Права природокористування. Право природокористування виникає з приводу використання різних екологічних об’єктів

ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ

Право природокористування виникає з приводу використання різних екологічних об’єктів. Ними можуть бути конкретні природні об’єкти або їх складові частини, які підлягають або не підлягають індивідуалізації, а також окремі властивості і якості цих об’єктів природи. Кожен об’єкт природокористування (земельна ділянка, во­доймище, лісова ділянка тощо) визначає і його вид (землекористу­вання, водокористування тощо). При цьому слід розрізняти й безпо­середній об’єкт користування.

Залежно від ступеня правового регулювання фактичного викори­стання природних ресурсів і засобів його регламентації розрізняють:

· природні умови існування людини (споживання кисню, опромінен­ня сонцем тощо);

· загальнодоступне користування природними ре­сурсами;

· всебічно врегульоване право природокористування, яке передбачає експлуатацію об’єктів природи, що перебувають у влас­ності, й таких, котрі не піддаються індивідуалізації.

Об’єктами загальнодоступного користування є не тільки при­родні сили і явища, індивідуалізація яких практично неможлива або недоцільна, але іноді і природні ресурси, які перебувають у власності тих чи інших суб'єктів. Це стосується використання деяких власти­востей і якостей рослинного і тваринного світу, лісів, водоймищ тощо, коли це не стосується права власності або права користування ними. Але з цього не виникає тотожність об’єктів, а також різних за своїм характером правомочностей з користування природним ресурсом. Кожна з двох правомочностей користування має свій об’єкт — певні якості і властивості природного ресурсу.

Природним об’єктам загального користування притаманні такі основні риси:

а) вони не передаються і не закріплюються за конкрет­ними суб’єктами, а використовуються без особливого дозволу всіма особами;

б) санкціонований законом порядок використання природ­них об’єктів загального користування не має розвинутої детальної правової регламентації і полягає передусім у визначенні певних забо­ронних дій, а також певною мірою і дозволених дій;

в) їх використан­ня ніякою мірою не фіксується і не підлягає державній реєстрації.

Об’єктом права природокористування, як уже зазначалося, може бути юридично визначений природний об’єкт (його частина): конкретна земельна ділянка, ділянка надр або лісу, водоймище тощо. Однак у деяких випадках право користування певним видом природних ресурсів пов'язане з необхідністю надання суб'єкту двох або більше різних природних об’єктів.

Нерідко деякі юридично відокремлені природні ресурси висту­пають як об’єкти права спільного природокористування. Такими можуть бути не всі, а лише деякі види природних ресурсів (ліси, води тощо), окремі ділянки яких можна використовувати за різним основним цільовим призначенням.

Як об’єкт права природокористування досить часто виступає якийсь один, відокремлений, вид природних ресурсів, хоча фактич­но цей об’єкт являє собою цілий комплекс різних природних ре­сурсів. Ця ситуація чітко простежується у праві землекористуван­ня, суб'єкт якого відповідно до п. 6 ст. 95 Земельного кодексу має право використовувати не тільки надану землю, але і загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об’єкти, які є на ній, а також експлуатувати інші корисні властивості землі згідно із законодавством.

Суб’єктами права природокористування є юридичні та фізичні особи, які у визначеному законом порядку набули право користування конкретними природними об’єктами для відповідних цілей і мають у зв 'язку з цим певні права та обов’язки. Залежно від природного об’єкта, наданого в користування, їх називають водокористувача­ми, землекористувачами, лісокористувачами тощо. Суб’єктами права природокористування є власники окремих при­родних ресурсів.

Класифікація суб'єктів права природокористування може бути здійснена за найрізноманітнішими ознаками, наприклад, за родом діяльності або цільовим призначенням наданих у користування об’єктів природи (сільськогосподарські, несільськогосподарські), що ведуть лісове, водне, мисливське, рибне господарство тощо; юридичні та фізичні особи тощо.

Виникнення суб'єктивного права користування об’єктами приро­ди пов'язано з наявністю відповідної правоздатності, тобто передба­ченої екологічним законодавством здатності суб'єкта бути носієм прав і обов’язків по використанню земель, вод, лісів, надр і т. ін.

Екологічну правоздатність організацій не можна плутати з пов­новаженнями державних органів щодо розпорядження й управління природними об’єктами, які виникають не з правоздатності, а з компетенції цих органів, визначеної державою як сувереном-носієм політичної влади і власником більшості природних ресурсів. Однак це не виключає, що іноді в одній особі зосереджено і орган, який управляє (розпоряджається) природним об’єктом і корис­тується цим об’єктом, тобто є користувачем.

Поняття екологічної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати і здійснювати права і обов’язки з природокористування, самостійного значення для юридичних осіб не має. Указані суб'єкти, які мають екологічну правоздатність, завжди дієздатні. Тому щодо них вживається термін «праводієздатність». Екологічна праводієздатність властива лише самостійно оформленим як єдине ціле організаціям, але не їх структурним підрозділам. Виробничі дільниці, цехи, бригади, ферми тощо такої самостійності не мають, а значить, екологічною правоздатністю не наділені. Тому вони не можуть вис­тупати суб’єктами права природокористування.

Різного роду організації (державні, колективні, громадські, акціонерні, спільні та ін.), які володіють праводієздатністю, стають суб’єктами права природокористування з моменту надання їм при­родного об’єкта в користування або у власність, а коли це не вима­гається, то з моменту фактичного користування (наприклад, доро­гами загального користування).

Екологічна правоздатність громадянина виникає з моменту на­родження і припиняється з його смертю, при цьому вона, як і цивільна, визнається за всіма громадянами.

Екологічну правоздатність, як умову мати відповідні права, не слід плутати з правом на одержання природного об’єкта в корис­тування, тобто з суб'єктивним правом, передумовою якого є пра­воздатність.

Дата добавления: 2014-11-29