Рероблена та готова до споживання. Стаття 267 Господарського коде-

Ставки також регулюються статтями 265-271 Господарського кодексу

України. Предметом поставки є сільськогосподарська продукція, пе-

ксу України визначає, що у разі якщо в договорі поставки не визначе-

но строку його дії, він вважається укладеним на один рік — тобто піс-

ля закінчення цього строку сторони, якщо вони бажають продовжува-

ти свої відносини, мають укласти новий договір. Якщо сторонами пе-

редбачено поставку товару окремими партіями, то строком поставки

продукції виробничо-технічного призначення є квартал, а виробів на-

родного споживання, як правило місяць. Якість сільськогосподарської

продукції за договором поставки повинна відповідати стандартам,

технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює ви-

моги до їх якості. Гарантійний строк придатності та зберігання товару

обчислюється від дня виготовлення цього товару.

Особливості правового регулювання договорів поставки товарів

для державних потреб визначаються спеціальним законодавством. Зо-

крема, Законом «Про державний матеріальний резерв» вiд 16 липня

1999 р., Законом України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю това-

рів, робіт і послуг за державні кошти», Законом «Про державне замов-

лення для задоволення пріоритетних державних потреб» та іншими

законами і підзакон-ними нормативними актами.

Договір міни і договір комісії. Законодавством України регла-

ментовано, що реалізація сільськогосподарської продукції може здій-

снюватися також шляхом укладання договорів міни та комісії. В умо-

вах економічних негараздів сільськогосподарські підприємства реалі-

зовують вироблену ними продукцію тваринництва шляхом її обміну

на пальне і мастильні матеріали, запасні частини до сільськогосподар-

ських машин, у порядку плати за проведений ремонт техніки, автопо-

кришки та інші подібні потреби. Відносини за таким різновидом дого-

вору купівлі-продажу, як договір міни, регулюються положеннями

статей 715-716 Цивільного кодексу України та ст. 293 Господарського

кодексу України.

Відповідно до Цивільного кодексу України договір міни (барте-

ру) є різновидом договору купівлі-продажу, про що свідчить структу-

рне розміщення норм про договір міни окремим параграфом у главі

54. Визнання договору міни різновидом купівлі-продажу відповідає

правовій природі цих договорів та обумовлене наявністю багатьох

спільних моментів у їх правовому регулюванні.

Кваліфікуючою ознакою договору міни є момент переходу пра-

ва власності на обмінювані товари — на відміну від усіх договорів

купівлі-продажу за договором міни перехід права власності відбува-

ється лише після того, як обов'язки з передачі товарів виконані обома

сторонами, тобто таке право виникає одночасно в обох сторін догово-

ру. Така законодавча норма запобігає виникненню ситуації, коли сто-

рона, що першою отримала товар, здобуває на нього право власності,

не виконавши зустрічного обов'язку з передавання другій стороні то-

вару, який їй належить. Усі інші умови зазначеного договору регулю-

ються загальними положеннями про купівлю-продаж, поставку, конт-

рактацію або про інші договори, елементи яких містяться в договорі

міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Аграрні товаровиробники в процесі збуту сільськогосподарської

продукції укладають договори комісії.

Договір комісії — це договір про надання послуг. Предметом

договору комісії є юридичні дії. Сторонами договору комісії є комі-

тент та комісіонер. Комітент — сторона договору комісії, яка доручає

комісіонерові вчинити в її інтересах один чи кілька правочинів (здебі-

льшого це правочини, пов'язані із придбанням потрібного чи прода-

жем належного їй майна). Комісіонер — це особа, яка згідно з догово-

ром комісії зобов'язується вчинити юридичні та фактичні дії в інтере-

сах комітента.

До специфічних особливостей договору комісії належать: особ-

ливий склад учасників у комісійних відносинах, специфічний об'єкт

договору, кредитування комітента комісіонером, можливість укладан-

ня субкомісійної угоди. Договір комісії має досить широку сферу за-

стосування. Так, за договорами комісії організації споживчої коопера-

ції укладають договори комісії з виробниками щодо продажу сільсь-

когосподарської продукції. Стаття 11 Закону України «Про споживчу

кооперацію» від 10 квітня 1992 р. визначає, що організації та підпри-

ємства споживчої кооперації формують товарні та матеріально-

технічні ресурси за рахунок закупівель на договірних засадах у під-

приємств (виробників), у оптовій торгівлі, на біржах, аукціонах, шля-

хом заготівель сільськогосподарської продукції і сировини у грома-

дян, фермерських господарств, колективних сільськогосподарських

підприємств, радгоспів, виробництва товарів на власних підприємст-

вах та з інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

3. Договори у сфері технічного сервісу сільськогосподарсь-

ких підприємств

Нормальне виробниче функціонування аграрних товаровироб-

ників можливе за умови якісного та своєчасного виробничо-

технічного агросервісу. Такі послуги здійснюють державні, коопера-

тивні та приватні агросервісні підприємства, а також окремі підпри-

ємці за договором підряду.

Залежно від мети та предмета договору обслуговування поділя-

ється на такі види: виробничо-технічне, агрохімічне, гідромеліоратив-

не тощо. Серед них найважливіше місце посідають договори щодо

виробничо-технічного обслуговування аграрних товаровиробників

районними ремонтно-технічними підприємствами (РТП), машинно-

тракторними станціями (МТС). Цими договорами передбачається ви-

конання таких робіт:

— ремонт тракторів, комбайнів, автомобілів, інших сільського-

сподарських машин, двигунів, агрегатів, вузлів та устаткування;

— технічне обслуговування машинно-тракторного парку, авто-

мобілів, устаткування тваринницьких ферм, птахоферм, теплиць та ін.;

— спеціалізовані механізовані роботи;

— монтажні, спеціальні будівельні та пусконалагоджувальні ро-

боти;

— перевезення вантажів транспортними засобами виконавця;

— підготовка і перепідготовка механізаторських та інших кад-

рів.

Залежно від потреби ці види робіт можуть бути як самостійни-

ми, так і комплексними предметами договору у сфері виробничо-

технічного агросервісу.

У договорі визначається обсяг ремонту (кількість машин, агре-

гатів), його види, календарні терміни здачі в ремонт технічних засобів

і його закінчення, загальна вартість цих послуг.

Виконавець зобов'язується виконувати необхідні роботи у ви-

значений термін, ремонтує машини, агрегати згідно зі стандартами і

технічними умовами. Вони повинні гарантувати безвідмовну роботу

машин і агрегатів протягом часу, встановленого технічними умовами.

Аграрники беруть зобов'язання підготувати машини та агрегати

до ремонту за діючими технічними умовами і, як правило, своїми си-

лами і за свій рахунок доставити їх в агросервісні підприємства або

інший пункт ремонту, передбачений договором. В обумовлений дого-

вором термін замовники після одержання повідомлення повинні при-

йняти відремонтовані машини і агрегати, оплатити вартість ремонту і

вивезти відремонтовану техніку. Після капітального ремонту тракто-

рів, автомобілів, комбайнів, складного обладнання, двигунів викона-

вець передає замовнику заповнений паспорт (формуляр) і гарантійний

талон; після ремонту інших вузлів і агрегатів, машин і нескладного

устаткування — лише гарантійний талон. При виявленні невідповід-

ності відремонтованих машин або агрегатів стандартам або технічним

умовам виконавець забезпечує термінове усунення недоліків за власні

Дата добавления: 2014-12-25