Промислова санітарія. 1 страница

1.Санітарно – гігієнічне забезпечення робітників.

На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують нормальні умови праці та запобіга­ють професійним захворюванням.

Шахта повинна мати паспорт санітарно-тех­нічного стану умов праці.

Адміністративно-побутові комбінати шахт повинні розміщуватися поряд із надшахтною спору­дою та з'єднуватися з нею утепленим переходом.

У надшахтній споруді в місцях очікування лю­дей у зимовий період температура повітря повинна бути не меншою за + 16°С.

Для працюючих на відкритому повітрі шахт­ної поверхні, коли температура нижча за 4-10°С, необ­хідно передбачати приміщення для зігрівання з тем­пературою не нижче ніж +22°С та рухомістю по­вітря до 0,2 м/с. Приміщення повинні забезпечува­тися питною водою та окропом.

Санітарно-побутові приміщення в шахтно­му адмінпобуткомбінаті повинні бути обладнані згідно з діючими будівельними та санітарними нормами і правилами. У них повинна підтримуватися чистота, свіже повітря, а температура в душових та гардероб­них має бути не нижче ніж +22°С.

На шахтах, що наново будуються, перед початком робіт з проходки стволів та штолень повинні влаш­товуватися санітарно-побутові приміщення.

Вугільні шахти для питних потреб та пран­ня одягу повинні забезпечуватися водою питної якості, що відповідає вимогам державних стандартів.

В аварійних випадках дозволяється використан­ня очищеної та знезараженої шахтної води в душо­вих за дозволом органів Держсанепіднагляду.

Роздягальні та душові повинні мати 45-хви­линну пропускну здатність. Душові повинні забезпе­чуватися гарячою та холодною водою з розрахунку 60 л на Кожного, хто миється, та мати змішувальне устаткування. Крани, що регулюють подавання хо­лодної та гарячої води, повинні мати розпізнавальні знаки або написи.

Підігрівання води для душових повинне здійсню­ватися в підігрівачах. Використовувати відкриту пару для підігрівання води забороняється.

Труби, якими підводиться гаряча вода до відділен­ня для миття, повинні бути ізольованими або огород­женими на висоту не менш як 2 м.

Максимально допустима температура гарячої води повинна бути +65°С, а мінімальна - +37°С.

У шахтних лазнях працівники шахт повинні забезпечуватися: милом у розрахунку не менше ніж 800 г на людину на місяць, мочалками, рушниками та лазневим взуттям, виготовленим із пластмаси чи гуми.

Використання деревянних взуття, решіток та ла­вок у відділеннях, де миються, забороняється.

У гардеробних та душових підлога повинна бути влаштована таким чином, щоб запобігти падінню людей від ковзання.

На кожній шахті повинні проводитися уль­трафіолетове опромінювання, інгаляція, а також про­цедури з нейтралізації дії шкідливих факторів та відновлення працездатності працюючих.

На кожній шахті повинне бути організо­ване щоденне прання натільної білизни, прання або хімічне очищення спецодягу не рідше двох разів на місяць, своєчасний ремонт спецодягу та спецвзуття, а також санітарна обробка протипилових респіраторів, захисних касок, онуч (шкарпеток) та спецвзуття.

Забороняється використання в шахті натільної білизни, сорочок, светрів, підшоломників, підкладок, спецодягу та рукавичок із синтетичних матеріалів.

Підприємство зобов'язане забезпечити всіх працюючих газованою водою та іншими напоями, ре­комендованими органами охорони здоров'я. В умо­вах охолоджувального мікроклімату працівники по­винні забезпечуватися гарячим чаєм. Усі підземні працівники повинні споряджатися флягами або небиткими термосами місткістю, не мен­шою за 0,75 л. Фляги і термоси повинні мати ремені для носіння, зберігатися та щодня оброблятися цен­тралізовано на питній станції.

До робочих місць у разі потреби відправляються герметичні посудини з газованою водою або іншими напоями для наповнення фляг та термосів.

На кожній шахті повинна бути їдальня або буфет із гарячим харчуванням, які працюють у період перезміни.

Особи, які обслуговують питне водопоста­чання, їдальні та буфети на шахті повинні проходити медичні огляди в строки, установлені органами Держсанепіднагляду.

У приствольних дворах, у місцях очіку­вання підземного транспорту та на дільницях за про­ектами, погодженими з органами Держсанепіднагляду, повинні влаштовуватися туалети із розрахунку 50 чоловик на одне «очко».

Туалети повинні двічі на тиждень очищуватися на поверхні в спеціальних утеплених зливних пунк­тах та дезінфікуватися.

У разі появи в адміністративно-побутово­му комбінаті (будівлі) (далі - АПК) або в гірничих виробках шахт гризунів та комах повинні своєчасно здійснюватися заходи щодо їх знищення.

Приміщення камери та місця очікування повинні бути освітлені та обладнані сидіннями, телефонним зв'язком та сигналізацією про дозвіл посадки на транспорт. Температура в них повинна бути не ниж­чою за 4-16°С.

На кожній діючій та тій, що будується або ліквідується, шахті повинні здійснюватися оці­нка та контроль радіаційної обстановки.

2.Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

Працівники шахт повинні бути забезпечені 313 згідно з діючими нормами та навчені правилам користування ними.

На шахтах повинні бути приміщення для зберігання, перевірки, очищення та ремонту 3І3.

Зберігання засобів індивідуального захисту поза територією шахти не дозволяється.

Для захисту очей повинні застосовуватися захисні окуляри, екрани або щитки.

Для захисту від опіків електролітом у за­рядних камерах повинні бути відповідні засоби, що нейтралізують дію їдкого лугу.

Буріння шпурів перфораторами, управлін­ня пневматичними лебідками, обслуговування комп­ресорів без застосування 313 органів слуху заборо­няється.

В очисних та підготовчих вибоях, а також під час перекріплення гірничих виробок, окрім за­хисних касок, в обов'язковому порядку повинні за­стосовуватися засоби індивідуального захисту хреб­та (протирадікулітні пояси), рук та ніг працюючих.

Працівники, зайняті у вибоях тонких пластів, повинні забезпечуватись і користуватися 313, що за­побігають захворюванням на бурсит.

3. Медичне забезпечення робітників

На шахтах згідно із санітарними нормами повинні обладнуватися підземні та поверхневі мед­пункти.

Підземний медпункт повинен розміщуватися в приствольному дворі і в спеціальній камері на свіжо­му струмені повітря на шляху пересування основної маси працівників. У разі великої довжини виробок підземні медпункти можуть бути наближені до місця найбільшої концентрації робочих місць.

Усі працівники шахти повинні бути навчені наданню першої допомоги потерпілим та мати із со­бою індивідуальні перев'язувальні пакети в міцній водонепроникній оболонці.

У всіх цехах поверхні шахти, гардеробних та надшахтних спорудах, у приствольних дворах, на підземних дільницях, у виходів із очисних вибоїв та у вибоях підготовчих виробок, а також у машинних ка­мерах повинні бути укомплектовані аптечки для на­дання першої допомоги та носилки з твердим ложем.

Носилки повинні бути пристосовані до встанов­лення їх у санітарному транспорті без перевантаження потерпілого.

4. Дія шуму на організм людини, джерела шуму в шахті.

Всі без виключення шахтні механізми є джерелами шуму. Найбільшою інтенсивністю володіють вентилятори, комбайни і пневматичні установки. Вибухові роботи також сильне джерело шуму.

Відомо, що шум несприятливо впливає на організм людини: викликає стомлення, знижує працездатність, може привести до травми органів слуху. Шум заглушає умовні сигнали при роботі механізмів. Така різноманітність можливих наслідків шуму залежить від широти діапазону звукових коливань, сили звуку і часу його дії.

Частота звукових коливань вимірюється в герцах (Гц), а інтенсивність, або сила звуку - у ватах на 1 м2 (Вт/м2). У діапазоні від 16 до 20 000 Гц людина чує звук, такий діапазон називають звуковим. Як основна величина, що бере участь в нормуванні шуму і розрахунках, приймається звуковий тиск і його рівень.

Звуковий тиск вимірюється в паскалях (Па), а рівень звукового тиску в децибелах (дБ).

Для наочності пропонуються характеристики деяких джерел шуму (дБ). Вентилятор місцевого провітрювання.........100

Шахтні електровози................ 95

Вугільні комбайни................. 86-94

Пневматичні двигуни.............. 120

Перфоратори.................... 111-124

Існують допустимі рівні звукового тиску і рівні звуку на робочих місцях.

Якщо фактична величина рівня звукового тиску перевищує нормативну, то слід вживати заходи по зниженню шуму, оскільки ця дія може відобразитися на здоров'ї людей.

5.Допустимі рівні шуму на робочих місцях.

Контроль за дотриманням допустимих рівнів і тривалості дії шуму повинен здійснюватися спеціалізованими організаціями під час атестації робочих місць згідно з діючими норма­тивними документами.

Таблиця 6.

Робочі місця (зони) та види робіт	Рівні шуму та еквівалентні рівні шуму, дБА (децибел за шкалою А)
1. Гірничі виробки, виробничі при­міщення, територія поверхні 2. Кабіни спостережень та дистанцій­ного керування: без мовного телефонного зв'язку з мовним телефонним зв'язком 3. Роботи, що вимагають зосередже­ності та уваги

6. Зниження шуму від шахтних механізмів

В даний час для зниження шуму застосовуються такі методи, як звукоізоляція і звукопоглинання, широко використовуються глушники шуму, а також індивідуальні засоби захисту. Звукопоглинання - це здатність конструкцій або матеріалів поглинати звукову енергію. Дуже високими звукопоглинальними властивостями володіє мінеральна або скляна вата, повсть, синтетичні волокна і інші волокнисті матеріали.

Звукоізоляція заснована на огорожі джерела шуму, що перешкоджає розповсюдженню звукових хвиль в навколишнє середовище.

Глушники шуму за принципом роботи діляться на активні і реактивні. Перші засновані на поглинанні звукової енергії, а реактивні - відображають звукову енергію до джерела і містять комбінацію камер із сполучними елементами. До індивідуальних засобів захисту можна віднести спеціальні шоломи, навушники, тампони з волокнистих матеріалів, еластичні вкладиші і т.д.

Для зниження шуму від роботи вентиляторів головного провітрювання повинні застосовуватися наступні засоби:

для осьових вентиляторів - глушник шуму в каналах повітряводів і звукоізольовані приміщення для приводів і дифузорів вентиляторів;

для відцентрових вентиляторів - звукоізольовані апаратні, звукоїзольовані приміщення для приводів і вентиляторів і електродвигуна закритого виконання.

Зниження шуму вентиляторів місцевого провітрювання може бути досягнуте застосуванням приставних глушників шуму.

Звукоізолюючі огорожі кабінного типу знаходять застосування і для зниження шуму при роботі компресорних установок.

Робота пневматичних ковшових вантажних машин супроводжується шумом з рівнем звуку до 100 дБ. Тому на машині ППН-3 передбачено два глушники шумів вихлопів пневмоприводів, є також глушник пульта управління, а для зниження шуму основних вихлопів встановлений комбінований глушник.

7. Дія вібрації на організм людини, джерела вібрації в шахті.

Вібрація - це коливання пружних тіл з частотою нижче 20 Гц. Вона виникає при роботі механізмів і ручних механізованих інструментів. Вібрація впливає на організм людини і при тривалій дії приводить до вібраційного захворювання.

Вібрації розділяють на місцеві і загальні. Місцеві вібрації впливають на руки робочого, а загальні передаються всьому тілу через ноги або сидіння. У свою чергу загальні вібрації підрозділяються на транспортні, транспортно-технологічні і технологічні.

Транспортні вібрації виникають при виконанні транспортних робіт; джерелами таких вібрацій можуть бути скрепери, вантажні машини, тягачі і т.д.

Транспортно-технологічні вібрації властиві механізмам, що переміщаються по спеціально підготовлених ділянках. Джерелами таких вібрацій можуть бути гірничі комбайни, бурові верстати, путні машини і ін. Технологічні вібрації виникають в результаті роботи стаціонарних машин: вентиляторів, компресорів, насосів і т.д.

8. Допустимі рівні вібрації на робочих місцях.

Контроль за дотриманням допустимих рівнів і тривалості дії вібрації повинен здійснюватися спеціалізованими організаціями під час атестації робочих місць згідно з діючими норма­тивними документами.

Таблиця 7

Вид вібрації	Категорія вібрації (вид машин та устаткування)	Коректовані щодо частоти та еквіва­лентні коректовані значення, дБ.
віброприс-корення	віброшвид-кості
Локальна   Загальна	Відбійні молотки, свердла, перфоратори Транспортна (самохідний шахтний транспорт) Транспортно-технологічна (гірничі комбайни, шахтні на­вантажувальні машини, само­хідні бурильні установки) Технологічна (насоси, венти­лятори, підйомні машини, компресори та ін.)

9.Засоби та методи захисту від вібрації.

Основні методи боротьби з вібраціями - віброїзоляция і вібропоглощеніє, які практично здійснюються за допомогою безлічі різних інженерних рішень, викладених в спеціальній літературі. Окрім цього, для забезпечення вібробезопасних умов праці встановлені гігієнічні характеристики і норми виробничих вібрацій.

До роботи з віброопасним устаткуванням допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли медичний огляд, що мають відповідну кваліфікацію і що здали техмінімум за правилами безпеки виконання робіт.

При роботі сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 2/3 тривалість робочого дня. Наднормові роботи не допускаються. Щорічно особи, що працюють з вібруючим устаткуванням, повинні проходити медичний огляд.

Передбачається також проведення вимірювань вібрацій на робочих місцях у встановлені технічною документацією терміни, не рідше одного разу на рік для загальних вібрацій і не рідше за два рази на рік для місцевих вібрацій.

З індивідуальних засобів захисту від дії вібрації можна рекомендувати застосування антивібраційних чобіт і антивібраційних рукавиць.

10. Дія шахтного пилу на організм людини, джерела утворювання пилу.

Вугільний і порідний пил відносять до категорії неотруйних, проте наявність пилу в повітрі шкодить великий здоров'ю людини.

Систематичне тривале вдихання пилу робочими вугільної шахти може привести до важкого професійного захворювання легенів, різні форми якого носять загальну назву «пневмоконіози» (від греч. «пнеймон» - легені, «коніє» - пил). Ранні ознаки пневмоконіоза звичайно виникають у шахтарів після 8- 9 і більше років роботи в умовах значної запиленої повітря.

Пневмоконіоз, викликаний порідним пилом, що містить вільний двоокис кремнію SiO₂ (пил кварцу, гранітів, гранодіорітов, пісковиків, кварцитів і ін., тобто пил кислих порід), називають силікозом, а вугільним пилом - антрокозом. Найбільш важке захворювання - силікоз.

Спрощено процес захворювання силікозом можна представити таким чином: порошинки, переважно розміром менше 5 мк, проникають разом з вдихаємим повітрям в альвеоли і затримуються в них. Під впливом тканинних рідин SiO₂ переходить в кремнієву кислоту (H₂Si0₃), що надає хімічну дію на тканині. Замість еластичної тканини утворюється груба (що омертвіла) тканина у вигляді волокон і вузликів розміром 1- 4 мм. Утворення такої тканини носить назву фіброзного процесу, або фіброзу. Таким чином, окремі групи альвеол легені поступово заміщаються фіброзною тканиною.

Силікоз протікає в три стадії: перша - поява дрібних вузликів в легенях, незначна задишка, сухий кашель, біль в грудях; друга - виникнення в легких вогнищ, посилена задишка, сильний кашель з виділенням мокроти, бронхіт; третя - поява в легких вогнищ, важкі задишки і кашель з рясною мокротою, часто з кров'ю, розлад серцевої і легеневої діяльності.

Захворювання пневмоконіозом (особливо силікозом) характеризується змінами не тільки органів дихання, але і інших органів і систем (нервової, серцево-судинної і шлунково-кишкового тракту), тому воно є захворюванням всього організму, при якому основне значення має захворювання легенів. У міру свого розвитку силікоз може ускладнюватися туберкульозом.

Розрізняють декілька форм силікозу: звичайний, швидкоплинний і пізній. Найбільш поширена форма - звичайний силікоз. На першій стадії захворювання людина відчуває болі в грудях, легкий сухий кашель, задишку при великій напрузі.

Пізній силікоз наступає у людини через деякий час після того, як він вже залишив роботу в силікозонебезпечних умовах. Це пояснюється дією тієї, що накопичилася в легенях пилу, який в початковий період хвороби успішно пригнічувався організмом.

Окрім цих форм виділяють ще так звану «підозру на силікоз» з вельми маловідчутними зовнішніми ознаками, але визначуваними рентенографієй.

При захворюванні антракозом утворення фіброзної тканини в легенях відбувається менш інтенсивно і поразка легенів не буває такою важкою, як при силікозі.

Дослідження гігієністів свідчать про вищі показники захворюваності пневмоконіозом робочих очисних вибоїв в порівнянні із захворюваністю прохідників.

Захворюваність пневмоконіозом на антрацитних шахтах і на шахтах з крутими пластами вище, ніж на шахтах, розробляючих вугілля, що коксується і бурі. Сумісна дія пилу, вібрацій і шуму прискорює розвиток захворювання. Несприятливий мікроклімат, будучи причиною простудних захворювань, може також обтяжити перебіг пневмоконіоза.

11. Профілактика пневмоконіозів

Важливе значення для профілактики пневмоконіозів має проведення попередніх і періодичних медичних оглядів. Періодичні огляди проводяться в цілях виявлення хворих пневмоконіозом і своєчасного перекладу їх на роботу, не пов'язану з вдиханням пилу і шкідливих газів.

Основний напрям в профілактиці пневмоконіозів - проведення заходів, що забезпечують зменшення пилоутворюванн6я і придушення пилу. Якщо вказані заходи не забезпечують зниження запиленої копальневого повітря на робочих місцях до гранично допустимих концентрацій, то обов'язково застосування протипилових респіраторів.

У оздоровчих цілях на шахтах передбачено проведення низки соціально-побутових заходів: інгаляція, ультрафіолетове опромінювання і профілактичне живлення.

Для робочих, зайнятих на роботах, небезпечних по силікозу, введені: додаткова відпустка тривалістю 4 - 32 дня, лікувально-профілактичне живлення, напрям в будинки відпочинку, профілакторії (нічні санаторії), санаторно-курортне лікування. Розширюється мережа буфетів і їдалень, а також лікувальних установ.

12.Допустимий вміст пилу в шахтному повітрі.

Таблиця 8. Гранично допустимі концентрації (далі - ГДК) пилу вугільних шахт

13. Заходи щодо боротьби з пилом

Сучасний стан техніки боротьби з пилом поки не дає можливості рекомендувати яке-небудь один захід, що дозволяє понизити запилену повітря до санітарних норм. Тому на кожній шахті проводиться звичайно цілий комплекс заходів щодо боротьби з пилом як професійною шкідливістю.

Весь комплекс інженерно-технічних заходів щодо боротьби з пилом як професійною шкідливістю ділиться на три групи: зниження або усунення пилеобразованія, придушення і уловлювання пилу, що утворюється, винесення витаючого пилу з гірських вироблень і знепилювання повітряних потоків.

14. Попереднє зволоження вугільних пластів

Порядок застосування попереднього зволоження вугілля у масиві та параметри нагнітання рідини на викидонебезпечних пластах повинні бути ув'язані із заходами щодо боротьби з раптовими викидами вугілля та газу.

Нагнітання рідини для зволоження пласта в очисній виробці може провадитися через свердловини, пробурені із підготовчих виробок, або через шпури (свердловини), пробурені із очисної виробки.

Свердловини для нагнітання рідини в пласт можуть бути пробурені з відкотного (вентиляційного) штреку або з обох штреків. Під час буріння свердловин з одного штреку глибина їх повинна бути меншою за висоту етажа (підетажа) або довжину лави на величину, що дорівнює глибині герметизації свердловини. У разі буріння з обох штреків відстань між вибоями свердловин повинна бути рівною подвійній глибині герметизації свердловин.

Свердловини повинні пробурюватися по найбільш міцній пачці пласта.

Герметизація свердловин повинна провадитися на глибину не менш як 10 м.

Відстань між свердловинами повинна бути рівною подвійній глибині герметизації свердловини.

При суцільній системі розробки нагнітання рідини може бути передбачене через шпури (свердловини), які пробурені з очисної виробки.

Шпури (свердловини) повинні розташовуватися посередині потужності пласта. Якщо пласт складається з декількох пачок різної міцності, то шпури (свердловини) слід бурити по пачці з більш міцним вугіллям. Якщо покрівля або ґрунт складається з порід, які втрачають стійкість при зволоженні, шпури розташовують від них на відстані, що дорівнює 2/3 потужності пласта.

Нагнітання рідини повинно здійснюватись за допомогою високонапірної насосної установки.

Тиск рідини, що нагнітається у пласт, повинен бути на 20-30% нижче величини, при якій виникає гідророзрив пласта.

Темп нагнітання рідини для ефективного зволоження вугілля повинен становити 10-15 л/хв.

Питома витрата води 20-40л/т. Для забезпечення вказаного темпу нагнітання рідини в пласт повинні застосовуватися насосні установки з автоматичним підтриманням параметрів зволоження вугілля у масиві.

Для підвищення ефективності зволоження вугілля у масиві рекомендується додавати у воду змочувач, у кількості, що рекомендована в технічній характеристиці на застосовуваний вид поверхнево-активної речовини (далі - ПАР).

Нагнітання рідини у пласт треба проводити у ремонтну зміну. В очисних виробках крутих пластів під час нагнітання рідини у пласт не допускається знаходження робітників нижче зволожуваної зони пласта.

У разі прориву рідини зі свердловини (шпура) до сусідньої свердловини (шпура) або очисної виробки нагнітання у цю свердловину (шпур) припиняють.

Забороняється знаходитися напроти устя свердловин (шпурів) у процесі нагнітання рідини і під час спуску води.

Дані про виконаний об'єм робіт із зволоження вугілля в масиві повинні бути записані у Книзі нарядів дільниці, що проводила ці роботи.

15. Знепилювання повітря в очисних виробках

Крім попереднього зволоження вугільного пласта, повинні застосовуватися заходи пилоподавлення та знепилення повітря:

під час виймання вугілля;

на вантажному пункті лави;

під час виймання і навантаження вугілля у нішах, пічах і просіках;

у разі пневматичної закладки виробленого простору й закладки бутових смуг.

Під час комбайнового виймання пилоподавлення піною рекомендується застосовувати на пластах потужністю до 0,9 м і за швидкості повітря у вибої при висхідному провітрюванні не більше 2 м/с (при низхідному провітрюванні комбайнових вибоїв обмеження швидкості повітря не встановлюється). Піногенератори слід установлювати у верхній частині лави (під вентиляційним штреком).

Заходи придушення пилу при основних виробничих процесах в очисних виробках:

- Зрошення під час виймання вугілля комбайнами

- Зрошення у разі виймання вугілля стругами, агрегатами

- Зрошення у разі підрубки пласта врубмашинами

- Зрошення у разі пересування секти кріплення

- Зрошення на вантажних пунктах

- Зрошення у разі ручного завантаження вугілля у нішах

- Зрошення у разі пневматичної закладки вугілля й викладки бутових смуг

- Подавлення пилу піною під час виймання вугілля

Під час виймання вугільних пластів, для яких характерне значне виділення пилу, треба застосовувати таку організацію робіт в очисному вибої, при якій виключається необхідність знаходження людей у місцях із високим рівнем запилення повітря.

При підготовці виймальної машини до експлуатації, а також після виконання ремонтних робіт, під час яких проводилося роз'єднання окремих вузлів зрошувального приладу, повинна бути перевірена герметичність з'єднань трубопроводів розведення води, а перед установленням зрошувачів усі канали для подання води у зрошувальному пристрої повинні бути ретельно промиті водою або продуті стисненим повітрям.

Подавання води до зрошувального пристрою машини повинне проводитися по водопроводу, яким укомплектована машина. Допускається застосування водопроводів, виготовлених на шахті. Для цих водопроводів повинні застосовуватися напірні рукави з робочим тиском не менш як 3,0 МПа і з'єднувальна арматура заводського виготовлення.

Вмикання зрошувального насосу і керованих вентилів повинно бути зблоковано із включенням виймальної машини. Зрошувальний насос системи придушення пилу механізованого кріплення повинен мати незалежне вмикання.

Забороняється працювати без комбайнового й штрекового фільтрів, регулювати продуктивність центробіжних зрошувальних насосів шляхом скидання частини води з боку високого тиску.

Під час виймання вугілля у нішах рекомендується подавати воду для задушення пилу по окремому гнучкому водопроводу і додавати до води змочувач.

Під час буропідривного виймання зрошення або зв'язування відкладеного пилу на поверхні виробок необхідно проводити на відстані до 20 м від зарядів, що підриваються, і не більше ніж за 20-30 хв. до підривання шпурів.

При пневматичній закладці необхідно забезпечити:

зволоження матеріалу для закладки; герметичність трубопроводів для закладки; періодичне обмивання поверхні виробки в місцях осідання пилу; швидкість повітря у зоні закладки не більше як 2 м/с.

Для зниження пилоутворення при проведенні закладання бутових смуг в лавах крутих пластів повинно провадитись зволоження породної маси водою або розчином змочувача перед завантаженням її у вагонетки.

16. Боротьба з пилом у підготовчих виробках

Для зниження запилення повітря під час проведення тупикових виробок необхідно:

передбачувати схему провітрювання, при якій виключається надходження пилу із сусідніх діючих вибоїв;

застосовувати керування вибійними машинами з пунктів, розташованих на свіжому струмені або поза зоною основного пилового потоку;

передбачати мінімальну кількість пунктів перевантаження відбитої гірничої маси; забезпечувати провітрювання з оптимальною за пиловим фактором швидкістю повітря 0,4-0,75 м/с, якщо не вимагається більша швидкість за газовим або тепловим фактором.

Під час проведення виробок комбайнами слід застосовувати способи і засоби (зрошення, обмивка вибою і виробки й ін.) для забезпечення технічно досяжного рівня залишкової запиленості рудникової атмосфери:

- Зрошення під час роботи прохідницьких комбайнів

- Зрошення під час роботи вантажних машин

- Промивка під час буріння свердловин

- Промивка під час буріння шпурів

- Обмивка гірничої виробки перед підривними роботами

- Водяна завіса під час підривних робіт.

- У разі використання автономних пилоуловлюючих установок провітрювання тупикової підготовчої виробки може бути нагнітально-всмоктуюче або всмоктуюче. При розробці технологічних схем нагнітально-всмоктуючого провітрювання повинні бути ураховані вимоги Керівництва щодо проектування вентиляції вугільних шахт.

Нагнітально-всмоктуюче провітрювання з використанням автономних пилоуловлюючих установок може бути впроваджене в шахтах будь-якої категорії за метаном, крім виробок, небезпечних за раптовими викидами та суфлярами.

Всмоктуюче провітрювання допускається до застосування у виробках негазових шахт.

Буріння шпурів (свердловин) повинно здійснюватися з промивкою. У випадках, коли здійснення промивки під час буріння шпурів (свердловин) утруднене, допускається використовувати зрошення устя шпуру (свердловини) водою, а за наявності стисненого повітря - водоповітряною сумішшю. Під час зрошування водоповітряною сумішшю витрата води може бути зменшена удвічі порівняно із зрошуванням водою.

Обмивання водою або 0,1% водяним розчином змочувача вибою й виробки на відстані не менш як 20 м від зарядів, що підриваються, повинно проводитись за 20-30 хв. до підривання. У виробках шахт, небезпечних за газом і пилом, заходи щодо боротьби з пилом повинні застосовуватися в об'ємі й послідовності,

обумовлених діючими Єдиними правилами безпеки при підривних роботах.

У вертикальних стволах, що проводяться буропідривним способом, із припливом води більше ніж 5 м³/год. обмивання вибою перед підривними роботами й зрошення під час вантаження породи проводити не обов'язково.

17. Боротьба з пилом у транспортних і приствольних виробках

На пересувних та напівстаціонарних вантажних пунктах, а також у пунктах навантаження й перевантаження на стрічкових конвеєрах повинно застосовуватися зрошення завантажуваної гірничої маси.

Зрошувачі необхідно встановлювати таким чином, щоб розпилювана вода повністю перекривала осередок пиловиділення. Питома витрата води на зрошування повинна бути не менш як 5 л/т, а тиск води - не менше за 0,5 МПа.

Дата добавления: 2014-12-07