КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Філософія К. Маркса і Ф. Енгельса
Марксизм, який виник у 50-х роках ХІХ століття, є радикальною соціально-політичною, економічною і філософською концепцією, що увібрала в себе досягнення в розвитку економіки, політики, соціології, науки і філософії того часу. Карл Маркс(1813-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1896). ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ МАРКСИЗМУ
К.Маркс підняв на вищий щабель матеріалізм: - джерелом розвитку матерії постають внутрішні її суперечності; - на основі практики відкрив нові перспективи для матеріалістичного тлумачення проблем історії та культури, особи та свободи, практичної діяльності і пізнання; - процес пізнання є суспільним явищем; - проголошували діалектику філософським методом, який розглядає все суще в розвитку; - відкриття матеріалістичного розуміння історії - хід історії зумовлюють економічні відносини, і він не залежить від свідомості людей; - концепція базису і надбудови в соціальній філософії; - сутність людини - це сукупність суспільних відносин; - відкриття закону додаткової вартості;
- виявив глибоку невідповідність між суспільним характером виробництва і приватно-капіталістичним способом присвоєння, між працею і капталом. Саме це, на думку Маркса і лежить в основі класової боротьби.
Основні риси марксистської філософії Ø Марксистська філософія вперше стала світоглядом пригніченого класу, відображала інтереси пролетаріату. Ø Радикалізм марксистської філософії виявляється у визначенні самого її предмету, яким є найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Ø Для марксистської філософії є визначальним відкриття основних законів розвитку суспільства (основного соціологічного закону, закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил тощо); погляд на розвиток суспільства як на природно-історичний процес. Ø В марксистській філософії, вперше, практика, як людська предметна діяльність, включена в теорію пізнання як основа, джерело і критерій істини. Трагедія їх в утопізмі, нездійсненності ряду положень марксизму і марксистської філософії, які не витримали перевірки суспільною практикою.
Загальна характеристика ХХ ст. і її вплив на філософію: à людство пережило дві світові війни; à вперше вийшли за межі земного простору; à проникли в світ мікропроцесорів; à винайшли небувалі засоби оперування інформацією; à навчилися трансплантувати органи людського тіла; à дешифровано генетичний код людини і т.д. ОСОБЛИВОСТІ ФІЛОСОФІЇ ХХ ст. n вийшла далеко за межі академічних аудиторій; n мова філософії звернена до широкого загалу і почала говорити зрозумілою кожній людині мовою;
n змінилися її змістові та предметні орієнтації, не існує заборонених тем або зон; n їй властива велика різноманітність, насиченість різновидами та варіантами; n вона не замикається лише на тому змісті, який виник у ХХ ст., а навпаки, актуалізує всю попередню філософію; n відбулася радикальна переоцінка ідей, уявлень та цінностей; n поступово почали розмежовуватися грані іж філософськими працями та працями і жанрами.
Основними течіями філософської думки ХХ століття, є: екзистенціальна неотомістська неопозитивістська філософії. Екзистенціальна філософія – одна з найбільш модних сучасних філософських систем. Це, насамперед, пояснюється тим, що вона звертається до людини, її життя, проблем існування, її внутрішнього світу. Екзистенціальна філософія виникла, як особливий напрямок, після 1-ої світової війни у Німеччині (Мартін Хайдеггер (1889 – 1976), Карл Ясперс (1883 – 1969)) і Данії (Сьорен Кьеркьегор (1813 – 1855), Отримала свій подальший розвиток після 2-ої світової війни у Франції (Жан-Поль Сартр (1905 – 1980), Альбер Камю (1913 – 1960), Габріель Марсель (1889 – 1973)) і Іспанії (Хосе Ортега-і-Гассет (1983 – 1955)).
ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ (від лат. irrationalis – нерозумний) – принцип ідеалістичних філософських вчень, які розумовому, раціональному пізнанню протиставляють інтуїцію, віру, одкровення, “екзистенційне прояснення” тощо.
- проблема свободи, її тлумачення. “Людина не може бути то рабом, а то вільною. Вона повністю і завжди вільна або її (людини) немає взагалі” (Ж.-П. Сартр);
- ірраціональність буття, абсурдність самого існування людини, сумніви в можливості раціонального пізнання.
Принципи екзистенціальної філософії: 1-й - “ Людина спочатку існує і лише потім вона визначається ” (набуває своєї сутності). - Сартр. 2-й – суб’єктивність людини - все існуюче має сенс лише тоді, коли сприймається людиною, відображається нею, зв’язана з її переживаннями, можливостями, вибором, тривогою, відповідальністю, свободою, граничними ситуаціями і т.п.
Неотомістська філософія заснована на вченні італійського теолога Фоми (Томмазо) Аквінського (1225 –1274).
Основний томістський принцип - це: “ філософія – служниця богослів’я ”. У католицькій філософській доктрині є вісім способів доведення буття бога, п’ять з них обґрунтував Фома Аквінський: 1) бог існує на основі загальної причини. Аргументація: все у світі має свою причину, а це означає, що є “причина причин”, нею є бог; 3) на основі випадковості усіх конечних речей світу; 4) є щось найдосконаліше і цим найдосконалішим є Бог; 5) існуючу доцільність порядку, що існує у Всесвіті може створити лише Бог. 1) психологічним (наявність бога у свідомості доводить те, що він є насправді, бо якщо є бог у свідомості, то він є також і в дійсності);
2) моральним (чому всі люди мають ідентичні моральні принципи? Тому, що бог засновник світового морального порядку); 3) історико-юридичним (це доведення здійснюється на документально-історичній основі – діяння Ісуса Христа, як Сина Божого, його вчення, народження, розп’яття, воскресіння тощо). Предметом філософії неотомізму є Бог, його діяння як творця Всесвіту, вірування в нього. В гносеології обмежує раціональне пізнання, бо є, мовляв, істини, які недоступні йому. Межами пізнання є лише світ речей, які створені богом. Соціальна доктрина зорієнтована на загальнолюдські цінності такі, як право на життя, гідне людини, на свободу, на приватну власність, на громадянське суспільство, де панує право.
Основні ідеї та настанови: t справжня наука не виходить за сферу фактів, за межі чуттєвого даного; t наука, яка вивчає факти, є всемогутньою. Не існує меж науковому пізнанню; t суспільство також підлягає науковому пізнанню. Наукою про суспільство є соціологія; t розвиток науки і техніки, а також соціології є запорукою суспільного прогресу. Під наукою позитивізм розуміє знання, побудоване на зразок природознавства. Огюст Конт (1798 – 1957 рр.) французький мислитель, засновник позитивізму: → заснував соціологію, як окрему конкретну науку про суспільство; → здійснив класифікацію наук за принципом сходження від простого до складного. Функції філософії: систематизація знань, пояснення мови науки; дослідження логіки науки. Кредо Конта: “наука повинна бути сама собі філософією”. Герберт Спенсер (1820-1903 рр.) - існуючі релігії не дають зрозумілої відповіді на питання про першооснову всього сущого; - розумом не можна збагнути створення світу з нічого; - творець концепції еволюції, яка включає в себе такі моменти: 1. перехід від відокремленого стану елементів до зв’язаного (інтеграція, або концентрація); 2. диференціація, тобто перехід від однорідного стану до різнорідного; 3. зростання порядку, перехід від невизначеності до визначеності. Махізм і емпіріокритицизм Друга історична форма позитивізму. Емпіріокритицизм (від грец. empirie – досвід і критика) – дослівно: “критика досвіду ”. Основоположники: швейцарський філософ Ріхард Авенаріус і австрійський філософ Ернст Мах. Ернст Мах (1838 – 1916 рр.) - філософію зводив до методології наукового пізнання, відірваної від реальної дійсності; - основою наукового знання є не факти, а відчуття; - критикував класичну механіку Ньютона; - проголосив відчуття елементами світу; - наукове пізнання розглядав під кутом зору «економії мислення»; - не прийняв теорії відносності та ідеї атомізму.
Ріхард Авенаріус (1843 – 1896 рр.) - висунув концепцію «принципової кординації», згідно якої об’єкт не існує без суб’єкта. Виникнення і формування “третього позитивізму” – неопозитивізму (логічний позитивізм) (Морик Шлік (1882-1936), Філіп Франк (1884-1966) та інші). НЕОПОЗИТИВІЗМ(грец. neos - новий і лат. positivus - умовний позитивний) - один з основних напрямків філософії ХХ ст.., який зводить філософію до аналізу мови науки і намагається вилучити з науки поняття («метафізичні залишки»), які, на його думку, не ґрунтуються на фактах. - порушили проблему чіткості і недвозначності мови науки і вилучення з неї позбавлених сенсу висловів; - проблема значення наукових висловів; - заперечували сучасну філософію як науку і абсолютизували науково-природничі знання, недооцінювали суспільні науки.
Науково-пізнавальні принципи неопозитивізму: n Принцип редукції (від лат. reductio – повернення, відновлення) – логічний прийом у пізнанні, що здійснює зведення в процесі дослідження одного явища до іншого, однієї проблеми до іншої з метою спрощення їх. n Принцип верифікації – це перевірка результату дослідження на істинність. n Принцип конвенціоналізму – принцип домовленості, “договору”. Представники неопозитивізму намагались побудувати ідеальну модель знання за взірцем наукового знання. Заслуги: à зробили вагомий внесок у розроблення математичної логіки та вдосконалення мови науки; à під впливом ідей та діяльності неопозитивізму суттєво змінилися уявлення про науку ПРАГМАТИЗМ(грец. pragma справа, дія)- філософська течія, яка зводить суть понять, ідей, теорій до практичних операцій підкорення навколишнього середовища і розглядає практичну ефективність ідей як критерій їх істинності (американські вченні і філософи: Чарльз Пірс, Вільям Джемс, Джон Дьюї. Чарльз Пірс (1839-1914 рр.) - розглядав мислення як спосіб пристосування людини до дійсності; - людина виробляє сукупність звичок діяти відповідно до певного середовища, які ґрунтуються на вірі; - методи переходу від сумніву до віри: сліпої впертості, авторитету, апріорний, науковий; - порушує проблему наукових понять і висловів; - істинне знання-те знання, яке працює на людину і внаслідок цього є корисним.
В. Джемс (1842- 1910 рр.) - істина - не просто практичність, а насамперед корисність ідей. Джон Дьюї (1859-1852 рр.) - розглядав пізнання як пристосування людини до мінливого середовища; - ідеї - це проекти рішень в проблемній ситуації. «ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ » - напрям у класичній філософії кінця ХІХ - початку ХХ ст., представники якого проголосили життя (в біологічній, психологічних формах) основним предметом філософії (Ф.Ніцше, З.Фрейд, А.Бергсон). Ф. Ніцше (1844-1900 рр.) - воля оцінює вище ніж розум; - життя є єдністю радості і болю, чимось на зразок «оптимістичної трагедії»; - центральним поняттям його філософії є «життя», як перша і єдина реальність, виявами якого є «становлення» і «воля»; - людину розглядає як біологічну, недовершену, хвору істоту, оскільки в ній тваринні інстинкти значною мірою підмінені розумом; - процес пізнання це не пошук істини, а «схематизація». Спрощення світу, що забезпечує практичні дії; - здійснив переоцінку християнських цінностей - любові до ближнього і співчуття. Заперечував моральну цінність - добра; - мораль повинна бути спрямована на культування сильної людини, яка вирішує, що таке добро і зло - ідея надлюдини; - демократія і соціалізм - прояв волі до влади посередності; - зафіксував конфлікт між біологією людини і культурою; - вбачав за вчинками людей і явищами культури волю до вади окремої людини чи групи людей; - майбутнє Європи пов’язував не зі свободною особою в громадянському житті, а з міфічною надлюдиною.
Зиґмунд Фрейд (1856-1939рр.) - основоположник психоаналізу ПСИХОАНАЛІЗ(грец. psyche-душа і analysis-розкладання)- один із методів психотерапії та психологічне вчення, в основі якого лежить визнання домінуючої ролі підсвідомого в житті людини - психіка людини роздвоюється на дві сфери: свідоме та несвідоме;- прихованими чинниками в поведінці людей є несвідоме, насамперед статеві потяги; - людину трактував переважно як біологічну істоту з притаманними їй потягами до задоволення і агресії, а культуру - як чинник, що блокує ці біологічні поривання людини; - причини неврозів (психологічних зривів) кореняться у сфері підсвідомого, а шлях подолання неврозу - усвідомлення підсвідомого; - зробив підсвідоме центром свого аналізу; завдяки його вченню про психоаналіз є популярною професія психоаналітика - «цілителя душ», що ґрунтується на певному філософському розумінні людини і культури; - релігійне пояснення світу і норм культури, суперечить науці і перешкоджає розвитку інтелекту; - виділяв певні приклади психічної діяльності, а саме: сновидіння, асоціативне мислення, гіпнотичне навіювання, дотепність, психопатологія буденного життя (забування імен, прізвищ, гублення речей тощо); - головним рушієм поведінки людини вважав два інстинкти: самозбереження та сексуальний; - історію людства, соціальні події, суспільне життя Фрейд намагається тлумачити з позицій власної теорії психоаналізу та біогенетичного закону; (Перехід дитини від одного віку до іншого повторює ті основні етапи, які в своєму розвитку пройшло людство). Буття людини тлумачиться як постійна боротьба між "інстинктом життя" (Еросом) та "інстинктом смерті" (Таінатосом) Культурологічні та історіософські напрями О. Шпенглера (1880-1936) - історія людства являє собою сукупність співіснуючих культур; - кожна культура є замкненою або локальною, непроникненною зовні, базується на дусі певного народу, який її творить; - усі без виключення прояви певної культури містять в своїй основі якийсь єдиний «профеномен», тобто, перше формоутворення; - «профеномен», якщо його відкрити, постає відмичкою для поглибленого розуміння будь-яких явищ певної досліджуваної культури; - культура - це цілісне утворення; вона являє собою своєрідний універсам буття; - кожна культура проходить 4 періоди свого життя: весну, літо, осінь, зиму. А. Тойнбі (1889-1975) - історія постає як єдність і сукупність певного числа (21) цивілізацій; - цивілізації можуть вичерпувати свій творчий потенціал, це відбувається тоді, коли духовна еліта вироджується і на перший план виходить ділова еліта; - цивілізації перебувають у тісних зв’язках, які можуть поставати не лише у вигляді історичного співіснування, а й у вигляді історичного наслідування. Основні риси сучасної світової філософії Ø Сучасна філософія є узагальненою філософською думкою людства, що ґрунтується на теоретичних надбаннях, здобутих у лоні кожної національної філософії.Ø Наприкінці ХХ ст. певного поширення набув філософський постмодерн, який постає проти будь-яких обмежень філософського інтелектуального експерименту.Ø Входження філософії у ХХІ ст.. супроводжується певним поверненням до метафізики, абсолютів та до більш прямого втручання в болючі проблеми людського самовизначення.Ø Осмислення глобальних проблем, котрі стоять нині перед людством, а саме: екологічних, ресурсозберігаючих, продовольчих, демографічних, енергетичних, технологічних і т.п..Ø Переосмислення в цьому контексті проблем самої людини, її виживання як виду. Ø Визнання пріоритету у філософії загальнолюдських цінностей, відображених у “Загальній декларації прав людини”.Ø Плюралізм (множинність) філософських вчень і напрямків, заперечення монополізму будь-якого з них.Ø Толерантність (терпимість) щодо ставлення до різних філософських концепцій. Ø Постановка проблеми формування планетарної свідомості.Ø Ідейною основою сучасної філософії є загальнолюдські пріоритети і цінності.
ВИСНОВКИ ² У ХІХ ст. відбулася фундаментальна переорієнтація європейської філософії, пов’язана із запровадженням парадигми (взірця, способу) некласичного філософствування. ² Некласична філософія виводила на перший план реальності людської поведінки та поза раціональні її чинники, звертала увагу на ті сторони людської життєдіяльності, які перебували поза увагою класики. ² Некласична філософія постала як ідейна передумова філософії ХХ ст. ² Філософія ХХ ст.. характеризується певними особливостями, такими, як її надзвичайна строкатість, переплетіння в ній різних напрямів та традицій, наближення до повсякденних реалій людського життя, переважна некласичність.
Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 1102; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |