Хай-тек

Контрольні питання і завдання

1. У чому полягають передумови появи постмодернізму?

2. Розкрийте сутність концепції «декорованого сараю» Р. Вентурі.

3. Які основні принципи модернізму особливо критикувались постмодерністами?

4. У чому полягають основні принципи постмодернізму в містобудуванні?

5. Що таке «подвійне кодування»?

6. Назвіть основні риси постмодернізму в мистецтві взагалі.

7. Назвіть три принципи постмодернізму в архітектурі, сформульовані Р. Стерном.

8. Розкрийте сутність концепцій «партисипації» та «адгокізму».

9. З якою метою застосовується прийом дефрагментації об’єкта?

10. Які два типи колажу можна виділити? Який з них є характерним для постмодернізму?

11. Наведіть приклади метафор в образах архітектурних об’єктів.

12. У чому полягає значення постмодернізму для розвитку сучасної архітектури?

Назва цієї архітектурної течії (англ. High-Tech) походить від словосполучення high technology – «висока технологія» і перекладається як високотехнічна (або високотехнологічна) архітектура [13]. Вона виникла ще у 1950-ті рр., активно розвинулася з середини 1970-их до середини 1980-их рр. і триває до теперішнього часу. Архітектуру хай-тека розвинули переважно британські автори (до батьків-зачинателів та класиків течії відносять Р. Роджерса, Н. Фостера, Р. Піано), а популяризували в світі європейські, японські та американські архітектори.

Деякі критики називають хай-тек «пізнім модернізмом», звертаючи увагу на такі спільні риси, як інноваційність та відсутність суто декоративних елементів і традиційних архітектурних деталей. На відміну від раннього модернізму, хай-тек значно менше уваги приділяє розв’язанню соціальних проблем (через велику вартість споруди хай-тека – в основному громадські будівлі, часто – штаб-квартири великих корпорацій), зосереджуючись на взаємодії «людина – техніка» (останнім часом – «людина – техніка – природа»).

Основний принцип – конструктивна чесність. Архітектура хай-тека є інноваційною щодо методів і конструкцій, а її зовнішні форми націлені швидше на зображення структурних взаємозв’язків, ніж на тілесність, вони радше проникають у простір, а не замикаються ним. Матеріали, що застосовуються: скло та алюміній, сталеві троси й арки. Монументальний образ такої архітектури справляє на людину добре враження: це зазвичай філігранні, прозорі споруди, які притягують до себе багатьох відвідувачів. Характерні риси хай-тека: філігранна техніка конструкцій, високорозвинена і функціональна технічність, спрямованість на унікальність, вихід поза межі тривимірних тіл, вільно перетікаючи внутрішні простори, спрямованість назовні й унаочнення технічних структур шляхом багатошарового обмеження зовнішнього простору.

Хай-тек середини 1970-их рр. часто зловживав естетизацією конструкцій та інженерних комунікацій, через що його об’єкти часто нагадували промислові об’єкти (деякі критики називали його «стилем бензозаправної станції»). Характерним прикладом раннього хай-тека, його своєрідним маніфестом (і одним з найбільш обговорюваних свого часу об’єктів) є Центр Жоржа Помпіду в Парижі (рис. 5.33, а). Демонстративне використання великопрогінних конструкцій, відкритих в інтер’єрі (хоча для організації виставок – основної функції будівлі – відсутність внутрішніх опор зовсім не обов’язкова) призвела до невиправданого збільшення будівельного об’єму й нераціонального використання внутрішнього простору. Відомий докір Р. Вентурі на рахунок будівель-скульптур, де в жертву формальній виразності приносяться конструктивні та функціональні характеристики, цілком міг би бути адресованим і цій будівлі.

Рисунок 5.33 – Основні прийоми раннього хай-тека – винесення назовні конструкцій та інженерних комунікацій і їх естетизація, багатошарове відмежування від зовнішнього простору, використання скла й металу:

а – Центр Жоржа Помпіду (Centre Pompidou), Париж, Франція, 1972 – 76 рр., арх. Р. Роджерс та Р. Піано;

б, в – штаб-квартира страхової компанії «Ллойд», Лондон, Велика Британія, 1979 – 84 рр., арх. Р. Роджерс (фрагмент перспективи, аксонометрія);

г – типова для хай-тека ретельно спроектована деталь (конектор)

Але майстри хай-тека виявили здатність вчитися на свої помилках і швидко прогресувати. У будівлі штаб-квартири страхової компанії «Ллойд» (рис. 5.33, б, в) застосовані ті ж прийоми, що й у Центрі Помпіду, але об’єкт вирішено цілком раціонально з функціональної та конструктивної точок зору. Образне вирішення характерне для різновиду хай-тека, який іноді називають «industrial»: підкреслювання рис, характерних для промислових будівель або машин чи механізмів; буквальне втілення метафори Ле Корбюзьє «будинок як машина (для певної функції)». Взагалі пильна увага до конструктивних деталей (не менша, ніж у традиційній архітектурі до декоративних, власне архітектурних) характерна для хай-тека. Висока якість виконання надає їм не лише конструктивної міцності, але й естетичної привабливості й своєрідної виразності (рис. 5.33, г).

У кращих творах зрілого хай-тека досягається виняткова єдність форми й конструктивної структури будівлі. При цьому особливої виразності об’єкта можуть надавати або окремі спеціально виділені елементи (наприклад, діагональні в’язі, рис. 5.34, б), або вся несуча оболонка, чия структура зумовлює форму будівлі (рис. 5.34, а). Повністю використовуються виразні можливості скляних фасадних систем і формоутворювальні – сталевого каркаса.

Проте принципова новизна хай-тека не обмежується новаціями у формотворенні та використанні сучасних матеріалів. Приблизно із середини 1990-их років починають з’являтися архітектурні об’єкти, у яких метафора Ле Корбюзьє «будинок як машина» втілена буквально. Вони дійсно мають властивості машин або, якщо поглянути з іншого боку, живих організмів: можуть самостійно реагувати на зміни навколишнього середовища. Як правило, це проявляється у частковій трансформації фасаду для регулювання кількості тепла, що потрапляє всередину / виходить назовні, автоматичній компенсації коливань верхньої частини висотної будівлі під впливом вітру чи роботі системи, що зменшує вплив сейсмічних поштовхів тощо.

Поштовхом для появи подібних будівель стало загострення уваги до екологічних проблем, яке спостерігається з 1990-их рр., і відповідно – до будівель, що споживали б якомога менше енергії у процесі експлуатації, або навіть виробляли б її самі за рахунок використання відновлюваних джерел: енергії сонця, вітру, температури ґрунту тощо.

Самі по собі будівлі, що використовують сонячну енергію (або інші відновлювані її види), відомі з 1930-их рр. Це переважно індивідуальні житлові будинки. Проте саме архітекторам хай-тека (а точніше, еко-тека – одного з його підвидів) уперше вдалося створити крупні громадські будівлі, в яких енергоефективність стала одним із вирішальних факторів формування їх об’ємно-просторової структури, а образ вирізнявся виразністю, складністю та витонченістю.

Рисунок 5.34 – Взаємозв’язок форми і конструкції в будівлях хай-тека:

а – Вежа Херста (Hearst Magazine Tower), Нью-Йорк, США, 2006 р., Foster&Partners (винесений назовні каркас із трикутних чарунок зумовлює форму будівлі);

б – Банк Китаю (Bank of China), Гонконг, 1989 – 1990 рр., арх. Й.М. Пей (Pei, Cobb, Freed & Partners) – винесені назовні діагональні в’язі підкреслюють загальну композицію будівлі (дві трикутних призми різної висоти, що в плані разом утворюють квадрат) і ускладнюють метричні ряди на фасадах

Значну частину об’єктів хай-тека становили крупні офісні будівлі, в яких узимку основна частина енергії витрачалась на підігрів повітря, що надходило з припливної вентиляції, а влітку – на кондиціювання. Одним з можливих розв’язань цієї проблеми могло б стати зменшення кратності повітрообміну. Але як підтримувати у повітрі оптимальне співвідношення кисню і вуглекислого газу, якого потребують сотні – а часто і тисячі – офісних співробітників?

Прийом, який був застосований у будівлі Комерцбанку (Франкфурт-на-Майні, ФРН), полягає у збільшенні внутрішнього об’єму будівлі й озелененні внутрішнього простору (рис. 5.35, б). Крім поліпшення мікроклімату, зимові сади мали сприяти емоційному розвантаженню співробітників, а також поліпшували імідж Комерцбанку, створюючи йому репутацію екологічно відповідальної установи. Подібне масштабне озеленення внутрішнього простору було для свого часу безпрецедентним (атріум та зимові сади займали до третини будівельного об’єму).

У будівлі компанії «Swiss Re» (Лондон, Велика Британія) цей прийом був видозмінений. Замість одного атріуму, на який виходили розташовані по спіралі зимові сади – шість спіралеподібних по периметру, котрі слугують також для природного провітрювання. Зазвичай вікна у хмарочосах не відчиняються – наглухо закрита будівля розрахована на примусову вентиляцію та кондиціювання з огляду на велику швидкість повітряних потоків на висоті. Проте у цій будівлі вікна відчиняються, а спеціальна система автоматично відчиняє або зачиняє їх, коли швидкість вітру перевищує певну межу. Форма будівлі розрахована таким чином, щоб повітряні потоки оминали б її, одночасно охолоджуючи (рис. 5.36, в) – тут форма «корнішона» однозначно ефективніша за традиційний паралелепіпед.

Ще виразніше вплив фактора енергоефективності на форму будівлі виявлений у лондонській мерії – London City Hall (рис. 5.36, а). Найекономніша форма – куля – немовби нарізана на скибочки-поверхи і деформована таким чином, щоб максимізувати використання сонячної енергії. Для підігріву припливного повітря взимку та його охолодження влітку використовуються теплообмінники, заглиблені у ґрунт (рис. 5.36, б).

Легко зауважити, що з середини 1970-их рр. форми будівель хай-тека стали значно пластичнішими, динамічнішими та експресивнішими. Цьому сприяли як функціональні, так і композиційні фактори, а сучасні конструкції та будівельні технології забезпечували реалізацію форм будь-якої складності.

Тому закономірним є виникнення течії в архітектурі, що дістала назву органі-тек – біоморфної архітектури, що ґрунтується на найновіших технологічних досягненнях. Яскравим представником цієї течії є Сантьяго Калатрава. Слід відзначити, що біоморфна архітектура, на відміну від архітектурної біоніки, наслідує лише зовнішні форми живих організмів, але необов’язково – принципи їх будови й функціонування.

Рисунок 5.35 – Озеленення внутрішнього простору офісної будівлі як засіб поліпшення внутрішнього мікроклімату і підвищення енергоефективності:

а – будівля компанії «Swiss Re», Лондон, Велика Британія, 2003 р., Foster&Partners (фасад, суміщений із частковим розрізом; розташовані по спіралях озеленені атріуми виділено на фасадах темним кольором);

б – план типового поверху Комерцбанку, Франкфурт-на-Майні, ФРН, 1997 р., Foster&Partners (атріум і зимові сади займають близько ⅓ об’єму);

в – план типового поверху будівлі «Swiss Re» (перекриття кожного поверху, схоже на шестипелюсткову квітку, трохи повернуте навколо центра відносно попереднього, утворюючи шість спіралеподібних атріумів)

Рисунок 5.36 – Вплив енергоефективності будівлі на її формотворення:

а, б – будівля лондонської мерії (London City Hall), Лондон, Велика Британія, 2003 р., Foster&Partners (3D модель та розріз із показом схеми організації вентиляції й кондиціювання з використанням теплових насосів);

в – схеми повітряних потоків біля будівлі («Swiss Re») залежно від її форми

Рисунок 5.37 – Біоморфна архітектура, що наслідує природні форми (але не обов’язково принципи побудови) на прикладі творчості С. Калатрава:

а – житловий будинок «Turning Torso», 2005 р., Мальме, Швеція;

б – ескізи Сантьяго Калатрава, якого надихнула динаміка людського тіла;

в – вокзал Орієнте в Ліссабоні, Португалія, 1993 – 98 рр., засклений дах якого нагадує пальмовий гай;

г – музей мистецтв у Мілуокі, Вісконсин, США, 1995 – 2001 рр., який декому нагадує розкриті крила птаха, декому – скелет доісторичного динозавра

Слід відзначити, що хай-тек навіть інженерні споруди, які до цього переважно трактувались як чисто утилітарні або прикрашалися накладними декоративними елементами за принципом «декорованого сараю», перетворює на справжні архітектурні шедеври. Віадук Мілло у Франції, пішохідний міст Мілленіум у Лондоні, Фолкерське колесо (поворотний підйомник кораблів, що замінив традиційний каскад шлюзів) у Шотландії, міст Нормандія між Гавром і Онфлером у Франції – ось неповний перелік лише європейських об’єктів, справедливо віднесених до ста чудес сучасної архітектури.

Внесок хай-тека в розвиток сучасної архітектури полягає в такому:

· розкриття краси конструкцій, виконаних із застосуванням високих технологій, досягнення єдності конструктивного й образного змісту;

· створення енергоощадних та енергоактивних будівель із трансформованими елементами;

· широке впровадження принципів екологічної архітектури у будівництво крупних будівель і комплексів;

· розвиток принципів трансформації будівель та їх елементів.

Контрольні питання і завдання:

1. Назвіть характерні риси хай-тека.

2. На прикладі Центру Помпіду проаналізуйте основні прийоми раннього хай-тека.

3. У чому проявляється здатність деяких будівель хай-тека реагувати на зміни зовнішнього середовища?

4. Які засоби застосовувались архітекторами хай-тека для підвищення енергоефективності будівель?

5. У чому відмінність біоморфної архітектури від архітектурної біоніки?

6. У чому полягає внесок хай-тека в розвиток сучасної архітектури?

Дата добавления: 2014-11-29