Законодавчі та нормативно-правові документи щодо бібліотек у вищій школі

Міністерство освіти і науки України вживає заходів щодо своєчасного видання і максимального забезпечення вищих навчальних закладів новим поколінням українськомовної навчальної літератури. Сьогодні воно поступово відмовляється від перекладених іншомовних навчальних видань і сприяє створенню підручників і посібників нового покоління вітчизняних авторів для забезпечення якісної підготовки фахівців.

Періодично проводиться аналіз забезпечення студентів вищих навчальних закладів українськомовними підручниками і посібниками. За підсумками нашого аналізу, забезпеченість за напрямами підготовки у 2006 році становить: соціально-гуманітарний напрям — 91 відсоток; економічний напрям — 84; природничо-математичний напрям — 62; інженерно-технічний напрям — 55 відсотків.

Зрозуміло, що без створення локальних інформаційно-комунікаційних мереж на рівні навчального закладу, неможливо побудувати національну науково-освітню мережу, під'єднатися до світової мережі. На розв'язання цих проблем спрямовано державну програму «Інформаційно-комунікаційні технології в освіті і науці на 2006 — 2010 роки», яка вперше забезпечує комплексне вирішення питання інформатизації та комп'ютеризації освітньої галузі. Система бібліотек вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації нараховує 362 бібліотеки, з них державної і комунальної форми власності

Важливою функцією бібліотеки стає створення сучасного довідкового апарату, електронних каталогів, виготовлення власних інформаційних продуктів.

Є три найголовніші завдання бібліотек:

– введення інтелектуальних інформаційних технологій;

– максимальне використання існуючих інтелектуальних інформаційних технологій для власної діяльності;

– забезпечення широкого доступу користувачів до інформаційного продукту.

Більшість університетів впроваджує нові навчальні програми з широким спектром інформації, але необхідних підручників і посібників для цього не вистачає. Лише бібліотека з розгалуженою структурою може компенсувати книж­кову та інформаційну недостатність і забезпечити потреби користувачів у різноманітні інформації.

3. Фонди бібліотек вищого навчального закладу.

У Довідково-інформаційних фондах (ДІФ) установлений порядок збереження інформації є:

1. Основний фонд – (книги, журнали, переклади, звіти) розміщуються на полках за абеткою по видах інформації. Дисертації, звіти, проектні матеріали й інші громіздкі матеріали мікро фільтруються зі зменшенням у 200 і більше разів.

Звіти та дисертації об’ємом до 150 сторінок зберігається в контейнері діаметром 35мм.

Також зручні мікро карти (125х148 мм). На 1-й карті розміщуються >80 сторінок тексту.

2. Довідковий фонд – це вторинна інформаційна документація основного фонду. Він представляється в основному бібліографічними і реферативними картками (125х75мм), що зберігаються в каталожних шухлядах.

Довідний фонд складається із головної картотеки (яка містить всі опубліковані і неопубліковані документи, що зберігаються в даному ДІФ).

Бібліографія – це перелік різних інформаційних документів із указівкою наступних даних:

- прізвище й ініціали автора;

- назва джерела;

- місце видання;

- видавництво;

- рік видання;

- об’єм джерела в сторінках.

Бібліографічний перелік складається за абеткою про прізвищам авторів.

Процес ознайомлення з літературними джерелами з питань або проблем, щостановлять науково-пізнавальний інтерес необхідно починати:

1. ознайомлення з довідковою літературою (універсальні і спеціальні енциклопедії, словники, довідники);

2. проглядаються обліково-реєстраційні видання органів НТІ;

3. бібліографічні покажчики фундаментальних бібліотек.

Відповідна бібліографія складається на основі бібліотечних каталогів – набору карток, у яких містяться зведення про книги, журнали і статті.

Каталог – це перелік література, яка зберігається в бібліотеці, складений за певною системою.

В картку книги вноситься автор, заголовок, вид видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

Читацькі каталоги бувають:

- абеткові;

- систематичні;

- абетково-предметні.

Абетковий каталог – це картки розташовані в абетковому порядку по прізвищу автора чи по назві літературного джерела, якщо автор не зазначений.

Види каталогів:

1. Абетковий каталог, по якому можна відшукати будь-яку інформацію в даному ДІФ за прізвищем автора, редактора або за назвою першоджерела.

2. Систематичний каталог – це картки, розташовані по галузях знань. Цей каталог дозволяє знаходити по визначених галузях знань, причому з його допомогою можна поступово звузити границі цікавлячого дослідника питань.

3. Ключем до систематичного каталогу є абетково-предметний каталог. Де за абеткою перераховуються найменування галузей знань, окремих питань і тих, по яких у відділах систематичного каталогу зібрана література, наявна в бібліотеці.

Реєстраційна картка – періодичних видань містить зведення про журнали, збірники, бюлетені.

Картотека описів винаходів – містить патенти, авторські посвідчення.

Картотека стандартів містить – нормативні документи.

Запитання для самоконтролю

1. Які нормативно-правові документи регулюють діяльність бібліотеки вищого навчального закладу?

2. Які зміни відбуваються в діяльності бібліотеки у зв’язку з упровадженням інноваційних технологій?

3. Які завдання постають перед бібліотеками ВНЗ на сучасному етапі?

4. Які основні правила користування бібліотекою?

5. Які основні види бібліотечних фондів?

6. Які основні види бібліотечних каталогів?

Література:

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002.

Тема 6. Соціально-культурна інфраструктура університету

Питання:

1. Соціально-культурна інфраструктура університету.

Освітянська діяльність — навчання і виховання підростаючого покоління — у філософсько-педагогічних системах світу завжди пов'язувалася з її якістю, обґрунтуванню механізмів впливу на яку (для її підвищення) присвячували свої трактати філософи і педагоги різних часів і народів світу.

В умовах переходу національної системи вищої освіти до Болонського алгоритму освіти виховна робота у вищих навчальних закладах докорінно змінюється, оскільки в ліберальній парадигмі розвитку суспільства вона втрачає чітко виражений колективістській характер, що був властивий радянській системі освіти, і набуває рис чітко вираженого індивідуалізму. Це зумовлює необхідність пошуку нових підходів до виховання молодої генерації громадян, особливо студентської молоді, яка за кілька років становитиме «ядро» української національної інтелігенції та визначатиме соціально-економічний і духовний потенціал країни. Істотною ознакою генерації є не лише вік а й єдність переконань, поглядів, мети, спільність переживань і ставлення до життя.

Соціально-культурна інфраструктура університету включає в себе:

– виховну діяльність (клуби, гуртки за інтересами, творчі колективи, студії тощо);

– спортивну діяльність;

– студентське самоврядування;

– волонтерську роботу;

– бібліотеку;

– гуртожиток.

При визначенні орієнтирів і завдань у виховній роботі студентської молоді треба враховувати, що:

— студенти — це молоді люди від 17 років (першокурсники) до 21— 22 років (старші курси універси­тетів і академій), тому спектр виховної роботи має бути широким і пристосованим до конкретної вікової групи;

— студентське середовище розшароване за соціальним і майновим станом, тому виховна робота повинна об'єднувати студентську спільноту на основі духовних інтересів, християнської моралі та патріотизму;

— виховна робота має стати бар'єром для агресивного впливу зовнішнього середовища (низькопробних ЗМІ, некоректної реклами, політичного, економічного, ідеологічного цинізму).

Треба взяти до уваги, що сьогодні формується новий тип культури, який передбачає опанування молоддю нових моделей поведінки і діяльності.

Для реалізації виховної роботи у вищих навчальних закладах потрібно створювати умови для особистісно-розвивального спрямування навчально-виховного процесу; реалізації варіативності навчально-виховної системи; утвердження діалогу між різними групами учасників виховного процесу за умов постійного оновлення методів виховної роботи. Арсенал таких методів може бути надзвичайно широким: діалогічні, активні та інтерактивні, групові та індивідуальні тощо.

Ректори вищих навчальних закладів вживають активних заходів щодо організації навчально-виховної роботи.

Серед головних позитивів виховної роботи треба відзначити відновлення руху студентських будівельних загонів, участі студентів у реконструкції та благоустрої міст і селищ, соціальній допомозі тощо. В Україні набирає розмаху волонтерський рух. Волонтерські загони займаються соціальною роботою з сім'ями та молоддю, зокрема, профілактикою правопорушень і негативних явищ, сприяють працевлаштуванню та вторинній зайнятості.

Поряд з цим у молодіжному середовищі спостерігаються негативні тенденції. Дедалі частіше зустрічаються жорстокість, соціальна апатія, наркоманія, нетерпимість, бездуховність, жадібність, агресивність, асоціальна поведінка тощо. І хоча цей перелік характеризує не всю українську молодь, ігнорувати ці проблеми не можна. У вищому навчальному закладі має створюватись система психолого-педагогічного впливу на особистість студента, яка виховуватиме прагнення здорового способу життя, відповідального батьківства, здатності протистояти асоціальним явищам.

Однією з найболючіших проблем сьогодення є поширення наркоманії в молодіжному середовищі. Не менше занепокоєння викликає інтенсивне вживання студентами алкогольних напоїв і тютюнокуріння. До досягнення повноліття 82 відсотки юнаків і 72 відсотки дівчат мають досвід куріння. З уживанням молоддю наркотичних речовин тісно пов'язане поширення ВІЛ-інфекції СНІДу.

Розв'язанню соціальних і персональних проблем студентів можуть сприяти студентські центри соціально-психологічної допомоги, «Школи молодої родини», які повинні працювати разом із соціально-психологічними службами молоді. До важливих напрямів їхньої діяльності належать психологічне консультування, діагностика психічного стану та особистісних якостей, коригування з використанням комплексних методик самодіагностики, психопрофілактики і психоосвіченості.

Утім, без модернізації структури змісту освіти неможливе ні проектування, ні створення повноцінного виховного простору вищого навчального закладу. Освітні інновації мають запроваджуватись у поєднанні з різноманітною поза аудиторною роботою в навчальному закладі та його зовнішніми зв'язками, що надають виховному простору комплексності і системності. Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу і залучення до цієї роботи всього педагогічного та науково-педагогічного складу вищих навчальних закладів, адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об'єднань студентської молоді. Адже за сучасних умов реалізація молодіжної політики неможлива без плідної співпраці з органами студентського самоврядування та громадськими студентськими об'єднаннями.

Варто торкнутися ще одного важливого аспекту цієї проблеми: рівня готовності викладачів вищих навчальних зак­ладів до проектування й організації виховного простору. На жаль, для багатьох педагогів суб'єкт-об'єктні відносини є визначальною і практичною моделлю їхньої педагогічної діяльності. Тому проблема підготовки і перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів для опанування ними ідеями і технологіями гуманістичної психології та пе­дагогіки є найважливішою складовою під час проектування виховного простору.

Фізичне виховання і спорт у навчально-виховних закладах є важливою складовою формування загальної та професійної культури особистості, організації та забезпечення здорового способу життя, підвищення рівня працездатності, створення умов для подовження активного творчого довголіття людини. Історично сформовані в нашій державі традиції та особливості суспільних взаємовідносин потребують певної узгодженості дій щодо впровадження вимог Болонського процесу в технологію викладання навчальних дисциплін, зокрема дисципліни «фізичне виховання».

У вищих навчальних закладах, де є розуміння цієї проблеми, робота спрямована на організацію педагогічного екс­перименту в умовах Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи. Триває у вищих навчальних закладах і проведення поза навчальних заходів: багатоступеневі, поетапні змагання, внутрішньовузівські змагання з видів спорту, різні фізкультурно-спортивні конкурси, турніри, фестивалі здоров'я і спорту в навчальних групах, на факультетах, курсах, у студентських гуртожитках, оздоровчо-спортивних таборах, спортивних секціях.

Але за рахунок позааудиторної роботи можна в кращому випадку задовольнити потреби 35 відсотків студентів. Якщо є розвинута інфраструктура, вищі навчальні заклади спроможні забезпечувати фізичне виховання студентів, активізувавши роботу у поза навчальний час.

Однак останнім часом простежується тенденція до зменшення кількості спортивних споруд у вищих навчальних закладах та фінансування на їхнє утримання. Перехід до клубної (позааудиторної) системи є можливим тільки за умови зміцнення матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів.

Для формування здорового способу життя, підвищення соціальної активності, зміцнення здоров'я, виховання студентської молоді Комітет з фізичного виховання та спорту МОН у 2006 році організував проведення: 18 чемпіонатів України з різних видів спорту.

Реалії сьогодення вказують на необхідність системного підходу до фізичного виховання студентів: Питання підви­щення ефективності фізичного виховання студентів неможливо вирішувати без участі ректора, вченої ради, проректорів, деканів, інших посадовців та громадських організацій. І від того, як вони будуть вирішені, залежить і швидкість входження в Європейський освітній простір, і популярність у ньому українських вищих навчальних закладів, а головне — зміцнення здоров'я молоді, отже, і поліпшення нашого українського генофонду.

Запитання для самоконтролю

1. Які складові соціально-культурної інфраструктури університету?

2. Які основні орієнтири і завдання виховної роботи зі студентською молоддю?

3. У чому полягає суть особистісно-розвивального спрямування навчально-виховного процесу?

4. Які негативні тенденції простежуються в сучасному молодіжному середовищі?

5. Яким чином сучасна система освіти України вирішує соціальні й персональні проблеми студентської молоді?

6. Яку роль відіграють фізичне виховання і спорт у навчально-виховному процесі?

Література:

1. [5,С.72]; [6,С.95-110]

Лекція 7. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої школи

Питання:

1. Проблеми студентського самоврядування у законодавчих та нормативно-правових документах з вищої освіти.

2. Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах: суть, структура, форми роботи.

3. Європейський вибір України та питання утвердження студентського самоврядування.

Питання для самостійної роботи:

1. Законодавчі та нормативно-правові документи щодо соціально-культурної інфраструктури у вищих навчальних закладах України.

2. Всеукраїнська студентська рада як представницький орган студентів на державному рівні.

Література:

1. [5,С.72]; [6,С.95-110]

1. Проблеми студентського самоврядування у законодавчих та нормативно-правових документах з вищої освіти.

Одним з міжнародних показників демократизації освіти є автономія навчальних закладів як форма академічної свободи, що визначається правоспроможністю (сукупністю прав та обов'язків) вищого навчального закладу у вирішенні завдань розвитку особистості, суспільства, нації та держави. Автономія вищого навчального закладу — це вимога Болонської декларації, це вимога часу.

Якщо порівняти наше законодавство в галузі освіти та інших розвинутих демократичних держав у царині прав і свобод колективів, то можна впевнено сказати, що ми у цьому питанні посідаємо далеко не останнє місце. Як відомо, вісім вищих навчальних закладів (державних і приватних) ініціювали підготовку Указу Президента України щодо надання їм окремих прав у фінансовій діяльності, підготовці наукових кадрів тощо. Цим проектом передбачено встановлення для цих вищих навчальних закладів спрощеного порядку ліцензування; право ухвалювати остаточні рішення про присуджен­ня наукових ступенів; присвоювати вчених звань доцента, професора і старшого наукового співробітника; самостійно приймати рішення щодо фінансової діяльності, інших питань діяльності тощо.

Така ініціатива має бути підтримана за умови, якщо ці дії будуть у межах правового поля, визначеного законодавством України, а керівники вищих навчальних закладів візьмуть на себе персональну відповідальність за результати цієї діяльності з відповідними наслідками для них у разі негативного результату.

Однак треба зазначити, що автономія не може бути ексклюзивною і надаватися лише відповідно до поданої заяви. Тому необхідно з участю ВАК України, зацікавлених міністерств і відомств розробити критерії, за якими вищий навчальний заклад може отримати право на повну або часткову автономію.

Крім того, перелік фінансових порушень у господарській діяльності багатьох вищих начальних закладів, що були зафіксовані контрольними органами у 2006 році, викладений не на одній сторінці.

Демократизації діяльності вищих навчальних закладів значною мірою сприяло створення при МОН Громадської колегії і Громадських рад при департаментах, які не лише підвищили рівень відкритості і прозорості в діяльності міністерства та його підрозділів, а й спрямували їх роботу із розв'язання проблемних питань галузі в русло конст­руктивних дій, забезпечили зворотний зв'язок громадської думки щодо рішень зі стратегічних питань розвитку галузі.

На жаль, не можна сказати таке про давно існуючі Ради ректорів і Ради директорів, роль і місце яких у процесах управління системою вищої освіти та прийняття рішень має бути радикально переглянута, а функціональні можливості і права значно розширені. Інакше і надалі, як реакція на результати діяльності цих рад, освітянський загал буде ство­рювати асоціації, конфедерації, інші громадські організації самоуправління, а самі ради стануть непотрібними.

Важливим питанням розширення демократії є розвиток студентського самоврядування. В Україні воно традиційно діє на рівні навчального закладу, групи, курсу, студмістечка і займається питаннями сприяння студентам в їхній навчальній та науковій діяльності, створення належних побутових умов та організації відпочинку. Але органи студентського самоврядування сьогодні створені лише у половині вищих навчальних закладів.

Аналіз розвитку демократичного студентського самоврядування в країнах — учасницях Болонського процесу показує, що головними його пріоритетами є захист інтересів студентів; реалізація студентських ініціатив в усіх сферах діяльності; підвищення ефективності взаємодії між студентами та університетською адміністрацією; забезпечення студен­тських прав і свобод відповідно до громадянських норм, чинних у суспільстві; співпраця з державними та місцевими органами влади; організація побуту і дозвілля, працевлаштування студентів; створення нового інформаційного простору для студентів та їхнього зв'язку зі світовими інформаційними джерелами.

В Україні за останні роки склалася мережа неурядових громадських організацій, які опікуються проблемами студентського самоврядування. Серед них — Українська асоціація студентського самоврядування (УАСС), Українська сту­дентська спілка, Фонд сприяння розвитку студентського самоврядування «УНІВЕРСІ ТАС», Всеукраїнська студентська рада при Президентові України, Всеукраїнська рада студентів, Студентська профспілка, Всеукраїнська студентська рада — консультативно-дорадчий орган студентського самоврядування при МОН та інші.

Закони України «Про освіту», «Про вишу освіту» певною мірою врегульовують права органів студентського самоврядування. Разом з тим для подальшого розвитку демократичних засад діяльності вищих навчальних закладів у питаннях студентського самоврядування міністерство ініціювало внесення змін до Закону України «Про вищу освіту», зокрема такі положення, як входження керівників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів до складу Вченої (Педагогічної) ради, а керівників студентських представницьких органів факультетів — до вчених рад цих факультетів (10 відсотків).

Проте в організації студентського самоврядування як на рівні навчальних закладів, так і на рівні всеукраїнських організацій, є недоліки, зокрема: недостатньо активна позиція студентства щодо участі в діяльності органів студентського самоврядування пов'язана, насамперед, з невпевненістю в їхніх можливостях та спроможності розв'язати конкретні проблеми і вплинути на процеси, що відбуваються у вищих начальних закладах; немає законодавчого закріплення га­рантій незалежного статусу органів студентського самоврядування, фінансування їхньої діяльності та права на участь у вирішенні загально університетських справ.

Значною мірою це проявляється в невизначеності ролі органів студентського самоврядування при вирішенні питань поселення у гуртожитки та управління їхньою життєдіяльністю, призначення стипендій, працевлаштування тощо. Підтримка студентського самоврядування в Україні керівниками вищих навчальних закладів, громадськими й держав­ними організаціями та іншими структурами є одним з головних факторів позитивних перетворень у діяльності вищих навчальних закладів, перспективи успішної інтеграції української молоді до європейського та світового освітнього просторів.

У зв'язку з цим керівникам вищих навчальних закладів необхідно: розробити програму дій щодо співпраці адміністрації і органів студентського самоврядування і вжити заходів щодо забезпечення їхньої фінансової та матеріальної підтримки; вжити заходів щодо інтеграції планів роботи органів студентського самоврядування та планів роботи вищих начальних закладів, відпрацьовувати механізми встановлення демократичних принципів управління вищим навчальним закладом з участю органів студентського самоврядування; запроваджувати ефективні моделі функціонування органів студентського самоврядування.

2. Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах: суть, структура, форми роботи.

На державному рівні органи студентського самоврядування об'єднуються у Всеукраїнській студентській раді. Варто зазначити,:що доцільність участі в цій організації визначають самі студенти через органи студентського самоврядування.

Всеукраїнська студентська рада, згідно з Положенням, є консультативно-дорадчим органом при Міністерстві освіти і науки України, утвореним з метою більш повного врахування позицій студентської молоді при виробленні та реалізації політики України у сфері освіти, культури, праці, соціального становлення та розвитку молоді, налагодження конструктивної взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування і органами студентського самоврядування вищих навчальних закладів України.

Головним завданням Всеукраїнської студентської ради є:

– сприяння розвитку студентського руху в Україні, в тому числі розвитку у вищих навчальних закладах України студентського самоврядування;

– забезпечення постійного зв'язку та взаємодії між Міністерством освіти і науки України і органами студентського самоврядування вищих навчальних закладів;

– аналіз суспільних процесів у сфері освіти, культури, праці, соціального становлення та розвитку студентської молоді, молодих спеціалістів і громадян, які вступають до вищих навчальних закладів, розроблення та внесення за результатами такого аналізу пропозицій Міністерству освіти і науки України та органам місцевого самоврядування всіх рівнів;

– участь у підготовці та розробці пропозицій до нормативно-правових актів, програм з найважливіших питань суспільного становища, правового. і. соціального. захисту студентської молоді, молодих спеціалістів І громадян, які вступають до вищих навчальних закладів України;

– участь у підготовці та реалізації заходів, спрямованих на розв’язання

соціально-економічних, правових, освітніх, культурних та інших проблем студентської молоді, молодих спеціалістів;

– сприяння розширенню регіонального, всеукраїнського та міжнародного співробітництва у сфері освіти, культури, праці, соціального становлення та розвитку молоді;

– сприяння формуванню правового громадянського суспільства в Україні, духовному та фізичному розвитку студентів, вихованню у них патріотизму;

– сприяння формуванню громадянської свідомості студентів, що ґрунтується на національних інтересах держави та загальнолюдських цінностях.

Згідно з Положенням Всеукраїнської студентської ради органами Всеукраїнської студентської ради є:

– Конференція;

– Всеукраїнська студентська колегія;

– Секретаріат Всеукраїнської студентської колегії;

– Регіональні студентські колегії (Ради);

Існування такої структури дає можливість на загальнодержавному рівні представляти інтереси студентства. Іншими словами Всеукраїнська студентська рада - це інструмент, через який думка та проблема окремого студента може бути почута органами державної влади. Існування Всеукраїнської студентської ради дає можливість брати участь у прийнятті рішень, які турбують студентство ще в процесі його розробки, а також після його прийняття дає можливість прослідкувати за його виконанням. Рада є великою комунікаційною спільнотою, яка має надавати інформаційні канали не тільки для влади і студентства, але бути ланкою між студентством і суспільством В цілому.

Студентам слід пам'ятати, що їхня пасивність в сфері студентського самоврядування може давати можливість для неефективної діяльності органів студентського самоврядування у навчальному закладі. Тобто, якщо студент не знає про самоврядування це означає, що не тільки самоврядування погано працює, але й те, що студент не цікавиться цією проблематикою. Якщо студент дізнається, що у Всеукраїнській студентській раді від його ВНЗ представлена непорядна людина, або представлена через недемократичний механізм, то це через те, що знову ж таки не цікавився. У таких випадках потрібно йти до органу самоврядування і через існуючі процедури переобирати таких осіб, оскільки питання представництва знаходиться в компетенції самих студентів, які самі управляють цими процесами, тобто здійснюють функцію самоврядування, і якщо цей принцип порушується, то Всеукраїнська студентська рада буде заявляти про це на рівні держави.

Це ще раз засвідчує те, що тільки активна участь студентів в органах студентського самоврядування надаватиме поштовху 1 подальшому розвитку цієї форми самоорганізації. Це закладає й підвалини сприйняття студентом суспільної моделі. Паралель з державою: якщо Ви не цікавитесь політикою, то політика цікавиться Вами, при чому не питаючи вже Вашої думки.

Ініціатива створення Всеукраїнської студентської ради є спільною ініціативою студентських лідерів та Міністерства освіти і науки України.

Унікальність Всеукраїнської студентської ради випливає з виключного статусу, який не має жодна громадська організація, яка займається питаннями студентства.

Цей статус – об'єднання органів студентського самоврядування зі статусом консультативно-дорадчого органу при Міністерстві освіти і науки України:

29 травня 2005 року відбулась установча конференція Всеукраїнської студентської ради, на якій були присутні більше 250 представників органів студентського самоврядування з 215 вищих навчальних закладів України. Якщо порівняти із сусідньою державою Польщею, то там існує Студентський парламент республіки Польща, який теж був спершу створений як консультативно - дорадчий орган при Міністерстві освіти. Сьогодні ця організація є вписаною у законодавство про вищу освіту і має досить широкі повноваження в сфері студентського самоуправління.

На установчій конференції обрано 35 членів Всеукраїнської студентської колегії з регіонів України. Також було прийнято рішення про створення профільних комісій, які охопили ті сфери, що турбують студентство, а саме: комісія з питань освіти та науки, комісія зі спорту та туризму, комісія з міжнародних зв'язків, комісія з інформаційних питань, комісія з культурно-масової роботи, комісія з юридичних питань, соціально-економічна комісія, комісія з розвитку студентського самоврядування, комісія з реформування освіти, комісія з питань працевлаштування.

Персональний склад комісій буде «формовано ІЗ складу ради на наступній конференції, яка відбудеться восени 2005 року.

У свою чергу Всеукраїнською студентською колегією обрано Секретаріат всеукраїнської студентської ради.

За короткий час існування до ВСР надійшло багато різних пропозицій та звернень щодо студентських проблем. Крім цього ВСР вдалося організувати літній відпочинок студентам, які стоять ~a диспансерному обліку; стажування для студентських лідерів в Польщі та розроблено пропозиції щодо вдосконалення процедури видачі студентських квитків. Рішення розроблено на підставі пропозицій ВСР щодо студентських квитків мають вступити.в дію з 2006/2007 навчального року. Серед основних найближчих намірів Ради - надання більш широких повноважень органами студентського самоврядування у ВНЗ і як наслідок залучення якомога більшої кількості студентів до участі в студентських організаціях; отримання позитивного міжнародного досвіду та імплементація його в Україні; представництво Всеукраїнської студентської ради в Європейському студентському союзі.

Щодо участі студентів у Всеукраїнській студентській раді та більш детального знайомства з нею рекомендується відвідати Інтернет сторінку www.stиdrada.info. зв'язуватись із секретаріатом та/або безпосередньо з членами ради та членами всеукраїнської студентської колегії.

На сьогодні в Україні створено цілий ряд молодіжних громадських організацій. Серед них: Всеукраїнська студентська рада, Українська асоціація студентського самоврядування, Асоціація правозахисних організаторів студентів України, Національна скаутська організація України "Пласт".

3. Європейський вибір України та питання утвердження студентського самоврядування.

Останнє десятиріччя за своїми соціально-економічними та політичними наслідками виявилося періодом утвердження України, як повноцінної держави, що зайняла гідне місце на політичній та економічній карті світу.

Однак процес розбудови ще не завершено. І найближче завдання полягає в тому, щоб остаточно облаштувати по суті нове суспільство – економічну, соціальну, політичну та гуманітарну сфери.

Україна має достатній потенціал для здійснення прориву:

– до нових технологій у промисловому виробництві,

– до нових відносин у сфері економіки,

– до нових поглядів на якість і рівень життя,

– до нових підходів у сфері освіти і науки,

– до соціокультурної інтеграції нашого суспільства в Європейське співтовариство.

Вибір нашої держави – європейська інтеграція. Європейський вибір у розвитку України зумовлений історичними, економічними та соціальними чинниками.

Його суть полягає у виборі шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, що дає можливість досягти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави.

Європейський вибір України – це одночасно і рух до стандартів демократії, інформаційного суспільства, соціально-орієнтованого ринкового господарства, що базується на засадах верховенства права і забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Одним із елементів, що визначають геополітичну спрямованість сучасного цивілізаційного простору є – глобалізація.

Глобалізація відкриває перед людством великі можливості у розширенні обміну товарами, послугами, інформацією, технологіями та капіталом; взаємодії в гуманітарній сфері, духовному забезпеченні особистості.

Водночас для значної частини людства – глобалізація несе в собі і істотні загрози, зумовлюючи розмежування країн на „цивілізаційний центр” і „периферійну зону”, поглиблюючи їх диференціацію в соціально-економічному розвитку.

Необхідно враховувати і глобальну тенденцію переходу до багатополюсного (поліцентричного) світового співтовариства, в якому основою взаємодії держав та їхніх економік має стати регіональна інтеграція.

На сьогодні склалися специфічні умови європейської інтеграції, пов’язані з розширенням Європейського Союзу за рахунок західних країн і трансформацією спільного кордону з ними з 1 травня 2004 року у кордон із Євросоюзом.

Співробітництво з ЄС за таких умов набуває для України особливого характеру. Чітка і пріоритетна орієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз, набуття спочатку статусу асоційованого, а згодом повноправного членства в ньому – має розглядатися як основа стратегії економічного та соціального розвитку нашої держави.

Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

Україна та Євросоюз співпрацюють з метою підвищення рівня загальної освіти та професійної кваліфікації в Україні.

Запитання для самоконтролю

1. Яка нормативно-правова база розвитку студентського самоврядування в Україні?

2. Які недоліки діяльності студентського самоврядування в Україні на сучасному етапі?

3. Що таке Всеукраїнська студентська рада?

4. Які основні завдання діяльності Всеукраїнської студентської ради?

5. Які органи входять до складу Всеукраїнської студентської ради?

6. У чому полягає європейський вибір України на шляху утвердження студентського самоврядування?

Література:

1. Базилевич В. Д. Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес: Посібник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006. – 326 с.

2. Вища освіта України і Болонський проце: Навчальний посібник / За редакцією В. Г. Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубіянко, І. І. Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.

3. Ніколаєнко С. М. Освіта в інноваційному поступі суспільства: Посібник / С. М. Ніколаєнко. – К.: Знання, 2006. – 207 с.

4. Ніколаєнко С. М. Стратегія розвитку освіти України: початок ХХІ столітті: Посібник /. – С. М. Ніколаєнко. – К.: Знання, 2006. – 253 с.

5. Фініков Т. В. Сучасна вища освіта: світові тенденції і Україна: Посібник / Т. В. Фініков. – К.: Таксон, 2002. – 176 с.

Дата добавления: 2014-12-07