Предмет релігієзнавства

В СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ НАУК.

Тема 1. РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА, МІСЦЕ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

Розділ ІІ. Р Е Л І Г І Є З Н А В С Т В О.

Контрольні запитання і завдання.

Вихідні цінності людського буття.

В житті людини велике значення мають ціннісні орієнтири.

Поняття цінностей позначає не стани чи властивості речей самих по собі, а їх якісні прояви щодо людини. Цінність – це значущість чогось для людини.

Поняття цінностей у певному сенсі протистоїть поняттю знання.

Людина може знати, що певна річ нічого не варта в аспекті її предметних співвідношень, але для неї може бути надзвичайно цінною як спогад, родинна реліквія та ін. (Згадаймо, як Тарас Бульба загинув, не побажавши залишити ворогам своєї люльки).

Цінність постає як цілісний, інтегральний мотив діяльності та характеристика людських вчинків у тому сенсі, що вчинок вказує на те, що для певної людини постає її справжніми цінностями. З одного боку, це тому, що людина досить часто не може раціональними аргументами довести, чому певні речі (або стосунки) є для неї цінностями.

З іншого боку, реальні ситуації життя досить часто можуть виявити навіть несподівано для самої людини її справжні глибинні ціннісні орієнтації, які можуть не збігатися із свідомими уявленнями про них.

Хоча цінності мають індивідуалізований характер, до найголовніших людських цінностей можна впевнено віднести насамперед найвищу цінність – саме людське життя. Визнання життя людини найвищою цінністю постає вихідним принципом сучасного гуманізму.

Із такого визнання органічно випливає у значенні другої за важливістю цінності право людини на вибір життєвого призначення. Це означає, що перше право розпорядитися життям належить самій людині.

Наступною цінністю для людини є свобода. Під свободою загалом розуміють наявність у людини можливостей для максимального самовиявлення.

До людських цінностей відносять також моральні (добро, сумління, мужність), естетичні (краса, гармонія), соціокультурні та ін. цінності.

1. Чому філософська концепція людини – це поняття суспільної істоти?

2. Чому діяльність людини – це основа її буття?

3. Назвіть вихідні цінності людського буття.

1. Предмет релігієзнавства.

2. Сутнісні характеристики релігії.

3. Релігійна свідомість.

4. Релігійна діяльність.

5. Соціальна роль релігії.

Релігієзнавство є комплексною, відносно самостійною галуззю знань, засвоєння якої важливе для формування духовної культури людини, її становлення як особистості.

Предметом вивчення цієї науки виступає релігія як певний спосіб самовираження людини і форма людської поведінки і мислення.

Тому можна дати таке визначення релігієзнавства.

Релігієзнавство – галузь гуманітарного знання, яка вивчає закономірності виникнення, розвитку і функціонування релігії.

Слід звернути увагу на поняття „закономірність”.

Визначальною рисою наукового мислення є його здатність відкривати закони в тій сфері дійсності, що вивчається. І тут без філософії не обійтись. Тому в релігієзнавстві головним є філософський зміст.

Дослідження релігії завжди приводить до постановки філософсько-світоглядських питань про людину, світ, суспільство і т.д. Ось чому при їх розгляді релігієзнавство спирається на історію природознавчих та суспільних наук, особливо на досягнення сучасної НТР, на наукове пояснення релігії.

Яке походження самого терміна „релігія”?

Адже в сучасному значенні він з’являється і використовується тільки на початку ХІХ ст., коли релігія починає розглядатися як одна з сфер духовного життя наряду з мораллю, філософією, наукою, мистецтвом.

Релігія – похідне від лат. слова religio – благочестя, набожність, святиня, предмет культа. Стародавні римлянки позначали цим словом все те, що було пов’язано з культом богів.

Пізніше через християнство це слово увійшло в усі європейські мови. Під релігією християни розуміли спочатку тільки свою, християнську віру. В Середні віки релігією вважалися вже складні віровчення – християнство, іслам, іудаїзм та ін.

Релігія – явище складне і різноманітне.

Щоб це явище стало предметом наукового вивчення, треба було перебороти важливий бар’єр – уявлення про „святість релігії”, тобто про те, що вона лежить за межами можливого для пізнання людини і, значить, недоступна для вивчення методами, що розробляються і застосовуються наукою в дослідженні природної та суспільної дійсності.

Кордон між наукою і релігією проходить у відповідності з співвідношенням розуму і віри. В науці перемагає розум, в релігії – віра.

Разом з тим, релігія – це суспільно-історичне явище, один з важливих суспільних інститутів людства.

І тому вона може і повинна бути піддана аналізу з позицій науки.

Наукове знання про релігію являється об’єктивним і відрізняється від ідеологічного, яке передбачає або позитивну, або негативну оцінку.

Дата добавления: 2014-12-07