Релігійна свідомість

Сутнісні характеристики релігії.

Щоб науковий аналіз релігії був плодотворний, необхідно дати її сутнісні характеристики.

Релігія як сфера духовного життя суспільства та індивіда представляє собою:

1) Прояв сутності суспільства, вираження його глибинних зв’язків.

Зрозуміло, внутрішні зв’язки суспільства проявляються в релігії в перетвореному вигляді (трансформуються). Тому недостатньо зводити релігійний світ до якихось дійсних відносин. Важливо з даних відносин реального життя вивести відповідні їм релігійні форми.

2) Релігія – це необхідно виникаючий в процесі становлення людини і суспільства аспект їх життєдіяльності.

Релігія – не випадковий напрямок культурної еволюції, а така форма усвідомлення людьми оточуючої дійсності та самих себе, що виникла закономірно, а також історично, соціально і психологічнообумовлена.

3) Релігія – це спосіб існування і переборення людського самовідчудження.

Відчудження –це перетворення людської діяльності, її результатів, відносин і здібностей людини в сили, що панують над нею.

4) Релігія – представляє собою відображення дійсності.

В трактовці Ф.Енгельса, „релігія є не що інше як фантастичне відображення в головах людей тих зовнішніх сил, що панують над ними в їх повсякденному житті; відображенням, в якому земні сили приймають форму неземних”.

Релігія по-своєму відображує величезний реальний життєвий досвід людства, зберігає систему емоційно-образних уявлень і переживань, цінностей, норм життя, моральних ідеалів.

5) Релігія представляє собою суспільну систему.

В ній виділяють: свідомість, діяльність, відносини, інститути, організації. Історія показує, що релігія, являючись підсистемою суспільства, займає в ньому різне місце.

6) Релігія – феномен культури.

При всій складності, неоднолінійності та неоднозначності взаємовідносин релігії, мистецтва, моралі, філософії, науки в історії вони впливали одне на одного, утворювали єдність і цілісність – універсум духовного життя.

В різні епохи висувались на передній план ті чи інші галузі культури: мистецтво і філософія – в античності, релігія – в Середні віки, філософія – в XVIII-XIX ст.ст., наука – в ХХ ст.

Наука і релігія представляють собою два важливих компонента світової культури, що істотно впливають на розвиток людської цивілізації.

Їх відносини складались таким чином, що про них можна було б написати кілька томів під загальним заголовком „Історія війни науки та християнської теології”.

Ми вже відмічали, що релігія представляє собою суспільну систему, структурними елементами якої виступають: свідомість, діяльність, відносини, інститути, організації. Розглянемо їх. І почнемо з релігійної свідомості.

На протязі багатьох століть не стихають палкі спори навколо сутності свідомості і можливостей її пізнання. Богослови розглядають свідомість як крихітну іскру величного полум’я божественного розуму.

Інтегративною рисою релігійної свідомості є релігійна віра.

Віра – це елемент людської свідомості і вона безпосередньо спрямована на ті чи інші продукти свідомості: поняття, уявлення, образи, теорії тощо. Чим же відрізняються одна від одної релігійна і нерелігійна віра?

Предметом релігійної віри є надприродне. Надприродне, за переконанням віруючих, не підпорядковується законам оточуючого світу, знаходиться по ту сторону і порушує природній хід розвитку.

Релігійна людина вірить у виключний характер надприродних істот, або сил і не застосовує до них звичайні критерії емпіричної достовірності.

На рівні буденної релігійної свідомості, що нерідко називається релігійною психологією, домінуюча роль належить емоційно-волевому елементу. На цьому рівні релігія завжди безпосередньо пов’язана з індивідом і виступає в особистій формі.

Релігійна свідомість на концептуальному рівні існує в формі систематизованого і кодифікованого віровчення. Зміст віровчення розвивається і обґрунтовується в спеціальній галузі релігійного знання – богословії, або теології. Релігійна свідомість на цьому рівні називається релігійною ідеологією.

Систематизоване віровчення, розроблене ідеологами і затверджене церквою, в свою чергу сильно впливає на характер буденної релігійної свідомості, формує її в певному напрямку.

Дата добавления: 2014-12-07