Методичні вказівки. Тема 4 Державна служба та державні службовці

План

Тема 4 Державна служба та державні службовці

Теми рефератів

Запитання і завдання

1. Що значить бути суб’єктом адміністративного права?

2. Назвіть коло суб’єктів адміністративного права і їх види.

3. Назвіть основні види серед колективних суб’єктів.

4. Адміністративно правовий статус індивідуального суб’єкту.

5. Хто займає особливе місце серед суб’єктів адміністративного права?

1. Фактори, що впливають на коло суб’єктів адміністративного права.

2. Об’єднання громадян в організації.

3. Адміністративно – правовий статус громадян України, іноземців, осіб без громадянства, біженців.

4. Адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої влади.

5. Особливості правового статусу фізичних осіб як суб’єктів місцевого самоврядування.

6. Правовий статус біженців в Україні, як вид правового статусу іноземців.

1. Державна служба як правовий інститут адміністративного права.

2. Поняття, ознаки та склад службових правовідносин.

3. Поняття, ознаки та види державної служби. Принципи та функції державної служби. Право на державну службу.

4. Поняття і види державних службовців. Права і обов’язки державних службовців.

5. Порядок проходження державної служби. Присяга державного службовця. Атестація державного службовця. Особова справа державного службовця. Підстави припинення службових відносин.

6. Юридична відповідальність державних службовців.

При вивченні даної теми слід мати на увазі, що державна служба є невід’ємною складовою механізму державного управління. Вона виникла за часів первісного суспільства і має багатовікову історію свого розвитку, її можна розглядати як вид суспільної діяльності, комплексний правовий інститут, правовий інститут адміністративного права, навчальну дисципліну. В Україні поки що не існує офіційно визнаної самостійної галузі права про державну службу як систему теорій, ідей, уявлень про правове регулювання державно-службових відносин. Разом з тим, можна стверджувати, що по мірі розвитку законодавства про державну службу, державно-службових відносин та методів їх регулювання, відбувається становлення нової комплексної галузі права службового права.

Вперше на законодавчому рівні визначення поняття „державна служба” закріплене у статті 1 Закону України „Про державну службу”, згідно з яким вона являє собою професійну діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Державна служба характеризується такими ознаками: а) професійна діяльність; б) діяльність у державних органах та їхньому апараті; в) заробітна плата за рахунок державних коштів.

Студентам слід знати, що під функціями державної служби слід розуміти основні напрями практичної реалізації правових норм інституту державної служби, які сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і вико­нанню державною службою своєї соціальної ролі і державно-пра­вового призначення.

Принципи державної служби це основоположні ідеї, настано­ви, що виражають об’єктивні закономірності та визначають науково обґрунтовані напрями реалізації компетенції, завдань і функцій державної служби, повноваження державних службовців, їх можна класифікувати на конституційно-правові та організаційно-функціональні.

Вивчаючи питання про види державної служби, слід мати на увазі, що на законодавчому рівні це питання не врегульоване. Немає єдиної думки з цього приводу і в науці. Найчастіше державну службу класифікують на такі види, як:

а) службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади;

б) цивільну та мілітаризовану (воєнізовану) службу;

в) цивільну (в органах законодавчої, виконавчої влади) та спе­ціалізовану (військову, дипломатичну, митну, в правоохоронних орга­нах та ін.).Органи управління державною службою — це спеціальні дер­жавні органи або підрозділи державних органів, до компетенції яких відноситься забезпечення і розвиток системи державної служби. При цьому слід мати на увазі, що серед них можна виділити органи забезпечення державної служби та органи управління державною службою. Органом управління державною службою є Головне управління державної служби України, правовий статус якого визна­чається вище зазначеним законом, указами Президента України та Положенням про Головне управління державної служби України.

Особливу увагу студентам слід звернути на з’ясування сутності державного службовця. На законодавчому рівні визначення поняття „державного службовця” дається в ст. 1 Закону України „Про державну службу” через визначення самої державної служби, тобто державний службовець це особа, яка здійснює професійну діяльність, займаючи посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержує заробітну плату за рахунок державних коштів.

Немаловажне значення для уяснення статусу державного службовця має питання класифікації державних службовців, їх можна класифікувати на різні види в залежності від:

· розподілу державної влади: державних службовців органів законодавчої, виконавчої, судової влади;

· характеру державної служби: цивільні та спеціалізовані державні службовці;

· обсягу посадових обов’язків: посадові особи і особи, що не є посадовими;

· характеру повноважень, що визначають роль і ступінь участі у здійсненні державно-владних функцій: керівники, спеціалісти, технічні виконавці.

Під час вивчення даної теми студенту необхідно уяснити, що юридична відповідальність виступає важливим елементом правового статусу державного службовця і може бути визначена як передбачений санкцією правової норми засіб державного примусу, у якому виявляється державний осуд службовця, винного у споєнні правопорушення і який повинен понести покарання особистого чи майнового характеру. Державний службовець може притягуватися до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової відповідальності. Особливу увагу, при цьому, слід звернути на адміністративну відповідальність державних службовців за коруп­цію і корупційні діяння, передбачену Законом України „Про бо­ротьбу з корупцією”.

При вивченні питання про проходження державної служби не­обхідно звернутися до таких нормативно-правових актів, як: зако­ни України „Про міліцію”, „Про прокуратуру”, „Про державну по­даткову службу”, „Про державну виконавчу службу”, „Про загаль­ний військовий обов’язок і військову службу”, Положення про по­рядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад держав­них службовців, Порядок ведення особових справ державних служ­бовців в органах виконавчої влади, Порядок розгляду питань, пов’я­заних з призначенням на посади та звільненням з посад керів­ників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та ін. (див. реко­мендовану літературу).

Основними особливостями дисциплінарної відповідальності є те, що вона застосовується в межах службової підлеглості, а її підста­вою може виступати дисциплінарний проступок, адміністративний проступок або порушення морального характеру. Вона регламен­тується Законом України „Про державну службу” і КЗпП Украї­ни. Щодо окремих видів державних службовців зазначений вид відповідальності встановлюється виключно адміністративно-право­вими нормами, закріпленими в статутах і положеннях про дисципліну (службовців органів внутрішніх справ, Збройних Сил України, органів прокуратури та ін.).

Розбудова державності України має супроводжуватися відповід­ним розвитком та удосконаленням державної служби. Метою ре­формування цього інституту є становлення високоефективної, ста­більної, авторитетної державної служби, підготовка управлінської еліти (див. Концепцію реформування адміністративного права).

При вивченні даної теми слід звернутися до навчально-методич­ного посібника „Організація державної служби в Україні”.

Дата добавления: 2014-12-07