Промислова санітарія. 3 страница

Порідні відвали, що тому знов закладаються, повинні бути плоскої форми, розміщуватися в балках, ярах і відпрацьованих кар'єрах із забезпеченням відведення води від них. Висота порідних відвалів повинна визначатися з умов забезпечення стійкості їх укосів і що несе здібності підстави.

Для попередження самозагорання порідних відвалів необхідно вживати заходи по зниженню змісту горючих речовин у відвальній масі за рахунок поліпшення технології виїмки вугілля і його збагачення. Породу у відвалах слід укладати шарами з ущільненням, замулюванням або засипкою негорючими матеріалами. Всі відвали, що горять, підлягають обов'язковому гасінню.

9. Попередження підземних пожеж від самозапалювання

Схильність до самозапалювання усіх шахтопластів вугілля встановлюється НДІГС на стадії проведення геологорозвідувальних робіт в умовах шахтного поля.

Розкриття, підготовка і розробка пластів ву­гілля, схильного до самозапалювання, повинні прова­дитись шляхом проходження польових виробок.

У разі відробки тонких і середньої потужності ви-кидонебезпечних та з високою газоносністю пластів вугілля, схильного до самозапалювання, допускаєть­ся застосування пластових виробок.

Головні квершлаги та дільничні квершлаги з терміном служби (експлуатації) понад 1 рік у місцях пересікання з пластами вугілля, схильного до самоза­палювання, і на відстані 5 м в обидва боки від останніх повинні бути закріплені негорючим кріпленням.

Провітрювання виїмкових дільниць повин­но бути зворотноточним на передні виробки. У разі газовості виїмкових дільниць 3 м³/хв та більше, а також на пластах, небезпечних щодо раптових ви­кидів вугілля та газу, дозволяється застосовувати інші схеми провітрювання за умови виконання заходів щодо зниження втрати повітря через вироблений простір відповідно до ДНАОП 1.1.30-6.09-93.

Забороняється під час розробки пластів ву­гілля, схильного до самозапалювання, залишати у виробленому просторі цілики і пачки вугілля, не пе­редбачені проектом, а також відбите та подрібнене вугілля.

Усі відроблені дільниці повинні бути ізо­льовані в терміни, що не перевищують часу інкуба­ційного періоду самозапалювання.

Відроблені дільниці повинні бути ізольовані не пізніше як за 10 діб після демонтажу устаткування.

У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинен бути органі­зований безперервний автоматичний (за допомогою спеціальної апаратури) контроль за початковими оз­наками самонагрівання (самозапалювання) вугілля.

У всіх місцях, що підлягають контролю, необхідно визначати фон СО і Н₂ та спостерігати за його зміною. У разі зростання концентрації СО чи Н₂ роботи по­винні бути зупинені, люди виведені в безпечні місця, виявлені джерела появи цих газів та здійснені захо­де щодо їх локалізації.

Перевірка стану ізоляційних споруд по­винна виконуватися не рідше одного разу на місяць посадовими особами дільниці ВТБ і дільниці, за якою закріплені виробки.

Результати огляду перемичок, а також список про­ведених робіт з усунення виявлених дефектів зано­сяться до Книги спостережень за пожежними дільни­цями та перевірки стану ізоляційних перемичок.

10. Попередження пожеж від зовнішніх причин

У підземних виробках та надшахтних спо­рудах повинні використовуватися технологічні про­цеси й устаткування, які забезпечують пожежну без­пеку.

Забороняється у підземних виробках і над­шахтних спорудах застосовувати та зберігати легко­займисті матеріали. Мастильні й обтиральні матері­али повинні зберігатися в закритих ємкостях, у кількостях, що не перевищують добову потребу. За­паси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посу­динах у спеціальних камерах (приміщеннях), що за­кріплені негорючими матеріалами і мають металеві пожежні двері.

У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливань треба вжити заходів щодо прибирання й надання місцю проливання пожежо-безпечного стану.

У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не дозволяється:

а) робота конвеєра під час зниження тиску води нижче від нормативної кількості в пожежному тру­бопроводі, прокладеному в конвеєрній виробці;

б) робота конвеєра за відсутності чи несправності засобів протипожежного захисту;

в) робота конвеєра в разі несправного захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки в бік і змен­шення швидкості;

г) одночасне керування автоматизованою конве­єрною лінією з двох чи більше місць (пультів), а та­кож стопоріння рухомих елементів апаратури спосо­бами й засобами, не передбаченими інструкцією за-воду-виробника;

ґ) підсипка вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;

д) работа конвеєра без захисту від пробуксовуван­ня стрічки на приводних барабанах через послаблен­ня її натягу й тертя об конструкції конвеєра чи еле­менти кріплення;

є) робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;

є) використання ґумотросових стрічок зі спрацю­ванням обкладок робочих поверхонь на 50% і більше.

Виробки, обладнані стрічковими конвеєра­ми, повинні бути оснащені системами автоматичного виявлення пожеж на початковій стадії.Система управління стрічковими конвеєра­ми повинна бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають вмикання і забезпечують вими­кання приводу конвеєра при зниженні тиску в по­жежному трубопроводі нижче від нормативної вели­чини.

Стрічкові конвейєри повинні бути облад­нані стаціонарними автоматичними установками по­жежогасіння, що захищають їх на всьому протязі,ураховуючи пункти перевантаження та натяжні станції.

11. Підземний пожежно-зрошувальний трубопровід

У підземних виробках для боротьби з пожежами та пилом належить проектувати, як правило, об'єднані пожежно-зрошувальні трубопроводи.

Подачу води з поверхні шахти до гірничих виробок потрібно здійснювати, як правило, самопливними подавальними трубопроводами.

Для зниження тиску води повинні застосовуватися редукційні пристрої.

Подача води до шахти здійснюється двома магістральними трубопроводами - робочим та резервним, для наново будованих (тих, що реконструюються) шахт - прокладеними різними вертикальними або похилими виробками. Як резервні трубопроводи можуть використовуватися водовідливні трубопроводи.

Подача води до кожного робочого горизонту, що розкривається більше ніж однією виробкою, здійснюється двома прокладеними в різних виробках трубопроводами, які повинні закільцьовуватися між собою на робочих горизонтах.

Мережа пожежно-зрошувального трубопроводу в підземних виробках повинна складатися з магістральних та дільничних ліній, діаметр яких незалежно від розрахунку на пропускну здатність повинен бути відповідно не меншим як 150 та 100 мм.

Кінці дільничних пожежно-зрошувальних трубопроводів повинні знаходитися від вибоїв підготовчих та очисних виробок не більше ніж на 40 м, повинні оснащуватися пожежним краном, біля якого розташовується ящик із двома пожежними рукавами та пожежним стволом.

Тиск води на виході з пожежних кранів повинен становити при нормованій витраті води на підземне пожежогасіння 0,6-1,5 МПа (6-15 кгс/см²). На ділянках трубопроводів, де тиск перевищує 1,5 МПа (15 кгс/см²), перед пожежними кранами повинні встановлюватися пристрої, що забезпечують зниження тиску.

Пожежно-зрошувальний трубопровід оснащується пожененими кранами з однотипними з'єднувальними голівками, що мають умовний діаметр не менш як 70 мм, які повинні розташовуватися:

у виробках із стрічковими конвеєрами - через 50 м; при цьому додатково пожежні крани розташовуються з обох боків привідної станції конвеєра на відстані 10 м від неї. Поруч із пожежними кранами встановлюються спеціальні ящики, в яких зберігаються ствол із насадкою діаметром 19 мм та пожежний рукав довжиною 20 м, оснащений з обох кінців з'єднувальними голівками;

з обох боків усіх камер, в яких зберігаються або використовуються в технології (устаткуванні) горючі матеріали, - на відстані 10 м. Поряд із пожежним краном встановлюється ящик з одним рукавом довжиною 20 м та пожежним стволом;

біля коленого хідника в складі вибухових матеріалів з обох боків на відстані 10 м. Поряд із пожежним краном встановлюється ящик з одним рукавом довжиною 20 м та пожежним стволом;

біля перетинів та відгалужень підземних виробок;

у горизонтальних виробках, що не мають перетинів та відгалужень, — через 200 м;

у похилих виробках, що не мають перетинів та відгалужень, - через 100 м;

у приствольних дворах, де відсутні камери, - через 100 м;

з кожного боку ствола (в тому числі і сліпого) біля сполучення його з приствольним двором (на приймальному майданчику);

біля навантажних пунктів лав із боку свіжого струменя повітря та на вентиляційному (бортовому) штрекові (хіднику) не далі 20 м від виходу з очисної виробки;

у тупикових виробках при проектній довжині 500 та більше метрів - через 50 м, при меншій довжині - через 100 м, а також в усті та на кінці трубопроводу біля вибою. В усті та біля вибою пожежні крани оснащуються ящиком із двома рукавами довжиною по 20 м та пожежним стволом.

Пожежні рукави, призначені для зберігання в шахті, повинні виготовлятися з матеріалів, які не піддаються загниванню, або оброблюватися антисептичними сполуками.

Пожежно-зрошувальні трубопроводи оснащуються розподільними та регулюючими тиск пристроями, які повинні бути послідовно пронумеровані та нанесені на схему водопроводів із зазначенням порядку їх застосування.

Для відключення окремих ділянок пожежно-зрошувального трубопроводу на ньому повинні розміщуватися засувки у таких місцях:

на всіх відгалуженнях трубопровідних ліній; на лініях, що не мають відгалужень, - через кожні 400 м.

Для підземних трубопроводів потрібно передбачати захист від корозії та блукаючих струмів.

Увесь шахтний пожежно-зрошувальний трубопровід фарбується розпізнавальним червоним кольором. Фарбування може виконуватися у вигляді смуги шириною 50 мм протягом усієї довжини трубопроводу або у вигляді кілець шириною 50 мм, які наносяться через 1,5-2,0 м.

12. Розміщення первинних засобів пожежогасіння, пожежні двері та пожежні арки

Розташування засобів пожежогасіння у виробках повинне забезпечувати вільний доступ до них та можливість ефективно використовувати їх для гасіння пожеж у початковій стадії.

У разі зберігання засобів пожежогасіння у спеціальних ящиках (місткостях) на них повинні робитися розрізнювальні написи "Вогнегасники",. "Пісок", "Пил для гасіння пожежі" та інші.

Таблиця 9

Місця розташування

Ручні вогнегасники, шт.

Кількість піску або інертно­го пилу, м^3

Кіль­кість лопат, шт.

Порошкові

Пінні

Надшахтні будівлі та баштові копри - на кожному поверсі (майданчику)

Приствольний двір - біля сполучення ствола з виробками горизонту

Верхні та нижні майданчики похилих стволів, шурфів, похилів та бремсбергів, а також їх сполучення з ярусними та етажними відкотними штреками

Центральні електропідстанції та зарядні камери

0.2

Електровозні гаражі

0,2

Камери підземних ремонтних майстерень

0,2

Підземні інструментальні камери та медпункти

Камери підземних стаціонарних холодильних установок

0,4

Дільничні трансформаторні камери, електророзподільні пункти, камери водовідливу

0,2

Склади ВМ

-

Лебідкові камери

0.2

Силові стаціонарні маслоагрегати, розташовані у спеціальних камерах

0,2

Електромеханізми, що знаходяться поза камерами

_

Оснащення з гідромуфтами, що працюють на маслі

0,3

Виробки, що оснащені стрічковими конвеєрами:

приводні та натяжні секції (крім оснащених гідромуфтами, що працюють на маслі)

розподільні пункти

0,2

по довжині конвеєра через кожні 100 м

-

-

Сполучення вентиляційних штреків (хідників) з лавами

_

_

Навантажувальні пункти лав на відстані 3-5 м з боку надходження свіжого струменя повітря

Вибої підготовчих виробок - не далі 20 м віл місця роботи

Виробки з горючим кріпленням - через 300 м

-

-

Тупикові виробки - через 50 м

-

-

Пересувні електропідстанції

-

0.2

Дегазаційні камери

І

-

Виїмкові комбайни в очисних вибоях на шахтах ПІ категорії і вище

Прохідницькі комбайни, породонавантажувальні машини

_

_

13. Склади аварійного устаткування та матеріалів

В організаціях, до складу яких входять підприємства, групах шахт, а також на кожній шахті для ліквідації можливих пожеж повинні бути визначені та погоджені з ДВГРС перелік і кількість необхідних матеріалів та устаткування, місця їх зберігання (регіональні та шахтні склади), а також особи, які відповідають за зміст і укомплектованість цих складів.

Склад аварійного устаткування та матеріалів на поверхні повинен розташовуватися на проммайданчику та сполучатися рейковою колією зі стволами шахти.

Якщо спускання до шахти матеріалів та устаткування здійснюється фланговим стволом, то склад повинен знаходитися на майданчику цього ствола.Мінімальний перелік матеріалів та оснащення, якими повинен бути укомплектований шахтний склад, приведено в табл.10

Таблиця 10

Найменування	Кількість
Пісок, м^3
Глина, м^3
Бетоніти або полегшені блоки, шт.
Цемент у поліетиленових мішках, т
Відра залізні, шт.
Ноші робочі, шт.
Цвяхи довжиною 100-150 мм, кг
Пожежні рукави (шланги гумові), м
Ручні вогнегасники, шт.:
Порошкові
Пінні

Забороняється використання матеріалів, які знаходяться в аварійних складах, на потреби, не пов'язані з ліквідацією аварій. Матеріали, витрачені зі складів під час ліквідації пожеж та інших аварій, повинні поповнюватися протягом доби.

Усі склади повинні зачинятися на замок та опломбовуватися. Ключі від аварійних складів повинні зберігатися у приміщенні гірничого диспетчера. У разі аварії замки дверей цих складів можуть бути зламані.

14. Вогнегасні властивості речовин, вживаних для гасіння пожеж, і умови їх застосування

Вогнегасні властивості води. Пожежі, як правило, гасять водою. Це пояснюється хорошими огнегасительнимі властивостями води.

Вогнегасні властивості води полягають в наступному:

поданий під натиском струмінь води механічно збиває полум'я з поверхонь, що горять;

володіючи високою теплоємністю і теплотою паротворення вода охолоджує матеріал, що горить;

змочуючи поряд з вогнем поверхні, що знаходяться, і предмети, вода запобігає їх займанню;

пара, що утворюється при попаданні води на поверхню, що горить, ізолює її на деякий час від кисню повітря.

Проте при гасінні пожеж водою слід враховувати і негативні її властивості:

при подачі води всередину вогнища пожежі в кількості, недостатній для його придушення, відбувається бурхливе паротворення, розкладання її на водень і кисень і утворення вибухових пожежників газів, тому при гасінні компактним струменем води її слід направляти не в центр вогнища пожежі, а на менш розжарену периферію, поступово переміщаючи до центру;

вода є провідником електрики, тому перед гасінням електроустаткування, що горить, необхідно вимкнути струм;

не можна гасити компактним струменем води горючі рідини, оскільки вони спливають поверх води, що приводить лише до збільшення площі горіння. Тонко розпорошеною водою можна гасити і горючі рідини з температурою спалаху більше 45^о С (мазут, масла і ін.);

Подача води компактним струменем під високим натиском і у великій кількості приводить до руйнування гірських порід і обвалення вироблень, що може значно ускладнити провітрювання пожежної ділянки.

Вогнегасні властивості піни. Піна є пляшечками рідини, заповненими вуглекислим газом (хімічна піна) або повітрям (легко-механічна піна).

Вогнегаснівластивості піни полягають в тому, що вона ізолює предмети, що горять, від доступу повітря, змочує і охолоджує їх, а газ, що виділяється, при отриманні хімічної піни ще більше підсилює процес гасіння. Особливо ефективно гасіння піною горючих рідин, оскільки піна не тоне в них, а покриває дотичну з повітрям поверхню горючої рідини, охолоджуючи її і ізолюючи від кисню, що міститься, в повітрі. Легко-механічна піна знаходить все більш широке застосування для гасіння пожеж на поверхні і підземних пожеж в найбільш складних і труднодоступних місцях (підвальні приміщення, вертикальні і похилі вироблення, куполи, електромашинні камери і т. п.).

Вогнегасні властивості інертних газів. З інертних, газів для гасіння пожеж застосовують вуглекислий газ, азот і парогазовиє суміші. Парогазовиє суміші одержують за допомогою генератора інертного газу спалюванням рідкого палива в турбореактивному двигуні і охолоджуванням вихлопних газів розбризканою водою. Найбільше застосування для гасіння пожеж має вуглекислий газ, як дешевший і такий, що легко транспортується. Міститься вуглекислий газ в зрідженому стані в сталевих балонах при високому тиску 150-200 МПа.

При випуску вуглекислого газу з балона частина його за рахунок різкого зниження температури переходить в снігообразний стан. Струмінь газу і снігу збиває полум'я, сніг, що випаровується, знижує температуру і зменшує концентрацію кисню в зоні горіння, що приводить до загасання вогню.

Інертні гази застосовують для гасіння будь-яких пожеж, у тому числі і пожеж від електроустаткування, що знаходиться під напругою. Крім гасіння пожеж інертні гази, використовуються як основна міра, що запобігає вибуху метаноповітряної суміші при ізоляції пожежної ділянки шляхом розбавлення її до вибухобезпечної концентрації. При зниженні змісту кисню до 15 % виключається вибух метану, до 12 % - полум'яне горіння і до 3 % - тління горючих матеріалів.

Вогнегасні властивості твердих і сипких вогнегасних речовин. Ці речовини підрозділяються на ті, що не-виділяютьвогнегасних газів (інертний пил, земля, пісок, кошми, азбестові покривала і ін.) і що виділяють вогнегасні гази (двовуглекисла сода, поташ і ін.). вогнегаснадія твердих і сипких речовин полягає в тому, що вони своєю масою ізолюють від повітря поверхню, що горить. Деякі з них плавляться і виділяють інертні гази (вуглекислий газ і ін.).

Тверді і сипкі негорючі матеріали застосовуються як первинні засоби пожежегасінні при горінні будь-яких матеріалів.

15. Гасіння підземних пожеж

Гасіння підземних пожеж здійснюють наступними способами:

активним - безпосередньою дією на вогнище пожежі вогнегасними засобами (водою, хімічною і легко-механічною піною, вогнегасним порошком, піском) або розбиранням вогнищ із заливкою гірничої маси водою. Його звичайно застосовують при всіх відкритих пожежах на початку їх виникнення;

спосіб ізоляції (пасивний) - ізоляцією пожежної ділянки перемичками із засипкою при необхідності провалів, тампонуванням тріщин в целіках і вміщаючих породах. До ізоляції вдаються тоді, коли пожежу не можна ліквідовувати безпосереднім, гасінням із-за недоступності вогнищ горіння для безпосередньої дії вогнегасними засобами;

комбінованим - безпосереднє гасіння в комплексі з ізоляцією пожежних ділянок, затопленням їх водою або заповненням інертними газами. Його використовують, коли пожежа прийняла значні розміри і безпосереднє гасіння не дає належного ефекту або коли неможливо ліквідовувати пожежу тільки шляхом ізоляції.

16. Переведення пожеж до категорії погашених та розкриття дільниць із погашеними пожежами

Усі ізольовані ендогенні та екзогенні по­жежі повинні гаситися та списуватися. До відновлювальних та експлуатаційних робіт у пожежних дільницях дозволяється приступати лише після спи­сання пожежі спеціальною комісією за участю пред­ставників місцевих органів Держнаглядохоронпраці та ДВГРС.

Склад комісії та перелік необхідних документів, що подаються для списання пожежі, а також час і спосіб контролю за станом пожежної дільниці від закінчення робіт з гасіння і до списання визнача­ються КД 12.01.401-96.

Плани розвідування дільниці та проект роз­криття дільниці з погашеною й списаною пожежею складаються головним інженером шахти спільно з командиром взводу ДВГРС.

План повинен передбачати:

а) порядок обстеження дільниці до її розкриття;

б) запобіжні заходи під час розкриття;

в) спосіб розкриття дільниці;

г) режим провітрювання дільниці;

ґ) маршрути пересування відділень ДВГРС вироб­ками, які нанесені на викопіювання з плану гірни­чих виробок;

д) місця перевірок складу повітря й вимірів тем­ператури.

Розкриття, розвідування й початкове провітрюван­ня дільниці повинні проводитися працівниками ДВГРС.

Люди, що перебувають на шляху руху стру­меня повітря, який виходить з розкритої дільниці, повинні бути попередньо виведені.

Після відновлення нормального режиму провітрю­вання на дільниці з погашеною пожежею повинен визначатися уміст у вихідному струмені оксиду вуг­лецю, метану, водню, етилену та ацетилену. Якщо в цьому струмені виявлений уміст оксиду вуглецю, метану, водню, етилену або ацетилену вищий за фо­новий для цієї дільниці, то слід припинити провітрю­вання дільниці та закрити отвори в перемичках.

17. Ведення робіт у районі пожежних дільниць

Очисні роботи в зоні можливого проник­нення продуктів горіння та інших небезпечних фак­торів пожежі повинні проводитись із залишенням бар'єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, який повинен включати спеціальний розділ, що виз­начає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи з безпеки.

Забороняється проведення експлуатаційних робіт на дільниці за наявності осередку пожежі у виробле­ному просторі діючої дільниці.

Забороняється підробляти гірничими робо­тами на зближених пластах дільниці з діючими по­жежами, а також проводити очисні роботи на крутих та крутопохилих пластах у виїмковому стовпі (лаві), що лежить нижче і прилягає до межі пожежі.

Дозволяється проходка головних штреків на нижчележачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на нижчележачому горизонті збли­жених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).

Проведення вентиляційних штреків на нижчеле­жачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на зближених пластах, які підробляють пласт із осередком пожежі, може провадитися за погоджен­ням з органами Держнаглядохоронпраці за спеціаль­ними заходами, узгодженими з НДІГС.

18. Періодичність та об'єм перевірок стану протипожежного захисту шахт

Посадові особи шахти, дільниць та командний склад ДВГРС під час відвідування виробок повинні перевіряти справність засобів протипожежного захисту, ручних засобів пожежогасіння, контролювати стан пожежно-зрошувального трубопроводу та наявність потрібних витрат та тиску води в ньому.

Для контролю за станом протипожежного захисту шахт встановлюються піврічні перевірки, які зливаються із заходами з підготовки до погодження плану ліквідації аварій.

Перевірки включають:

зовнішній огляд та перевірку стану пожежних насосних установок на поверхні;

зовнішній огляд усієї мережі підземного пожежно-зрошувального трубопроводу з вимірюванням витрат та тиску води у кінцевих пунктах кожного тупикового трубопроводу та перевірку підземних насосних станцій;

перевірку герметичності сухотрубних пожежних трубопроводів;

перевірку розміщення у гірничих виробках первинних засобів пожежогасіння, пожежних рукавів та стволів;

зовнішній огляд та перевірку справності автоматичних засобів пожежогасіння, а також пересувних та стаціонарних вогнегасників;

зовнішній огляд та перевірку пожежних дверей та ляд;

виконання заходів протипожежної безпеки у разі експлуатації шахтного електроустаткування та стрічкових конвеєрів;

укомплектованість складів аварійних матеріалів;

якість ізоляції вироблених просторів, стан ізолюючих перемичок, виконання планів та графіків профілактичного замулювання, обробки вугілля антипірогенами та інших заходів щодо боротьби із самозапалюванням вугілля;

здійснюють перевірку дії усіх пристроїв протипожежного захисту та системи пожежного водопостачання гірничих виробок та поверхневих споруд;

відповідність фактичного стану протипожежного захисту проектним рішенням, а при необхідності - обґрунтування прийнятих у проекті інженерних рішень та внесення до нього змін;

стан пожежних резервуарів, справність дії пожежних насосів із подачею води до гірничих виробок і до поверхневих шахтних споруд;

відповідність витрат води та тиску у кожного пожежного крана нормативним величинам, а також справність дії аварійної водорозбірної арматури (засувок, гідравлічних редукторів та ін.) та пристроїв для переключення трубопроводів, пристосованих для подавання води на потреби пожежогасіння.

Перевірки повинні здійснюватися за участю представників ДВГРС та місцевого органу Держнаглядохоронпраці. Результати перевірок оформляються актами.

Один раз на три роки відбуваються за участю ДВГРС гідравлічні випробування на міцність та герметичність пожежно-зрошувального трубопроводу та інших трубопроводів, які використовуються для потреб пожежогасіння, здійснюється гідравлічна зйомка (вимірювання втрат тиску), інструментальні вимірювання та ревізія пристроїв пожежного водопостачання.

У разі посиленої агресивності або мінералізації шахтних вод терміни цих перевірок встановлюються головним інженером шахти за погодженням з командиром ДВГРС.

Дата добавления: 2014-12-07