Рекомендації щодо застосування

Є три вузлових моменти, які можна подолати за допомогою запитань:

1. Запитання, які допомагають винести на обговорення й активізувати новий матеріал, з яким потрібно працювати. Тематика таких запитань: причини приходу саме тепер; час, місце, герої (хто, що, де, коли, як; можливі причини проблеми; смисл, значення, очікування; відчуття, почуття; фізичне самопочуття; спроби вирішення, пристосування, уникнення, покращення, невдачі; ставлення до того, що відбувається, потенціал, ресурси; тип особистості, відповідальність).

2. Запитання, які допомагають дізнатися більше:

- виводять на конкретний досвід переживань, виявляють прихований та витіснений матеріал: „Що ви відчували?”, „Що змінилося б, якщо б було знайдено рішення?”;

- допомагають знайти та нівелювати фіксовані ідеї, приховані установки, хибну інформацію, суперечливі рішення, пропуски, узагальнення, особистісні обмеження – все, що обмежує свободу вибору „Що станеться, якщо ви зробите?..”;

- спрямовані на виявлення підсвідомих механізмів, конфліктні бажання: „Я відчуваю, що щось у вас чинить опір такому рішенню. Що це може бути?”;

- забезпечують та поліпшуюсь процес сприйняття.

3. Запитання, які заохочують клієнта до змін:

- вивільнення: „У мене відчуття, що ви боїтесь себе. Чому?”;

- переосмислення проблеми: „А що, як він у такий спосіб пробує показати вам?..”;

- відкидання обмежень: „Чому, по-вашому, ініціативу має проявити він?”;

- формулювання нових точок зору;

- демонстрація корисності: „вам не здається, що з іншого боку, це полегшує?..”;

- актуалізація потенційних можливостей людини: „Ви казали, що вам ніхто не допомагав минулого разу?”.

Завдання: Інструкція до виконання вправ: «Поставте питання до висловлювань, обґрунтуйте необхідність постановки саме цього питання. При обґрунтуванні питання зверніть увагу на зміст висловлювання, що викликало ваш зворотній зв'язок. Чи відповідає ваше питання створенню предмета професійної взаємодії?»

1. «З ним вічно щось трапляється».

2. «Даремно з ним про щось говорити».

3. «Було б краще, якби ми жили далі один від одного».

4. «Не хочу про нього говорити».

5. «Облиште, хто буде мене слухати».

6. «Хіба в нашому житті щось можна змінити?»

7. «Краще вмерти, ніж йти до школи».

8. «Я вже цих дурниць наслухалася».

9. «Ви в нас остання надія».

10. «Ні про що більше говорити».

11. «Та не переживайте за нього, він цього не вартий».

12. «Вам добре говорити, вас цьому спеціально вчили, а нам як?»

Підсумовування - повернення клієнту суті того, що тільки-но було сказано, шляхом скорочення і уточнення. Складові: основа речення (зі збереженням модальності сказаного клієнтом); ключові слова і систематизовані конструкції; суть того, що сказав клієнт; перевірка точності.

Види:

- переповідання, яке являє собою речення консультанта для виділення інформації та підведення підсумку під час консультування;

- власне підсумовування, яке займає більшу кількість часу і надає більше інформації, використовується для початку або закінчення інтерв¢ю, як перехід до нової теми, для уточнення багатослівних або заплутаних відповідей клієнта.

Функції:

- формування відчуття прагнення зрозуміти і відчути те, що було висловлено;

- фокусування уваги на повідомленні клієнта, дозволяючи йому усвідомлювати додаткові значення і висловлювати невисловлене;

- підведення підсумку певної частини або всієї бесіди;

- фокусування на основних моментах бесіди;

- „заслін” повторам, які забирають час;

- контроль, підсумок скарг клієнта в ході консультації, що дозволяє перейти до наступного етапу бесіди.

Небезпека:

- занадто велика кількість часу, яка витрачається на підсумовування;

- часте використання підсумовування, яке може бути дратівливим для клієнта.

Завдання: Зробіть переповідання і підсумовування наступного тексту:«Щоразу ваша дитина визначається у відповідності до цих ідей, як усього лише безпомічна істота, не здатна самостійно жити, вона потребує вашого керівництва, підтримки, знання того, що ви «піклуєтеся» про неї. Тут немає навіть згадки про ініціативу і здатність вашої дитини зробити що-небудь самостійно. Це дуже невірне, вкрай принизливе уявлення про вашого сина або дочку. Крім того, ці ідеї визначають і вас лише в зв'язку з поведінкою вашої дитини, а не як людину, що щось означає і сама по собі. З вами рахуються, оскільки ви є «гарним батьком». Те, що ви собою являєте, залежить не від того, що ви робите або ким ви є, а від того, що робить і ким є ваша дитина, залежить не від того, що він або вона думають або роблять, а від того, наскільки точно він або вона відповідають вашим очікуванням. Тим самим кожен з вас визначається через іншого і не є індивідом, що має самоповагу і самодостатність.»

[Байярд Дж. і Р. Ваш неспокойный ребенок. М., 1991.- С. 51].

Відображення почуттів - відзеркалення афективних акцентів сказаного клієнтом. Складові: основа речення (з певною модальністю); термін, характеризуючий почуття; контекст або коротке переповідання; час (теперішній); перевірка правильності розуміння.

Види:

- звертання уваги на слова і вирази, які клієнт вживає для визначення почуттів: „В мене не було настрою”, „Я страждаю”;

- звертання уваги на прийменники, прислівники, прикметники, дієслова, які означають стосунки: „Він мене недолюблює”, „Як так можна ображатися”;

- виявлення певних переживань у клієнта: „Що ви переживаєте з приводу?...”;

- уточнення емоційно насиченого слова, яке може вивести на рівень відсутніх в розповіді переживань, оголити приховані образи та претензії;

- відображення невербальних реакцій клієнта;

- відображення суперечностей між вербальним та невербальним контекстом клієнта;

- зосередження уваги на власних почуттях (можливо поставити себе на місце клієнта);

- уточнення „глибини переживань”.

Функції:

- допомога клієнту навчитися довіряти власним почуттям, відноситися до них як до важливого джерела інформації;

- усвідомлення клієнтом того, що почуття є причиною тих чи інших вчинків, а також маніфестацій потреб і спонукань.

Небезпека:

- часте використання стереотипної вступної фрази “Ви почуваєте...”. Замість цього можна використати слово, що виражає почуття. Наприклад: “Ви були роздратовані (скривджені, стривожені), коли це сталося”, “Інакше кажучи...”, “Схоже, що ви...”, “Якщо я правильно зрозумів, ви випробували...”, “Створюється враження...” і т.д.;

- очікування, поки клієнт зупиниться, для відображення почуттів. Можна перервати клієнта, щоб сфокусуватися на значимих, але проігнорованих почуттях, або таких що уникаються. При цьому існує небезпека повторення такої поведінки - частого переривання клієнта або завершення фрази за нього;

- відображення на неадекватному рівні глибини переживання.

Рекомендації щодо застосування:

- повна і точна ідентифікація почуттів консультанта і клієнта;

- доцільність відображення почуттів (не обов'язково відображати та коментувати кожне почуття клієнта);

- обов”язкове звертання уваги клієнта на почуття: страху, тривоги, злості, ворожості (озлобленість клієнта може блокувати нормальне спілкування). Це допомагає клієнту прийняти допустимість своїх негативних почуттів і зменшити їх інтенсивність. Висловлення негативних почуттів також допомагає їх контролювати;

- емоційна підтримка (клієнтка з тривалою депресією говорить, що змогла піднятися з ліжка, прибрати в кімнаті і приготувати собі обід. Консультант, розуміючи значимість події, підтримує її у "просуванні" до подолання депресії);

- вираження власних почуттів. Їх виникнення - своєрідний резонанс на переживання клієнта. Прислуховуючись до них, консультант може одержати багато корисної інформації. Вираження почуттів допомагає підтримувати глибокий емоційний контакт, при якому клієнт краще розуміє, як інші люди реагують на його поведінку. Однак варто виражати тільки ті почуття, які пов'язані з темою бесіди (клієнт прагне одержати інформацію про почуття консультанта і на питання: "Я хотів би знати, що ви відчуваєте, говорячи зі мною?" відповідь може бути такою: "Чому Ви запитуєте мене про це?"). У консультуванні завжди більш значимі почуття клієнта, а не консультанта;

- допомога клієнтам контролювати свої почуття, особливо занадто інтенсивні. Це стосується як позитивних, так і негативних почуттів;

- знання класифікації емоцій для: розширення словникового запасу; розуміння, які емоції можуть супроводжувати або протистояти конкретному почуттю; надання можливості оцінювати емоції за різними типологіями (інтенсивність, активність, простота і т.д.).

Завдання: Виразіть зміст почуттів авторів даних висловлювань, спробуйте відчути інтонацію, з якою вони висловлюються:

1. О, це результат, не очікував від тебе такого!

2. Я-то думала, що розумію її...

3. Це все дурість!

4. Так вона з вами хоч куди піде..

5. Ну ви мою дитину приворожили..

6. Хто це ще повинен, я повинна?

7. Ну от, нарешті сказала вам...

8. Я сумніваюся, і тепер ще...

9. Якщо це серйозно, то це страшно.

10. Усі вони в цьому віці такі.

11. Авжеж, гарна дитина, придумаєте таке...

12. І коли вона виросте!

13. Скоріше б все пройшло!

14. У вас мало часу на мене, так?

15. Ви, напевно, вже зрозуміли, що я хочу сказати.

16. Взагалі-ж я нервова.

17. Коли ж нарешті я до вас ще раз прийду.

Паузи мовчання – чутливість до різних смислів спокою. Мовчання не завжди означає відсутність реальної активності, іноді воно несе в собі більш глибоке узагальнення без слів, тоді воно більш осмислене і красномовне, ніж слова.

Види:

- «змістовне» -мовчання, яке є необхідним в даний момент і сприяє консультативній взаємодії;

- «беззмістовне» - мовчання, коли консультант або клієнт не вважають доцільним продовжувати бесіду, або коли воно є психологічним захистом клієнта.

Функції:

- збільшення емоційного взаєморозуміння консультанта і клієнта;

- надання можливості клієнту "зануритися" в себе і вивчати свої почуття, установки, цінності, поведінку;

- дозвіл клієнту зрозуміти, що відповідальність за бесіду лежить на його плечах;

- пошук потрібних слів клієнтом для продовження розповіді, узагальнення того, про що йшла мова перед цим, намагання оцінити думки, що виникають;

- обмірковування консультантом частини бесіди і формулювання важливих питань.

Небезпека:

- вираження тривоги клієнта (особливо на початку бесіди), поганого самопочуття, розгубленості через самий факт консультування;

- сподівання клієнта і консультанта на продовження бесіди з боку один одного;

- знаходження бесіди у глухому куті, коли відбувається пошук виходу з ситуації, що створилася, пошук нового напрямку бесіди;

- вираження опору клієнта процесу консультування. Стосовно консультанта він має маніпулятивний зміст. Клієнт веде гру: "Я можу сидіти як камінь і подивлюся, чи вдасться йому (консультанту) зрушити мене";

- протікання бесіди на поверхневому рівні і уникнення обговорення найбільш важливих і значимих питань, що збільшують тривогу клієнта.

Завдання: Поговоріть з партнером на будь-яку тему, використовуючи паузи мовчання. Періодично, використовуючи паузи мовчання дайте змогу партнеру доповнити свою розповідь. Відзначте моменти, які були для вас комфортними в мовчанні, що було джерелом дискомфорту в мовчанні, які дії сприяють підсиленню дискомфорту в мовчанні.

Дата добавления: 2014-12-07