Передмова. 3 страница

Постановки тактичних задач маркетингу: розширити номенклатуру товарів на основі уточнених даних про потреби покупця; провести посилені рекламні заходи в зв'язку з деяким падінням попиту; знизити ціни на товар з метою стимулювання збуту; розширити асортимент послуг, наданих сервісними службами, для залучення нових покупців; збільшити частку ринку в зв'язку зі скороченням обсягу продажів конкурентом; конструктивно поліпшити товар відповідно до вимог конкретного ринку; провести заходи щодо стимулювання персоналу, що відповідає за ефективність комерційних справ на підприємстві та ін.

У цілому тактика ринкового поводження повинна забезпечити стійкий рівень комерційних служб на ринку, швидке реагування на зміну ринкової ситуації, уживання відповідних заходів на дії конкурентів, коректування науково-технічної і виробничої діяльності відповідно до змін вимог покупців.

Життєвий цикл товару, як правило, включає кілька етапів (стадій):

У залежності від етапу ЖЦТ змінюються витрати підприємства на виробництво товару й обсяг прибутку, стають іншими ступінь конкуренції і ціна товару, поводження покупців і диференціація товарів, що випускаються.

Перший етап — дослідження і розробка товару. Життя товару починається задовго до його народження як товару — в ідеях, розробках, експериментах. І це як мінімум на 50% визначає подальший успіх чи невдачі товаровиробника на ринку. Для підприємства даний етап створення товару — це тільки витрати і можливі майбутні доходи.

Другий етап — упровадження (виведення на ринок). Товар починає надходити в продаж. Процедура виведення товару на ринок вимагає часу, і збут у цей період росте повільно. Повільний ріст може порозуміватися такими обставинами:

• затримками з розширенням виробничих потужностей;

• затримками з доведенням товару до споживачів, особливо при налагодженні належного розподілу через різні роздрібні торгові крапки;

• небажанням клієнтів відмовлятися від звичних схем поводження.

У випадках з дорогими новинками ріст збуту стримується і поруч інших факторів, — таких як незначна кількість покупців, здатних сприйняти товар і дозволити собі його придбати.

Для підприємства даний етап означає найбільш високі витрати на створення товару. На цьому етапі фірма або несе збитки, або прибутку дуже невеликі через незначні продажі і високі витрати по організації розподілу товару і стимулювання його збуту.

Витрати на стимулювання досягають у цей час найвищого рівня в зв'язку з необхідністю концентрованих зусиль по просуванню новинки, щоб: інформувати потенційних споживачів про новий, ще невідомий їм товар; спонукати їх до випробування товару; забезпечити цьому товару поширення через підприємства роздрібної торгівлі.

Нова технологія вимагає доробки. Виробників на цьому етапі небагато, і вони випускають тільки основні варіанти товару, оскільки ринок ще не готовий до сприйняття його модифікації. Фірми зосереджують свої зусилля по збуті на споживачах, найбільш підготовлених, до здійснення покупки (як правило, на представниках груп з високим рівнем доходів). Першими купують товар самі активні споживачі. Однак їх, як правило, не так уже багато, і обсяг реалізації товару невеликий; нерідко він росте дуже повільно.

Підприємство на цьому етапі одержить незначну суму прибутку через високі витрати на виробництво.

Третій етап — ріст. Якщо новинка задовольняє інтереси ринку, збут починає істотно рости. До активних покупців, що повторно купують новий товар, приєднується велика кількість інших. Реклама допомогла поширити зведення про те, що на ринку з'явився новий гарний товар. У процесі відпрацьовування технології його висока якість стала стійким. З'являються модифікації товару усередині фірми, чому сприяє поява товарів-конкурентів.

На ринку з'являються нові конкуренти, притягнуті можливістю, що відкривається. Вони запропонують товар з новими властивостями, що дозволить розширити ринок. Ріст числа конкурентів приведе до різкого росту продажів із заводів, щоб наситити товаром канали розподілу.

Витрати фірм на стимулювання збуту зберігаються на колишньому чи рівні трохи збільшуються, щоб протидіяти конкурентам і продовжувати інформувати публіку про товар.

Ціни або продовжують залишатися високими, або підвищуються. Попит на ринку росте. Підприємство починає діставати значний прибуток, що зростає і досягає максимуму до кінця етапу росту. Прибутки на цьому етапі ростуть, оскільки витрати на стимулювання збуту приходяться на вже більший обсяг продажів при одночасному скороченні витрат виробництва. Одержання прибутку й означає початок етапу росту.

Четвертий етап — зрілість. Товар випускається великими партіями за відпрацьованою технологією з підвищеною якістю. Йде більш повільне, чим на етапі росту, але неухильне збільшення обсягу продажів до його максимального значення. За часом цей етап звичайно триваліше попередніх і ставить складні задачі в області керування маркетингом. Більшість наявних на ринку товарів знаходиться саме на етапі зрілості. Стає більш гостра конкуренція в області цін, аналогічних товарів, з'являються оригінальні розробки конкурентів. Для утримання конкурентних позицій вимагаються поліпшені варіанти товару, що в більшості випадків витрачає значні засоби.

Уповільнення темпів росту збуту означає, що в багатьох виробників накопичуються запаси непроданих товарів. Це веде до загострення конкуренції; конкуренти всі частіше прибігають до продажу за зниженими цінами і цінам нижче прейскурантних. Розширюється реклама, збільшується число пільгових угод зі сферою торгівлі і споживачами. Усе це означає зниження прибутків. Найбільш слабкі конкуренти починають вибувати з боротьби. Зрештою в галузі залишаються тільки що міцні суперники.

Попит на товар став масовим, люди купують його повторно і багаторазово.

П'ятий етап — спад. Зрештою збут визначеного чи різновиду марки товару все-таки почне спадати. Це свідчить про "поважний" вік товару, коли він вступає в завершальну стадію існування — спад, що характеризується його відходом з ринку. Падіння збуту може бути повільним чи стрімким. Збут може упасти до нульової оцінки, а може опуститися до низького рівня і залишатися на ньому протягом багатьох літ.

Падіння збуту порозумівається поруч причин: досягненнями в технології, зміною смаків споживачів і загостренням конкуренції з боку вітчизняних і закордонних суперників і ін. У підсумку прибуток різко скорочується, товари можуть продаватися навіть зі збитком. Як правило, ціни низькі, однак наприкінці цього етапу вони можуть навіть підвищитися. В міру падіння збуту і прибутків деякі фірми ідуть з ринку. Ті що залишилися можуть скоротити асортимент товарної пропозиції, відмовитися від дрібних сегментів ринку і найменш ефективних торгових каналів, урізати асигнування на стимулювання і знизити ціни.

4.3. Розроблення підприємницької стратегії ціноутворення

Кожному етапу ЖЦТ відповідає визначена стратегія товаровиробника.

Від моменту зародження ідеї про товар і до запуску його у виробництво величезне значення і зміст роботи маркетингової служби підприємства полягають у тому, щоб просувати товар у різноманітній ринковій інформації.

Отже, з'явилася ідея товару. Якими ж повинні бути перші кроки маркетолога? Насамперед ринковий аналіз з метою пошуку відповідей на питання: чи потрібний такий товар споживачу і як ринок прийме його? Якщо відповіді позитивні, починається втілення ідеї в ескізний проект. На цьому етапі ЖЦТ важливо глибоке усвідомлення істини: "Не намагайся продати те, що ти можеш робити, а роби те, що ти можеш продати". І як ні болісно це для дослідника, він повинний бути інтелектуально мобільний.

Після схвалення товару починається етап упровадження його на ринок. Стратегічні і тактичні задачі підприємства (фірми) полягають у формуванні попиту на товар, що прямо залежить від рівня ціни. Можна установити високу "престижну" ціну, орієнтуючи покупця на новизну й особливу корисність товару для нього. Можливе встановлення максимальне низької ціни для прискорення продажів і розширення ринкового сегмента.

За допомогою маркетингу зважуються проблеми, як краще донести до потенційних покупців достоїнства товару, якими каналами збуту скористатися для його реалізації, як вибрати оптимальний момент виходу на ринок, як передбачати варіанти поводження конкурентів.

Якщо ця стадія проходить нормально, то саме збільшення попиту на товар веде до росту його продажів і частки ринку, контрольованої виробником. Підприємству (фірмі) вигідно продовжити цей етап. Це означає, що всі зусилля варто направити на збільшення часу росту обсягу реалізації.

Для того щоб максимально розтягти період швидкого росту ринку, підприємство може використовувати кілька стратегічних підходів:

• підвищити якість нового товару, додати йому додаткові властивості, випустити його нові моделі;

• використовувати нові канали розподілу;

• переорієнтувати частина реклами з поширення поінформованості про товар на стимулювання його придбання;

• вчасно знизити ціни з метою залучення додаткового числа покупців.

Усі ці підходи можна об'єднати в три напрямки: модифікація ринку, модифікація товару, модифікація комплексу маркетингу.

Модифікація ринку полягає в пошуку нових сегментів ринку і нових користувачів з метою збільшення обсягу продажів існуючого товару. Одночасно з цим вишукуються способи стимулювання більш активного споживання товару існуючими клієнтами.

Суть модифікації товару полягає в тому, що товаровиробник може модифікувати характеристики свого виробу (такі, як рівень якості, чи властивості зовнішнє оформлення), щоб залучити нових покупців і інтенсифікувати споживання.

Ціль стратегії поліпшення якості товару — удосконалити такі функціональні характеристики товару, як довговічність, надійність, швидкість, смак. Цей підхід ефективний у таких випадках:

• якщо якість товару піддається поліпшенню;

• коли покупці вірять твердженням про поліпшення якості товару;

• якщо досить велике число покупців хочуть поліпшення якості товару.

Ціль стратегії поліпшення властивостей товару — додати йому нові властивості, що зроблять його більш універсальним, безпечним і зручним.

Ціль стратегії поліпшення зовнішнього оформлення товару — підвищити привабливість товару.

Модифікація комплексу маркетингу полягає в тім, що підприємство (фірма) крім іншого повинно прагнути стимулювати збут за допомогою одного чи декількох елементів комплексу маркетингу. Для залучення нових покупців і переманювання клієнтури конкурентів можна знизити ціну, спробувати розробити більш діючу рекламу, застосувати активні прийоми стимулювання збуту (наприклад, висновок пільгових угод із продавцями, випуск купонів, що дають право на невелику знижку з ціни, поширення сувенірів, проведення конкурсів, ярмарків, лотерей).

Можна скористатися більш ємними ринковими каналами, особливо якщо вони переживають період росту, чи запропонувати покупцям нові або удосконалені види послуг.

На стадії зрілості виробник повною мірою використовує методи цінової конкуренції, підсилює рекламну діяльність, роблячи акцент на масового покупця-консерватора. Необхідний пошук додаткових ринків для нового товару і нових покупців.

Збереження у своїй номенклатурі товару, що вступив у стадію спаду (старіння), може виявитися для підприємства надзвичайно накладним.

Такий товар може віднімати занадто багато часу: він часто вимагає коректування ціни і переоцінки товарно-матеріальних запасів. Вартість його виробництва висока, тому що він вимагає і реклами, і уваги продавців, а засобу і сили, можливо, доцільніше було б направити на організацію виробництва нових, більш прибуткових товарів.

Сам факт падіння успіху цього товару може викликати в споживачів здивування стосовно товаровиробника в цілому.

Але самі значні неприємності можуть очікувати виробника в майбутньому: не будучи вчасно знятими з виробництва, "старіючі" товари заважають початку енергійних пошуків їхньої заміни.

Такі товари підривають рентабельну діяльність сьогодні і послаблять позиції виробника в майбутньому.

З урахуванням усіх цих розумінь підприємство повинне приділяти більше увагу своїм товарам, що знаходяться на останньому етапі свого ЖЦТ: першою справою необхідно виявляти товари, що вступили в стадію спаду, за допомогою регулярного аналізу показників їхнього збуту, частки ринку, рівня витрат і рентабельності.

Наступним кроком є пошук варіантів продовження життя товару.

Можна спробувати продовжити життя старіючому товару за рахунок інтенсивної реклами, зміни його упакування, маневреності цін, реорганізації системи збуту.

Можна обпертися на прихильних цьому товару споживачів, допродувати товар і "вичавити" весь прибуток, що залишився, різко скоротивши витрати на виробництво і збут.

Можна припинити випуск товару, зняти його з продажу. Однак не слід квапитися. Спочатку варто знімати з продажу найбільш неходових представників даного товару з метою більш виграшного показу товару, що залишився.

Облік ЖЦТ дозволяє оцінювати його конкурентноздатність у динаміку, що особливо важливо при розробці товарів-аналогів і принципово нових товарів.

Якщо передбачається почати розробку якого-небудь товару, необхідно насамперед з'ясувати, на якій стадії життєвого циклу знаходяться його аналоги, уже представлені на ринку. Включаючи у виробництво товару, що вступив у стадію зрілості, можна виявитися на ринку в той момент, коли почнеться спад попиту на нього.

З іншого боку, неправильно визначивши стадію росту товару-аналога, можна упустити можливість збільшення обсягу продажів.

Таких "підвідних каменів" чимало, і їх необхідно обходити, правильно з огляду на динаміку і тривалість ЖЦТ.

Не менш серйозною помилкою є ігнорування життєвого циклу при розробці стратегії відновлення асортименту продукції підприємства. Не можна допускати, щоб обсяги продажів, випливаючи геометрії кривої життєвого циклу, значно знижувалися. Це означає втрату рентабельності.

Необхідно підтримувати обсяг продажів на визначеному досить стабільному рівні. Для цього варто забезпечити впровадження і ріст модифікованого чи нового товару, розробленого дослідниками до настання спаду вихідного товару. Щоб досягти стабільності продажів, розробку нового товару необхідно починати ще до того, як попередній товар вступить у стадію зрілості. У противному випадку безповоротно буде упущений час і конкурентноздатність товару.

Благополуччя підприємства надійно забезпечуються тільки тоді, коли життєві стадії різних товарів, що випускаються їм, перекривають один одного. Це означає, що ще до моменту насичення ринку одним товаром на нього повинний бути уведений уже наступний, новий товар. Поява розриву між стадіями в часі часто веде до втрати підприємством позицій на ринку, зниженню його економічних показників і навіть можливому банкрутству.

У практиці розрізняють п'ять типів цінової політики: "ціновий лідер", "проходження у фарватері", "атака", "зняття вершків", "упровадження".

"Ціновий лідер". Цей тип цінової політики характерний для великих фірм, що володіють значною часткою ринку і є на ньому монополістами. Використання такого типу в практиці ціноутворення обумовлює монопольно високі ціни.

Цінова політика "проходження у фарватері" характерна для дрібних фірм, що випускають продукцію, аналогічну монополістам, і не володіють вагомою часткою ринку. В основі дій таких підприємств і фірм лежить орієнтація на великі фірми.

Цінову політику "атака" звичайно застосовують ті товаровиробники, що хочуть зайняти на ринку лідируюче положення. Для цього вони різко знижують ціну на свій товар (іноді до рівня нижче витрат). При цьому створюється монопольне положення на ринку. Після цього ціни встановлюються на рівні сформованих на ринку.

"Зняття вершків". При введенні нового товару на ринок, коли покупці готові дати за нього будь-яку високу ціну, продавець дістає максимальний прибуток від реалізації кожної одиниці товару. Обов'язковою умовою використання в практиці ціноутворення цього типу цінової політики є неможливість швидкого виробництва аналогічного товару конкурентами.

Використання цінової політики "упровадження" припускає, що товар уводиться на ринок по дуже низькій ціні і відрізняється простотою виробництва (предмети першої необхідності). В міру завоювання ринку ціна повертається до нормального рівня.

Знаннями оцінок і товарів конкурентів підприємство може скористатися як відправну крапку для нестатків власного ціноутворення: вибору ціни на свій товар. Ця ціна буде десь у проміжку між занадто низкою, що не забезпечує прибутку, і занадто високому, перешкоджаючому формуванню попиту.

< Запам’ятайте 1. Цінова політика є вагомою складовою частиною маркетингової політики підприємства (фірми), що включає стратегію і тактику ринкового поводження товаровиробника. 2. Цінова політика — це сукупність економічних і організаційних мір, спрямованих на досягнення за допомогою цін кращих результатів господарської діяльності, забезпечення стійкого збуту, одержання достатнього прибутку. ^ 3. Цінова політика покликана визначити не тільки ціну товару в залежності від ринків, але і її зміна відповідно до життєвого циклу товару, діями конкурентів, змінами загальної кон'юнктури й інших факторів. 4. Життєвий цикл товару — це період життя товару від моменту появи на ринку до моменту його витиснення більш зробленим товаром, тобто фактично до повного морального зносу. 5. Життєвий цикл товару складається з різних етапів, кожний з який жадає від товаровиробника відповідних стратегії і тактики ринкового поводження. 6. Стратегія ринкового поводження — це генеральна програма дій на тривалу перспективу, що виявляє пріоритети проблем і ресурсів для досягнення основних цілей підприємства. 7. Тактика ринкового поводження складається з заходів для реалізації цілей товаровиробників у короткий період часу відповідно до обраної стратегії. 8. Стратегія і тактика ринкового поводження товаровиробника залежать від цілей і напрямків розвитку підприємства (фірми): екстенсивного, інтенсивного, інтегрованого, диверсифікованого. 9. Екстенсивний розвиток припускає, що підприємство практично не змінює раніше поставлених цілей, а ставить задачу збільшити обсяг продажів і прибуток на своєму сегменті ринку. 10. Інтенсивний розвиток виходить з того, що екстенсивний шлях себе вичерпав, і потрібно виходити на нові ринки або розробляти модифікації існуючого товару. 11. Інтегрований розвиток припускає забезпечення зростання доходів на основі об'єднання з іншими підприємствами з використанням їхнього досвіду і ресурсного потенціалу (консорціуми, асоціації і т.п.). 12. Диверсифікований розвиток означає, що підприємство розробляє принципово нові товари, освоює нові види діяльності. 13. Класичний маркетинг розглядає п'ять основних етапів (стадій, фаз) життєвого циклу товару: дослідження і розробку товару, упровадження, ріст, зрілість, спад (старіння). Кожен етап вимагає використання різних стратегій і тактик ринкового поводження товаровиробника: розширення ринку, проникнення всередину ринку, відстоювання своєї частки ринку; підвищення рентабельності виробництва. 14. Благополуччя підприємства надійно забезпечуються тільки тоді, коли життєві стадії різних товарів перекривають одне одного, тобто до моменту насичення ринку одним товаром на ринок повинний бути введений новий товар.

16. Облік життєвого циклу товару дозволяє оцінювати його конкурентноздатність у динаміку, що становить особливий інтерес при розробці товарів-аналогів і принципово нових товарів. 17. Стратегія розробки нового товару повинна враховувати такі моменти: чи приведе виробництво цього товару до довгострокового успіху підприємства (фірми) і що це дає споживачу; чи відбудеться зниження трудомісткості продукції; чи дозрів ринок для даного товару; чи забезпечить дана стратегія концентрацію сил і засобів; чи базується дана стратегія на сильних сторонах підприємства, чи маються ресурси для її здійснення; чи використовує дана стратегія сховані шанси навколишнього середовища; чи здатна дана стратегія згуртувати колектив. 18. Щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового товару необхідно починати до моменту вступу попереднього товару в стадію зрілості. 19. Цінова політика підприємства прямо залежить від обраного напрямку його розвитку і конкурентних задач. 20. Найбільш розповсюдженими в ринковій економіці є такі типи цінової політики: "ціновий лідер", "проходження у фарватері" (за лідером), "атака", "зняття вершків", "упровадження", 21. Використання того чи іншого типу цінової політики залежить від прийнятої цінової стратегії підприємства. До найбільш типових цінових стратегій відносяться: збереження стабільного положення на ринку при помірній рентабельності і досить задовільних інших економічних показниках; розширення частки ринку і відповідно до цього формування ціни як елемента комплексу маркетингових мір; максимізація прибутку, підвищення рівня рентабельності; підтримка і забезпечення платоспроможності підприємства; завоювання лідерства на ринку й в області встановлення цін; розширення експортних можливостей підприємства; забезпечення виживаності підприємства в умовах ринкової економіки і запобігання банкрутства. 22. До заборонених цінових стратегій відносяться: стратегія монополістичного ціноутворення; стратегія демпінгових цін; стратегії ціноутворення, що обмежують конкуренцію.

1. Дайте визначення поняття "цінова політика підприємства (фірми)".

2. Чим розрізняються стратегія і тактика ринкового поводження товаровиробника?

6. Як етап ЖЦТ впливає на маркетингову стратегію товаровиробника?

7. Як змінюється прибуток товаровиробника в залежності від етапу ЖЦТ?

8. Як впливає якість товару на обсяг продажів і прибуток?

10. У чому складається суть стратегії розробки нових товарів?

11. Перелічите можливі напрямки розвитку підприємства (фірми) і охарактеризуйте кожен напрямок.

12. У чому складається суть диверсифікованості виробництва?

13. Назвіть найбільш розповсюджені цінові стратегії підприємства.

14. Перелічите й охарактеризуйте заборонені цінові стратегії.

16. Як взаємозалежні цінова політика і маркетингова стратегія підприємства (фірми)?

1. Встановлення цін на основі середніх витрат і забезпечення цільового прибутку

2. Встановлення цін з урахуванням цінності товару та рівня поточних ринкових цін

3. Встановлення кінцевої ціни пропозиції на товар

4. Встановлення цін із знижками і націнками для стимулювання збуту

5. Встановлення диференційованих цін та оперативне регулювання цін в залежності від ситуації на ринку

1. Закон України “Про ціни і ціноутворення”.

2. Положення “Про порядок формування і застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на продукцію товари і послуги.

3. Ерухимович И. Л. “Ценообразование” К.: 1998 с.-85

4. Жельтякова И. “Цены и ценообразование” М. – 2000 – с.-94

5. Методи встановлення цін в умовах ринкової економіки

За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення. Головні з них показано на малюнку. Варто звернути увагу на їхню змістову характеристику.

5.1. Встановлення ціни на основі середніх витрат і забезпечення цільового прибутку

Цей метод широко використовувався в вітчизняній економіці. В умовах адміністративно - командної економіки він був основним. В ринковій економіці сфера його використання обмежена.

Відповідно до цього методу ціна повинна враховувати повну собівартість і чистий доход у виді прибутку від її реалізації.

Прибуток у ціні визначається по нормативу у відсотках до собівартості (рентабельність продукції). Величина рентабельності встановлюється товаровиробником виходячи з прибутковості продукції та конкурентоспроможності; вона може регулюватися державою за допомогою встановлення граничного рівня рентабельності.

Цим методом визначається нижня границя ціни, тобто ціна виробництва. Ринкова ціна може бути нижче цієї границі тільки у виняткових випадках і протягом короткого періоду часу.

Цей метод відображає традиційну орієнтацію головним чином на виробництво, а не на ринковий попит. Він має як позитивні, так і негативні сторони. Позитивні сторони цього методу складаються в його простоті, негативні - у відсутності орієнтації на ринкові фактори ціноутворення (у першу чергу на попит). Тому при нормальному функціонуючому ринку така схема встановлення ціни абстрактна і відірвана від реальних ринкових умов ціноутворення.

У реальному житті цей метод можуть використовувати підприємства (фірми) - монополісти (тип цінової політики “ціновий лідер”); підприємства, що виготовляють зовсім нову, оригінальну продукцію (тип цінової політики, “зняття вершків”); підприємства, що виконують одиничні (разові замовлення; підприємства, що виробляють продукцію, на яку держава обмежує рівень рентабельності.

5.2. Встановлення цін з урахуванням цінності товару та рівня поточних ринкових цін

У ринковій економіці велике число товаровиробників при обґрунтуванні, розрахунку і встановленні ціни виходять із того відчування цінності своїх товарів.

Основним чинником ціноутворення в цьому випадку виступають не витрати виробництва, а купівельне сприйняття. Для виявлення споживчих оцінок використовуються цінові прийоми впливу: спеціальні опитування, анкетування й інші маркетингові дослідження, що дозволяють формувати у свідомості споживачів уявлення про цінність товару.

Використання цього методу ціноутворення потребує об'єктивного підходу до встановлення ціни: якщо ціна виявиться більшою визнаної покупцем цінностей значимості товару, збут продукції буде нижче розрахункового; у випадку невиправданого заниження цін існує ризик недоотримання розрахункової суми прибутку.

Наприклад, фірма спеціалізується на випуску побутової техніки. У числі виробленої продукції - пральні машини. Фірма встановила на них ціну 400 ум. грош. од. У конкурента ціна машини з аналогічними властивостями складає 320 ум. грош. од.

На питання покупців про причину росту ціни на машину на 80 ум. грош. од. відповідь така: ціна за машину,аналогічну продукції конкурента, - 320 ум. грош. од., націнка за підвищену якість -50 ум. грош. од., за підвищену надійність -25 ум. грош. од., за підвищений рівень сервісу - 10 ум. грош. од., вартість більш тривалої гарантії - 15 ум. грош. од. Однак фірма надає покупцю знижку в розмірі 20 ум. грош. од. Отже, остаточна ціна пральної машині 400 ум. грош. од.

У практиці ціноутворення цей метод називають ще методом “на рівні конкуренції”. Ціна в цьому випадку розглядається як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, і головними чинниками при визначенні ціни є не закриті виробництва і попит, а кільксть і дії конкурентів.