Регулювання ринку праці

Типи і види ринків праці

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покуп­цями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відно­сини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності. Діють галузеві профспілки, які об'єднують працівників окремих галузей, а також профспілки, які об'єднують працівників за професіями. Характеризується значною плинністю кадрів, тобто він припу­скає можливість вільного переходу з одного місця роботи на інше.

Внутрішній ринок являє собою СТВ у межах одного підприємства, всередині. Внутрішній ринокпередбачає рух кадрів усередині підприємст­ва, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. По горизон­талі — переведенням на інше робоче місце без змін у кваліфікації, без підвищення в посаді. По вертикалі — переведенням на інше ро­боче місце з підвищенням у посаді або на роботу, що потребує ви­щої кваліфікації.

Відкритий ринок охоплює все працездатне населення. Це на­самперед організована, офіційна частина ринку — населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто без­робітні, а також випускники державної служби професійного на­вчання. Друга, неофіційна, частина охоплює тих громадян, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з під­приємствами або з недержавними структурами працевлаштуван­ня і професійного навчання. До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на під­приємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опи­нитися без роботи з причини зниження темпів розвитку вироб­ництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і вироб­ничих взаємозв'язків.

Первинний ринок характеризується тим, що на ньому присут­ні «хороші роботи». Вторинний ринок праці — це ринок, на якому присутні «пога­ні роботи», що характеризуються ознаками, прямо протилежними первинним ринкам праці.

Жорсткий та гнучкий: відповідно державне регул, великий вплив профспілок (1) та тер. та професійна мобільність РС, гнучкість підпр. (регул. обсягів виробн., нові форми орг.вироб., ЗП тощо).

Аналізуючи механізм функціонування сучасного ринку праці, можна помітити, що в сучасних економічних системах коли економіка вільної конкуренції не спроможна впоратись із низкою економічних і соціальних проблем, створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного регулювання цього ринку.Для того щоб ліпше зрозуміти механізм функціонування державного ринку праці необхідно визначити яка саме частина населення потрапляє на ринок праці.

Державне регулювання ринку праці здійснюється на підставі законодавчих актів. Закони гарантують всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність, захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення, безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів, вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи, безкоштовне навчання й перенавчання безробітних.

Закони визначають основні завдання державних служб, інших міністерств і соціальних партнерів у регулюванні ринку праці.

54.Державна Служба Зайнятості(ДСЗ)

ДСЗ було створено в 1991 році з метою реалізації програми зайнятості як автономний орган при міністерстві праці та соц. Політики.До обов’язків ДСЗ входить аналіз стану ринку праці, прогнозування попиту та пропозиції робочої сили, облік громадян з питань працевлаштування, надання їм допомоги в працевлаштуванні, надання інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, проведення професійної орієнтації і консультації населення, організація професійної підготовки, здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями законодавства про зайнятість населення.

ДСЗ складається з національного центру зайнятості, який контролює дворівневу мережу обласних і місцевих центрів зайнятості. Структура управління ДСЗ відповідає сучасному становищу на ринку праці і в економіці.

Дата добавления: 2014-12-25