Колірна модель Вільгельма Оствальда

У 1909 році Вільгельм Оствальд (1853-1932) отримав Нобелівську премію в галузі хімії, що межує з фізикою, за свою працю з каталізу. Оствальд застосовував науковий підхід в багатьох дослідженнях, навіть відкидав існування атомів, аргументуючи тим, що їхня структура невидима, тобто їх неможна ніяк назвати. Однак, його останньою пристрастю була теорія кольорів. Після того, як він вийшов на пенсію (в віці лише 53), то присвятив себе вивченню кольорів, сподіваючись на розвиток наукової основи в галузі їх гармонійного сприйняття. У його «Farbfibel»(Букварі колорів), що з’явився у 1916, представлено систему кольорів, присвячену вивченню цього завдання. Зустрівши Альберта Г. Манселла в 1905 дорогою до Америки, Оствальд спробував придумати систему, так само, як зробив американський художник - засновану на сприйнятті й зрівнянні відповідної різниці між окремими кольорами. Сучасною технічною мовою можна сказати, що Оствальд намагався збудувати персептуальну систему кольорів, використовуючи не емпіричні методи.

Головний принцип, на якому заснована теорія Оствальда, можна сформулювати наступним чином: самою універсальною сумішшю є суміш повних кольорів, білого і чорного. Кожен пігментний колір характеризується зазначеною кольоровою місткістю (контентом) (в певному відтінку кольору), білим контентом та чорним контентом.

За допомогою 8 кольорів Оствальд сконструював 24 відтінки, з рівними проміжками та пронумерував їх від жовтого в напрямі вверх й розмістив їх в коло.

З повних кольорів кола Оствальд складає так звані «яскраві-чисті» й «темні – чисті» кольори й отримує в результаті порядок, який, в напрямі білого чи чорного є «перцептуально рівновіддаленим» від кожного відповідного кольору.

Дата добавления: 2014-11-29