В.Крекотень. Драматична творчість протягом усієї доби бароко в історії української літератури реалізується у «високому» і «середньому» стильовому регістрі

Драматична творчість протягом усієї доби бароко в історії української літератури реалізується у «високому» і «середньому» стильовому регістрі. Однак у ході вистави «високий» стильовий полюс має «низьку» противагу у вигляді так званих інтермедій, чи інтерлюдій, - невеликих п’єсок або фрагментів на анекдотичні сюжети із простонародного життя. В цьому проявляється характерна для бароко тенденція до антитетичного зіткнення «високого» і «низького».

М.Андрущенко

В.Перетц

Очевидно – і ми повинні зважати на це – в самій побудові і розміщенні дії, в прийомах її сценічного втілення були такі елементи і такі сценічні засоби і прийоми, які впливали на глядачів, навмисне чи ненавмисне (і ми схильні думати, що швидше навмисне), збуджували уяву глядачів, викликаючи у них естетичні емоції театрального плану.

Л.Софронова

Цей театр – центр пересічення міжслов’янських зв’язків. На собі він випробував вплив польської культури, під її впливом формувався. Багато сюжетів польського театру переселилися на українську сцену, від польських майстрів було успадковано мистецтво прямої побудови драматичного сюжету, алфавіт емблем і алегорій. Сам же український театр зіграв вирішальну роль у становленні московського шкільного театру.

Академічна наука, будучи набутком високого інтелекту, прагла створити “високі” твори, спрямовані на моральне вдосконалення як самої людини, так і навколишнього суспільства… Але академія (Києво-Могилянська. — І.С.) була не лише зосередженням еліти, це була також і вища школа, яка цю еліту мала творити, мала підтримувати коло людей, що сповідували основні постулати академічних знань. Ставлячи перед собою подвійну мету, культурні діячі кола Київської академії і подвійно її реалізували. Таким чином, театральне мистецтво як найбільш дійове при впливі на людську свідомість, опинилося в центрі особливої уваги. Запозичена з польського театру подвійна структура драми, в якій серйозні сцени чергуються з інтермедіями, якнакраще підходила до реалізації мети.

Для нас залишається незаперечним той заряд духовності, який наповнював шкільну драму ХVІІ-ХVІІІ ст., що, як відомо, розпочалася з інсценізації Біблії. І Різдвяна, і Великодня, і житійна, і повчальна, й історична драми ХVІІ-ХVІІІ ст. пропагувала зі сцени Слово Боже, формувала у глядачів співчутливе ставлення до бідних і знедолених, проповідувала готовність до самопожертви в ім’я ближнього, оспівувала тих державних мужів, які не шкодували сил і життя заради України.

Дата добавления: 2014-12-07