Аналіз економічного зростання підприємства на основі концепції вартості активів

Розділ 4. У правління ресурсна-інвестиційним потенціалом підприємства

Проблема оцінювання вартості підприємства як бізнесу виникає не тільки у випадках приєднання, злиття, поглинання, продажу частини підприємства як бізнесу, придбання акцій. Це лише одна частина проблеми.

96 --------------------------------------------------------------------------

де D С_i — додана вартість за роками оцінки (i = 1, 2,..., п)\ r — середня вартість капіталу:

Сутність професійного оцінювання вартості бізнесу по­лягає у визначенні поточних і майбутніх вигод від во­лодіння бізнесом або його частиною в грошовому вира­женні.

Накопичений досвід оцінювання бізнесу пропонує певний сценарій, завдяки якому можна оцінити вірогідно й мінімізу­вати помилки.

Основні етапи оцінювання показано на рис 4.1. Оцінювання бізнесу має опиратися на такі знання: - професійні знання методів оцінювання; - знання економіки підприємства і всіх закономірностей ефективного використання активів підприємства, вимог до оптимального майнового комплексу в різних сферах господарювання; - знання правового й економічного оточення сучасного

бізнесу;

- знання законів ринку; - знання обліку й звітності на підприємстві; - знання теорії й методики фінансового аналізу. Основні джерела інформації оцінювача: - ретроспективний баланс підприємства, реконструйова­ний оцінювачем в економічний баланс; - звіт про прибутки й збитки; - звіт про рух грошових коштів;

- експертні оцінки фахівців про реальний стан активів підприємства;

98---------------------------------------------------------------------------.....

- статистична й прогнозна інформація про ринок, на якому функціонує оцінюване підприємство.

Недоліки, що утрудняють застосування фінансової звітності для цілей оцінки, полягають в наступному:

- фінансова звітність містить ретроспективну інформацію, що до моменту оцінки застаріває;

- більша частина активів оцінюється по витратах на прид­бання й не відображає їхньої ринкової вартості;

- залишкова вартість активів не відображає морального й фізичного стану активів;

- деякі активи не відбиті в балансі (наприклад, неамортизовані нематеріальні активи, рекламні матеріали);

- дебіторська заборгованість потребує переоцінки, особли­во по прострочених і сумнівних боргах;

- товарно-матеріальні запаси не відбиті по їхній ринковій вартості;

- звітність може спотворювати реальну картину через «подвійну» бухгалтерію;

- звітність може містити ненавмисні помилки бухгалтера;

- можливе приховання активів для цілей оподатковування. Щоб зробити фінансову звітність більш придатною для оцінювання бізнесу, оцінювач реконструює її, використовую­чи такі прийоми.

1. Складання економічного балансу, в якому всі балансові
показники замінені на економічні, а саме:

- основні кошти оцінені за ринковою вартістю;

- дебіторська заборгованість оцінена з позицій можливості її повернення;

- кредиторська заборгованість визначається з позицій ре­альних можливостей підприємства її повернення (мож­ливо, кредитор уже не має претензій).

2. Складання наведеного ретроспективного звіту про прибутки й збитки (за 5 років), що потребує:

- виключити «випадкові» доходи (наприклад, продаж зе­мельної ділянки);

100------------------------------------------------------------------------------

______ Модуль 2. Управління формуванням і розвитком потенціалу...

- виключити позиції, що роблять організацію непорівнян­ною з іншими господ ар еоючими суб'єктами галузі.

3. Складання прогнозного звіту про прибутки й збитки, що відображає думку оцінювача про майбутню прибутковість підприємства, можливо, краще використання бізнесу.

Формульний метод використовується для оцінювання підприємств, які найчастіше продаються, і оцінювач має нако­пичений досвід оцінювання об'єктів певного виду.

Джерел появи формули для оцінювання бізнесу може бу­ти два:

- формула, запозичена з ринкової практики;

- формула, розроблена оцінювачем самостійно.

Використовуючи базову прибутковість бізнесу, можна пе­рейти до вартості бізнесу, включивши в розрахунки вартість матеріальних активів.

Однією з методологічних проблем аналізу ринкової вар­тості бізнесу є оцінювання гудвілу підприємства, значимість якого для деяких сфер бізнесу дуже велика. Зокрема, це сто­сується сфери торгівлі й послуг, де вартість гудвілу значно ви­ща, ніж вартість матеріальних активів.

Гудвіл — це величина, на яку вартість бізнесу перевищує вартість його матеріальних активів.

Гудвіл — це сукупність тих активів підприємства, які сти­мулюють клієнтів користуватися товарами або послугами са­ме цього підприємства й приносити прибуток понад розумну величину прибутку, що може бути отримана від активів, окре­мо ідентифікованих і оцінених. На відміну від інших активів, гудвіл не може бути проданий окремо від підприємства.

Гудвіл визначається ціною, яку покупець готовий запла­тити за підприємство понад ринкову вартість її активів.

---------------------------------------------------------------------------------------------- 101

«У правління потенціалом підприємства»

Сукупність активів, що являють собою гудвіл, умовно роз­бивається на кілька груп, найбільш типові з яких наведені нижче.

Група 1. Нематеріальні активи, невіддільні від підприємства:

• наявність навченого персоналу;

• система управління підприємством;

• наявність постійної клієнтури;

• переборені стартові труднощі;.

• зручне місце розташування;

• досягнення в сфері реклами й просування товарів на ринок.

Репутація підприємства, що усталилася на основі поінформованості клієнтів, постачальників, громадськості про надійність підприємства, якість обслуговування, фінансову стабільність.

Група 2. Нематеріальні активи, невіддільні від працівника:

• особиста репутація працівників і власників;

• особисті професійні якості працівників;

• підприємницькі здатності персоналу й власників.
Група 3. Нематеріальні активи, у загальному випадку

відділені від підприємства:

• торговельні марки;

• фірмові знаки;

• технічні бібліотеки;

• авторські права;

• архіви;

• ліцензії;

• патенти;

• контракти, укладені на рекламу, поставки;

• списки й адреси клієнтів.

Оцінити нематеріальні активи досить складно, тому пряме ринкове оцінювання окремих груп застосовується вкрай рідко. Найбільш типовим є застосування теорії «великого ка­зана». Таке оцінювання нематеріальної складової у вартості підприємства досить достовірне (табл. 4.1).

102--------------------------------------------------------------------------------------------------

Таблиця 4.1 Приклад оцінювання вартості підприємства методом надлишкового доході/, тис. грн.

№	Показники	Результат
	Виторг (нетто) від реалізації продукції
	Собівартість продукції (за винятком амортизації)
	Прибуток від реалізації продукції (до амортизаційного відрахування) (с. 1 - с. 2)
4 4.1 4.2	Зношування матеріальних активів Машини й устаткування: ринкова вартість; річна норма амортизації; термін служби, років; сума амортизаційного відрахування Офісні меблі: ринкова вартість; річна норма амортизації; термін служби, років; сума амортизаційних відрахувань	80 0,167 3 40,08 50 0,125 5 31,25
5.1	Зношування нематеріальних активів Патент на винахід: ринкова вартість; річна норма амортизації; термін служби, років; сума амортизаційних відрахувань	75 0,125 6 56,25
6 6.1	Прибуток на інвестиції Оборотні активи: відсоток на капітал; приріст капіталу	10 40.7
	Надлишковий доход (п. 3 - п. 4.1 - п. 4.2 - п. 5.1 - п. 6.1)	48,72
	Вартість гудвілу: ставка капіталізації; вартість гудвілу (п.7:0,2)	20 243,6
9 9.1 9.2 9.3 9.4	Склад вартості бізнесу Ринковий власний матеріальний капітал Ринкова вартість патенту Вартість гудвілу Вартість підприємства (п.9.1+ ІІ.9.2+П.9.3)	538 75 243,6 856,6

«Управління потенціалом підприємства»

Метод надлишкового доходу припускає саме зазначений підхід і включає такі етапи:

1) визначення прогнозних показників прибутку й збитків;

2) визначення як індикатор майбутніх перспектив показників звітів (про прибутки й збитки, можливо за 3 -- 5 років);

3) прогноз змін показників на 1 рік на підставі прогнозів самого підприємства, опитувань працівників і власних суджень;

4) складання економічного балансу;

5) визначення прогнозного операційного прибутку;

6) облік зношування матеріальних активів;

7) облік зношування нематеріальних активів;

8) облік прибутку на капітальні вкладення, які можна
здійснити (придбання землі, устаткування), і на нематеріальні
активи, за винятком гудвілу;

9) вилучити із прибутку нараховане зношування й прибуток на інвестиції (результати, отримані на етапах 6, 7, 8, необхідно вилучити з прибутку, отриманого на етапі 3);

10) визначити вартість гудвілу за величиною надлишкового доходу. Надлишковий доход (отриманий на етапі 9) означає доход, отриманий понад прибуток, необхідний для забезпе­чення реалістичних амортизаційних витрат, розумного при­бутку на ідентифіковані активи підприємства, відсоткових на­рахувань на капітал, що може бути інвестований в інші сфери (кошти, рахунки дебіторів, товарно-матеріальні запаси, за ви­нятком заборгованості постачальникам).

Такий надлишковий доход повинен бути віднесений за ра­хунок гудвілу й інших неідентифікованих або що не піддають­ся кількісній оцінці нематеріальних активів, які підприємство придбало в процесі діяльності;

11) одержати загальну вартість підприємства шляхом
підсумовування вартості гудвілу, власного матеріального
капіталу й нематеріальних активів, оцінюваних окремо,
оскільки їх не можна віднести до основної діяльності
підприємства."

104------------------------------------------------------------------------------

Модуль 2. Управління формуванням і розвитком потенціалу...

Коефіцієнт капіталізації характеризується співвідношен­ням «прибуток/вартість» і використовується для визначення вартості капіталу, якщо відомий очікуваний прибуток:

В=П/К, (4.3)

де В — вартість підприємства, здатного приносити прибуток, установлений оцінювачем,

П — прибуток,

К — коефіцієнт капіталізації.

Існує група балансових методів оцінювання вартості підприємства, в основі яких лежать деякі перетворення балан­су підприємства.

Власний капітал підприємства являє собою готовий по­казник, який можна одержати зі звітності, як різницю між ак­тивами й зобов'язаннями підприємства.

Оскільки бухгалтерська звітність не відображає ринкової вартості активів, то балансовий власний капітал коригується (табл. 4.2).

Стандартні процедури виправлень, які застосовує оціню­вач:

- вилучення нематеріальних активів,

- виключення активів, що не мають відношення до основ­ного виду діяльності.

Таблиця 4.2 Приклад визначення вартості

Дата добавления: 2014-12-29