Управлінські моделі

Наукове абстрагування найбільш характерних рис економічних явищ чи процесів (можливо через складання моделей), тобто через економічний підхід. Економетричну модель виражають в математичній формі (одержала поширення саме в США Я. Тинберген, Л. Клейн, А. Гольдбергер – „моделі створення”; В.Леонтьев – аналіз „витрати - випуск” для дослідження міжгалузевих балансових зв’язків, об’єднана модель „модель відтворення” та „модель витрати-випуск”; концепція „дерева цілей” та „дерево рішень”; моделі „ефективності”; А. Етціоні – моделі „порівняльного аналізу”; Дж. Форрестер – моделі „виробничої динаміки”, коли поведінкова модель в основному визначається її структурою; послідовники Дж. Форрестера – Е. Роберті, Харфорд, Фоссетт – розвивали його моделі в прикладних напрямках: наукових дослідженнях енергетики військової промисловості) [4]. Ці роботи продовжують в області машинного імітування з добудованими моделями, коли можна з’ясувати, як взаємодіють елементи системи і як система еволюціонує [26,27,28].

На думку багатьох вчених всяку цілеспрямовану організаційну систему можна представити як типову модель цілеорієнтованої організаційної системи. Будь-яке підприємство є соціотехнічною системою, і в цій якості воно виступає як центр „інтересів”, з яким працівники зв’язують свої плани і надії.

Підприємство також виступає як „центр договорів”, „центр дії”. Тобто підприємство як сукупність центрів в його організаційному просторі формується як «цілеорієнтована структура потенціалу і процесів». Елементами системи потенціалу є персонал, засоби виробництва, виробничі потужності і запаси. Вона характеризується концептуальними припущеннями: у системі організації виділяють дві підсистеми – підсистему потенціалу (персонал і ресурси) і підсистему операційних процесів; як джерела дії виступають люди, а процес дії проявляється в спрямованому русі інформації, матеріальних і номінальних благ; прийняті персоналом рішення абсолютно раціональні, погоджені, без збоїв устаткування, при абсолютній якості комплектуючих і матеріалів, ідеально навченим персоналом [17].

Як і в моделі цілеспрямованої системи, модель організації як системи дії теж можна виділити дві підсистеми: систему потенціалу і систему дії. В ній виділяють три рівні процесів і три рівні результатів: перший – утворюють так звані робочі процеси, другий – наслідки, третій – відображення у соціальному і бізнес-просторі, який оточує підприємство. Контролюючи їх, ми отримаємо систему дій. Разом вийшло чотири елементи, за допомогою яких можна управляти організацією в цілому [17].

Приклад соціально-орієнтованої системи – модель організації Пітерса, Уотермана, Паскаля і Атосам „7-S” (рис. 1.3).

Рис. 1.3 – Модель організації „7-S”

В моделі організації „7-S” основу процесів функціонування в соціально- орієнтованій організації складають сполучні процесі: комунікації; прийняття рішень; рівновага (механізм адаптації й стабілізації організаційного цілого до умов, що змінюються) [4].

Також використовують моделі: управління за цілями (результатами) [4]; управління за бюджетом; менеджмент –аудит.

Розглянемо моделі організації як об’єктів управління. Вирішення проблем у процесах управління, що вимагають системного й комплексного підходів немислиме без застосування моделей: теорії ігор; теорії черг; управління запасами; імітаційних; лінійного програмування і т. інше.

В теорії організації виділяють чотири типи моделей:

а) механістичної конструкції організації (підприємство – це механізм, що представляє собою комбінацію засобів виробництва, робочої сили, сировини й матеріалів);

б) організації як колективу, сформованого за принципом поділу праці;

в) організації як складової ієрархічної системи із взаємодією з оточенням (її основа – загальна теорія систем);

г) підприємства як громадської організації, у діяльності якої зацікавлені різні групи як у середині так і за її межами (основа – теоретична концепція зацікавлених груп та стратегія обмеженої відповідальності).

В реальній дійсності немає організацій, що будували б свою діяльність у повній відповідності з якою-небудь однією моделлю. Найчастіше в них спостерігається процес еволюційного переходу від одних пріоритетів до інших. Кожна модель, кожний елемент з перерахованих моделей, використовується у діяльності багатьох підприємств в тій мірі, наскільки це диктується ситуацією [17].

До поведінкових та адміністративних моделей організацій відносяться: модель управління працею робітників Ф. Тейлора; адміністративна модель організації А. Файоля; модель управління організацією на основі теорії статистичного управління процесами (має три революційних по суті нововведення: розширення „кута аналітичного огляду”; відмову від „менеджменту примусу” на користь „менеджменту співробітництва”; введення в практику управління поняття „організаційного процесу” за особливої форми організації службових завдань); модель організації „Алмаз” Г. Лівітт.

Дата добавления: 2014-12-07