Ефект часу

Наприкінці ХІХ ст. економісти розробили теорію спадної граничної продуктивності факторів виробництва, згідно з якою віддача від змінного фактора з нарощуванням його використання спадає. А. Маршалл обмежив дію закону спадної продуктивності фактором часу, виокремивши три часових періоди виробництва: 1) миттєвий, 2) короткостроковий і 3) довгостроковий. У миттєвому періоді жодних змін у виробництві не відбувається. У короткостроковому періоді окремі ресурси змінні, інші – фіксовані, а в довгостроковому – всі ресурси змінні. Закон спадної віддачі діє у короткостроковому періоді, коли не відбувається жодних змін у техніці й технології.

Поняття «короткостроковий» і «довгостроковий» мають різне значення для характеристики стану виробництва на фірмі та в галузі. Погляду фірми, короткостроковий період – це період часу, в якому виробничі потужності фірми фіксовані, але обсяг виробництва можна розширити чи зменшити за рахунок більшої або меншої кількості живої праці, сировини тощо. З погляду галузі, короткостроковий період – це період, упродовж якого кількість діючих фірм у галузі не змінюється.

Довгостроковий період, з погляду фірми, – тривалий період, достатній для зміни кількості всіх ресурсів, у тому числі й виробничих потужностей. З погляду галузі – це період, упродовж якого діючі фірми можуть розформуватись і залишити галузь, одночасно нові фірми можуть виникнути й увійти в галузь. Отже, у довгостроковому періоді кількість фірм у галузі змінна.

17.2. Виробнича функція з одним змінним ресурсом

17.2.1. Загальний і середній продукти

У короткостроковому періоді фірма для збільшення виробництва може змінювати обсяги лише окремих ресурсів, інші є фіксованими. Ця особливість зумовлює відмінність виробничої функції та короткострокових витрат.

Короткострокова виробнича функція має вигляд: . Вона надає інформацію про внесок кожної одиниці змінного фактора у зростання загального обсягу випуску, дає змогу визначити, якими затратами змінного фактора можна досягти максимального обсягу випуску за певний період часу з урахуванням дії закону спадної віддачі. Внесок змінного фактора у виробничий процес обчислюють у показниках загального, середнього та граничного продукту в фізичних одиницях.

Загальний фізичний продукт, або сумарна продуктивність змінного фактора – це загальна кількість продукції, виробленої всіма одиницями змінного фактора в умовах незмінності інших факторів.

Середній фізичний продукт або середня продуктивність змінного фактора – це кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора: .

17.2.2. Граничний продукт. Закон спадної віддачі

Граничний фізичний продукт, або гранична продуктивність змінного фактора – приріст загального продукту, або додатковий продукт, отриманий від застосування додаткової одиниці змінного фактора: .

У короткостроковому періоді фірма може змінювати обсяг продукції, збільшуючи змінні ресурси за незмінних виробничих потужностей. Однак як змінюватиметься обсяг продукції, коли щораз більшу кількість змінних ресурсів додають до незмінних ресурсів фірми? Відповідь на це запитання у найзагальнішій формі дає закон спадної віддачі, його ще називають законом спадного граничного продукту. Він стверджує: починаючи з певного моменту, послідовне додавання нових одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного ресурсу (скажімо, капіталу чи землі) дає щораз менший додатковий, або граничний, продукт у розрахунку на кожну додаткову одиницю змінного ресурсу. Якщо за незмінної кількості капітального устаткування використовувати дедалі більше робітників, зростання обсягу продукції сповільнюватиметься у процесі залучення додаткових робітників у виробництво.

17.3. Аналіз взаємозв’язків між окремими видами продукту виробника

Дата добавления: 2014-11-29