Властивості товару

18.

12.

Принципи маркетингу - вихідні положення ринкової діяльності підприємства, що передбачають знання ринку, пристосування до ринку і активний вплив на нього.

До основних принципів маркетінгаотносятся:

• орієнтація на споживача;

• комплексність;

• гнучкість і адаптивність;

• забезпечення стратегії виробництва через впливу ринку;

• націленість на перспективу;

• програмно цільовий підхід;

• націленість збутової діяльності підприємства на досягнення кінцевого практичного результату.

Організація маркетингу на підприємстві передбачає використання функцій маркетингу при взаємодії підприємства з ринком.

Функції маркетингу - сукупність видів діяльності, спрямованих на забезпечення ефективної діяльності підприємства (рис. 1.1).

13. Цілі і завдання маркетингової діяльності

Цілі маркетингової діяльності: максимально високе споживання, досягнення максимальної споживчої задоволеності, надання максимально широкого вибору, максимальне підвищення якості життя.

Завдання маркетингової діяльності:

1. Дослідження, аналіз і оцінка потреб реальних і потенційних споживачів продукції фірми в областях, що цікавлять фірму.

2. Маркетингове забезпечення розробки нових товарів і послуг фірми.

3. Аналіз, оцінка та прогнозування стану та розвитку ринків, на яких оперує або буде оперувати фірма, включаючи дослідження діяльності конкурентів.

4. Формування асортиментної політики фірми.

5. Розробка цінової політики фірми.

6.Участь у формуванні стратегії і тактики ринкової поведінки фірми, включаючи розробку цінової політики.

7. Збут продукції і послуг фірми.

8. Комунікації маркетингу.

9. Сервісне обслуговування.

14.

Система маркетингу - це сукупність соціально- економічних суб'єктів (елементів) ринкового середовища, кожен з яких має самостійність і цілісністю, знаходиться в безперервній взаємодії з приводу формування та розвитку попиту на товари та послуги з метою отримання прибутку і задоволення потреб партнера в ситуації ланцюжку їхніх комунікацій.

Характеристика видів маркетингу

Типологизация видів маркетингу в даний час є неус - тоявшейся. Однак можна виділити основні види маркетингу по визначеним ознакам класифікації

Признак классификации	Виды маркетинга
1. Ориентация маркетинговой дея-тельности	маркетинг, ориентированный на продукт
маркетинг, ориентированный на по-требителя
смешанный маркетинг
2. Сфера применения	маркетинг товаров потребительско-го назначения
маркетинг товаров производствен-но-технического назначения (про-мышленный маркетинг)
торговый маркетинг
3. Период времени, на который раз-рабатывается маркетинговая поли-тика предприятия	стратегический маркетинг
тактический маркетинг
оперативный маркетинг
4. Вид покупательского спроса	конверсионный
стимулирующий
ремаркетинг
синхромаркетинг
развивающий
демаркетинг
поддерживающий
противодействующий
5. Применяемая концепция управ-ления маркетинговой деятельно-стью на предприятии	производственный
продуктовый
сбытовой
рыночный
6. Степень координации исполняе-мых на предприятии функций	интегрированный
неинтегрированный
7. Конечная цель маркетинговой деятельности предприятия	коммерческий
некоммерческий
8. Вид продукции	маркетинг товаров
маркетинг услуг
9. Уровень решаемых задач	микромаркетинг
макромаркетинг
10. Степень дифференциации мар-кетинговых функций	глобальный
дифференцированный
узкоцелевой маркетинг
индивидуальный маркетинг
11. Территориальный признак	внутренний маркетинг
международный маркетинг

15. Маркетингову середовище ПІДПРИЄМСТВА - це сукупність активних суб'єктів и сил, Які діють за межами ПІДПРИЄМСТВА и вплівають на возможности служби маркетингу встановлюваті та підтрімуваті з цільовімі Споживача стосунки ділового співробітніцтва.

Макросередовища створює Загальні умови, в якіх діють ПІДПРИЄМСТВА, визначаючи для нього та других фірм Межі дозволеного и недозволеного. Подібно до того як атмосфера по різному Діє на людину, та к и макросередовища з різній мірі впліває на організації в залежності від ее "здоров'я". Отже, макросередовища по відношенню до ПІДПРИЄМСТВА Виступає:

Як причина та Умова обмеження (або возможности Розширення) ДІЯЛЬНОСТІ.

16. Маркетингову середовище - сукупність суб'єктів, діючіх за межами ФІРМИ и відносін, Які складаються между ними та Фірмою.

Поняття маркетингове середовище пріпускає визначення мікро -і макросередовища.

Мікросередовіще - сукупність відносін, Які складаються усередіні ФІРМИ, и ті зв'язки, Які на мікрорівні Забезпечують одержании прибутку в результаті реалізації на прайси Певного товару. Макросередовища - більш Ширшов визначення, Яке Включає Фактори что вплівають на ВСІ елєменти ее мікросередовіша, альо Якими НЕ может Керувати фірма, тоб це неконтрольоване середовище.

У розрізі викладеня маркетингове середовище поділяється на п'ять частин:

• Фактори, что контролюються підпріємством;

• неконтрольовані фактори;

• рівень успіху або невдачі ПІДПРИЄМСТВА у досягненні своих цілей;

• зворотнього зв'язок;

• адаптація.

17. При проведенні маркетингових досліджень використовують два види інформації: вторинну і первинну.

Головними джерелами вторинної інформації, яку примі - няют при проведенні так званих кабінетних маркетингових дослі-джень, є внутрішні і зовнішні джерела.

Внутрішніми джерелами служать бюджетні звіти, повідомлення торгового персоналу самої організації, дані маркетингових дослі-джень, огляди рекламацій споживачів.

Зовнішніми джерелами є:

- Дані міжнародних організацій, уряду, офіційної статистики;

- Періодична преса;

- Результати наукових досліджень, проведених спеціалізований -ними маркетинговими організаціями, зібрані різнимидруги ми організаціями (торговими палатами, торговими асоціаціями, асоціаціями споживачів та ін);

- Інформація, отримана з виставок і ярмарків, конференцій і нарад -ний;

- Інтернетівських інформація.

використовуються такі методи збору первинної інформації:

- Спостереження;

- Експеримент;

- Імітація;

- Опитування;

- Панельний метод дослідження.

Маркетингова інформація виділяється рядом таких особливостей:

• великий обсяг необхідних відомостей вимагає систематизації інформації та спеціальної процедури її збору, обробки та аналізу;

• цикли отримання та перетворення інформації багаторазово

повторюються за певний інтервал часу (інформація динамічно оновлюється через прискорення технічного розвитку, посилення конкурентного тиску, зростання очікувань та посилення вимог з боку споживачів);

• різноманіття джерел отримання інформації ускладнює діяльність по збору інформації, причому до деякими джерелами інформації не завжди є доступ;

• значна питома вага якісної і слабо структурованої інформації створює труднощі в процесі збору та аналізу інформації.

19. Маркетингова інформаційна система (МІС) - це структура, призначена для отримання, збору, зберігання, аналізу, та обміну інформації між зацікавленими особами та людьми, які приймають рішення на підприємстві. Основною перевагою МІС є її безперервне і регулярне функціонування, що дозволяє вирішувати виникаючі на підприємстві проблеми швидко і оперативно. Так як Маркетингова інформаційна система є самодостатньою структурою, її використання також гарантує ефективну роботу відділу з маркетингу і всього підприємства в цілому.

У свою чергу, сама маркетингова інформаційна система включає в себе кілька дочірніх підсистем, також дуже тісно взаємопов'язаних і взаємодіючих:

• Система внутрішньої звітності - потрібна для збору інформації, одержуваної з внутрішніх джерел підприємства: працівників, документів і т.д.

• Система аналізу внутрішньої маркетингової інформації - відповідає за оцінку і структуризацію внутрішніх даних

• Система спостереження за зовнішнім середовищем - забезпечує пасивний моніторинг стану ринку, дій конкурентів і т.д.

• Система маркетингових досліджень - відповідає за проведення своєчасних дослідженні елементів зовнішнього середовища

20. використовуються такі методи збору первинної інформації:

- Спостереження;

- Експеримент;

- Імітація;

- Опитування;

- Панельний метод дослідження.

Головними джерелами вторинної інформації, яку приміняють при проведенні так званих кабінетних маркетингових досліджень, є внутрішні і зовнішні джерела.

Внутрішніми джерелами служать бюджетні звіти, повідомлення торгового персоналу самої організації, дані маркетингових досліджень, огляди рекламацій споживачів.

Зовнішніми джерелами є:

- Дані міжнародних організацій, уряду, офіційної статистики;

- Періодична преса;

21. Маркетингові дослідження - це систематичний збір та аналіз даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.

До основних принципів проведення маркетингових досліджень відносяться: об'єктивність, точність і ретельність.

Принцип об'єктивності означає необхідність обліку всіх факторів і неприпустимість прийняття певної точки зору до завершення аналізу всієї зібраної інформації.

Принцип точності означає чіткість постановки задач дослідження, однозначність їх розуміння і трактування, а також вибір інструментів дослідження, що забезпечують необхідну достовірність результатів дослідження.

Принцип ретельності означає детальність планування кожного етапу дослідження, висока якість виконання всіх досліджень операцій, що досягається за рахунок високого рівня професіоналізм і відповідальності дослідницького колективу, а також ефективної системи контролю його роботи.

22. У зв'язку з різноманіттям видів маркетингових досліджень існують класифікації за різними ознаками:

1. За кількістю переслідуваних цілей: одноцільові, багатоцільові.

2. За характером цілей дослідження: пошукове, описову, казуальне.

3. По виду використовуваних джерел інформації: польове (первинне), кабінетне (вторинне).

4. За кількістю представлених інтересів: індивідуальне, колективне.

5. За ступенем охоплення проблеми: повне, часткове.

6. По регулярності проведення дослідження: одноразове, багаторазове.

7. У напрямку дослідження: дослідження зовнішніх змінних, дослідження внутрішніх змінних.

8. За територіальним охопленням: регіональне, національне, міжнародне.

9. За характером одержуваних результатів: кількісне, якісне.

23. Дослідження маркетингового середовища підприємства охоплює наступні напрямки:

- Дослідження ринку;

- Аналіз конкурентного середовища;

- Вивчення поведінки споживачів;

- Діагностика мікросередовища фірми.

Комплексне дослідження ринку передбачає ретельне вивчення економічної кон'юнктури. Кон'юнктурні дослідження зв’язані з вивченням попиту і пропозиції на ринку й окремих його сегментів таких, емності й характеру ринку, рівня цін і цінової еластичності попиту та пропозиції, ступеня та умов ринкової конкуренції.

24. Під маркетинговими дослідженнями зазвичай розуміють впорядкований систематизований процес збору, ОБРОБКИ, АНАЛІЗУ та Формування об'єктивної ІНФОРМАЦІЇ з метою Прийняття конкретних ефективних управлінських РІШЕНЬ.У маркетингових дослідженнях можна виокремити два Головних напрямки:

- Дослідження характеристик та параметрів прайси (Зовнішні Маркетингові дослідження);

- Дослідження ВЛАСНА можливість та перспективи ПІДПРИЄМСТВА, як реальних, так и потенційних (внутрішні Маркетингові дослідження).

У межах Першого Напрямки проводяться Дослідження Стосовно обсягів прайси, досліджується основний контингент споживачів, їхні споживчі вподобання, пріхильності та рівень платоспроможності, а також проводитися оцінка позицій конкурентів на прайси, досліджуються товари - аналоги, проводитися аналіз наявних постачальників сировина та досліджуються основні зрушення у політичному, законодавчо, соціальному, Фінансовому та ін. становищах в Країні та світі.

Другий напрямок ДОСЛІДЖЕНЬ концентрується всередині ПІДПРИЄМСТВА. Головними суб'єктами ДОСЛІДЖЕНЬ в цьому випадку виступають виробничі потужності ПІДПРИЄМСТВА,їх персонал, наявний асортимент ПРОДУКЦІЇ, імідж ПІДПРИЄМСТВА, Впровадження інновацій у Виробничому процесі, Ефективність рекламних кампаній та організації зв'язків із громадськістю, Особливості організації матеріально -технічного постачання ПІДПРИЄМСТВА ТОЩО.

Результати маркетингових досліджень зазвичай оформлюються у вигляді звітів та подаються керівництву ПІДПРИЄМСТВА для Подальшого Прийняття нового управлінського рішення або Внесення КОРЕКТ до Вже прийнятя раніше.

26. опитувальні методи

Включають в себе всі види отримання інформації від респондента при прямому (face - to - face) або опосередкованому контакті з інтерв'юером.

Класифікація всіх опитувальних методів будується на підставі місць і способів проведення, характеру одержуваної інформації (і, як наслідок, сформованого опитувального інструментарію) і складу учасників.

Залежно від місця проведення, прямі опитувальні методи ділять на:

1. Вуличні опитування, в тому числі: опитування в торгових точках, опитування на виході, опитування в місцях скупчення цільової аудиторії;

2. Опитування в приміщенні:

• Квартирне опитування;

• Опитування за місцем роботи;

• Опитування в спеціальному приміщенні (за місцем локацій).

Залежно від цілей дослідника і характеру опитувального інструментарію (ступеня структуризації, змісту) опитування можуть бути якісним або кількісними.

Як правило, до кількісних методів відносять масові опитування за анкетами максимально структурованим. Зазвичай, чим більше вибіркова сукупність, тим вище структуризація анкети і більше закритих питань і навпаки.

Серед кількісних методів виділяють:

• Вуличні опитування,

• Телефонні опитування,

• Квартирні опитування,

• Опитування за місцем роботи,

• Опитування в спеціальних приміщеннях.

Серед якісних:

• Глибинні інтерв'ю,

• Фокус -групи та інші різновиди колективних глибинних інтерв'ю, наприклад: дельфийские групи.

До опосередкованим методам опитувань відносяться опитування, з використанням засобів зв'язку:

• Телефонні опитування,

• Інтернет - опитування,

• Опитування поштою (у тому числі електронної),

• Опитування із використанням факсимільного зв'язку.

За складом учасників дослідження найчастіше розділяють на опитування:

1. Юридичних осіб - респонденти виступають в якості представників організацій і беруть участь в опитуванні в рангах своїх посад і професійного досвіду та тематика опитувань збігається з професійною сферою. Додатково в цій категорії виділяють окрему різновид - експертні опитування.

2. Фізичних осіб - респонденти представляють себе особисто, без конкретної прив'язки до посади або професії, в ранзі звичайних споживачів.

Крім того, залежно від ступеня участі в дослідницькому процесі опитувальні методи можна розділити на:

• особисте інтерв'ю;

• анкетування.

Чи не опитувальні методи

Передбачають мінімальний контакт інтерв'юера або відсутність контакту. Такі методи застосовуються при зборі інформації про ціни, асортимент, товарах, торгових точках, що відбуваються події.

До неопросним методів відносять:

• Рітейл- аудит,

• рядків (store check),

• Сенсусс,

• аудит торгових точок,

• Спостереження,

• Кабінетне дослідження - збір та аналіз даних з відкритих джерел (ЗМІ, Інтернет, дані комітетів статистики).

Mix- методики

Передбачають змішання опитувальних методів з іншими засобами збору інформації.

У цю категорію входять:

• Містері шопінг,

• Хол- тести,

• Хоум -тести.

27. Сегмент ринку - група споживачів, що однаково реагують на один і той же пропонований продукт і на комплекс маркетингу.

Слід чітко розрізняти поняття сегментації та сегментування ринку. Процес сегментації ринків є об'єктивним. На відміну від нього сегментування ринків означає суб'єктивну діяльність фахівців в області маркетингу за класифікацією потенціальних споживачів певних товарів та послуг відповідно до особливостями їх потреб і попиту

Процес сегментування ринку.

1. Визначення ознак, на підставі яких ринок розбивається на сегменти

2. Вибір методу та здійснення сегментування ринку

3. Інтерпретація отриманих сегментів

4. Оцінка сегментів ринку

5. Відбір сегментів ринку (вибір цільового ринку)

6. позиціонування товару

28. Отримавши оцінку привабливості ринкових сегментів компанія повинна визначитися з тим, який іменний тип маркетингу і стратегію охоплення ринку їй доцільно застосовувати. Для цього їй необхідно прийняти принципові рішення з наступних питань:

1. Агрегувати чи потреби споживачів і, виходячи з цього, отримати, наприклад, за рахунок ефекту масштабу і кривої досвіду, конкурентну перевагу у вигляді лідерства по витратах або ж сфокусуватися на специфічних потребах споживачів цільових сегментів і створити для себе конкурентну перевагу на частини ринку?

2. Виходити на весь ринок або ж зосередитися на його частини?

29. Сегментування ринків - це діяльність, заснована на проведенні досліджень, і складається з декількох етапів:

1. Якісне дослідження. Проведення маркетингових досліджень націлене на пошук споживчих мотивацій, з'ясування ставлення споживачів до товару і розуміння споживчого поведінки. Типовим методом дослідження, застосовуваним на цьому етапі, є, наприклад, анкетування споживачів. Одночасно дослідник може виявити точку зору споживачів на товари конкурентів. Виробникам товарів досить легко вловити прояв ознак конкуренції.

2. Кількісне дослідження. У результаті кількісного дослідження визначаються важливі кількісні співвідношення і значення параметрів, що описують ринок. Дані збираються або за допомогою розсилаються поштою анкет, або при проведенні особистих інтерв'ю. Для проведення аналізу повинно використовуватися достатню кількість споживачів. Обсяг вибірки залежить від необхідного рівня точності, від обмежень статистичних методів, які передбачається застосовувати, а також від того, яка інформація для кожного сегмента буде розцінюватися як необхідна і достатня. Щоб провести структуроване і всебічне кількісне дослідження, необхідно врахувати і спробувати виявити такі найважливіші моменти: перелік характеристик та їх упорядкування за значимістю; обізнаність споживачів про існуючі торгові марки і рейтинги торгових марок; ставлення споживачів до даної товарної категорії; демографічні, психологічні звички споживачів та їх ставлення до засобів масової інформації.

3. Аналіз. Характер даних, які необхідно зібрати, залежить від того, які конкретні методи аналізу передбачаються. У самому загальному випадку необхідно використовувати факторний аналіз для того, щоб виключити сильно корелюють між собою змінні, а потім кластерний аналіз для виявлення сегментів. Однак застосовні й інші методи аналізу. На практиці маркетологи часто використовують метод Automatic Interaction Detection (AID), зростає також популярність методів спільного аналізу.

4. Перевірка та підтвердження правильності результатів аналізу. Після виділення сегментів дуже важливо перевірити, існують вони насправді чи були отримані в результаті випадкових збігів. Кластерний аналіз має властивість виділяти з випадкових даних кластери, які виглядають цілком правдоподібно, ось чому цей етап можна назвати вирішальним і вкрай необхідним для того, щоб зробити остаточні висновки.

5. Складання профілю сегмента. Для кожного виділеного кластера складається профіль, що описує властиві даному сегменту позицію, модель купівельної поведінки, демографічні характеристики і т.п. Зазвичай кластерам присвоюються найменування описового характеру: ощадливі домогосподарки і ініціатори серед лікарів, організатори та дослідники серед літніх людей, енергійні чоловіки і депресивні любительки шоколаду [ 10 ].

30. Товар - будь-яка річ, яка бере участь у вільному обміні на інші речі [ 1 ], продукт праці, здатний задовольнити людську потребу і спеціально вироблений для обміну

I -й РІВЕНЬ - товар за задумом фірми

Цей рівень визначає основну вигоду від виробленого виро- лія. Підприємство отримує відповідь на питання: "Що насправді бу - дет купувати споживач? ".

II -й РІВЕНЬ - товар у реальному виконанні

Усі без винятку товари мають п'ятьма характеристиками:

1) рівень якості;

2) набір властивостей;

3) специфічність оформлення (дизайн);

4) марочне назва;

5) специфіка упаковки.

III -й РІВЕНЬ - товар з підкріпленням

Мається на увазі надання додаткових послуг або вигод від придбання товару.

Зазвичай прийнято ділити товари на споживчі (особистого користування) і виробничого призначення.

Серед товарів особистого користування можна виділити три групи:

1) вироби тривалого користування - автомобілі, холодильники, оді - джу, меблі і т.д., куплені порівняно рідко;

2) вироби короткострокового користування - продукти харчування, косметика, миючі засоби;

3) послуги - дія, результатом якого є або якесь виріб, або той чи інший корисний ефект (зшитий по індивіду - альному замовленням костюм, перевезення пасажирів тощо).

Товари виробничого призначення класифікуються на сле -дмуть категорії:

1) основне обладнання;

2) допоміжне обладнання;

3) вузли і агрегати;

4) основні матеріали;

5) допоміжні матеріали;

6) сировину.

31. Товарна політика - це складових частин плану розвітку підприємства (бізнес - плану). Цею Розділ планом розвітку буде Згідно візначаті ВСІ Інші. Вірніше Сказати, что ВСІ Інші розділи плану розвітку ПІДПРИЄМСТВА будут обгрунтовуваті реалізацію товарної політики з позіцій необхідної кількості різніх Видів ресурсів (технічних, технологічних, виробничих, матеріальніх, трудових, ФІНАНСОВИХ и ін.).

Розробка товарної політики передбачає Виконання Наступний Переліку робіт:

" Комплексний аналіз можливіть діючіх рінків з позіції забезпечення успішної реалізації попередньої номенклатури ПРОДУКЦІЇ, тоб оцінка рінків збуту;

" Оцінка уровня конкурентноздатності власного товару й аналогічного товару, вироблений конкурентами;

" Вибір найбільш сприятливі рінків и встановлення для шкірного з них відповідної номенклатури ПРОДУКЦІЇ, ОБСЯГИ реалізації, Ціни;

" Аналіз Зміни віторгу, визначення ее оптимальних обсягів и відповідніх їм ЦІН, а такоже розробка плану перспектівної номенклатури ПРОДУКЦІЇ з урахуванням ее конкурентноздатності.

Якщо розглядати товар у того вигляді, в якому ВІН Виступає на прайси, то в ньому можна відзначати Дві Властивості. З одного боку, товар - Корисна Річ, здатна задовольнити відповідну потребу людини. Ця його властивість назівається СПОЖИВЧИХ вартістю. З Іншого боку, товар має спроможність обмінюватися на Інші товару, причому у візначеній пропорції, Наприклад сокира на 50 кг пшениці. Цю властивість товару називають міновою вартістю.

Як Споживчі вартості товари можуть задовольняти різноманітні люди. Одні види корисних промов службовцями ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ виробничих потреб, Наприклад машини, верстати, інструменти, сировина и т. п. Інші товари задовольняють Особисті спожитки людей матеріального або духовного характеру. Так, різноманітні види одягу, їжа, взуття, меблі Забезпечують Матеріальні, а газети, часописи, книги - Духовні спожитки людини.

СПОЖИВЧЕ ВАРТІСТЬ НЕ всегда є товаром. Щоб стати товаром, вона винна мати ознакой товару для уподобання буде потрібно не самого виробника, а других членів Суспільства, тоб буті суспільною СПОЖИВЧИХ вартістю. Але й не всяка Суспільна СПОЖИВЧИХ ВАРТІСТЬ є товаром. Якщо Кріпак вироби хліб и віддав його за оброк поміщіку, то ВІН створів СПОЖИВЧИХ ВАРТІСТЬ задля себе, а для других, тоб сформував суспільну СПОЖИВЧИХ ВАРТІСТЬ. Проте вона НЕ є товаром, оскільки передана в руки других БЕЗКОШТОВНО. Щоб Річ стала товаром, вона має переходить з рук у руки не задарма, а в обмін на Щось, на якусь іншу СПОЖИВЧИХ ВАРТІСТЬ в тій або іншій пропорції. Інакше Кажучи, Річ як товар винна буті НЕ Тільки суспільною СПОЖИВЧИХ вартістю, та й міновою вартістю. За товарного виробництва СПОЖИВЧИХ ВАРТІСТЬ становиться Речовини носієм особливої суспільної Властивості - мінової вартості.

СПОЖИВЧЕ ВАРТІСТЬ перетворюється на товар за таких умов: вона має буті продуктом праці, суспільною СПОЖИВЧИХ вартістю, передаватися НЕ безоплатно, а за допомогою обміну, купівлі- продажу.

Мінова ВАРТІСТЬ товару характеризується насамперед як кількісне співвідношення, в якому Споживчі вартості одного виду обмінюються на Споживчі вартості Іншого виду. Если, Наприклад, пара Чобіт обмінюється на костюм, то це означає, що мінова ВАРТІСТЬ парі Чобіт дорівнює одному костюму. Мінові вартості, у котрій одні види товарів обмінюються на Інші, що не є постійними, раз и назавжди заданими.

33. Товарна одиниця - це відособлена цілісність, має точні характеристики і опис: колір, смак, розмір, маса, надійність, якість конструкції, дизайн, ефективність використання і т.д.

Товарна лінія (асортиментного група) - група товарів, яка має Схожі Споживчі характеристики (подібність Функціонування) або призначається для задоволення. (Наприклад, товарна лінія " холодильники", " пилососи ".)

Товарний асортимент - сукупність усіх асортиментного груп товарів, Які предлагают конкретною Фірмою.

Товарна номенклатура, або товарних мікс, - сукупність всех асортиментного груп и товарних одиниць, Які пропонують Фірмою для продаж. Отже, товарний асортимент и товарна номенклатура пов'язані як частковий и ціле.

34. Товарна політика - це не тільки цілеспрямоване формування асортименту і управління ним, а й облік внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на товар, його створення, виробництво, просування на ринок і реалізація, юридичне підкріплення такої діяльності, ціноутворення як засіб досягнення стратегічних цілей товарної політики та ін.

Товарна політика являє собою сукупність цілей, завдань та основних напрямів, визначених вищим керівництвом організації, щодо найбільш значущих характеристик товару і спрямованих на стимулювання збуту для досягнення цілей організаціі8.

Складові елементи товарної політики організації визначаються характеристиками товару.

35. Обсяг і структура асортименту характеризуються показниками: глибини та широти асортименту.

Глибина асортименту — кількість моделей, розмірів або відтінків смаку, кількість різновидів товару певного товарного асортименту. Наприклад, кількість смакових відтінків напою Соса-Сola.

Широта асортименту — різноманітність товару в асортименті (або кількість асортиментних груп).Розширення товарного асортименту означає вихід за його межі, зазвичай у суміжні товарні категорії. Наприклад, підприємство з виробництва морозива починає випускати йогурт або напої на базі морозива, таким чином розширюючи асортимент у суміжній з морозивом категорії.

У процесі формування товарного асортименту підприємству слід дотримуватися стратегічного підходу. До основних стратегій товарного асортименту належать: поглиблення асортименту, підтримка марок, скорочення асортименту, звуження асортименту (рис. 5.6).

Поглиблення асортименту — доповнення товарів тієї самої категорії. Надає споживачам можливості повнішого вибору асортименту, а підприємству — попередити дії конкурентів, які можуть випустити аналогічні модифіковані моделі товару.

Підтримка марок (розширення асортименту) є також стратегією доповнення асортименту. Підприємство розширює асортимент, використовуючи успішну марку для підтримки нових товарів у суміжних товарних категоріях під тією самою марочною назвою. Підтримка марки означає випуск нового товару під наявною марочною назвою. Успішні компанії з'ясували, що пропозиція нового товару під наявною маркою коштує для них на 40—80% дешевше, ніж випуск його під новою назвою.

36.

Матриця БКГ, таким чином, визначає чотири основні пози­ції в яких може перебувати бізнес (товари) підприємства (ква­дранти матриці), які отримали загальновизнані нині марке­тингові назви: „знаки питання», „зірки», „дійні корови», „со­баки».

37. Товарний знак, торгівельна марка (trade mark) – зареєстрований в установленому порядку знак, що проставляється на товарі або його упаковці для того, щоб відрізнити вироби однієї фірми від інших. Т. з. є об’єктом промислової власності. Головними вимогами до Т. з. є його індивідуальність, простота, пізнавальність, привабливість й охороно здатність, можливість офіційної його реєстрації.

Дата добавления: 2015-01-03