Урок 2

ТЕМА УРОКУ: Сонатна форма.

МЕТА УРОКУ:

Навчальна: вчитиучнів уважно слухати музичні тво-

ри вміти характеризувати їх;

- біографія М. Глінки;

- аналізування драматургії та композиції музичних

творів різних жанрів і форм (увертюра) щодо відо-

браження мозаїки навколишнього світу;

- визначення основних типів музичної драматургії:

контрастного, конфліктного, безконфліктного.

- характеристика особливостей побудови сонатної

форми як співставлення та розвитку різнохарактер-

них образів;

- Інтерпретація музичного твору;

- засвоєння поняття музична драматургія, сонатна форма та її складові.

Виховна: - виховувати любов до класичної му –

зики, рідного народу;

- виховувати здатність співпереживати зміст ро- зучених пісень та почутих музичних творів.

Розвиваюча: - розвивати музичні здібності учнів

їх творчі задатки;

- розвивати співацькі навики;

- розвиток вокально – хорових навичок.

Обладнання: Інструменти, магнітофон, диск із запи –

сом твору, папки із теорією, портрет компози-

тора, наочні матеріали.

Методи і прийоми: словесні (розповідь, бесіда), наоч-

ні (використання папок портрету композитора

демонстраційний матеріал малюнок) власний показ вчителя аналіз музичного твору, метод порівняння, спів групами та індивідуально.

ХІД УРОКУ:

I. Організація учнів до уроку.

Музичне вітання:

Вступне слово вчителя:

Вч. Сьогодні ми розглянемо форму сонати, продовжимо знайомство з її частинами – експозицією, розробкою та репризою.

Музичні образи, взаємодіючи між собою, утворюють різні композиції (або структури, форми). Є прості форми, наприклад, куплетна, а також складніші – варіації, рондо, двочастинна і три частинна форми. Найскладніша з форм – сонатна – складається з експозиції, розробки та репризи.

У першій частині сонати (експозиції) представлені тема вступу, головна та побічна партії.

У середній частині сонати – розробці – теми - образи розвиваються. Вони переплітаються, розбиваються на короткі мотиви, змінюють свій вигляд.

Між темами загострюються суперечності. Музика набуває напруженого, нестійкого характеру, з’являється потреба в розрядці. Настає час розрядки – це реприза, тобто повторення, відновлення. Теми звучать так само, як і на початку, але контраст між ними згладжується.

Сонатна форма – це побудова музики, образи якої не тільки протиставляються, а й активно взаємодіють, утворюючи частини: експозицію, розробку та репризу.

I I. Слухання. М. Глінка. Увертюра до опери “Руслан і Людмила ” (повністю)

Слухаючи експозицію, пригадайте основні образи увертюри.

Слухаючи розробку, визначте принцип драматичного розвитку.

Слухаючи репризу, прослідкуйте за повторенням основних тем – образів

Слухання.

Уч. Відповіді.

Вч. Ми прослідкували за співвідношенням та взаємодією образів в увертюрі до опери «Руслан і Людмила», тобто визначили музичну драматургію.

Музична драматургія – співвідношення та взаємодія образів у рамках одного твору.

Музичні образи експозиції та репризи співвідносяться між собою за принципом контрасту і символізують світло, добро. Конфліктними до них є образи фантастичного світу, відголоси яких та тему злого чарівника Чорномора ми чули в розробці та коді. Кода (закінчення) та вступ (початок) не завжди є обов’язковими в сонатній форм. Тема Чорномора (образ зла) неголовний, тому з’явився наприкінці розробки. До того ж, він не розвивається, а є демонстрацією конфлікту між добром і злом.

За допомогою сонатної форми композитор має змогу показати всі життєві протиріччя, навіть якщо вони втілені казковими образами.

Музика, після якої відбувається оперна дія, розповіла про те, що героїв опери чекають важкі випробування, але зрештою добро і світло перемогли сили зла. Отже, в увертюрі дуже стисло переданий зміст опери.

I I I. Теорія.

Вч. В художній образ музичного твору вкладено стільки різносторонніх думок і почуттів, що кожен виконавець може виконати його по – своєму: підкреслити грацію чи замріяність, зіграти довільног чи дуже строго, виділити основну мелодію, розставити по – своєму акценти і т.ін.

Таке прочитання музичного твору називаються - інтерпретацією, або трактуванням.

Але це зовсім не означає, що кожен може виконувати твір, як йому заманеться, не рахуючись із задумом композитора. Саме виконавець чи диригент мають якнайповніше донести до слухачів головний художній задум композитора.

Прослухавши увертюру до опери «Руслан і Людмила» М. Глінки у двох різних виконаннях, ви зможете помітити різницю у трактуванні.

I V. Спів пісні Г. Струве «Шкільний корабель».

Вч.Робота над піснею “ Шкільний корабель ”

Продовжимо розучувати та виконаємо пісню „Шкільний корабель ”.

Зверніть увагу на виразне й осмислене виконання тексту пісні, творче втілення її образу.

Караоке. Пісня “ Шкільний корабель ”

V. Підсумок роботи.

Вч.Сьогодні ми дізналися, що існує багато видів музичних композицій, із різною музичною драматургією – принципами поєднання, співвідношення образів. Сонатна форма є найдосконалішою для втілення та взаємодії музичних образів – проявів життя. Саме соната дає змогу показати життєві явища в русі, розвитку та суперечностях.

Дата добавления: 2014-12-07