Законодавча та правова база психологічної служби в галузі освіти

Розглянемо законодавчі акти України, що стосуються діяльно­сті окремих складових Національної системи соціально-психологічної служби України.

Найбільш розробленим сектором системи соціально-психоло­гічної служби є психологічна служба в галузі освіти. її діяльність регламентується, насамперед, законами «Про освіту» (травень 1991 року) та «Про загальну середню освіту України» (травень 1999 p.).

Першим законом встановлено основні принципи освіти. Реалі­зація цих принципів (особливо гуманізму та демократизму, пріо­ритетності загальнолюдських цінностей над політичними та класовими; гнучкості і прогностичності; єдності і наступності; без­перервності і різноманітності) вимагає обов'язкової участі пси­хологів, і не випадково в статті 8 окремо сказано про шкільну психологічну службу:

«У системі освіти діє державна психологічна служба. Психо­логічне забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи, які за своїм статусом належать до педагогічних працівників.»

Законом «Про загальну середню освіти України» визначено мету діяльності школи:

«Формування і розвиток соціально активної і гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукового знання про природу, людину, сус­пільство, почуттям національної самосвідомості, готової до про­фесійного самовизначення».

Як бачимо, принцип гуманізму проголошено найважливішим. Людині як вищій цінності суспільства надаються сприятливі умови для всебічного розкриття її здібностей, таланту, розвитку особистості.

Концепцією середньої загальноосвітньої школи України ви­значено мету діяльності практичного психолога:

• організація навчально-виховного процесу на основі макси­мального врахування та розвитку індивідуальних здібностей, на­хилів, обдарованості дітей;

• орієнтація виховної діяльності школи на розвиток сутнісних сил особистості, здібностей, талантів, рис, якостей, відносин.

Як система заходів на виконання Закону «Про освіту» Міністерст­вом освіти було заплановано формування цільової комплексної про­грами з практичної психології, створення Всеукраїнського та облас­них постійно діючих міжвідомчих медико-психолого-педагогічних консультацій, створення науково-методичного центру допомоги ді­тям і підліткам з відхиленнями у психічному розвитку та поведінці.

З першого вересня 1993 року діяло «Положення про психоло­гічну службу в системі освіти України», яке згодом було допов­нено і змінено. Остаточний варіант «Положення про психологі­чну службу системи освіти України», який відмінив дію поло­жень 1991, 1993 років, затверджено Наказом Міністра освіти України № 127 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.1999 року за №922/4215.

Положення «Про психологічну службу системи освіти України» (див. Додаток Е) має 5 розділів та один додаток. Дамо коротку характеристику змісту розділів.

І. Розділ «Загальні положення» складається з семи пунктів, у яких психологічна служба визначається як складова частина державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я мо­лодих громадян України, йдеться про правову основу діяльності психологічної служби системи освіти, яка включає Конституцію України, Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини, закон України «Про освіту»; визначається статус працівників психологічної служби системи освіти, можливість співробітницт­ва з різними структурами; порядок введення посад практичних психологів.

У Розділі II. «Основні завдання» розкриваються основні за­вдання психологічної служби в системі освіти (сприяння особистісному та інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому ета­пі, створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку; забезпечення індивідуального під­ходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного ви­вчення; профілактики і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвитку дитини); визначаються основні види діяль­ності (діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогности­ка) та рівні функціонування психологічної служби (науковий, при­кладний, практичний); визначаються основні напрямки діяльності психологічної служби системи освіти (консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу; просвітни­цько-пропагандистська робота; превентивне виховання).

У Розділі III. «Структура та управління психологічною службою» визначено структуру психологічної служби системи освіти (Український науково-методичний центр практичної пси­хології та соціальної роботи; обласні, районні (міські) центри практичної психології; практичні психологи); підпорядкування, завдання та функції кожної з ланок психологічної служби, поря­док атестації практичних психологів тощо.

Розділ IV. «Зміст діяльності» розкриває повноваження кож­ної зі структурних ланок системи психологічної служби в освіті; обов'язки та права практичного психолога; тривалість робочого тижня та види роботи, передбачені в межах цього часу.

V. «Фінансування діяльності» — визначено порядок фінан­сування різних ланок структури психологічної служби в системі освіти, порядок оплати праці практичних психологів.

Додаток до пункту 1.7. встановлює нормативи чисельності прак­тичних психологів дошкільних навчальних закладів; працівників центрів практичної психології, практичних психологів професійно-технічних училищ, загальноосвітніх шкіл І-Ш ступенів (див. дод. Ж).

Дата добавления: 2014-12-07