Опитування як метод збору інформації, його різновиди

Цей метод визнаний як найбільш широко поширений в соціології: застосовуючи метод опитування, дослідник одержує великий спектр інформації про досліджуваний об’єкт.

Опитування – метод збору первинної вербальної (усної, словесної) інформації, заснований на безпосередній (бесіда, інтерв’ю) чи опосередкованій (анкетування) взаємодії між дослідником та респондентом.

Бесіда (індивідуальна та групова) – метод збору соціальної інформації шляхом безпосереднього спілкування дослідника з респондентом з проблеми, яка цікавить дослідника.

Умови успішного проведення бесіди: невимушеність, забезпечення психологічного комфорту опитуваного, подолання його упередженості; створення атмосфери довіри і відвертості, вміння слухати; стеження за мімікою та жестами респондента; вибір місця і часу проведення бесіди.

Інтерв’ю як різновид опитування – це проведена за визначеним планом бесіда, що припускає прямий контакт інтерв’юера з респондентом і запис відповідей респондента вручну або за допомогою технічних засобів. Тобто, в основі інтерв’ю лежить бесіда, але в такій бесіді ролі співрозмовників є закріпленими, нормованими, а її мета – завданою ззовні, програмою і завданнями дослідника.

За технікою проведення інтерв’ю поділяються на:

- стандартизовані:

- проводяться в рамках, суворо завданих інструкцією;

- питання задаються в однаковій формі і послідовності;

- фіксування відповідей здійснюється в спеціально

розроблених картках;

- вільні: відрізняються від стандартизованого тим, що інтерв’юеру надається воля в постановці, порядку, кількості і способі вираження питань, але все це за умови, що він повинний зібрати саме ту інформацію, яка намічена за планом дослідження.

Стандартизоване інтерв’ю залежно від мети його проведення і спрямованості підрозділяється на:

- клінічне (тривале, глибоке): мета – одержати більш повну і достовірну інформацію про внутрішні спонукання, мотиви і схильності опитуваного;

- фокусоване (короткочасне): мета – отримати від респондента інформацію про конкретну проблему, процес чи явище, що виникли при перегляді преси, телепередач, прочитанні книг, тощо;

- панельне: мета – перевірка зміни думок обстежуваних осіб з проблеми, яка досліджується. Особливість такого інтерв’ю – воно проводиться з тими самими респондентами, з тих самих питань, через рівні проміжки часу для того, щоб відстежити зміни або встановити появу нових елементів у їх свідомості і поведінці в певні моменти часу.

Процедура проведення інтерв’ю припускає виконання ряду послідовних операцій:

- вибір об’єкта: відповідно до інструкції, що містить процедуру добору і перелік необхідних характеристик респондента;

- визначення місця і часу проведення інтерв’ю: задаються в програмі дослідження або вибираються «на полі», в природних умовах, виходячи з конкретної ситуації. Важливо, щоб респонденти опитувались в однакових умовах;

- запис і остаточне оформлення матеріалів: як правило, в ході інтерв’ю інтерв’юер сам записує відповіді, інколи це може робити його помічник, можливий запис за допомогою технічних засобів.

Основні сфери застосування інтерв’ю: пробне і пілотажне дослідження, вивчення суспільної думки, опитування експертів, телефонні опитування, контрольні і вибіркові бесіди при анкетних дослідженнях.

В основі інтерв'ю – бесіда за попередньо розробленим докладним планом, однак частіше соціологи проводять інтерн’ю на основі заздалегідь підготовленого опитного листа, у якому даються всі питання, що цікавлять, у певній послідовності й із заданими формулюваннями.

Анкетування – найбільш популярний і розповсюджений вид опитування, пов'язаний з опосередкованим опитуванням респондента.

Основні компоненти анкетного опитування:

- дослідник; анкета; респондент.

Анкета – об’єднана єдиним задумом система питань, спрямованих на виявлення якісних та кількісних характеристик окремої особистості чи соціальної групи.

Розрізняють види питань:

- відкриті – це питання, в яких не міститься варіантів можливих відповідей, респондент самостійно формулює відповідь. Використовуються, як правило, в пілотажних дослідженнях для розробки варіантів відповідей на інші види питань, складають 8-10% від загальної кількості питань анкети, ставляться наприкінці анкети для збору додаткових думок, побажань і пропозицій щодо досліджуваної проблеми, включаються в анкету для опитування експертів, з метою збереження індивідуальної думки;

- закриті питання – це питання, в яких респонденту пропонується вибрати один чи декілька варіантів відповіді. Структурно закрите питання містить у собі саме питання і відповідну частину, що містить у собі можливі варіанти відповіді. Зручність закритих питань в тому, що вони: збільшують заповнюваність анкет, скорочуючи число питань, на які не відповіли респонденти, дозволяють кодувати відповіді для використання автоматизованої обробки, стандартизують відповіді за заданим числом позицій.

Види закритих питань:

А) дихотомічні (неальтернативні) питання типу «так – ні»;

Б) альтернативні питання: пропонується вибір одного з урівноважених формулювань;

В) шкальні питання: питання, в яких респондент повинний співвіднести свою думку з одним із розподілів запропонованої шкали;

Г) питання-«меню»: припускають вибір необмеженого числа відповідей чи їх додатковий добір відповідно до критерію важливості;

- напівзакриті питання – це питання, що сполучають у собі переваги відкритого та закритого питання. Структурно вони складаються зі спонукальної частини (власне питання), частини, що містить можливі і очікувані відповіді, і частини, що містить вільні рядки для додаткових варіантів відповідей, сформульованих респондентом. Саме серед таких «приписок» можуть опинитися оригінальні, несподівані висловлення з проблеми.

Скласти гарну анкету - непроста справа. Формулювання питань, їх кількість і розмір - все це має немаловажне значення.

Дата добавления: 2014-12-07