ТЕМА 1.2. Призначення, функції і склад систем життєзабезпечення міст

Серед функцій міста виділяють місто утворюючі і місто обслуговуючі. Діяльність міста по обслуговуванню позаміських зв'язків - економічних, культурних, адміністративних, наукових та інших спрямованих на виконання основних завдань даного міста в районному чи загальнодержавному масштабі - називають місто утворюючою, а задовольняє потреби самого міста (в тому числі промислові та транспортні) - місто обслуговуючі. Звичайно, іноді важко виділити кожну з функцій у "чистому вигляді", оскільки одні й ті ж функції можуть бути і місто утворюючими і місто обслуговуючими. Тим не менш, при деякій умовності виділення містоутворюючих функцій (визначають, за вдалим висловом Ж. Тібо, "професію" кожного міста) і виявлення їх співвідношення, тобто структури функцій - необхідна і важлива ланка дослідження географії міст.

Міста поділяються на моно-та поліфункціональні. Перші в Україні - це переважно невеликі поселення курортного, наукового, промислового профілю і т.д., а також міста - районні центри.

Серед поліфункціональних міст найбільш повним набором функцій і потужним їх розвитком виділяються крім Києва також міжрегіональні (наприклад, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса та інш. обласні центри.

Чим більше місто як економічний центр, тим ширше його база і можливості для розвитку науки, культури, освіти і тим більше організаційний вплив воно має на навколишню територію і розвиває в себе весь комплекс функцій.

Функціональна структура активно впливає на багато рис міста, в першу чергу на чисельність та динаміку його населення. Існує пряма залежність між кількістю і масштабами функцій міста і чисельністю його населення. Як правило, багатофункціональні міста відрізняються великою людністю і більш швидким зростанням населення. Функціональна структура міста впливає на статево-віковий і професійний склад населення, його освітній рівень, спосіб життя і т.д.

Наприклад, у містах з більшістю "чоловічих" галузей (металургія, хімічна, гірничодобувна промисловість) серед населення висока частка чоловіків молодих віків; в текстильних центрах, навпаки, переважають жінки.

Одне з фундаментальних понять при дослідженні міст - економіко-географічне положення (ЕГП). Можна виділити наступні істотні риси ЕГП:

1). Історизм (зміна в часі);

2) унікальність, індивідуалізує характеристику міста;

3) тісний зв'язок з оточенням (місто як би "виростає" з території);

4) взаємопов'язаність макро-, мезо-, і мікроположенія міста;

5) особливе значення макроположення для потенціалу зростання міста;

6) тісний зв'язок мікроположенія з планувальними та інженерними чинниками, що визначають можливості територіального розвитку міста

Уважне вивчення ЕГП кожного міста дає можливість зрозуміти, чому воно виникло саме в даному місці, які у нього місцеві умови для подальшого розвитку - сприятливі чи несприятливі. Такого роду аналіз окремих міст має важливе значення для прийняття містобудівної-планувальних рішень та виявлення перспектив розвитку, а також оцінки історичної ретроспективи розвитку конкретного місця (точки або району).

Численні приклади вказують на "живучість" міст в деяких географічних точках, в яких міста виникали знову і знову після воєн, руйнувань і, здавалося б, навіть повного знищення. Такі Карфаген, зруйнований римлянами, і сучасний Туніс поруч з ним; Вавилон-Селевкія-Ктесифоні-Багдад, стародавні столиці вавілонських царів, еллінських діадохів, потім арабського халіфату і, нарешті, сучасного Іраку, виростав кожна поблизу від руїн своєї попередниці; в колишньому СРСР Тбілісі, Єреван, Самарканд, Севастополь та багато інших міст, поруч або під якими збереглися сліди зниклих стародавніх, нерідко дуже великих, поселень.

Саме функціонування міст і агломерацій має як загальні, так і специфічні проблеми. Для всіх них першорядне значення набули адаптація приїжджих, навколишнє середовище, розвиток сучасного житла, раціональна організація повсякденного життя людей.

Але є і специфічні проблеми. У великих містах це впорядкування соціальної інфраструктури, приведення у відповідність виробничих і культурно-побутових потреб, у малих - ефективне використання трудових ресурсів, благоустрій, створення сучасного комплексу зручностей, житлового і комунального обслуговування.

Чимало гострих питань виникає у нових містах. Досвід проектування, будівництва та функціонування Припяті, Енергодара, Дніпрорудного, говорить про те, що відсутність необхідних умов для раціональної організації повсякденного життя населення призводить до незадоволеності людей місцем роботи і проживання і як наслідок цього - до міграції. Слабку увагу до соціальних аспектів веде до того, що ряд нових міст виявляються менш зручні для життя, ніж старі, сформовані, і невиправдано відстають від тих можливостей, які має країна.

І все ж є способи досить ефективно вирішити ці проблеми на даному рівні: територіальне рух кадрів, регулювання зайнятості населення за статтю, вдосконалення форм і методів організації дозвілля, просвітницької та оздоровчої роботи і т. д.

Дата добавления: 2014-12-07