Види архітектурного проектування

Етап творчого пошуку

Контрольні питання і завдання

1. У чому полягає мета передпроектного аналізу?

2. Які основні завдання передпроектного аналізу?

3. Які основні засоби передпроектного аналізу?

4. З чого розпочинається містобудівний аналіз?

5. Що є основним показником для житлового будинку чи комплексу?

6. У чому сутність контекстуального підходу?

7. Які основні підходи до сполучення старого і нового застосовуються під час проектування архітектурних об’єктів у сформованому середовищі?

8. Які дані вносяться до відомості знесених та збережених будівель і споруд?

9. У чому сутність двох основних методів побудови архітектурно-планувальної композиції будівель залежно від різного підходу до формування їх внутрішнього простору?

10. Що таке матриця взаємозв’язків?

11. З якою метою будується граф функціональних зв’язків (граф з мінімумом перетинів)?

12. За рахунок чого може здійснюватись адаптація будівлі до зміни функціональних та соціальних вимог?

13. Назвіть основні методи, які забезпечують просторовий розвиток окремої будівлі чи їх комплексу протягом терміну їх експлуатації.

Основним змістом цього етапу є пошук головної ідеї, якій підпорядкована об’ємно-просторова, функціонально-планувальна, архітектурно-художня та інженерно-конструктивна організація об’єкта. Можна виділити кілька основних видів архітектурного проектування, що найбільше відрізняються саме на цьому етапі.

Найважливішими ознаками, за якими можна класифікувати проектування, є кількість одночасно проектованих об’єктів і кількість застосувань розробленого проекту.

За першою ознакою можна виділити проектування індивідуальне, коли одночасно проектується лише один архітектурний об’єкт, і серійне, коли одночасно проектується кілька об’єктів, об’єднаних єдиним підходом, архітектурно-планувальними та конструктивними вирішеннями тощо. При цьому за іншими характеристиками (розмірами, композицією та ін.) об’єкти однієї серії можуть відрізнятися.

За другою ознакою розрізняють розроблення проектів одноразового застосування (індивідуальне) і повторного застосування (типове). У першому випадку вирішення об’єкта максимально враховує особливості конкретної ділянки й не може бути застосоване на іншій (та й не призначене для цього). У другому – проект із самого початку розробляється з розрахунку на багаторазове застосування й розрахований на ділянку з певними усередненими характеристиками або досить універсальний для застосування на різноманітних ділянках.

Серійне проектування, як правило, передбачає багаторазове використання об’єктів серії, у той час як при розробленні одночасно проекту лише одного об’єкта він може бути й одно-, і багаторазового використання.

При одночасному проектуванні одного об’єкта (індивідуальному) можна виділити такі його види, як варіантне, концептуальне та експериментальне (рис. 4.44).

При варіантному проектуванні за одним завданням розробляється декілька варіантів рішення. Якість першого варіанта звичайно становить 60 – 70 % від потенційно можливої, і кожний наступний варіант кращий за попередній на 6 – 7 %. Після 10 – 12 варіантів якість проекту суттєво не підвищується. Варіанти не обов’язково розробляються послідовно, коли кожний наступний логічно випливає з попереднього [17]. Можуть розроблятися паралельно кілька відмінних один від одного варіантів. Бажано розробляти варіанти систематично, з урахуванням поступового звуження спектра можливих проектних рішень (підрозділ 1.4). Варіантне проектування широко застосовується у навчальному процесі якраз на етапі творчого пошуку, коли розробляються не менше від двох максимально

Рисунок 4.4 – Основні види архітектурного проектування

відмінних один від одного варіантів ескіз-ідеї. Шляхом порівняльного аналізу один із них вибирають за основу для подальшого розроблення. При цьому також можуть бути використані окремі риси іншого варіанта. Максимальна відмінність варіантів ескіз-ідеї допомагає визначити крайні межі можливого спектра проектних рішень на етапі творчого пошуку, не пропустивши при цьому можливих цікавих ідей, що лежать у цих межах.

При концептуальному проектуванні після отримання завдання розробляється концепція проекту, яка є концентрованим вираженням усіх його основних ідей. Потім розробляється концептуальний проект, у котрому максимально повно реалізується концепція, причому допускається певне абстрагування від реальних умов (адаптація до них відбувається на другій стадії проектування). Слід зауважити, що іноді адаптація концептуального проекту до реальних умов виявляється неможливою. Тоді цикл концептуального проектування повторюється.

Якщо результатом і варіантного, і концептуального проектування є проектна модель об’єкта, то при експериментальному проектуванні другим, не менш важливим його результатом є перевірка певних наукових положень. Навіть розроблення проекту вже є науковим експериментом, у ході якого можуть бути перевірені певні наукові гіпотези. Тому експериментальне проектування не завжди завершується будівництвом реального об’єкта. Якщо ж це відбувається, то в процесі будівництва й експлуатації об’єкта також отримуються цінні наукові дані.

Таким чином, при експериментальному проектуванні на етапі творчого пошуку практично не відбувається пошук основної ідеї. Ця ідея – певне наукове положення – розробляється ще на передпроектному етапі у процесі наукових досліджень.

Серійне проектування передбачає одночасне розроблення кількох об’єктів (не менше від трьох), об’єднаних спільною основною ідеєю, проте відмінних за іншими показниками. Для пошуку основної ідеї як передпроектна стадія серійного проектування можуть застосовуватися і варіантне, і концептуальне, й експериментальне проектування; проте існує специфічний для серійного спосіб проектування, який забезпечує уніфікацію конструкцій об’єктів однієї серії, їх композиційну єдність та цілісність.

Полягає він у формуванні набору функціонально-планувальних (або конструктивно-планувальних) елементів, об’єднаних спільною ідеєю, своєрідного «конструктора». По-різному комбінуючи елементи цього «конструктора», можна створювати різні об’єкти однієї серії. Слід зауважити, що часто об’єкти однієї серії розглядаються як елементи «конструктора» вищого ієрархічного рівня, з котрих можна створювати різноманітні архітектурні об’єкти. Як приклад можна навести серії житлових секцій, що мають спільне рішення вузла вертикальних комунікацій та типів квартир. У свою чергу, із набору секцій можна створювати архітектурні об’єкти вищого ієрархічного рівня – житлові групи.

Дата добавления: 2014-11-29