Кардіогенний шок (КШ)

Лікування ранніх ускладнень.

Гостра серцева недостатність. (СН). ЛШ недостатність у гострий період асоціюється з несприятливим найближчим і віддаленим прогнозом. Клінічні ознаки: задишка, тахікардія, додатковий III тон серця і хрипи в легенях. Дослідження: моніторинг ЕКГ, визначення електоролітного балансу, діагностика можливої клапанної дисфункції і супутньої легеневої патології. Застій у легенях діагностують за допомогою рентгена. ЕХО-КГ використовують для оцінки ступеня ураження міокарда, функції шлуночків, виявлення мітральної регургітації, розрива міжшлуночкової перетинки. Ступінь СН оцінюють по класифікації T.Killip.

Легка і середньотяжка СН.

• Кисень, контроль сатурації крові.

• Діуретики - 20-40 мг фуросеміду вводять повільно в/в через кожні 1-4 години (за необхідності).

• В/в або таблетовані нітрати при відсуності ефекту від діуретиків. Дозу контролюють за допомогою моніторингу АТ.

• Інгібітори АПФ призначають протягом перших 48 годин за відсутності гіпотензії, гіповолемії, ниркової недостатності.

Важка СН

• Кисень і діуретики як при легкому ступені СН.

• Нітрогліцерин в/в крапельно, починаючи з 0,25 мг/кг/хв. Дозу збільшують через кожні 5 хв, поки АТ не знизиться на 15 мм рт.ст. або не сягне 90 мм рт. ст.

• Допамін у дозі 2,5-5,0 мкг/кг/хв.

• Добутамін (початкова доза 2,5 мкг/кг/хв, яку поступово збільшують із 5-10 хв інтервалом або до досягнення гемодинамічного ефекту.

• Контроль рівня газів у крові.

КШ — це клінічний стан, який характеризується САТ меншим за 90 мм рт. ст., тиск наповнення ЛШ більший 20 мм рт. ст. або СІ менше 1,8 л/хв/м2. Шок розвивається навіть тоді, коли для підтримки САТ більшим за 90 мм рт. ст. і СІ більш 1,8 л/хв/м2 необхідна в/в інфузія інотропних препаратів або балонна контроапульсація. Клінічно визначається ознаки різкого зниження перфузії тканин, олігурію, низький пульсовий тиск, набряк легенів.

КШ найчастіше виявляється при ураженні ЛШ, але може розвивватись і при гемодинамічно значущому ГІМ правого шлуночка.

Критерії діагностики істинного кардіогенного шоку:

1) Систолічний AT < 80 мм рт.ст. зі значним зниженням пульсового тиску. При попередній АГ він може розвинутись при систолічному AT 90-100 мм рт.ст.

2) Олігурія або анурія. Діурез < 20 мл/год.

3) Тахікардія, надшлуночкова або шлуночкова тахіаритмія.

4) Холодний липкий піт, бліда шкіра, загальмованість, запаморочення.

Лікування кардіогенного шоку.

• Оксигенотерапія.

• Штучна вентиляція легенів.

• Добутамін (2,5-5,0 мкг/кг/хв) з метою поліпшення ниркового кровотоку.

• Добутамін у дозі 5-10 мкг/кг/хв для корекції АТ.

• Корекція ацидозу - дуже важлива, тому що катехоламіни в кислому середовищі мало ефективні.

Внутрішньоаортальний балон рекомендують як крок до невідкладного черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ). ЧКВ може бути «рятівним», застосовують на ранній стадії КШ, при втраті часу слід проводити тромболітичну терапію.

Дата добавления: 2014-12-07