Ретинобластома

Ретинобластома - первинна злоякісна внутрішньоочна пухлина у дітей. Ніколи не зустрічається у дорослих. У 30-35% хворих буває двобічною. Двобічна ретинобластома в 98% випадків є генетично детермінованою. Найчастіше проявляється у віці 3-5 років. Тривалий час пухлина протікає непомітно. В більшості випадків батьки дитини звертаються до лікаря тоді, коли помічають жовтий рефлекс з очного дна – «котяче око», «амавротичне око кішки». Як правило, на цій стадії захворювання око вже сліпе, зіниця широка, з'являється розбіжна косоокість. На очному дні виявляють горбисту промінуючу сіру пухлину, яка проросла судинами. Ретинобластома швидко росте і по зоровому нерву може швидко розповсюдитись в порожнину черепу. При проростанні пухлини в очницю з'являється екзофтальм, зниження внутрішньоочного тиску. Ретинобластома може ускладнитись увеїтом і вторинною глаукомою.

Лікування ретинобластоми залежить від стадії процесу. При однобічній ретинобластомі і невеликих розмірах пухлини можлива органозберігаюча операція – фото- чи лазеркоагуляція пухлини; при великих розмірах без проростання в орбіту – енуклеація з наступною хіміо- та рентгенотерапією; при проростанні в орбіту – екзентерація + хіміо- та рентгенотерапія. При двобічній пухлині гірше око видаляють, на кращому, по можливості, застосовують одну з органозберігаючих методик лікування. В протилежному випадку видаляють обидва ока.

8.5. Меланобластома (злоякісна меланома) хоріоідеї

Меланобластома хоріоідеї – найчастіша внутрішньоочна злоякісна пухлина у дорослих. Ніколи не зустрічається у дітей. Причина розвитку невідома. Тривалий час може перебігати безсимптомно, особливо при периферійній локалізації. При збільшенні пухлини і розповсюдженні на центр очного дна, знижується гострота зору. При огляді очного дна виявляється пігментна промінуюча пухлина (може бути безпігментною!) різних розмірів, можливі крововиливи в сітківку, склисте тіло. При значних розмірах пухлини часто виникає вторинне відшарування сітківки, увеїт, вторинна глаукома. Якщо пухлина проростає в орбіту, з'являється екзофтальм, знижується внутрішньоочний тиск. Метастазує в череп, головний мозок, печінку, синуси, кістки скелету.

Лікування меланобластоми залежить від стадії процесу і величини пухлини. Якщо пухлина не виходить за межі ока і має розміри від 2 до 5 діаметрів диску, можливі фото- або лазеркоагуляція пухлини, підшивання на склеру в проекції пухлини бета-аплікаторів з наступною фото- чи лазеркоагуляцією. При великих розмірах пухлини, без проростання за межі ока, – енуклеація; при проростанні в орбіту – екзентерація з наступною хіміо- та променевою терапією.

Меланобластому хоріоідеї треба відрізняти від доброякісного невуса хоріоідеї – пігментованої плоскої плями на очному дні. Невус не впливає на зорові функції, може поєднуватись з невусами райдужки, повік, меланозом склери. На поверхні невуса хоріоідеї часто спостерігаються білуваті блискучі крапки. За невусами слід регулярно спостерігати, тому що вони можуть самостійно малігнізуватися (в пубертатний період чи під впливом травми, запалення). Ознаками малігнізації є: збільшення розмірів, посилення або послаблення пігментації, зміна форми, проміненція в склисте тіло, поява крововиливів.

Дата добавления: 2014-11-29