Шелтон Г. М. 2 страница

Декоративні або вільні силуети повністю абстрагуються від тіла, за винятком лінії плечей. Існує три типи співвідношення силуету й фігури в області лінії плечей: повне проходження силуетної лінії за плечовим контуром фігури, деформація природного контуру плечей, часткове виявлення природної лінії плеча.

Розглянуті силуети називають фронтальними, тому що силует одягу відтворюється у фас. Фронтальні силуети не завжди дають чітке подання про модні лінії й форми. У цьому випадку зрозуміти

Мал.3. а – силует фронтальний; б – силует профільний

особливість тої або іншої форми допомагає профільний силует. Так, наприклад, коли ми говоримо про силуети у формі латинської букви S, які були характерні для жіночого одягу епохи ранньої готики й початку XX століття, ми маємо на увазі саме профільні силуети. Звертання до профільного силуету необхідно у всіх випадках, коли відбувається несиметричне розташування мас костюма попереду й позаду (мал. 3).

В останні роки XX століття в моді практично немає диктату якої-небудь однієї форми й співіснують два-три силуети, що характеризують різний ступінь прилягання форми костюма до фігури (мал. 4).

Силует - це площинне зображення форми, тобто рамка, у межах якої розробляється композиція костюма. Одним з компонентів композиції є лінії. Лінії в композиції костюма грають дуже більшу роль, тому що володіють однією важливою особливістю: вести наш погляд по поверхні об'ємної форми, створюючи рух, динаміку. Крім того, за допомогою ліній ми маємо можливість і затримати рух нашого погляду, що сковзає по поверхні об'ємної форми костюма.

Мал.4. Сучасні силуети

а – прямий

б – плилегаючий

в – трапецевидний

Питання для перевірки знань з освоєння лекції:

1. Що називається силуетом?

2. Як розрізняються силуети за ступенем прилягання виробу до фігури?

3. Які геометричні структури є основою силуетів?

4. З якими буквами можуть порівнювати силуети?

5. Що називається скульптурними силуетами?

6. Що називають декоративними силуетами?

7. Які силуети називаються фронтальними? Які профільними?

8. Як змінювалися силуети одягу у ХХ сторіччі?

9. Які силуетні форми одягу можна назвати класичними?

Лекція №9

Тема:Категорії композиції

Навчальні цілі: освоєння категорій композиції, на яких базується теорія композиції

Студент повинен:

знати

категорії композиції: тектоніку та об’ємно-просторову структуру

визначати категорії композиції для створення костюму

Кількість годин: 2

Література:

1. Пармон Ф.М. Композиция костюма. М.: Легпромбытиздат, 1985, с. 75 – 76

2. Рачинская Е.И., Сидоренко В.И. Моделирование и художественное оформление одежды/Серия «Учебники, учебные поосбия». – Ростов н/Д. Издательство «Феникс», 2002, с. 238 – 251

План лекції:

1. Композиція костюму та її категорії

2. Тектоніка та її вплив на костюм

3. Об’ємно просторова структура, як зв’язок між всіма елементами костюму

Конспект лекції:

Композиція - складання, об'єднання всіх елементів форми художнього твору в органічне єдине ціле, що виражає образний, ідейно-художній зміст. Теорія композиції базується на категоріях, що відбиває найбільш загальні й істотні зв'язки й відносини між розглянутими явищами. У композиції костюма такими категоріями є тектоніка й об'ємно-просторова структура.

Тектоніка відповідає на запитання, яким образом матеріально-технічна природа предмета виражена в його художній формі. Тектонікою називають зриме відбиття у формі речі роботи конструкції й організації матеріалу. Так, використання для взуття поряд зі шкірою текстильних матеріалів спричиняє відповідне рішення форми. На жаль, нерідко зустрічаються промислові вироби, форма яких позбавлена тектонічної ясності, тобто відсутня інформація про роботу конструкції, матеріалу. Потрібно по-справжньому розуміти конструкцію, щоб бачити в ній одне з найважливіших естетичних початків для організації форми виробу.

Взаємозумовленість конструкції й форми, виражені в конкретному матеріалі, - це те найбільш істотне, що визначає композицію всякого виробу й роботу над нею, починаючи від композиційного прийому й кінчаючи використанням засобів композиції аж до виявлення характеру форми.

Форма кожного виробу розглядається також з погляду певної взаємодії всіх елементів між собою й у просторі як об'ємно-просторова структура - проста, складна. Система зв'язків всіх елементів об'ємно-просторової структури поряд з тектонікою має вирішальне значення для досягнення справжньої гармонії. Обидві категорії композиції тісно зв'язані між собою.

Порушення тектоніки - помилкове відбиття роботи конструктивної основи - обов'язково позначаються на органічності зв'язку елементів об'ємно-просторової структури, як і невірне (у принципі) об'ємно-просторове рішення приводить до погрішностей тектонічного характеру.

Питання для перевірки знань з освоєння лекції:

1. Яки категорії композиції Ви знаєте?

2. Що означає тектоніка?

3. Що значає об’ємно-просторова структура?

Лекція №10

Тема:Властивості композиції

Навчальні цілі: освоєння властивостей композиції

Студент повинен:

знати

симетричну та асиметричну організацію костюму, види симетрії

розрізняти види симетрії, розрізняти симетрію та проявлення асиметрії у симетричних формах

Кількість годин: 2

Література:

1. Пармон Ф.М. Композиция костюма. М.: Легпромбытиздат, 1985, с. 76 – 80

2. Рачинская Е.И., Сидоренко В.И. Моделирование и художественное оформление одежды/Серия «Учебники, учебные поосбия». – Ростов н/Д. Издательство «Феникс», 2002, с. 222 – 238, 300 – 323

План лекції:

1. Симетрія у костюмі

2. Види симетрії

3. Класична симетрія та її підвиди

4. Афінна симетрія та її підвиди

5. Симетрія подоби та її підвиди

6. Криволінійна симетрія та її підвиди

7. Асиметрія у костюмі

Конспект лекції:

Слово "симетрія" переводиться із грецького як домірність. Деякі вчені, досліджуючи багато аспектів симетрії як явища, і насамперед її математичну закономірність, характеризують симетрію як ідею, за допомогою якої людина протягом століть намагалася осягти й створити порядок, красу й досконалість.

У сучасній науковій і художній практиці симетрію й асиметрію розглядають як засіб зовнішньої організації форми, а також як метод або принцип морфологічної будови окремих явищ, форм і навіть процесів.

У мистецтві поняття симетрії й асиметрії зв'язуються насамперед із просторовим аспектом художньої форми, тому найбільше поширення понять і принципів відомо в області архітектури, дизайну, орнаменту й, природно, у костюмі як одному з видів прикладного мистецтва.

У костюмі симетрія - одне з найбільш яскравих і наочно, що проявляються властивостей, композиції, що є й властивістю стану форми, і засобом, за допомогою якого організується форма й, нарешті, найбільш активною закономірністю її композиції.

Під симетрією в костюмі розумілася насамперед рівність правої й лівої частин форми щодо центральної вертикалі, що розділяє фігуру людини на дві рівні частини. А асиметрія як поняття, протилежне симетрії, знімає умова рівності двох частин між собою.

Як бачимо, симетрія костюма в його композиції визначається природною симетрією й функціональністю фігури. При композиції одягу симетрія відіграє провідну роль, нею визначаються розміри одягу, маса форми, розподіл членувань і деталей одягу. Отже, у композиції костюма людська фігура є чинником, що гранично обумовлює симетрію костюма, тому що її симетрія - це симетрія ярусної складності, що убуває або зростає догори або донизу. Наприклад, існує симетрія голови, особи, симетрія плечового пояса й рук, симетрія грудної клітки, стегон, ніг. Кожний із цих ярусів, володіючи своєму власною дзеркальною симетрією форм, обумовлює дзеркальну симетрію форм одягу.

Поняття симетрії й асиметрії розкриваються з виявленням найпростіших елементів, називаних осями й площинами симетрії, які, поєднуючи елементи композиції навколо себе, забезпечують цілісність рішення й сприйняття композиції. Однорідні прояви симетрії об'єднані в групи, з яких найбільш прийнятними для характеристики форм костюма є наступні: класична, подоби, афінна й криволінійна.

У класичній симетрії перетворення міняють просторове положення всіх крапок однієї форми щодо осі симетрії, при цьому метричні властивості форми (довжина відрізків, кути між ними) залишаються незмінними. Ці перетворення характеризують два типи геометричної рівності - дзеркального й сумісного. У класичній симетрії проявляються три види рівності: дзеркального, або осьового, поворотного і сумісного.

Дзеркальна рівність має на увазі фізична рівність форм або інших частин форми, нерівно орієнтованих у просторі. У цьому випадку відбувається накладення фігури на себе при дзеркальному відбитті щодо площини симетрії або осі симетрії. При цьому форми залишаються колишніми, але вони як би міняються місцями, права форма стає лівої, а ліва - правої.

Мал. 5. Дзеркальне відображення (а – геометричне зображення відображення; б- дзеркальна рівність

Дзеркальна симетрія, тобто симетрія відбиття, є найбільш загальною формою розвитку природних об'єктів і об'єктів художньої творчості людини. Вона спостерігається у формі кристалів і рослин, живих організмів, у тому числі й фігурі людини, в орнаментальному мистецтві.

Сумісна, або переносна, рівність виходить у тому випадку, якщо форми при накладенні сполучаються всіма своїми крапками. Необхідною умовою цієї рівності є рух у заданому напрямку. При переносі з'являється вісь переносу, якою стає будь-яка пряма, паралельна вектору зрушення. Плоска фігура з єдиною віссю переносу може мати нескінченну безліч осей симетрії, перпендикулярні осі переносу, а також займати своє первісне положення після послідовного виконання зрушення. При такому русі форма залишається незмінної на всьому протязі часу.

Мал.6. Переносна рівність:

а — переносна рівність в костюмі;

б — геометричне зображення переносної рівності

Перенос - операція, найбільш характерна для орнаменту. У структурі костюма це перетворення спостерігається в геометрично однакових формах різних періодів моди.

Поворотна рівність властива фігурам у просторі, що володіє гвинтовою або поворотною симетрією, тобто тим фігурам, що збігаються зі своїм первісним положенням після повороту на певний кут навколо осі симетрії, доповненого зрушенням уздовж тої ж осі. Отже, поворотна рівність задовольняє умові повороту вихідної фігури як навколо осі симетрії, так і в площині симетрії. Для завдання цього руху необхідно вказати напрямок і кут повороту.

Мал. 7. Поворотна симетрія:

а — поворотна симетрія костюма;

б — геометричне зображення поворотної

рівності в просторі

Поворотна симетрія в костюмі розглядається щодо простору й площини. Поворот у просторі відбувається навколо вертикальної осі й характеризує ідеально геометриззовані форми костюма, аналогічні симетрії квіток рослин.

Поворот у площині - це послідовно зроблені операції переносу в паралельний стан і повороту на певний кут. Такі рухи можна спостерігати в зображеннях модного костюма, які показують пластичні можливості силуетів, їхньому динаміку, підвищують емоційне сприйняття костюма.

При афінної симетрії відбуваються перетворення, що полягають у зміні просторового розташування вихідної форми з одночасними однорідними деформаціями форми. Афінна симетрія проявляється в трьох видах: розтягання, стиску й зрушення. При афінній симетрії форми вважаються незмінними щодо перетворень розтягування, стиску й зрушення.

Мал.8. Розтягування:

а — перетворення розтягування в костюмі;

Мал.9. Стиск:

а — перетворення стиску в костюмі; б — геометричне зображення стиску

Мал.10. Зрушення:

а — перетворення зрушення в костюмі; б — геометричне зображення зрушення

Симетрію подоби деякі розглядають як деякий вид афінної симетрії. Подібними вважаються не тільки дійсно рівні форми, але й всі форми тої ж конфігурації, більшого або меншого масштабу.

Мал.11. Симетрія подоби:

а — зображення симетрії подоби в костюмі; б — геометричне зображення симетрії подоби

Мал.12. Гвинтова симетрія:

а — зображення гвинтової симетрії в костюмі; б — геометричне зображення гвинтової симетрії

Симетрія зі спірального руху, або гвинтова симетрія, спостерігається в багатьох формах живої й неживої природи. Так, палеонтологами класифіковані тисячі викопних молюсків зі спіральними раковинами. Гвинтова симетрія подоби властива зростаючим формам як живий, так і неживої природи, вона спостерігається в розташуванні листів у рослин.

У костюмі гвинтова симетрія проявляється в розподілі драпірування плаття, ремінців взуття, у характері зачісок.

У криволінійній симетрії розглядаються форми, отримані від вихідної вертикальної шляхом операцій здавлювання, вигину, "зламування" і крутіння.

Мал.13. Здавлювання:

а — проявлення здавлювання в костюмі;

б — геометричне зображення здавлювання

Криволінійна симетрія в костюмі виникає в періоди його розвитку, відомі своєю штучністю (каркасні конструкції, деформація пропорцій фігури людини), напруженістю, коли спокійних засобів виявляється недостатньо для вираження станів.

Мал.14. Вигин:

а — проявлення вигину в формі костюму;

б — геометричне зображення простого вигину

Замічено, що для устояних, спокійних періодів у розвитку костюма найбільш характерне застосування груп симетрії класичної й подоби, а в періоди зміни форм з'являються елементи групи афінної симетрії.

Мал.15. Зламування:

а — проявлення зламу в костюмі;

б — геометричне зображення зламу

Мал.16. Крутіння:

а — проявлення крутіння в костюмі;

б — геометричне зображення крутіння

Механізм зміни симетрії в костюмі відбувається в такий спосіб. Спочатку міняється просторова постановка форми, тобто модним стає специфічне поводження жінки, що створює модний силует. Постановка фігури зорово створювала просторову вісь майбутньої форми. В XІ столітті така пластику рухів строго регламентувалася етикетом.

Потім відбувався перерозподіл композиційних елементів. Намічене поставою рух зорово закріплювався зсувом декоративних і психологічних акцентів. З'являється асортименти модних доповнень і прикрас. Так, до 1840 року в моді з'явилися шалі, що спускаються на спину. На наступному етапі змінюються окремі частини форми костюма, перетворюючись за рахунок зрушення осі симетрії. Відповідно розташовуються оздоблювальні елементи й доповнення, які зміцнюють форму в її переміщенні назад. ДО 1860 року вся структура форми перетвориться за принципом операції зрушення. Стає єдиної пластика платтів, спідниць, пальто.

Уважається, що людська фігура - гармонічний природний утвір на основі симетрії. Але людська фігура не має чисту симетрію. Так, наприклад, будова верхньої частини фігури, як правило, несиметрична: плечі мають різну висоту. Асиметрія спостерігається й у внутрішній будові фігури: серце розташоване асиметрично, воно саме по своїй будові асиметрично. Як правило, людина краще володіє правою рукою, чим лівої.

Отже, "не однією симетрією жива людина". Асиметрія грає не останню роль в урівноваженості фігури людини, функцій його тіла. Асиметрія органічно присутня в природних утвореннях і утворах людини.

Мал. 17. Прояв асиметрії у костюмі

У костюмі поняття "асиметрія" означає складну залежність у просторовій організації елементів форми, відсутність простих видів симетрії. Асиметричний початок у симетричній формі костюма виявляється в композиціях зразків, що дійшли до нас, народного костюма. Це, наприклад, коса застібка в сорочках-косоворотках, асиметричне розташування застібки, вишивки, складових частин корпуса в марійській і російській народній сорочках, асиметричний вузол на поясі й т.д. Або при симетричному покрої японського кімоно: малюнок на ньому завжди асиметричний, отже, асиметрична і його колірна композиція.

Як бачимо, асиметрія, також як і симетрія, працює або повинна працювати на красу, створювати гармонійну цілісність. Неважко помітити, що в певних випадках при симетричній формі силуету включення елементів асиметричності створює особливу гостроту. Деяке порушення правильності композиції не заважає її художній єдності.

Питання для перевірки знань з освоєння лекції:

1. Які властивості композиції ви знаєте?

2. Які види симетрії Ви знаєте?

3. Що називається асиметрією?

4. Які види рівності проявляються у класичній симетрії?

5. Які перетворення костюму відбуваються у афінній симетрії?

6. У яких видах проявляється симетрія подібності?

7. Які форми розглядають у криволінійній симетрії?

8. Яку роль відіграє асиметрія у костюмі?

Лекція №11

Тема: Членування форми одягу. Роль ліній в рішенні форми одягу

Навчальні цілі: визначення ролі ліній в рішенні форми одягу

Студент повинен:

знати відношення частин форми одягу, класифікацію ліній за їх напрямком, розташуванням та обрисом;

види пропорцій та принципи пропорційного ділення, основні лінії пропорцій;

вміти розрізняти види пропорцій в одязі; розрізняти види ліній в одязі

Кількість годин: 2

Література:

1. Пармон Ф.М. Композиция костюма. М.: Легпромбытиздат, 1985, с. 80 – 88

2. Рачинская Е.И., Сидоренко В.И. Моделирование и художественное оформление одежды/Серия «Учебники, учебные поосбия». – Ростов н/Д. Издательство «Феникс», 2002, с. 290 – 300

План лекції:

1. Напрямок ліній в одязі

2. Пластичність ліній в одязі

3. Функціональне навантаження ліній в одязі

4. Засоби композиції

5. Пропорційне членування костюма

Методичні вказівки:

Композиція будується на прямих, кривих і ламаних лініях. Причому криві лінії підрозділяються на лінії з постійним радіусом кривизни, тобто дуги, окружності й лінії зі змінним радіусом кривизни - параболи, гіперболи, спирали й ін.

Емоційний вплив ліній по-різному. Так, прямі й циркульні дуги виражають рівномірний, спокійний рух, у їхній природі лежить сталість змін, якщо взяти до уваги, що пряма - це та ж крива з радіусом кривизни, рівним нескінченності. Зовсім інші емоції викликають лінії зі змінним радіусом кривизни. Вони динамічні, виражають нерівномірне (прискорений або вповільнений) рух.

Мал. 18. Співвідношення елементів у композиції костюму

У пластичних рухах ліній можливі не тільки плавні, але й стрибкоподібні й зворотні напрямки ліній. Всі вони беруть участь у формоутворенні, створюючи пластичну своєрідність форми костюма. Сама пластика форм проявляється в лініях, причому прямолінійність і криволінійність можуть бути різними: м'якої й твердої. М'якість і твердість ліній у костюмі обумовлюється якісною характеристикою матеріалу, більше того, пряму лінію тканина ніколи не витримує, лінії в тканині, як правило, м'які, вони або провалюються, або вигинаються. Характер композиції, форми костюма проявляється насамперед у лініях.

Мал. 19. Динаміка членування форм в одязі

Лінії можуть розташовуватися вертикально, горизонтально й по діагоналі. Характер розташування тих або інших ліній також впливає на емоційне сприйняття композиції костюма.

Вертикальна лінія виражає строгість, лаконічність. Вона визначає масштаби костюма, його пропорційне членування на частині. Вертикаль сприяє зоровому подовженню фігури.

Горизонтальна лінія визначає стійкість, статичність композиції моделі, сприяє зоровому зменшенню моделі по вертикалі.

Діагональна лінія виражає рух, динаміку, типова для композиції з асиметричним розташуванням або асиметричними формами деталей.

Гармонійно складену композицію моделі відрізняє погодженість ліній, тобто одна з ліній лежить в основі композиції, а всі інші погодяться з нею. Якщо основними в композиції є лінії, явно не взаємозалежні, модель втрачає художню цінність, виглядає непринадно. Ще більш неприпустимим є композиційне рішення, при якому модель перевантажена різними по характері, лініями, „щосперечаються” між собою.

По функціональному навантаженню, що несуть лінії, розрізняють конструктивні, конструктивно-декоративні й декоративні лінії (мал. 20).

Силуетні, або контурні, лінії характеризують зовнішні обриси форми одягу, її обсяг і пропорції, а також визначають сприйняття форми костюма у фас і профіль. Характеристика силуетних ліній була дана вище, коли мова йшла про силует форми костюма.

Конструктивні лінії. Одним із провідних факторів сучасного моделювання є конструктивність, коли лінії - вирішальний, діючий засіб у створенні моделі. Залежно від характеру силуету вирішується його внутрішня розробка - конструкція.

Мал. 20. Лінії в костюмі

а – конструктивно-декоративні;

б – конструктивні;

в - декоративні

Конструктивні лінії - це лінії, що розчленовують поверхню одягу на окремі частини (деталі) з метою створення об'ємної форми, або видимі лінії, з'єднання складових частин і деталей форми, якщо взяти до уваги той факт, що будь-яку форму утворять за допомогою ліній, створюваних швами. Їх ще можна назвати робочими лініями.

Основними конструктивними лініями є плечові шви, бічні шви спідниці й ліфа, шов по лінії талії, шви ушивання рукавів і нижні шви рукавів, а також рельєфи, підрізи й виточки, розташовані від лінії плечового або бічного зрізу, а також рукава. У більшості випадків конструктивні лінії (шви), беручи участь у рішенні форми, малопомітні в готовому виробі.

До конструктивних ліній ставляться також контурні лінії форми в цілому і її деталях.

Конструктивно-декоративні лінії несуть подвійне навантаження. Конструктивність цих ліній полягає в тім, що вони доповнюють конструктивну побудову усередині самої форми, заміняючи почасти відповідні виточки. Декоративність їх у тім, що вони збагачують форму, естетично прикрашають її. Вони можуть бути оформлені складками, бейками, кантом або декоративної відстрочкою. Часто конструктивно-декоративними лініями стають рельєфи й підрізи.

Декоративні лінії - лінії різних обробок одягу, що мають лінійний характер: оздоблювальні шви (не скріпні), рельєфи, рядки, пояси, клапани, хлястики, а також лінії, утворені різними елементами обробок: мережкою, бейкою, вишивкою, мереживом, защипами й т.д. Декоративними можна вважати й контурні лінії деталей: коміра, лацкана, манжети, кишені, хлястиків, поясів і т.д..

Однією з основних умов виникнення художніх якостей одягу є єдність (зв'язок) всіх її елементів у форми, тобто домірність, погодженість і співпідпорядкованість їх, що створюють цілісне сприйняття форми. Для створення такої єдності в композиції художникові потрібно вміти правильно використовувати її властивості, а отже, бути здатним оперувати певними властивостями й прийомами. Такими засобами й прийомами є контраст, нюанс, тотожність; пропорція, ритм; масштаб, масштабність; симетрія й асиметрія; статика, динаміка; зорові ілюзії. Всі ці засоби дозволяють, здійснюючи гармонізацію, з утилітарно виправданої форми речі, які мають функціональну, конструктивну й естетичну цінність.

Одним з найдійовіших засобів композиції є контраст, тому що сутність його - протиставлення, боротьба різних початків, що створює найбільш виразну форму в цілому, підкреслює різниця характеристик і надає динамічність загальній формі костюма, впливаючи на властивості композиції.

Мал. 21. Контраст

Контраст у костюмі може проявлятися в розходженні форм, розмірів, пластики, кольору, фактур. Контрастна композиція завжди візуально активна, форма при контрасті особливо помітна. Виходить, ціль такого костюма - піднятися над щоденністю, виділитися. Тому композиція костюма, побудованого на контрасті, завжди незвичайна.

Контраст форми в костюмі досягається шляхом графічного позначення її величини й зіставлення різних форм по величині й характеру ліній. Контрастним може бути геометричний вид окремих елементів форми. Так, наприклад, на мал. 21 представлена форма, де прямокутна кокетка контрастує із трапецієподібною нижньою частиною костюма. Контраст форм по-різному організує об'ємно-просторову структуру костюма. Об'ємно-просторова структура костюма може бути легкої, витонченої (мал. 22, а) або великовагової, монолітної (мал. 22, б). У першому випадку в абрисі форми бере участь простір, у другому простори так мало, що воно не може взаємодіяти з формами костюма.

Мал.22. Об’ємно-просторова форма костюму

Пошуки різної величини й маси форми, застосування різної пластики у формі костюма дають різноманітні контрастні утворення. Цікаві історичні приклади контрастних сполучень елементів форми. Так, у костюмі XІ століття зустрічаються величезні рукави й спідниці, маленька зачіска й взуття.

Прикладами контрасту по різних властивостях елементів форми будуть зіставлення важкий і легкий, блискучий і матовий, рівний і шорсткуватий, прозорий і непрозорого, а також контраст колірних тонів, тобто контраст, одержуваний шляхом моделювання поверхні костюма.

Нюанс як засіб композиції має не менше значення, чим контраст, він створює додаткові зв'язки між елементами, сприяє гармонійності рішення композиції, тому що характеризує відтінки подібності й розходження між елементами. Причому в нюансних відносинах подібність виражена сильніше, ніж розходження, і зв'язок утвориться на явно вираженій подібності. У моделюванні нюансуванню піддаються конструктивні лінії, деталі, колір, фактура й навіть співвідношення самих форм. Елементи подоби зустрічаються в конструктивних лініях, у деталях форми там, де одна деталь розвивається й повторюється в різних варіантах зменшення або збільшення (мал. 23). Широко застосовуються колірні нюансні відносини, коли використовуються співвідношення пастельних кольорів. Нюансування фактурних відносин спостерігається тоді, коли в одній моделі застосовуються тканини-компаньйони, у яких іде розвиток фактури від гладкої до складного.

Дата добавления: 2014-12-07