Проблема співробітництва філософії в сучасних умовах

Коло проблем, які розглядаються філософами, дуже широке. Воно не залишається незмінним, поширюючись під впливом процесів, що відбуваються в духовній культурі, практичних потреб суспільства. Однак можна виділити деякі основні, найбільш загальні проблеми, які так або інакше привертають увагу філософів з часів стародавньої Греції і до наших днів.

Засновник німецької класичної філософії І.Кант говорив, що всю філософську проблематику можна звести до трьох питань: "1. Що я можу знати? 2. Що я повинен робити? 3. На що я смію сподіватись?". Ф.Енгельс вважав, що всі філософськи міркування в кінцевому підсумку зводяться до питання про співвідношення буття і мислення (матерії і свідомості). В марксистській філософії це питання проголошується основним, головним питанням філософії. В ньому виділяються дві сторони; перша – що первинно?, друга – чи можна пізнати світ? В залежності від відповідей на ці питання всі філософські роздуми поділяються на матеріалістичні (коли за первинне приймаються буття, природа, речі, фізичне, матерія) і ідеалістичні (коли за первинне приймаються ідеї, ідеальне, психічне, духовне, свідомість), на такі, що визначають можливість пізнання людиною сутності речей, і на такі, що заперечують таку можливість (агностицизм).

При більш детальному аналізі цих філософських міркувань можна виділити наступні найважливіші проблеми, наголошування уваги на яких висвітлює ту або іншу функцію (сторону, аспект) філософії.

Проблема буття світу: що є світ у своїй сутності і як він існує – тільки "тут" і тільки "зараз" або "скрізь" і "завжди", він нескінченний і вічний або кінцевий і тимчасовий? Обмірковуючи цю проблему, філософія виступає як вчення про буття-онтологія (від грец. "онтос" – буття). В рамках цієї функції предметом осмислення може бути головним чином природа – в цьому випадку філософія виступає як натурфілософія, може бути людина, тоді філософія виступає як філософська антропологія, і може бути суспільство (соціум), тоді філософія постає перед нами як філософія історії (соціальна філософія, соціологія в широкому смислі слова).

Проблема пізнання світу: чи можна пізнати світ? Якщо можна, то як відбувається процес пізнання? Що є істина і які її критерії? Що являють собою наші відчуття, сприймання? Обмірковуючи цю проблему, філософія виступає як вчення про пізнання – гносеологія (від грец. "гносіс" – знання, пізнання).

Проблема мислення: Що є мислення? Як воно співвідноситься з зовнішнім (по відношенню до нього) світом? За якими законами протікає? Цю функцію філософії називають логічною ("логіка" – наука про засоби мислення).

Проблема життєвих цінностей і норм буття: Що в цьому світі хороше, а що погане; що є добро, а що зло? Що є справедливим, а що несправедливим? Що є прекрасне, а що потворне? Це – нормативно-оціночна-аксіологічна функція філософії (від "аксіс" – цінність).

Проблема діяльного відношення людини до світу: Що і як повинна робити людина, як відноситись до навколишнього світу і самої себе? Чого ми можемо чекати, на що сміємо сподіватися, діючи певним чином? В чому сенс нашого існування в цьому світі? Чи є доля? Що це таке? Цю функцію філософії називають праксіологічною (від "праксис" – діяльність).

Висуваючи ці (і деякі інші) проблеми і пропонуючи можливі шляхи, засоби їхнього вирішення філософія грає важливу евристичну, теоретичну і методологічну роль в житті – і кожної окремої людини, і суспільства. Як евристика своїми гіпотетичними міркуваннями вона спрямовує людей на пошук, на Творчість. Як загальна теорія вона озброює людину знаннями про найбільш суттєві основи всесвіту, про місце і роль в ньому людини. Як загальна методологія філософія озброює людину загальними засобами пізнання і перетворення світу в інтересах людини, з метою його збереження і поліпшення.
ТЕМА 2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ ФІЛОСОФІЇ

Дата добавления: 2014-12-07