Багатоадресне розсилання

У Internet широкомовні повідомлення виконують ті ж функції, що і в локальних мережах. Проте в Internet вони розсилаються тільки тим, що входять до зумовленої широкомовної групи.

Використання багатоадресних повідомлень має наступні переваги:

· економиться пропускна здатність мережі, тому що по багатьом адресам передається один пакет, а не багато однакових пакетів кожному за його адресою;

· не потрібно знати адресу кожного комп'ютера, якому передається пакет. Для відправки широкомовного повідомлення необхідно знати тільки широкомовну адресу групи.

Традиційні повідомлення, що передаються одному адресатові, називаються однонаправленими. Звичайні маршрутизатори в мережі Internet сконфігуровані на передачу тільки однонаправлених повідомлень і не можуть обробляти багатоадресні пакети. Для вирішення цієї проблеми організація IETF (Internet Engineering Task Force) розробила віртуальну мережу, що названу багатоадресною магістраллю (Multicast Backbone - MBONE), що являє собою спеціальне програмне забезпеченням, яке працює в Internet., що і Internet, Програми багатоадресної магістралі забезпечують передачу багатоадресних пакетів усередині звичайних однонаправлених пакетів із використанням стандартного устаткування. Така інкапсуляція приховує багатоадресні пакети від стандартних маршрутизаторів, які не можуть їх обробляти.

3. Ідентифікація комп’ютерів у мережі Інтернет за допомогою символьних імен - DNS

Центральною концепцією Web навігаторів є ідея використання уніфікованих покажчиків ресурсів URL (Uniform Resource Locators), що визначають координати ресурсів. У Інтернет вся інформація подана у вигляді гiпертекстових сторінок. Кожна сторінка має свій унікальний URL. Будь-який ресурс в Інтернет можна знайти, знаючи його URL. Для цього достатньо ввести цей URL у рядку адрес веб-навігатора (браузера).

Мережні сервера у мережі Інтернет мають свою IP-адресу, яка для зручності запам'ятовування має символьний аналог URL-адресу. Робота перетворення імені сервера в IP-адресу комп’ютера покладена на спеціальні комп’ютери в глобальній мережі, які мають назву – сервера доменних імен (DNS- сервера).

URL (Uniform Resource Locator) - це унікальна адреса, яку має кожна Веб-сторінка в мережі. Якщо користувачеві відомий URL сторінки (символьне імя сторінки у Інтернет), то він може її ввести в браузері, набравши її адресу в рядку адреси.

У загальному випадку URL складається з найменування використовуваного протоколу, назви сервера й позначення шляху доступу до конкретної сторінки:

• протокол визначає правила звертання до Веб-сторінки;

• назва сервера (доменне ім'я) - позначає комп'ютер, що містить дану Веб-сторінку.

• шлях доступу - вказує місце розташування сторінки на диску сервера.

Наприклад адреса даної сторінки http://on-line-teaching.com/html/index.html:

• http:// -найменування протоколу;

• on-line-teaching.com - найменування сервера або доменне ім'я;

• /html/index.html - шлях доступу до сторінки на самому сервері.

Адреси багатьох мережних серверів в Україні мають закінчення uа, у Німеччині - de, у Великобританії - uk.

Дволітерні абревіатури країн є назвами доменів першого (старшого) рівня. В Internet кореневий домен управляється центром Internic. Домени верхнього рівня призначаються для кожної країни, а також для різних організацій. Імена цих доменів повинні дотримуватися міжнародного стандарту ISO 3166.

Припускаються також такі домени першого рівня:

· com - комерційні організації;

· edu - навчальні й наукові зактадн;

· gov - урядові зактадн;

· mil - військові організації;

· net - мережні вузли Інтернеіу;

· org - інші організації.

Та сама система доменних імен застосовується і для ідентифікації вузла в поштових серверах електронної пошти E-mail.

Адреса користувача складається з двох частин: його ідентифікатора і назви домену, які відокремлюються символом @.

У свою чергу, назва домену може складатися із кількох частин, відокремлених крапкою. Ці частини утворюють ієрархічну структуру, починаючи з найнижчого рівня. Наприклад, IP–адреса [email protected] розшифровується так:

1. ivanenko - назва комп'ютера користувача;

2. kneu - назва організації;

3. kiev - назва міста;

4. ua - скорочена назва країни.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

14. Кулаков Ю.О., Луцький Г.М. Комп’ютерні мережі. Підручник / За ред. Ю.С. Ковтанюка – К.: Юніор, 2003. – 400 с., іл. ISBN 966–7223–27–7.

15. Современный самоучитель работы в сети Интернет. Самые популярные программы. Под. ред. Комягина В.Б. М.: 000. Изд-во «ТРИУМФ», 2000 – 496 с.

16. Интернет. Энциклопедия. Под ред. Л. Мелиховой – СПб: Питер, 2001. – 528 с.

17. Internet. Полное руководство. Маргарет Левин Янг. Пер. с англ. – К.: Издательская группа BHV, 2001. – 864 с.

ІНТЕРНЕТ В БІЗНЕСІ

Дата добавления: 2014-12-07