Основні групи прав людини, що фіксуються документами ООН

Забезпечення прав людини як умова її само­вдосконалення.

Тема 3. МІЖНАРОДНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ

1. Забезпечення прав людини як умова її само­вдосконалення.

2. Основні групи прав людини, що фіксуються документами 00Н.

3. Регіональні угоди про права людини.

4. Документи про права дитини.

Необмежені можливості самовдосконалення, здатність до спі­лкування, перетворююча діяльність — основоположні якості, що роблять людину людиною — вищою істотою, яка піднімається над усім природним світом.

Найкращі людські якості є результатом виховання, суспільно­го піклування. Вони становлять основу прогресу суспільства, ін­акше — у людства немає майбутнього. Умовою розвитку особис­тості людини є захист її прав у суспільстві, які забезпечують якнайповніше виявлення нею своїх можливостей.

Права і свободи особи — спільне надбання і досягнення людської цивілізації. В переломні історичні періоди одними з перших з'являються документи про права людини, що є озна­кою зростання у більшості населення усвідомленості своїх прав, посилення прагнення до їх розширення та захисту. Зок­рема, найбільш відомі документи про права людини з'явились під час революцій:

• англійський Біль про права (1689 рік — державний перево­рот, так звана Славна революція в Англії);

• американський Біль про права (1789—1791 роки — війна за незалежність у США);

• французька Декларація прав людини і громадянина (1789 рік — французька буржуазна революція);

• російська «Декларація прав трудящого і експлуатованого народу (12 січня 1918 року — період Жовтневої революції).

У 1945 році реакцією на руйнівні наслідки II Світової війни було прагнення людства не допустити повторення масштабних воєн, для чого була створена Організації Об'єднаних Націй. Од­ним з перших принципових документів ООН стала «Загальна Де­кларація прав людини», прийнята Генеральною Асамблеєю 10 грудня 1948 року [43]. Цей документ становить важливу частину правової бази практичної психології в Україні, закладені у ньому принципи виступають вихідними положеннями діяльності пси­холога.

«Декларація прав людини» містить 30 статей (див. Додаток А), які фіксують чотири групи основоположних прав людини:

1. Елементарні права і свободи: право на життя, свободу, недоторканість, свободу від поневолення, заборону тортур, жорс­токого поводження або покарання, рівність перед законом, захист від вторгнення в особисте та сімейне життя, від замахів на честь і репутацію, недоторканість житла, таємницю листування тощо;

2. Громадянські права: права на визнання правосуб'єктності особи, свободу пересування і вибору місця проживання, право на громадянство, право створювати шлюб, сім'ю, володіти майном тощо.

3. Політичні права і свободи: свобода совісті, думки, релігії, переконань та їх висловлювання, мирних зборів, право брати участь в управлінні своєю державою.

4. Економічні, соціальні, культурні права і свободи: право на працю, вільний вибір роботи, рівну платню за рівну працю, право на об'єднання і професійні спілки, на відпочинок, дозвілля, на певний життєвий рівень, освіту тощо.

У першій статті, зокрема, зазначено:

«Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти один щодо одного в дусі братерства.» [39].

Слід зауважити, що Генеральна Асамблея ООН проголосила Декларацію як задачу, до виконання якої повинні залучатися всі народи і держави.

У 1950 році день прийняття Декларації був оголошений Днем прав людини, який відзначається щорічно 10 грудня.

За наступні роки Декларацію було доповнено ще трьома до­кументами, які конкретизували зміст основних груп прав люди­ни. Це:

1. Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права.

2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

3. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Ці чотири документи (в сукупності з Декларацією) утворюють «Хартію прав людини».

Дата добавления: 2014-12-07