Економічна характеристика Франції 3 страница

В цілому ж у червні експорт, якщо зіставити його з аналогічною цифрою 2011 року, знизився на 2,3%, хоча в травні він виріс на 10%.

На думку деяких експертів, слабка позиція японських експортерів може зберегтися у найближчому майбутньому. Ситуацію посилює і те, що в червні 2012 р. в цілому впали і показники японського імпорту.

Це говорить про те, що споживання на внутрішньому ринку не росте темпами, достатніми для покриття падіння експорту.

У червні поставки в Японію із зовнішніх ринків впали на 2,2% в порівнянні з цифрами минулого року, хоча в травні вони зросли на 9%. Аналітики відзначають, що частково скорочення грошового обсягу імпорту пов'язане з падінням цін на нафту, але скорочення закупівель іншої продукції демонструє загальну слабкість внутрішнього попиту.

Імпорт продуктів чорної металургії впав на 12%, а поставки кольорових металів – більше ніж на 10%.

Аналітики відзначають, що скорочення експорту разом зі слабким споживанням на внутрішньому ринку говорить про те, що економічне зростання Японії, можливо, уповільнюється.

У Японії відзначений рекордний дефіцит платіжного балансу через зростаючий імпорт енергоносіїв на тлі нерівного процесу відновлення економіки країни.

Технологічний обмін, включаючи придбання патентів і ліцензій, на 60% орієнтований на США і країни Західної Європи.

Японія є найбільшим імпортером нафти, вугілля, круглого лісу. За імпортом папера, картону і фанери вона займає друге місце у світі.

Японці надають перевагу вітчизняним товарам, оскільки їх менталітет базується на понятті «японське — це найкраще». Як наслідок, частка іноземних інвестицій в японській економіці є нижчою, ніж в інших країнах. Щоб досягти збільшення прямих іноземних інвестицій до Японії, уряд до­кладає зусиль за «Програмою просування прямих іноземних інвестицій до Японії».

Водночас Японія є одним із найбільших інвесторів у світі. У 80-ті роки Японія переорієнтувалася з експорту товарів на експорт капіталу. Вона займала перше місце за експортом прямих капіталовкладень.

Починаючи з 60-х років минулого століття країна незмінно є чистим експортером ПІІ з досить значним негативним сальдо по даній статті платіжного балансу. Інвестування японських компаній за рубежем і створення ними виробничих мереж у різних країнах особливо активізувалося із середини 1980-х років, коли в результаті підвищення курсу єни японські виробники почали втрачати свою конкурентоспроможність.

В 1985 – 1995 рр. щорічні ПІІ Японії в середньому становили близько 24 млрд. дол. у рік, а в 2000-е рр. (2001-2010 рр.) їхній обсяг коливався в межах від 28 до 128 млрд. дол. Накопичені ПІІ Японії за рубежем в 2010 фін. р. перевищили 831 млрд. дол. Однак, якщо говорити про динаміку, то частка країни у світових ПІІ в 2000-і рр. стабілізувалася (на рівні 3 – 6% за щорічним відтоком й 4% - поза накопиченими за рубежем ПІІ) після різкого росту обох показників у другій половині 1980-х років, обумовленого підвищенням курсу єни.

Особливістю участі Японії у світовому русі ПІІ є, як уже зазначалося вище, значний дисбаланс між їхнім експортом і імпортом. Масштаби залучення ПІІ в країну абсолютно не відповідають її економічному потенціалу й розмірам ринку, про що свідчить, зокрема, значення індексу притягнутих ПІІ. Будучи одним із провідних експортерів прямих інвестицій (7 місце в 2010 р.), поза показником індексу притягнутих ПІІ Японія в 2010 р. займала 136 місце серед 141 країни (в 2005 р. Японія перебувала на 131 місці з 140 країн, що увійшли до рейтингу, а «найвищим» досягненням було 110 місце в 1990 р.).

Стосовно вихідних/вхідних і внутрішніх капіталовкладень і накопичених за рубежем інвестицій, і накопичених у Японії іноземних інвестицій до ВВП країни, Японія відстає від середньосвітових показників і показників розвинених країн. І особливо суттєво це відставання за відносними показниками імпорту капіталу: тут Японія суттєво уступає й своєму конкуренту в Азії – Китаю.

Основна частка прямих і портфельних інвестицій Японії розміщена в країнах Південно-Східної Азії та Північної Америки, зокрема США. Японські компанії не тільки утворюють з американськими компаніями спільні підприємства, а й створюють свої, надаючи перевагу таким сферам, як комп’ютерна техніка, мобільний зв'язок, комп'ютерна графіка. Далі в пріо­ритетах японських компаній — Західна Європа, зокрема Велика Британія і Нідерланди. В Азії основними центрами «тяжіння» японського капіталу є Індонезія (24 %), Китай (понад 20), а в Південній Америці – Панама (40 %).

У 2005 р. загальна сума прямих іноземних інвестицій у японській економіці складала 101 млрд. дол.; на цей час обсяг японського капіталу в інших країнах становив 387 млрд. дол. Прямі іноземні інвестиції в економіку Японії у 2009 р. скоротилися на 63%. Під впливом світової економічної кризи обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Японії в січні-червні 2009 р. впав на 63% в порівнянні з тим же періодом минулого року.

За сукупним обсягом прямих закордонних інвестицій японські компанії посіли друге місце після США. Вісім японських компаній за обсягом закордонних активів входять до 50 найбільших інвесторів у світі («Хітачі», «Мацусіта», «Тойота», «Соні», «Ніссоїваї» та ін.).

Основні капіталовкладення Японії зосереджені в кредитній сфері (42,4 %), торгівлі (11,3), нерухомості (11,1 %). В оброблювальній промисловості зарубіжні капіталовкладення концентруються в електротехніці, хімії і транспортному машинобудуванні.

У структурі експорту капіталу на приватний капітал припадає 67%, включаючи 27% - на банківський, і 33% на державний капітал. При цьому на прямі інвестиції припадає 10%, на вкладення в цінні папери – 35%, на кредити – майже 47%. Вивіз позичкового капіталу перетворився на головну форму експорту капіталу.

Із загальної суми прямих закордонних інвестицій до 42% спрямовується в США, понад – 15% - у країни Західної Європи, 24% - у країни Азії, менше 1% - у країни Африки, 9% - у країни Латинської Америки, 1% - у країни Близького Сходу, 2% - у країни Океанії.

У зовнішньоекономічній політиці Японія має два головних пріоритети: тісне співробітництво з партнерами по ОЕСР, особливо в рамках «Великої Сімки», і зміцнення своїх позицій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Останні займають особливе місце в планах розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії. Японські фахівці відзначають, що форсований економічний ріст у регіоні і підвищення його ролі у світовій економіці відбувалося завдяки надвисоким темпам росту в Японії і форсованому підйому в нових індустріальних країнах.

Дата добавления: 2014-12-25