Поняття сучасної архітектури

ПРИЙОМИ СУЧАСНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Контрольні питання і завдання

1. Як відрізняється зміст етапів творчого розроблення і завершального при виконанні проекту в ручній графіці й за допомогою професійно орієнтованих комп’ютерних програм?

2. Які основні завдання завершального етапу навчального проектування?

3. Назвіть структуру пояснювальної записки навчального проекту.

4. У якій послідовності розміщуються креслення на показовій частині?

5. За допомогою яких прийомів на показовій частині може бути створена ілюзія архітектурного середовища, у якому розташовані фасади та перспективи об’єкта?

6. Якими міркуваннями керуються при орієнтації креслень планів поверхів?

7. У якій послідовності розміщуються креслення в альбомі?

8. Назвіть структуру доповіді та особливості презентації й захисту проекту.

Поняття «сучасна архітектура» є доволі складним, і з часом його трактування зазнавало змін. Проте найпоширенішою є точка зору, що воно охоплює епоху в архітектурі, яка триває від 20-их рр. ХХ ст. і до початку ХХІ ст. Саме тоді, підготовлений промисловою революцією ХІХ ст. і соціальними зрушеннями початку ХХ, з’являється новий рух в архітектурі, переломний за змістом, пов’язаний з рішучим оновленням форм та конструкцій, відмовою від стилів минулого. Цей рух дістав назву архітектурного модернізму. Кредо архітектурного модернізму закладене у самій його назві – це створення нового, чогось, що відповідало б потребам та духу сьогодення, принципова установка на новизну архітектури, – як конструктивних і планувальних ідей, закладених у проекті, так і зовнішніх форм. До основних принципів архітектурного модернізму можуть бути віднесені:

– використання найсучасніших будівельних матеріалів і конструкцій;

– раціональний підхід до вирішення внутрішніх просторів (т.зв. функціональний підхід);

– відсутність прикрашання як такого, принципова відмова від історичних ремінісценцій в образному вирішенні будівель;

– їх «інтернаціональний» характер.

Взаємодія між розгалуженнями цього руху, такими, зокрема, як функціоналізм, конструктивізм та експресіонізм, критика й відкидання його основних постулатів з боку постмодернізму, частковий синтез і взаємозбагачення модерністської та постмодерністської традиції становлять зміст розвитку архітектури від 1920-их років і до сьогодні.

Очевидно, що саме модернізм відіграв ключову роль у цьому процесі. Тому в розділі 5, який має ознайомити студентів із прийомами (містобудівними, функціональними, конструктивними й образно-художніми), що використовуються в сучасній архітектурі та зберігають свою актуальність сьогодні, всі чотири розглянуті напрями так чи інакше пов’язані з модернізмом. І найхарактерніше його відгалуження – функціоналізм, і «органічна архітектура», що, полемізуючи з частиною підходів, поділяє інші, й постмодернізм, що виник як бунт проти модернізму, і хай-тек, схарактеризований критиками як зрілий модернізм, – усі ці напрями виробили містобудівні, функціонально-планувальні, конструктивні та образні прийоми, що відповідають реаліям Нового часу і тому залишаються актуальними й сьогодні.

Можуть виникнути питання: навіщо вивчати прийоми, вироблені іншими архітекторами, коли є методика проектування, є розгалужена нормативна база, є конкретні вимоги замовника? Чи не означає це рабського копіювання, відмови від власної творчості? І чому в такому разі слід обмежуватися прийомами, розробленими переважно у ХХ столітті?

Як уже зазначалося в розділі 1, архітектурна діяльність є своєрідним синтезом мистецтва, науки та інженерії. В усіх цих галузях людської діяльності велику роль відіграє досвід минулих поколінь, а використання відомих прийомів аж ніяк не означає плагіату. Набір прийомів можна порівняти з набором різців, які використовує скульптор, аби перетворити брилу мармуру на витвір мистецтва. Той факт, що він користується готовими різцями, а не винаходить кожен з них заново, зовсім не применшує художньої цінності його витвору.

Так і архітектор, щоб не «винаходити велосипед», має ознайомитися з відомими прийомами вирішення архітектурних задач й активно використовувати їх у своїй творчій діяльності. Звичайно, час від часу з’являються нові прийоми, та, можливо, саме Вам, шановний читачу, вдасться збагатити ними архітектурну науку та практику. Але нові прийоми народжуються рідко, набагато рідше, ніж нові проекти.

Що стосується використання всього досвіду кількатисячолітнього розвитку архітектури, то саме для цього і вивчається її історія в курсі відповідних навчальних дисциплін. Звісно, якісь речі залишилися незмінними з прадавніх часів. Це й основні вимоги до архітектури (відома тріада Вітрувія – міцність, користь, краса), і закономірності формування композиції, і системи пропорціонування, і багато іншого. Але змінилося суспільство, змінилися його потреби та естетичні ідеали, виникли нові види матеріалів, нові конструкції й технології. Тому, використовуючи давні планувальні або композиційні прийоми, ми певною мірою адаптуємо їх до нових умов. У випадку ж із прийомами, що виникли у ХХ столітті, у такій адаптації або немає потреби взагалі, або вона зовсім незначна.

Дата добавления: 2014-11-29