік, до того ж за умов оптимального розподілу національних доходів, взаємодопомоги, підтримки та взаєморозуміння усіх націй, їхньої високої екологічної культури, глобального миру, раціонального природокористування й охорони природи.

До соціальних наслідків великої чисельності людей належать: безробіття, злиденність, утриманство, звичка жити на соціальну допомогу, ріст злочинності, шкідливих звичок тощо.

Середовище життя та потреби сучасної людини.

Середовище життя сучасної людини включає в себе екологічне, матеріальне та соціальне середовища.

Матеріальне середовище включає в себе: перетворені людиною ландшафти, штучні елементи, будівлі, шуми, фізичні поля тощо.

Соціальне середовище - це організована сукупність людей – від сім’ї до етносу чи державного суспільства, в якій формуються та задовольняються потреби особистості: психологічні, культурні, соціальні, економічні.

Потреби людей дуже різноманітні. Усі вони розділені на 6 категорій: біологічні, психологічні, етнічні, соціальні, трудові, економічні. З точки зору екології їх можна також розділити на вроджені та набуті.

До біологічних потреб належать: матеріально-енергетичні (їжа), тепловий комфорт, просторовий комфорт, сексуальні потреби.

До соціально-психологічних потреб належать: потреби спілкування, оволодіння основами культури, вибору життєвих можливостей, діяльності для самореалізації, усвідомлення соціальної потрібності, похвали, заохочення, суспільного визнання, гордитися своєю країною тощо.

До соціальних потреб належать: наявність традицій культури, моральних норм та правил спілкування, наявність суспільного устрою, соціальної структури ієрархії та організації, громадських норм, правил, законів, інститутів, прогнозування майбутнього, впевненість у завтрішньому дні.

Тільки в людині, що має потужну надінстинктивну мотивацію, спостерігається ірраціональна (нерозумна) поведінка. Найбільше це стосується протиріччя між економічними та екологічними потребами людства.

Духовна криза людства як основний фактор глобальної екологічної кризи. Нова філософія життя.

Людина – це частина природи, існує в природі і повинна жити за її законами.

Первісні племена визнавали Землю за живу істоту. Стародавнє населення Землі жило в гармонії з природою, поклонялося їй. Не руйнуючи природи, воно брало у неї все необхідне для існування – їжу, одяг, ліки.

Унаслідок інтелектуального розвитку людина оголосила себе господарем природи, її царем та відійшла від своїх основ. Вона забула, що не Земля належить людині, а людина належить Землі.

Тривалий час в історії людства панувало уявлення про те, що природа безмежна і невичерпна, що вона віддана на користування людині.

Із зростанням знань, упровадженням нових досягнень науково-технічного прогресу, вплив людини на природу посилюється. Порушується екологічна рівновага, руйнуються екосистеми, які підтримують життя людини та інших живих організмів.

Людством керує егоїзм як наслідок неповаги до природи, невизнання єдності усіх живих істот. Виникла нова мораль, яка знищує священні принципи життя, і людина все більше забуває про своє місце в біосфері.

Дослідження сучасних соціологів і психологів свідчать, що одна з найголовніших причин розвитку глобальної екологічної кризи сучасності – це занепад людської моралі, криза людського духу.

Щоб зберегти біосферу, вижити необхідно змінити стиль людського буття, установити нові моральні принципи й критерії взаємовідносин людини й природи, сформувати нову, екологічну філософію життя.

Принципами екологічної філософії мають бути:

- планетарний, загальнолюдський підхід до вирішення соціально-економічних та екологічних проблем;

- розуміння необхідності самообмежень;

- тотальна екологізація життя, впровадження екотехнологій;

- раціональне використання ресурсів на основі ресурсозберігаючих і маловідходних технологій;

- збереження і примноження біорізноманіття.

Екологічна культура.

Однією з головних засад безпечного майбутнього нашої унікальної планети, однією з основ розбудови і національного прогресу України є екологічна культура. Складовими екологічної культури є екологічна відповідальність, екологічна свідомість, екологічне мислення, екологічні знання.

Принципи екологічної культури: повага до всього живого, повага до людини, повага до природи і повага до Космосу повинні витримуватися на усіх рівнях життя, від індивідуального до соціального.

Формування екологічної культури здійснюється шляхом упровадження екологічної освіти і виховання. Екологічна освіта стає найнеобхіднішим завданням сучасності. Вона має бути безперервною: починатися у сім’ї з раннього дитинства і здійснюватись упродовж всього життя. Для забезпечення результативності екологічної освіти необхідний міждисциплінарний підхід, вивчення екології в єдності з іншими науками про природу, потрібна опора екологічних знань на закони природи та закони розвитку соціуму. Молоді спеціалісти повинні свідомо оцінювати усі багатогранні зв’язки між природою і суспільством, враховувати і прогнозувати віддалені наслідки порушення цих зв’язків. Екологічні знання мають переростати в переконання і ставати невід’ємною частиною світогляду та майбутньої професійної діяльності.

Необхідною складовою екологічної культури є екологічна етика, яка ґрунтується на екологічній моралі та регулює поведінку людей. В основу екологічної етики покладено принцип великого гуманіста і філософа Альберта Швейцера – принцип благоговіння перед життям: “усе живе гідне життя”, який ще недостатньо засвоєний сучасним суспільством.

Етичні норми нашого народу забороняли нищити природу. Екологічне світосприйняття наших предків виявляється у народних звичаях, прикметах, приказках, прислів’ях. Було створено певний моральний кодекс, який вимагав ставитися до природи як до святині.

Народна екологічна культура глибоко гуманістична за своєю сутністю. Тому, при формуванні екологічної культури важливим є оволодіння гуманістичною екологічною культурою, національними традиціями дбайливого ставлення до природи.

Для підвищення загального рівня екологічної культури дуже важливим є розповсюдження екологічної інформації серед населення про вплив факторів довкілля на здоров’я людини, рекомендацій щодо виживання в зонах екологічного лиха, а також широка реклама здорового, екологічно доцільного способу життя.

Питання для самоконтролю знань.

1. У чому полягає протиріччя в системі “людина-природа”?

2. Які аспекти має екологічна ніша людини?

3. У чому полягають причини погіршення генофонду людства?

4. Чи впливає природний добір на генетичний тягар людської спільноти?

5. Які основні чинники впливають на здоров’я людини?

6. Які причини виникнення патологій “способу життя”?

7. У чому полягає кумулятивний ефект забруднюючих речовин?

8. Від чого залежить токсичність хімічної речовини?

9. Як впливає на живі організми іонізуюче випромінювання?

10. З якими природними екологічними чинниками довкілля пов’язано виникнення патологій людини?

11. Яка сучасна демографічна екологія людства?

12. Чим характеризуються соціальні потреби людини? Чи мають соціальні потреби тварини?

13. Чому духовну кризу людства вважають основним фактором екологічної кризи сучасності?

14. Що необхідно зробити людині перш за все, щоб зберегти біосферу?

15. У чому полягають принципи нової філософії життя?

16. Які складові екологічної культури людини та у чому полягають її принципи?

17. Як здійснюється формування екологічної культури?

18. Що таке екологічна етика?

19. Як відносились до природи корінні етноси?

20. Яке значення має екологічна інформація та чи треба її приховувати від населення?

Література.

1. Л1 стор. 234-261

2. Л2 стор. 163-204

10. Стратегія і тактика збереження життя на Землі.

Екологія у другій половині ХХ століття поставила перед політикою такі гострі екологічні проблеми, як регулювання чисельності населення, екологізація виробництва, екологічна безпека населення. Виникло нове явище в розвитку цивілізації – екологічна політика. Зараз в більш ніж 100 країнах світу створені міністерства або відомства, що спеціально займаються охороною навколишнього середовища. В усіх країнах світу почалася розробка якості середовища життя, право людини на користування природним середовищем стало включатися до конституцій держав, розвивається природоохоронне законодавство. Лідером у формуванні принципів екологічної політики є країни Західної Європи. Європейська Рада (ЄР) розробила та реалізувала чотири програми з охорони довкілля.

У 1993р. ЄР прийняла новий стандарт (BS 7750) щодо широкого кола промислових та сільськогосподарських продуктів та діяльності підприємств, відповідно якому більш жорстко регламентуються забруднення, витрати енергії, шумове забруднення. Продукція, що витримує цей стандарт, отримує знак “Зеленого голуба”, який дає переваги на ринку товарів.

Екологічну політику в Україні визначає Верховна Рада. Вона затверджує правові акти, що регламентують відношення в галузі охорони навколишнього середовища, установлює і забезпечує правовий режим в зонах надмірного екологічного навантаження та екологічного лиха.

Реалізація екологічної політики покладена на Уряд України.

Пріоритетними напрямками екологічної політики України в ХХІ столітті є:

- екологічно раціональне використання природних ресурсів, збереження сприятливого середовища тощо;

- економічно та екологічно раціональне розв’язання екологічних проблем;

- розвиток міжнародного співробітництва в галузі охорони природи;

- екологізація свідомості населення.

Державне управління в сфері довкілля здійснює Кабінет Міністрів України, державна адміністрація та виконавчі органи на місцях.

Державна система управління охороною довкілля, раціональним природокористуванням та екологічною безпекою має на меті:

- формування і впровадження екополітики держави;

- створення ефективного екологічного законодавства;

- створення організаційно-технологічного механізму реалізації завдань в галузі природокористування;

- вирішення питань підготовки кадрів для забезпечення природоохоронної діяльності;

- створення наукового і технічного потенціалу.

Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи та природокористування.

Природа екологічних проблем загальнопланетарна і її не можна вирішити в одній, окремо взятій країні.

Багато питань з охорони навколишнього середовища необхідно вирішувати на міждержавному рівні. Важливе значення в міжнародному співробітництві в галузі охорони природи мають спеціалізовані автономні установи Організації Об’єднаних Націй (ООН):

- Завданнями охорони здоров’я народів світу опікується Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

- Проблемами забруднення Світового океану нафтою та екологічною безпекою судноплавства займається міжурядова морська консультативна організація (УМКО).

- Завданнями покращення харчування та підняття життєвого рівня народів засобами підвищення сільського господарства - Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО).

- Екологічними проблемами використання атомної енергії – Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).

- Питаннями моніторингу навколишнього середовища – Всесвітня метеорологічна організація (ВМО).

- У рамках ЮНЕСКО розроблений і успішно здійснюється рід природоохоронних програм: “Людина і біосфера”, “Міжнародна гідрологічна програма”, “Програма вивчення Світового океану”.

Протягом останніх десятиліть намітилася чітка тенденція вирішення ряду питань екологічної безпеки на міжнародному рівні. Стимулюючим поштовхом стала Стокгольмська Конференція 1971р., яка декларацією закріпила права людей не тільки на свободу і рівність, але й на адекватні умови життя в навколишньому середовищі тієї якості, яка забезпечує їхню гідність та добробут.

Ідеї Стокгольмської конференції отримали розвиток в:

- рішеннях Віденської конференції захисту озонового шару (1985р.);

- Женевській конференції про трансграничне забруднення повітря (1979 – 1983рр.);

- Монреальському протоколі про обмежене використання хлорфторвуглеводів (1987, 1990р.);

- Всесвітній Хартії природи (1982р., ООН), в якій було проголошено відповідальність людства за стан природи;

- Конференції з питань розвитку довкілля (1992р. Ріо-де-Жанейро), де був прийнятий програмний документ “Порядок денний на ХХІ століття”, що вміщує план дій міжнародної спільноти з охорони довкілля та сталого розвитку на ХХІ століття.

Україна бере активну участь у міжнародному співробітництві з охорони природи. Як член ООН, вона є суверенним членом багатьох міжнародних природоохоронних угод з Венгрією, Словакією, Польщею, Болгарією та ін. Загальними зусиллями ведеться дослідження екосистем Карпат, Полісся, Чорного моря, а в 1993р. був заснований Карпатський Єврорегіон.

Двобічне співробітництво України в галузі охорони довкілля розвивається також на основі угод з США, Канадою, Францією, Швецією, Германією, Великобританією, Ізраїлем, які передбачають проведення робіт, направлених на вивчення наслідків забруднення довкілля, розробку допустимих викидів, екологічного законодавства.

В усьому світі спостерігається сплеск природоохоронної активності на недержавному рівні – від вражаючих доповідей Римського клубу до народження сотень “зелених” рухів та організацій в усіх куточках світу.

Загальновідомі значні успіхи міжнародної організації “Грінпіс” у вирішенні проблем заборони випробувань атомної зброї, розвитку атомної енергетики та закриття Чорнобильської АЕС, заборони міжнародної торгівлі відходами, китового промислу та ін. З 1991р. в Європі працює добродійна екологічна організація “Легамбієнте”. До 1999р. за її допомоги в італійських сім’ях безкоштовно оздоровились понад 10 тис. дітей, що проживають в радіоактивно забруднених зонах України, Білорусі, Росії, до лікарень заражених зон передано десятки тон медикаментів тощо.

Біотична регуляція навколишнього середовища як вихід з глобальної екологічної кризи.

Екологічна криза ХХ століття засвідчує, що біосфера та її компоненти є досить крихкими структурами. Вони почали руйнуватися під антропогенною діяльністю та втрачати сприятливі для людини властивості.

Вчені світу, яким не байдужа доля людства, активно шукають шляхи виходу з глобальної екологічної кризи сучасності. Розроблено ряд концепцій розвитку суспільства.

Однією з найбільш обґрунтованих вважається концепція біотичної регуляції навколишнього середовища (В.Г. Горшков, К.С. Лосєв, В.І. Данілов-Даніл’ян, 2000р.). згідно якої справжньою критичною межею, що представляє реальну загрозу для людства, є не критичні ресурси надр, запаси прісної води та доступні джерела енергії, а господарська ємність біосфери – гранично допустиме антропогенне навантаження, перевищення якого приводить її у стан збурення та до розвитку незворотних деградаційних процесів.

Вчені доводять, що потужним чинником формування навколишнього середовища завжди була біота. Тому швидке руйнування природних екосистем, які регулюють і стабілізують навколишнє середовище, приводить до екологічної кризи, результатом якої буде різке зменшення населення у найтрагічніших формах.

За розрахунками господарська ємність біосфери становить 1% первинної продукції біоти. Це і є межа стійкості біосфери до антропогенних впливів, яка вже перевищена приблизно в 10 разів.

Тому, щоб зберегти біотичний механізм регуляції довкілля, тобто зберегти біорізноманітність природи на величезних територіях, достатніх для збереження саморегуляції природи, необхідно в 10 разів зменшити антропогенне навантаження на біосферу.

Це вимагає:

- остаточного припинення освоєння дикої природи;

- рекультивації значної частини освоєних земель;

- обмеження енергоспоживання;

- поступового припинення економічного зростання (перш за все за рахунок скорочення виробництва непотрібної або шкідливої для людини і природи продукції);

- зменшення чисельності населення до єдино можливого прийнятного рівня на основі планування сім’ї.

Як стверджують економісти, для збереження гідного рівня життя необхідно, щоб приріст валового національного продукту був вдвічі вищий за приріст населення.

Питання для самоконтролю знань.

1. Чому поняття екологічна політика виникло саме наприкінці ХХ століття?

2. Які країни є лідерами у формуванні принципів екологічної політики?

3. Який державний інститут визначає екологічну політику в Україні?

4. У чому полягають пріоритетні напрямки екологічної політики України визначені на ХХІ століття?

5. Яке значення ООН в організації міжнародного співробітництва з охорони природи?

6. У якому документі з міжнародного екологічного права проголошено відповідальність людства за стан природи?

7. Який вклад України в міжнародне співробітництво з охорони природи?

8. Які напрямки природоохоронної діяльності охоплює діяльність міжнародної організації “Грінпіс”?

9. Що означає вираз “господарська ємність біосфери”?

10. У чому полягає концепція біотичної регуляції навколишнього середовища?

Література.

1. Л1 стор. 308-317

2. Л2 стор. 138-139, 157-162

Вимоги до знань і умінь

Теми:„Екологія як природнича наука”, „Найголовніші Закони, правила і принципи екології”

Знати:

Ø історію становлення екології як науки;

Ø структуру сучасної екології;

Ø предмет і об’єкти вивчення;

Ø основні завдання сучасної екології;

Ø методи досліджень в екології.

Вміти:

Ø дати визначення екології;

Ø характеризувати структурні підрозділи загальної екології;

Ø характеризувати зв’язки екології з іншими науками.

Тема „Аутекологія”

Знати:

Ø складові природного середовища;

Ø класифікацію екологічних чинників;

Ø закономірності впливу екологічних чинників на організм.

Вміти:

Ø характеризувати різні форми біотичних відносин;

Ø наводити приклади сукупної дії кількох чинників;

Ø характеризувати дію закону „мінімуму” Лібіха;

Ø характеризувати дію закону толерантності Шелфолда.

Тема „Популяційна екологія”

Знати:

Ø основні популяційні параметри;

Ø просторову, вікову, статеву та ієрархічну структури популяцій;

Ø фактори, що спричинюють коливання чисельності популяцій;

Ø поняття екологічної ніші;

Ø принцип конкурентного виключення Гаузе.

Вміти:

Ø дати визначення популяції;

Ø дати порівняльну характеристику фундаментальній та реалізованій екологічній ніші;

Ø характеризувати вікові піраміди та криві виживання.

Тема „Угруповання та екосистеми”

Знати:

Ø поняття „біоценоз”, „біогеоценоз”, „екосистема”;

Ø складові компоненти біогеоценозу;

Ø принципи функціонування екосистем;

Ø типи сукцесій;

Ø принципи стійкості екосистем.

Вміти:

Ø дати порівняльну характеристику понять „екосистема” та „біогеоценоз”;

Ø складати ланцюги живлення;

Ø розкривати причини нестійкості агроценозів.

Тема „Біосфера – глобальна екосистема”

Знати:

Ø визначення понять „біосфера”, „ноосфера”;

Ø походження й еволюцію біосфери;

Ø структурні частини біосфери;

Ø властивості живої речовини;

Ø рівні організації живої матерії;

Ø біогеохімічні цикли біогенних елементів у біосфері.

Вміти:

Ø обґрунтувати роль живої речовини у функціонуванні біосфери;

Ø обґрунтувати необхідність атмосфери для живих організмів;

Ø характеризувати вплив антропогенної діяльності на колообіг речовин

Ø характеризувати концепції розвитку біосфери.

Тема „Людина і біосфера.”

Знати:

Ø основні форми і наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище;

Ø причини глобальної екологічної кризи сучасності;

Ø природні і антропогенні катастрофи та надзвичайні ситуації;

Ø екологічні проблеми сучасності;

Ø техногенні небезпечні явища і процеси.

Вміти:

Ø дати порівняльну характеристику поняттям „екологічна криза” та „екологічна катастрофа”;

Ø характеризувати екологічні проблеми сучасності.

Теми: „Методи контролю техногенних навантажень”, „Природні ресурси.”

Знати:

Ø що таке природні ресурси;

Ø класифікації природних ресурсів;

Ø що таке екологічний моніторинг;

Ø види екологічного моніторингу;

Ø принципи нормування антропогенних навантажень.

Вміти:

Ø давати характеристику сучасного стану земельних, енергетичних, мінеральних та біологічних ресурсів;

Ø обґрунтувати необхідність екологічного моніторингу у сучасному світі;

Ø розкривати недоліки концепції ГДК;

Ø розкривати небезпечність синергічного ефекту забруднювачів.

Тема „Екопроблеми атмосфери, гідросфери, літосфери та їх охорона. Біорізноманіття та його охорона.”

Знати:

Ø екологічні проблеми атмосфери, гідросфери, літосфери;

Ø основні причини деградації ґрунтів;

Ø заходи з охорони навколишнього природного середовища;

Ø причини зменшення біологічного різноманіття;

Ø основні заходи по збереженню біорізноманіття.

Вміти:

Ø обґрунтувати екологічне значення атмосфери, гідросфери, ґрунтів;

Ø характеризувати наслідки антропогенного впливу на повітряне середовище, водне середовище та на ґрунти;

Ø розкривати значення біорізноманіття для функціонування біосфери.

Тема „Екологічні проблеми в галузях енергетики, промисловості, транспорту, сільського господарства, військової справи, космосу, науки і культури. Проблеми урбоекології.”

Знати:

Ø екологічні проблеми в галузях енергетики та транспорту;

Ø пріоритетні шляхи вирішення екологічних проблем енергетики та транспорту;

Ø екологічні проблеми в галузях промислового і сільськогосподарського виробництва та шляхи їх вирішення;

Ø екологічні проблеми військової діяльності;

Ø екологічний вплив на довкілля мегаполісів та шляхи зменшення цього впливу.

Вміти:

Ø давати характеристику впливу народного господарства на навколишнє природне середовище;

Ø розкривати позитивні та негативні аспекти впливу великого міста на людину;

Ø розкривати значення екологічної культури та екологічної освіти для подолання екологічної кризи сучасності

Ø доводити необхідність моральних засад у науці.

Тема „Основи радіоекології”

Знати:

Ø джерела іонізуючого випромінювання;

Ø основні одиниці дозиметрії;

Ø вплив іонізуючого випромінювання на живі організми;

Ø джерела радіоактивного забруднення навколишнього середовища;

Ø заходи захисту.

Вміти:

Ø характеризувати дію іонізуючого випромінювання на живі організми;

Ø обґрунтовувати небезпечність подальшого розвитку ядерної енергетики та випробувань ядерної зброї.

Тема „Еколого-економічні основи природокористування”

Знати:

Ø характеристику раціонального та нераціонального природокористування;

Ø що розуміють під екологічним ризиком та екологічною безпекою;

Ø шляхи досягнення екологічної безпеки;

Ø економічні шляхи збереження природного середовища;

Ø що таке екологічні збитки;

Ø значення природоохоронних законів для збереження природного середовища;

Ø що таке екологічні стандарти.

Вміти:

Ø характеризувати економічні шляхи збереження природокористування;

Ø розкривати значення екологічного моніторингу, екологічних експертиз та екологічної паспортизації для збереження природи;

Ø розкривати природоохоронне значення екологічного менеджменту та екологічного маркетингу.

Тема „Екологічні проблеми України”

Знати:

Ø причини розгортання екологічної кризи в Україні;

Ø основні наслідки екологічної кризи в Україні;

Ø екологічні проблеми регіонів України;

Ø наслідки аварій на ЧАЕС;

Ø демографічну ситуацію в Україні.

Вміти:

Ø характеризувати стан навколишнього середовища в Україні;

Ø характеризувати стан природних ресурсів в Україні;

Ø розкривати причини демографічної кризи в Україні;

Ø обґрунтовувати пріоритети екологічної політики України.

Теми „Екологія людини”, „Стратегія і тактика збереження життя на Землі”

Знати:

Ø екологічні аспекти здоров’я людства;

Ø сутність демографічної проблеми сучасності та її наслідки;

Ø потреби сучасної людини;

Ø принципи нової екологічної філософії життя;

Ø пріоритетні напрямки національної та глобальної екополітики.

Вміти:

Ø характеризувати наслідки демографічного вибуху сучасності;

Ø характеризувати духовну кризу людства як один з основних факторів екологічної кризи сучасності;

Ø розкривати значення міжнародного співробітництва в галузі охорони природи та природокористування;

Ø розкривати сутність концепції біотичної регуляції навколишнього середовища.

Дата добавления: 2014-11-29