Колірна модель Джеймса Клерка Максвелла

Колірна модель Германа фон Гельмгольца

Герман фон Гельмгольц (1821-1894) був неперевершеним майстром у природних науках. Він першим остаточно продемонстрував, що кольори, які Ньютон бачив в своєму спектрі, відрізняються від кольорів, які застосовуються до білої основи, за допомогою пігментів. Кольори спектру сяють більш інтенсивно і мають більшу насиченість. Вони змішуються шляхом додавання, в той час як пігменти змішуються шляхом віднімання. В кожному випадку комбінацією кольорів керують різні правила.

Як і Томас Юнг, Гельмгольц також захищав систему трьох кольорів й продемонстрував, що кожен колір може утворюватися як суміш трьох базових кольорів.

Перш за все Гельмгольц розташовує всі кольори спектру на кривій, щоб отримати краще розуміння їх суміші. Він уявляє щось подібне силовому полю кольорів - білий всередині, що відповідає гравітаційному центру Ньютона. Гельмгольц помітив, що для того, щоб отримати білий, йому не потрібна рівна кількість фіолетово-блакитного й жовтого. Він розташовує кольори таким чином, що додатковим кольорам надається більша значущість.

Щоб пояснити вивчені факти відповідно суміші кольорів, Гельмгольц і Максвелл зосередилися на виборі найбільш доцільної діаграми.

1859 рік став одним з найважливіших років в історії науки: шотландський фізик Джеймс Клерк Максвелл (1831-1879) опублікував «Кінетичну теорію газів», в який був представлений статистичний звіт руху молекул та їх математичні відношення, відомі зараз як «рівняння Максвелла». Того ж року 28-річний Максвелл представив свою «Теорію бачення кольорів». В цій роботі він демонструє, що всі кольори виникають з суміші 3-х спектральних кольорів: червоного (R), зеленого (тут абревіатура V (verde)) та блакитного (B). Максвелл припускає що можна додавати й віднімати вплив світла. Він розташовує кожен з трьох головних кольорів в кутах трикутника. Всі асоціативні усвідомлення відштовхуються від Максвелла, який, за допомогою свого трикутника, представив першу двовимірну систему кольорів, яка заснована на психофізичних вимірах.

Обмеження цього трикутника незабаром стали дійсністю: його величини засновані на порівнянні кольорів, але світло кольорів спектру може бути набагато інтенсивнішим. Навіть сьогодні, завдяки тому, що машини самі по собі не можуть відрізнити жовтий від червоного, вимірювання кольору все ще складна задача. Як завжди, тільки людські істоти мають здібність приймати рішення. Це в наші очі попадає світло і нашими очима ми бачимо світ.

Дата добавления: 2014-11-29