Посібник з Охорони праці 11 страница

Евакуаційні шляхи і виходи мають утримуватися вільними.

У багатоповерхових лікарнях палати для тяжкохворих та дітей потрібно розміщувати на нижніх поверхах (у дитячих лікарнях: палати для дітей до 7 років – не вище другого поверху, старших дітей – не вище 5-го поверху).

Лікарні з постійним перебуванням тяжкохворих, не здатних самостійно пересуватися, мають забезпечуватися носилками з розрахунку одні носилки на 5 хворих.

Відстань між ліжками у палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід – не менше 1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи й проходи.

Подавання кисню хворим має здійснюватися, як правило, централізовано, з установленням балонів (не більше 10) за межами будівлі ЛПЗ у прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів більше 10). Центральний кисневий пункт стоїть окремо, на відстані не менше 25 м від будівель з постійним перебуванням хворих.

У будівлях ЛПЗ забороняється:

- здійснювати подачу кисню у палати за допомогою гумових та пластмасових трубок;

- розміщувати в підвальних приміщеннях та на цокольних поверхах майстерні, склади, комори для зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів, горючих та легкозаймистих речовин;

- підігрівати парафін та озокерит безпосередньо на вогні;

- встановлювати ліжка в коридорах, холах та на інших шляхах евакуації; - користуватися прасками, електроплитками, іншими електронагрівальними приладами у палатах (мають бути виділені спеціальні приміщення);

- застосовувати настільні та інші гасові лампи (за виключенням ліхтарів "Летюча миша").

Показником ефективності процесу евакуації є період часу, протягом якого люди можуть у разі необхідності залишити окремі приміщення і будинок загалом.

Безпека евакуації досягається за умови, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людини.

Критична тривалість пожежі – це час досягнення небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

У ЛПЗ, де можуть перебувати одночасно понад 100 осіб. інших громадських приміщеннях без природного освітлення (якщо площа перевищує 150 кв. м) евакуаційні виходи мають бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні. Світлові покажчики мають бути справними, їх вмикають на весь час перебування людей.

Засоби гасіння пожежі, їх призначення і класифікація

Є чотири основні способи припинення процесу горіння:

1. Охолодження горючих речовин або зони горіння: суцільним струменем води; розпиленими струменями води; перемішуванням горючих речовин.

2. Ізоляція горючих речовин або окисника (повітря) від зони горіння: шаром піни, шаром продуктів вибуху вибухонебезпечних речовин; утворенням розривів у горючій речовині; шаром вогнегасного порошку; вогнегасними смугами.

3. Розбавлення повітря чи горючих речовин: тонко розпиленими струменями води; газоводяними струменями; негорючими газами чи водяною парою, водою.

4. Хімічне гальмування (інгібування) реакції горіння: вогнегасники порошками, галогеновуглеводнями.

Засоби гасіння поділяють на первинні, автоматичні і спеціальні.

Первинні засоби: пожежні відра і діжки з водою, ломовий інструмент (ніж, сокира, гак, лом, багор – розміщуються на пожежному щиті), ящики і відро з піском, совки, лопати, протипожежна тканина, ручні насоси, пожежні крани внутрішнього водопроводу з рукавами і стволами, ручні вогнегасники усіх типів.

Розміщують їх на спеціальних щитах. Фарбують їх у сигнальний червоний колір, а написи на них роблять контрастним білим кольором.

Вибір типу вогнегасників здійснюється залежно від їх вогнегасної спроможності, граничної площі, класу горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні:

Клас А – пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір).

Клас В – пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються.

Клас С – пожежі газів.

Клас D – пожежі металів та їх сплавів.

Клас Е – пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

Заклади охорони здоров'я повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників, які необхідно розміщувати шляхом: навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення; встановлювання в пожежні шафи поруч із пожежними кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити.

Автоматичні засоби гасіння бувають: повітряно-пінні, газові, порошкові, водяні. Прикладом автоматичних водяних систем є спринклерні і дренчерні пристрої. Автоматичні установки при виникненні пожежі приводяться в дію відповідним давачем (сповіщувачем) або спонукальним пристроєм, а напівавтоматичні та ручні – людиною.

Спеціальні засоби гасіння пожежі включають обладнання пожежних частин: пожежні машини і насоси, гідранти, піно генератори різних типів та установки гасіння пожежі.

На підприємствах і складах ще обладнуються системи автоматичної пожежної сигналізації, що спрацьовують у місцях загорання, за допомогою пожежних вісників, які подають сигнал світлової і звукової тривоги на пульт пожежної сигналізації пожежної охорони.

Пожежна сигналізація, оповіщення та зв'язок

Швидке виявлення та сигналізація про виникнення пожежі, своєчасний виклик пожежних підрозділів та оповіщення про пожежу людей, що перебувають у зоні можливої небезпеки, дають змогу швидко локалізувати осередки пожежі, провести евакуацію та необхідні заходи для гасіння пожежі.

Для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби можуть використовуватись телефони спеціального та загального призначення, радіозв'язок, централізовані установки пожежної сигналізації. Найшвидшим та надійним засобом виявлення і сповіщення вважається автоматична установка пожежної сигналізації, яка має працювати цілодобово. Одним з основних елементів цієї установки є пожежні сповіщувачі – пристрої, що формують сигнал про пожежу. Розрізняють пожежні сповіщувачі ручної та автоматичної дії. Ручний пожежний сповіщувач вмикає людина, що виявила пожежу, шляхом натискання на пускову кнопку.

Автоматичні пожежні сповіщувачі спрацьовують без участі людини, від дії на них чинників, що супроводжують пожежу: підвищення температури, дим, полум'я.

Правила поводження персоналу у разі виникнення пожежі

Системи оповіщення про пожежу мають забезпечувати згідно з розробленими планами евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), за необхідності – послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції).

У ЛПЗ та дитячих закладах, а також спальних корпусах шкіл-інтернатів про пожежу оповіщають тільки адміністрація та персонал.

При виявленні пожежі (ознак горіння) необхідно негайно повідомити про це по телефону пожежну охорону.

При цьому назвати адресу закладу, вказати кількість поверхів, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, своє прізвище, а також повідомити про це керівника закладу. Усіх дітей і хворих необхідно виводити чи виносити з будівлі через коридори та виходи негайно після виявлення пожежі. Евакуйованих дітей і хворих слід перерахувати і звірити їх наявність із поіменними списками, які складаються для кожної палати і групи. Їх розміщують у заздалегідь визначеній будівлі (адреса).

Гасіння пожежі організовує персонал, не зайнятий евакуацією людей, негайно після виявлення пожежі усіма наявними засобами пожежогасіння.

Керівник закладу повинен перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення); видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, не задіяних у ліквідації пожежі; за необхідності – відключити електроенергію (за винятком протипожежного захисту), зупинити транспортувальні пристрої, апарати, перекрити сировинні, газові, парові та водяні комунікації, зупинити системи вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та вжити інших заходів для запобігання розвитку пожежі й задимленості будівлі.

Одночасно з гасінням пожежі слід організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей, забезпечити дотримання охорони праці працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.

Слід також організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та підключення до джерел води.

Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація і технічний персонал закладу зобов'язані взяти участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні особливості об'єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв; організувати залучення сил і засобів об'єкта до вжиття необхідних заходів, пов'язаних з ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку.

Обов'язки чергового персоналу і вартових у разі виникнення пожежі

Черговий персонал, вартові повинні добре знати свої обов'язки на випадок пожежі, вміти користуватись вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, добре знати, як викликати пожежну частину, вжити негайних заходів для спасіння дітей і хворих при пожежі. Черговий по закладу, приступаючи до чергування, повинен:

- знати кількість хворих, які знаходяться в палатах, кількість дітей, які залишились на ніч, і повідомити по телефону про їх чисельність і місцезнаходження в найближчу пожежну частину;

- перевірити наявність і справність засобів пожежогасіння, телефонного зв'язку;

- перевірити протипожежний стан всіх евакуаційних виходів, коридорів, тамбурів, сходових кліток;

- при виявленні будь-яких порушень вжити заходів щодо їх ліквідації, а за необхідності доповісти про це керівництву.

Черговий повинен постійно мати при собі комплект ключів від дверей евакуаційних виходів і ручний електричний ліхтар. Уночі черговому персоналу (медсестрам, молодшим сестрам, вартовому) забороняється спати і виходити за межі закладу.

Основні вимоги щодо пожежної безпеки у навчальних закладах

У навчальних класах та кабінетах слід розміщувати лише необхідні для занять меблі, прилади, тощо, які мають зберігатись у шафах, на стелажах або на стаціонарно встановлених стояках.

Фільмокопії, діапозитиви, слайди та магнітні стрічки варто зберігати в обмежених кількостях, лише для забезпечення навчального процесу.

Після закінчення занять усі пожежо- та вибуховонебезпечні речовини і матеріали потрібно прибрати з навчальних класів, кабінетів у спеціально виділені та обладнані приміщення.

Кількість парт (столів) у навчальних класах, кабінетах не може перевищувати граничну нормативну наповнюваність класних груп, встановлену Міністерством освіти, а також показники, визначені чинними нормами проектування навчальних закладів.

Усі роботи, пов'язані з можливістю виділення токсичних або пожежонебезпечних парів та газів, необхідно проводити лише у витяжних шафах водночас з роботою вентиляції.

Користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією, а також за наявності в них речовин, матеріалів та устаткування, не призначених для виконання операцій, забороняється. Витяжні шафи повинні мати верхні та нижні відсоси, а також бортики, що запобігають стіканню рідини на підлогу.

Відпрацьовані легкозаймисті та горючі речовини слід збирати у спеціальну герметичну тару, яку наприкінці робочого дня видаляють з приміщення для регенерації або утилізації.

Посудини, в яких проводилися роботи з легкозаймистими та горючими речовинами, після закінчення досліджень потрібно негайно промивати пожежобезпечними розчинами.

Тема№16: "Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві"

План

1. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування. Обов'язки та права суб’єктів страхування.

2. Принципи організації діяльності Фонду соціального страхування. Управління Фондом. Обов'язки Фонду.

3. Фінансування Фонду. Контроль за діяльністю Фонду.

4. Обов'язки Фонду щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві.

Актуальність. Зародження системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні припадає на 90-ті роки ХІХ ст. Саме тоді були здійснені перші спроби щодо розроблення підходів та встановлення певних форм компенсування заподіяної шкоди здоров'ю працівників.

Законом України "Про охорону праці" передбачена обов’язкова компенсація шкоди, заподіяної внаслідок здійснення професійної діяльності як у разі виникнення негативних зрушень у стані здоров'я працівників, так і в разі їх смерті. Компенсація шкоди, заподіяної працівникові здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань згідно із Законом України від 1.01.2001р. "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Дія Закону поширюється на всіх осіб, які перебувають у виробничих відносинах з підприємствами (організаціями) будь-якої форми власності, фізичними особами, які забезпечують себе роботою самостійно, на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, учнів і студентів під час отримання ними професійних навичок.

Страхування від нещасного випадку виконує Фонд виключно за рахунок роботодавців за фактом прийняття працівника на роботу чи вступу особи до навчального закладу.

Підставою щодо відшкодування потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної і соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку чи акт розслідування професійного захворювання.

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати додаткові виплати потерпілим і членам їх сімей відповідно до колективного або трудового договору.

За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або внаслідок профзахворювання, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата впродовж усього періоду відновлення працездатності або часу встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим трудової діяльності на попередньому місці роботи проводять його перенавчання та перекваліфікацію, а також подальше працевлаштування.

Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або внаслідок профзахворювання зараховується до загального стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи у шкідливих умовах праці, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

У разі невиробничої травми грошову допомогу потерпілому виплачує перші 5 календарних днів власник за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізична особа, яка використовує працю найманих працівників. Дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах від 60 до 100% середньої заробітної плати.

У постанові Кабінету Міністрів України " Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації" від 6.05.2001р. № 439 зазначено випадки, коли дні тимчасової непрацездатності не оплачуються, а також те, що наступні (починаючи з шостого) дні тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок Фонду.

2. Принципи організації діяльності Фонду соціального страхування.

Управління Фондом. Обов'язки Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі стандартів та основних положень, затверджених його правлінням.

В основі стратегії побудови управління знаходиться багато положень та офіційних матеріалів, серед яких є: "Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань", "Про сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку суб’єктами підприємницької діяльності, що працюють за спрощеною системою оподаткування", "Положення про забезпечення інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування та обліку, збереження, розподілу і видачі путівок" тощо.

Провідні принципи організації діяльності Фонду:

- забезпечення обов’язковості страхування всіх працівників, учнів, студентів протягом періоду здобуття професійних навичок і умінь та безпосереднього здійснення професійної діяльності;

- добровільність страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно;

- оплата страхових внесків тільки роботодавцями;

- формування стратегії витрачання страхових коштів на солідарній основі;

- управління страхуванням представниками працівників, роботодавців та державних органів на паритетних засадах під наглядом держави на основі соціального партнерства;

- економічна зацікавленість суб’єктів страхування у процесі реального поліпшення умов та безпеки праці;

- надання державних гарантій у сфері забезпечення страхування.

Управління Фондом на державному рівні здійснюють його правління та дирекція.

До складу правління включають представників державних органів, від застрахованих працівників і роботодавців – усього по 15 осіб від трьох представницьких сторін. Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, інші дві сторони представників делегують або обирають об'єднання профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських. Члени правління обираються на шестирічний термін і виконують свої обов’язки на громадських засадах.

Провідна функція Фонду – страхування працівників та реєстрація підприємств.

Для страхування працівника від нещасних випадків на виробництві його згода або заява не потрібні, тобто страхування здійснюється у знеособленій (безособовій) формі. Сам факт прийняття на роботу або вступу до навчального закладу свідчить про те, що ця людина застрахована. Застрахованій особі має видаватися відповідне свідоцтво за встановленою формою.

Фонд також проводить обов’язкову реєстрацію роботодавців (підприємств, закладів, установ) незалежно від форм власності, адже саме така реєстрація дає можливість визначити основні потоки фінансових надходжень до його казни. За законом кожний роботодавець має здійснити реєстрацію свого підприємства, закладу, установи в районному або міському відділенні Фонду.

Реалізуючи державну політику в галузі соціального захисту людей, які працюють Фонд має обов’язки, до яких належать:

- своєчасне і в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я (або у випадку його смерті). Виплати йому чи особам, які перебували на його утриманні, може бути у формі:

- допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до поновлення працездатності чи встановлення інвалідності;

- одноразової допомоги у випадку стійкої втрати професійної працездатності чи смерті потерпілого;

- щомісячної грошової суми у випадку часткової чи повної втрати працездатності, яка компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

- пенсії у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

- допомоги дитині (у випадку заподіяння шкоди зародку внаслідок травми на виробництві або професійного захворювання у жінки в період вагітності, унаслідок чого дитина народилася інвалідом. Цей випадок прирівнюють до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Таку дитину вважають як застраховану до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років). Такій особі надає допомогу Фонд;

- організації поховання померлого, компенсації вартості пов’язаних з цим ритуальних послуг;

- сприяння створенню умов для своєчасного надання першої медичної допомоги потерпілому у випадку травми, швидкої медичної допомоги за необхідності його госпіталізації, ранній діагностиці професійного захворювання;

- організації цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілого у власних ЛПЗ та інших закладах на договірній основі;

- забезпечення потерпілому повного обсягу медичної допомоги, яка повинна включати:

- обслуговування лікарями вузького профілю;

- догляд медичних сестер на дому, у лікарні чи в іншому ЛПЗ;

- акушерський та інший догляд на дому або в лікарні під час вагітності та пологів;

- утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в ін. ЛПЗ;

- забезпечення необхідними ліками, протезами, окулярами, слуховими апаратами. засобами пересування тощо.

Для реалізації зазначених заходів Фонд створює спеціалізовану медичну і патронажну службу соціального страхування, яка передбачає:

- вжиття всіх необхідних заходів щодо підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

- забезпечення, відповідно до медичного заключення, догляду за потерпілим удома, а за необхідності – поліпшення житлових умов;

- відповідно до заключення ЛКК чи МСЕК (медично-соціальна експертна комісія) проведення навчання і перекваліфікації потерпілого;

- організацію робочих місць для інвалідів;

- у випадку невідкладної необхідності надання інвалідам одноразової допомоги, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за рахунок Фонду;

- сплачування за потерпілого внесків на медичне і пенсійне страхування;

- організацію залучення інвалідів до

Якщо потерпілий або члени його сім'ї за станом здоров'я або з будь-яких інших причин неспроможні самі одержати та подати до районного або міського відділення Фонду необхідні документи для призначення страхових виплат, то їх одержує і подає відповідальний страховий експерт Фонду.

3. Фінансування Фонду. Контроль за діяльністю Фонду

Зрозуміло, що для реалізації соціальних послуг необхідні реальні кошти. Фонд має автономну, незалежну від будь-якої іншої державної або недержавної структури, систему фінансування.

Фінансування Фонду здійснюється переважно за рахунок внесків роботодавців:

- для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва;

- для бюджетних установ та організацій – з асигнувань, що виділені на їх утримання.

Працівники не несуть ніяких витрат, пов’язаних зі страхуванням від нещасних випадків. Але кошти Фонду не включаються до складу місцевих бюджетів і використовуються виключно за призначенням.

Порядок розрахунків суми страхового внеску для кожного підприємства знайшли своє відображення у Законі України "Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 2272-ІІІ від 22.02.2001 р. Основними принципами відрахувань з балансу промислових підприємств є принципи диференціації та поетапності.

Відповідно до них, по-перше, здійснюється розподіл галезей економіки (видів трудової діяльності) за умовними класами професійного розвитку виробництва. Визначено 67 таких класів, за якими встановлені так звані страхові тарифи.

По-друге, робочі органи виконавчої дирекції Фонду на кожному підприємстві, ураховуючи рівень травматизму, професійної захворюваності та стан охорони праці, визначають знижку з галузевого тарифу (у разі хорошого стану охорони праці) або надбавку до галузевого тарифу (у разі поганого стану охорони праці). Такий підхід дуже ефективний для поліпшення умов та безпеки праці на підприємствах. Роботодавцю не вигідно порушувати існуючі вимоги з охорони праці.

За діяльністю Фонду здійснюється безпосередній контроль як наглядовою радою, що складається з представників держави, застрахованих працівників і роботодавців, так і уповноваженими органами виконавчої влади, роботою яких керує Кабінет Міністрів України.

4. Обов'язки Фонду щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві

Важливою є роль Фонду у справі запобігання нещасним випадкам на виробництві, безпосереднє усунення загрози здоров'ю працівників. З цією метою мають здійснюватися:

- надання допомоги підприємствам і організаціям у створенні та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

- перевірка стану профілактичної роботи з питань охорони праці на підприємствах і установах;

- участь у розслідуванні нещасних випадків і професійних захворювань;

- розробка та реалізація національної і галузевих програм щодо поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища;

- здійснення наукових досліджень в галузі медицини та охорони праці;

- організація процесу розробки та виробництва засобів індивідуального захисту працівників.

Матеріали активізації студентів під час лекції

1. Перелікуйте права працівників, що втратили тимчасово працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві.

2. Перелікуйте права працівників, що втратили працездатність у зв’язку з професійним захворюванням.

3. Перелікуйте права працівників, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

4.За рахунок якого Фонду здійснюється відшкодування соціальних виплат у разі нещасного випадку на виробництві чи профзахворювання?

5. Хто фінансує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань?

6. Механізм відрахувань коштів підприємствами у Фонд.

	Управління фонду

Кримське республіканське управління  

	Виконавча дирекція Фонду

		Обласні управління
		Управління у містах Київ та Севастополь
	Районні та міські відділення
	Робочі органи виконавчої дирекції

Рекомендована література:

Д.В. Зеркалов Охорона праці в галузі. Загальні вимоги (конспект лекцій)

К.: 2011

В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, О.В. Мельников Основи охорони праці Львів "Афіша", 1999р,

В.С. Тарасюк, Г.Б. Кучанська Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності К.: ВСВ "Медицина", 2010р

І.В. Кочін Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях К.: "Здоров'я", 2005 р

Н.М.Касевич, К.І Шаповал Безпека роботи медичних працівників К.: "Здоров'я", 2002 р.

Наказ МОЗ України № 234 "Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах" від 10.05.2007 р

Дата добавления: 2014-11-29