Ґенеза поняття «етика» в історичному контексті

Тема 1. Корпоративна етика як складова організаційної культури

Модуль 1. Реалізація феномену корпоративної культури в структурі організації

Ґенеза поняття «етика» в історичному контексті. Поняття корпоративної етики та її сутнісний зміст. Історія становлення корпоративної етики. Функціональна спрямованість корпоративної етики. Корпоративні етичні кодекси. Сучасні етичні принципи професійної взаємодії.

Базові терміни :: «етика», «мораль», «моральність», «корпоративна етика», «корпоративна культура», «кодекси»,»цінності», «норми».

Зміна ціннісних орієнтацій людства принесла радикальні зміни в етичну теорію і особливо в її прикладний аспект. Мінливість ділового середовища створюють нагальну необхідність у комунікаціях з співробітниками, партнерами, споживачами і виникає питання про те, на яких засадах буде формуватися це спілкування: «цивілізованості» або «дикості»? Акцентувавши інтерес в полі гуманітарного знання до проблем ділової етики та корпоративної культури, що розглядається в різноманітних аспектах.

Етика - одна з найдавніших сфер філософського знання, практична філософія, наука про мораль і моральність[1],яка намагається дати відповідь на різноманітні питання, що виникають у повсякденному житті та вивчає мораль загалом, як особливу сферу життєдіяльності людини, аналізуючи одночасно природу, структуру, функцію моралі; обґрунтовує систему моральних поглядів та норм.

Сам термін «етика» сягає давньогрецького «етос», що початково розуміється як місце проживання, а пізніше звичай, темперамент, характер (виділяючи своєрідний, особливий зріз людської реальності (визначений клас індивідуальних якостей, співвіднесених з визначеними формами суспільної поведінки)), що вперше був вжитий Аристотелем для позначення особливої сфери філософії, вчення про моральну діяльність і чесноти; наголошуючи що ціллю є не знання, а вчинки.

Поняття «мораль» прийшло з античної римської філософії (Марк Туллій Цицерон), де слово «moralis» означало звичаї, поведінку людей. В подальшому історико-культурному розвитку суспільства терміни «етика» і «мораль» наповнились різноманітним змістом, де етика є наукою про мораль і моральність, а мораль – реальні явища, що вивчаються етикою.

Своєрідність етики полягає у тому, що з однієї сторони вона осмислює, узагальнює та відображає у вигляді етичних доктрин та моральних кодексів ті принципи і норми, які формуються в процесі соціальної практики, а з іншої сторони, як вчення про мораль – етика є одночасно частиною самої моралі. Видатний російський дослідник А.Гусейнов[2], визначає етику як «рефлексію над моральними основами людського існування, розуміючи під рефлексією зверненість свідомості на саму себе».

Виникнення етики як рефлексивного, філософського знання про мораль відноситься до епохи так званого «осьового часу» за К.Ясперсом, що й виникнення філософії. Етика є невід’ємним атрибутом філософських систем, і якщо «філософія - жива душа культури», то етика – це практична філософія, яка має справу перш за все з моральним досвідом.

В рамках історичного розвитку етичної науки склалось три основоположних напрямки: дескриптивна етика (що досліджує етику як емпіричний факт, соціально-історичні типи моралі (рицарська мораль); нормативна етика (обґрунтовує моральні принципи і норми, які виступають як теоретичний розвиток і доповнення моральної свідомості суспільства та особистості, базуючись на вищих моральних цінностях завбачаючи з позиції належності визначені правила поведінки у взаємовідношення і спілкуванні людей); метаетика (здійснює аналіз і осмислення семантичного значення буттєвих основних понять, таких як «належне», «добро», «справедливість»…, об’єктом є нормативна етика).

Сьогодення актуалізувало нагальну потребу в проясненні етичних питань, адже у поле зору етики завжди потрапляє людина, або точніше відповідальність людини перед людиною, а також перед усім що належить до людського буття (прийняття на себе відповідальності - завбачаючи наслідки своїх власних дій М.Вебер назвав етикою відповідальності). Адже глибинна суперечність полягає в тому, що людина може підкоритися етиці переконання – вчиняти чесно, покладаючись на волю Бога, або етиці відповідальності – відповідати за наслідки своїх вчинків. Необхідно, зазначити, що людина об’єктивно поставлена у визначену систему відношень з навколишнім світом: це відношення до самої себе («Я»), відношення до Інших та відношення до навколишнього світу. Крім того, одним із атрибутів людського життя, його фундаментальною основою є спілкування, яке етика розглядає як спосіб людського існування та життєдіяльності.

Вирішення різноманітних проблем, що виникають в процесі життєдіяльності спонукають до специфічного розгляду та вирішення цих проблем. Що особливо актуальним є стосовно певної конкретизації загальнолюдських моральних норм і принципів, які застосовуються до конкретних ситуацій, конкретних людей з урахуванням їх особливостей та специфіки їх життєдіяльності. Ця своєрідна практичність спонукає етику на роль «практичної філософії», адже вона допомагає у напрацюванні загальних понять (обов’язок, сенс життя тощо) у виборі моральних цінностей, становленні їх субординації, обґрунтування та їх оцінці. Враховуючи це можна зазначити, що прикладна етика акумулює в собі взаємодію етичної теорії, морального життя і морального виховання особистості, розробляючи спеціальні форми та технології процесів та управління ними. В даному процесі проявляється своєрідний розвиток загальнолюдських моральних норм і вимог етики, що проявляється у наступних моментах: - переоцінка цінностей; - взаємозв’язок з адміністративними і правовими вимогами, звичаями; - виникають нові установки і цінності що є значимими лише для певної сфери діяльності.

Особливість сучасного життя людини полягає в тому, що майже всю частину свідомого життя вона проводить на роботі, присвячуючи себе професійній діяльності. Тому в рамках будь-якої системи або організації безумовно виникають певні правила поведінки, етичні правила які в сукупності можна назвати корпоративною етикою.

Взагалі, на проблему взаємозв’язку моральних вимог та суспільної праці звертали увагу різноманітні мислителі, такі як давньогрецький філософ Аристотель, шотландський філософ-мораліст А.Сміт в праці «Дослідження природи та причин багатств народів», пізніше французький філософ О.Конт, соціолог і філософ Е.Дюркгейм, що також наголошували на взаємозв’язку суспільної праці з моральними принципами. З цією проблемою пов’язано виникнення найперших професійних кодексів (ХІ-ХІІ ст.), коли відбувається становлення цехових уставів з включенням у них моральних вимог, що виникли на основі моральної свідомості, а пізніше стали розвиватися на ґрунті узагальнених практичних норм поведінки представників певної професійної групи та вироблялися представниками різних професій протягом століть, які характеризувалися наступними ознаками: солідарність людей однієї професії, сувора регламентація прав та обов’язків професійної діяльності.

Можливо саме тому, в кінці ХІХ століття корпоративна етика була висунута католицькою церквою, як один з дієвих засобів вирішення так званого «робітничого питання» і повернення до корпоративної системи дружньої сім’ї.

Відношення до праці та професіоналізм є певними характеристиками індивіда, що змінювалася відповідного до історико-культурного розвитку. Так, в класовому суспільстві відображалося протиставлення розумової та фізичної праці, існування привілейованих та непривілейованих професій. У феодальному суспільстві праця розглядалася як покарання за первородний гріх; капіталістичне суспільство ж породило два типи моральності: капіталістичну та колективістську, що розповсюджувалися на сферу трудових відносин.

В процесі спільної професійної діяльності у взаємостосунках складаються визначені моральні відносини, яким притаманні наступні чинники: - відношення до діяльності та моральні відносини професійних груп. Що в свою чергу сприяло формуванню своєрідного напрямку в економіці представники якого (Р Коуз, О.Уільямсон, Д.Нор) наголосили на необхідності введення в економічну проблематику етичної категорії «довіра». Доречним буде згадати, Ф.Фукуяму[3], який у своїй праці «Довіра» зазначаючи на неймовірній ролі культури, робить культурний аналіз суспільств з високим рівнем довіри (Німеччина), суспільств з низьким рівнем довіри (Італія, Франція, Корея), суспільств з кризою довіри (США). Футуролог наголошує, що сучасне суспільство зможе процвітати лише в умовах «збагаченої довіри», що можливо, на нашу думку в умовах сформованої корпоративної культури та етики.

Поштовхом для формування сучасної корпоративної етики стали різноманітні події пов’язані насамперед з діями корпорацій (продаж неякісних товарів, підкуп, хабар). Тому питання етичної свідомості професійних бізнесменів стають ще більш нагальними, що сприяло застосуванню внутрішньо організаційних правил, створенню кодексів, що регулюють поведінку співробітників та організацій загалом: відкриття «гарячих ліній» для прийняття жалоб від персоналу, пов’язаних з проблемою моральності, створення етичних комітетів тощо. Прикладом розвитку такого напрямку стала компанія «Джонсон енд Джонсон», яка продемонструвала ідеальну поведінку у нелегкому виборі: матеріальне збагачення або моральні ідеали. І вже на початку 90-х років обговорення етичних питань в бізнесі вийшли на світовий рівень та знайшли своє втілення у створенні узагальнених норм і правил поведінки в бізнесовій діяльності, які можна представити у наступному переліку:

- Сім принципів ведення бізнесу (1994 р., Швейцарія), що остаточно був затверджений у 1998 році – містив у собі головні принципи глобальної корпоративної відповідальності представлені у 60 принципах;

- Глобальні принципи Салівана (1999 р)- директиви загального порядку стосовно етики ділового спілкування, трудових відносин в організаціях та впливу діяльності транснаціональних компаній на навколишнє середовище;

- Глобальний Пакт ООН (2000р.) – представлений 9 принципами у використанні в діяльності транснаціональних компаній.

Ці документи закликають до прийняття ділових рішень з урахування моральних цінностей як загальнолюдських так і особистих, які є рекомендованими до виконання постулатами так як визначають бізнес-поведінку компаній.

При цьому актуалізується проблема морального обов’язку, незалежно від виду діяльності: перед суспільством (навколишнє середовище); споживачами (насамперед безпека, право вибору і право на вимоги); співробітниками (умови праці, охорона здоров’я та гідна оплата); власниками та інвесторами (доступ до інформації, чесний розподіл прибутку, недоречність обману тощо); партнерами та конкурентами.

1. 2. Поняття корпоративної етики та її сутнісний зміст

Корпоративна етика сучасності має декілька значень, які доцільно означити:

1). Корпоративна етика – як етика бізнес-співтовариств, коли виникає необхідність або навіть потреба в упорядкуванні певних правил гри, внаслідок чого виникають союзи, асоціації головна мета яких є створення механізмів регулювання професійної діяльності (куди можна включити і забезпечення підтримки при прийнятті рішень та умови довіри суспільства до даного виду діяльності). В даному випадку актуальною є корпоративна етика цих співтовариств, тобто корпоративна етика виступає етикою корпорацій і формується на рівні керівників цих компаній, які здійснюють напрацювання і виконання даними компаніями етичних правил поведінки.

2). Корпоративна етика – як професійна етика (етика окремих професій: наприклад: етика вченого, етика педагога, етика журналіста, етика юриста тощо). Така корпоративна етика відповідає високому рівню особистої «індивідуальної» відповідальності за професійну діяльність, це своєрідна етика професійного співтовариства, що формує в собі надзвичайно високі моральні вимоги, моральне регулювання поведінки у професійній діяльності. Так, особливістю даного виду корпоративної етики є те, що незвичайна діяльність зіштовхує з специфічними проблемами, які відсутні у повсякденні та призводить до «персоналізації» в процесі професійної діяльності: наприклад, конфіденційність інформації, результати діяльності (слава, гонорари, різноманітні блага).

3). Корпоративна етика – як визначені правила поведінки в організації, або «внутрішньо фірмова етика» - що стосується питань формальних та неформальних правил та норм поведінки характерних для тої або іншої фірми. Тобто питання, які вимагають етичного регулювання:(спосіб розподілу влади, процедура прийняття рішень, принципи розподілу відповідальності, система заохочення тощо). Хоча потрібно, зазначити що в більшості випадків ці питання знаходяться поза компетенцією етики, адже етичне регулювання відбувається лише тоді коли економічні, психологічні, управлінські засоби регулювання є малоефективними у вирішенні проблем.

Тому корпоративна етика має наступні аспекти:

- По-перше, корпоративна етика виступає своєрідним доповненням до вже існуючих у фірмі засобом регулювання, що складається з самоорганізації колективу та формування прийнятних стандартів поведінки;

- другим аспектом корпоративної етики є те, що вона в деяких моментах не може бути засобом регулювання професійної діяльності (наприклад: у правовій сфері діяльність юриста завбачає виконання відповідної статті закону України. Але одночасно, в правовій сфері надзвичайно широко розвинені професійні кодекси, джерелом яких виступає саме професійне товариство (етичний кодекс судді, кодекс адвоката тощо) та де існують певні професійні покарання за порушення. До речі, рішення про наявність порушення є прерогативою корпоративних етичних комітетів, які визначають лише ступінь порушення, а адміністратор на основі цих рішень застосовує різноманітні санкції;

- третім аспектом є те, що корпоративна етика завбачає деякі форми солідарності або взаємної підтримки, тому будь-яка спроба професійного співтовариства приховати певні недоліки в організації, перетворюється у «корпоративну етику втечі від відповідальності» що породжує ситуації безнаказовості та сприяє зниженню принципу довіри як у самому співтоваристві, так і до певної професійної діяльності зі сторони суспільства.

Але в будь-якому випадку, одним із найважливіших завдань корпоративної етики є зведення різноманітних протиріч, що виникають в професійній діяльності до мінімуму, та знаходження шляхів узгодження сторін. Тому, основною категорією, що визначає портрет організації – є етика організації, що є підґрунтям і основним елементом впливу на формування корпоративної культури; що як наслідок, набуває певного визначеного образу у вигляді правил і норм поведінки.

Етика організації в загальному сенсі – це сукупність етичних принципів і норм, якими керується діяльність організацій та їх членів в сфері управління та підприємництва; охоплюючирізноманітні явища: етичну оцінку внутрішньої та зовнішньої політики організації; моральні принципи організації (професійну мораль); моральний клімат в організації; зразки моральної поведінки; норми ділового етикету.

Існує чотири рівня в системі регулювання етики в організації: етичні принципи (домінуючі у внутрішньому середовищі організації); нормативні акти (регламентують поведінку співробітників організації); колектив співробітників (діяльність яких визначається морально-психологічною атмосферою організації та авторитетом лідера); індивідуальні мотиви (співробітників організації, які є визначальними у моральній діяльності).

Першочерговим завданням у розвитку етики організації є формування відповідальності, хоча потрібно зазначити, що спроба поєднати інтереси конкретного підприємства і всього суспільства є надзвичайно складною і вимагає етичного підґрунтя (адже не існує чіткої кореляції між успішністю і декларованими цінностями, та за результатами рейтингів визначається чітка закономірність – організації що орієнтовані на якісні показники, а не на кількісні є лідерами у своїй сфері)[4]. Тому обов’язки ділової організації (колективу), як соціальні так і моральні прийнято розглядати через призму категорії відповідальності. Існують наступні рівні відповідальності в організації: Рівень економічної відповідальності – базова і обов’язкова відповідальність, яку організація несе перед власником, та заклечається у принесенні доходу, як основне призначення бізнесу; рівень правової відповідальності – наслідування закону є обов’язком будь-якої організації, порушення якого веде до певних санкцій зі сторони держави; рівень етичної відповідальності - полягає у дотриманні моральних норм та принципів суспільства загалом та організації зокрема; рівень соціальної відповідальності – є найвищою точкою відповідальності, так як полягає у покращенні благополуччя та підвищення якості життя суспільства, цей рівень вважається найбільш бажаним, так як виправдовує саме соціальне існування організації.

Та одночасно з розумінням етики соціальної відповідальності, існує ще й визнання того, що ми не маємо права вирішувати, що є добро і що є зло, ця позиція має назву «релятивізму» (наївний релятивізм, рольовий релятивізм, соціальний та культурний релятивізм), згідно якого етика є «відносною» і залежить від особистих, соціальних, культурних обставин в яких знаходиться людина і організція.

Філософсько-етичною конструкцією, окрім принципу релятивізму, є утилітаризм, згідно якого «правильною» є та дія, яка приносить користь найбільшій кількості людей; теорія природного права (наголошує на вчинку відповідно вищому закону – природі або Біблії); теорія універсальності (наголошує в першу чергу наміри людей і організацій, а результати діянь часто знаходяться поза межами контролю). Але одночасно, корпоративна етика може ґрунтуватися і на інших етичних принципах, які формувалися протягом багатьох століть історико-культурного розвитку людства і в деякій мірі висловлюють максимальні етичні вимоги: принцип утилітаризму (найбільше благо найбільшій кількості людей); принцип індивідуалізму (досягнення довгострокових інтересів) тощо.

Тобто етика стає невід’ємною частиною розвитку будь-якої професійної діяльності. При цьому єдиний «еталон» морального стандарту відсутній: адже у кожної людини є своє власне розуміння моральних норм, а організації «конструюють» свої власні концепції. Тому етичний менеджмент організаці ї виступає передусім своєрідним діалогом з приводу цінностей між співробітниками і організацією з приводу норм взаємодії, цінностей розвитку та основної умови формування внутрішньої корпоративної ідентичності.

Корпоративна етика орієнтуючи на універсальні моральні принципи (насамперед принципи справедливості: рівність людських прав і повага гідності людської істоти як індивідуальної особистості (Л.Кольберг); принцип благоговіння перед життям (А.Швейцер), формує певний рівень морального розвитку як окремої особистості так і організації загалом.

В розвинених країнах Заходу, коли виникла необхідність впорядкування взаємовідносин всередині фірм та корпорацій, а також усвідомлення їх місця в інфраструктурі економічних, торговельних та промислових зв’язків[5] Так, на всесвітньому конгресі з стійкого розвитку Л. Холм і Р.Уатс у своєму докладі «Making Good Business Sense» наголосили, що корпоративна етика як відповідальність – це постійна прерогатива вести професійні справи на основі етики і вносити свій вклад в економічний розвиток, одночасно покращуючи якість життя своїх робітників та їх сімей, як і суспільства загалом. Де корпоративна етика, корпоративна політика в сфері охорони навколишнього середовища, підходи до корпоративного управління, питання прав людини у професійному відношенні, політика у відношенні до персоналу організації складає єдине ціле.

Так, А.Печеї[6] у книзі «Людські якості» наголошує на шести основних цілях людства, за якими можна перевіряти основну ціль діяльності організації:

- «зовнішні межі» межі існування людини на Землі та гармонізація взаємовідношень людини і природи;

- «внутрішні межі» - дослідження фізичних і психологічних можливостей людини;

- захист і збереження культурних особливостей народів та націй;

- «світове співтовариство» узгодження шляхів перетворення системи егоцентричних держав в систему скоординованих між собою географічних і функціональних центрів прийняття рішень; середовище проживання;

- виробнича система.

Зарубіжна теорія та практика корпоративного управління надають особливого значення у формування корпоративної етики організації, що вміщує в собі постулати віри та етичні стандарти. В США друкується ряд праць (Д.Хемптона, Х.Транса) які приділяють значну увагу традиціям, обрядам та ритуалам організацій. Дослідження проведені американськими вченими Пітерсом і Робертсом, показали, що роль корпоративної етики у досягненні ефективного управління надзвичайно велика, наголошує на її значущості, як основного елементу корпоративної стратегії[7].

В другій половині ХХ століття почало з’являтися визнання корпоративної етики, як сфери що охоплює явища духовного і матеріального життя колективу, домінуючі в ньому моральні норми і цінності, кодекс поведінки, ритуали.

В сучасному ж бізнесі корпоративна етика виступає однією із найважливіших умов для успішної діяльності організації, цілісним підґрунтям її динамічного зросту та свого роду гарантією до підвищення ефективності. Адже при надзвичайно високому розвитку наук та технологій, сьогодення вимагає не просте управління людськими ресурсами, а своєрідне відчуття та спрямованість на те, що люди відчувають і про що думають. Саме таке управління завбачає цілеспрямовану комунікацію з різноманітними групами суспільства в поєднанні та створенні нової системи цінностей, норм, правил поведінки, тобто корпоративної культури яка створює самостверджуючу життєрадісну атмосферу.

Корпоративну етику можна визначити як стійку сукупність моральних та етичних норм в сфері ділових та трудових відносин, що виникають з приводу корпоративної діяльності на мікроекономічному рівні; - як корпоративну свідомість взаємної зацікавленості учасників діяльності в досягнення спільних корпоративних цілей; - як психологічну основу для соціального партнерства як регулятора трудових відносин.

Таким чином, корпоративна етика є результатом усвідомлення професіональних інтересів, прагнень, ідеалів як керівників, менеджерів так і безпосередніх виконавців та включає в собі систему моральних вимог і норм поведінки, що ґрунтуються на основних нормах та принципах етики вироблені в моральній свідомості суспільства (гідність, відповідальність, обов’язок тощо.) та які відтворюються у поведінці учасників ділових відносин.

Так, російські дослідники Ю.Петрунін,В. Борисов[8] наголошують на спеціальних методах, що спрямовані на формування етичної основи трудових відносин:

- корпоративні кодекси, які є центральним елементом корпоративної етики (звід правил ділового спілкування);

- «карти етики» (набір етичних правил і рекомендацій, що конкретизують етичний кодекс для кожного співробітника колективу (організації);

- комітети або певні спеціалісти з етики (що цілеспрямовано напрацьовують етичну політику колективу (організації), а також вирішувати конкретні етичні проблеми які виникають в професіональній практиці).

Головним завданням корпоративної етики є встановлення ціннісних пріоритетів у відношенні груп та шляхи узгодження їх інтересів.

Основні функції корпоративної етики:

Репутаційна - формування довіри до компанії;

Управлінська - регламентує пріоритет взаємодії з зовнішніми групами, визначає порядок прийняття рішень в складних етичних ситуаціях та вказує на не прийнятні форми поведінки;

Розвиваюча - наявність корпоративної етики є основним ядром у формуванні корпоративної культури організації та трансляції цінностей організації всім її співробітникам[9].

В основі сучасної корпоративної етики, на думку більшості дослідників, має бути три положення:

А) створення матеріальних цінностей в різноманітті форм;

Б) дохід виробництва розглядається як результат досягнень різноманітних суспільно значимих цілей;

В) пріоритет у вирішенні професійних проблем надається в першу чергу інтересу міжособистісних відносин, а не інтересу виробництва.

Перераховані принципи визначають характер взаємовідношень між мікро та макро рівнем соціально-економічної структури організації, держави, суспільства загалом. Макрорівневий підхід особливо корисним є для економік перехідного періоду в період трансформації економічних інститутів. Невиконання етичних принципів призводить, зазвичай до проблем трудового колективу (організації). Тому невід’ємним живильним джерелом, що об’єднує людей у колективи (організації) та створює духовну атмосферу людського суспільства, є корпоративна культура і корпоративна етика не як ізольовані феномени, а феномени що доповнюють одна одну, призводячи до спільної гармонійної внутрішньої узгодженості орієнтирів та прагнень співробітників, а не простого виконання наказів.

Корпоративній етиці організації можуть бути притаманні наступні базові морально-психологічні стереотипи організації: органічний – принцип колективізму; підприємницький – принцип індивідуалізму; бюрократичний – конформізм; партиципативний – гуманізм.

Безперечно, для кожної організації потрібні свої власні методи, підходи у виробленні моральних норм та цінностей організації (колективу), тому можна виокремити наступні засоби, які є прийнятними у провідних компаніях світу:

- Створення комітетів з етики (керівники, які є своєрідною «совістю» організації вирішуючи межові етичні питання);

- Проведення соціальних ревізій ( звіт перед спільнотою згідно програми соціальної відповідальності, про етичність ведення професійної діяльності, прийняття рішень та взаємовідносин у організації);

- Навчання співробітників етичній поведінці ( спеціальні курси, що підвищують професійну культуру і готують до моральної відповідальності і моральних наслідках діянь); наприклад, у деяких зарубіжних країнах існують спецкурси з етики бізнесу, їх ціль полягає у володінні слухачів моральними переконаннями які б сприяли розвитку професійних знань не на шкоду, а на благо суспільства. Для цього потрібно, перш за все, ще на початковому етапі співпраці відсіювати кандидатів з викривленими моральними принципами, а по-друге зробити етичну проблему невід’ємною частиною кожної дисципліни[10]

- Особистий приклад керівника ( так як керівник, зазвичай, є моральним лідером колективу, що особливо вагомим є у вирішенні конфліктних ситуацій).

Тобто, особистісні та професійні цінності опираються на загальнолюдські моральні норми і принципи: принцип блага, особисті чесноти (чесність, відкритість, відповідальність, мірі; християнські чеснотах: любові до іншого, милосерді, співчутті); принципи «суспільного договору» та «розумного егоїзму» та складають основу для сучасної професійної діяльності та спілкування.

Американський дослідник Л.Хосмер сформулював сучасні етичні принципи професійної взаємодії:

1. Ніколи не роби того, що не в твоїх професійних інтересах або інтересах компанії;

2. Ніколи не роби того, про що не можна сказати, що це чесно, відкрито і істинне;

3. Ніколи не роби того, що не сприяє всезагальній цілі;

4. Не роби, того що порушує закон та існуючі моральні норми суспільства;

5. Не роби, того що спрямовано на шкоду;

6. Не роби іншим того, чого не бажаєш собі (правило взаємності);

7. Не роби те, що принижує права іншої людини;

8. Завжди вчиняй так, щоб збільшити прибуток в рамках закону, вимог ринку та з повним урахуванням витрат. Так як максимальний прибуток з урахуванням умов сприяє про найбільшу ефективність виробництва;

9. Не роби того, що може зашкодити слабшим;

10. Не роби того, що шкодить саморозвитку і самореалізації іншого.

Але потрібно відзначити, що корпоративна етика має і негативний сенс, як і більшість речей в сучасному світі.

По-перше корпоративну етику досить часто підміняють жорстким «етикетом» що полягає в стилі одягу, формі спілкування, відвідуванні спільних корпоративних заходів і т.д., що «начебто» сприяє формуванню «корпоративного духу», але нажаль це не завжди має відношення до корпоративної етики. Адже, як було зазначено вище, корпоративна етика є деяким способом самоорганізації, системою взаємоузгоджених норм, правил, цінностей. Сучасна моральна ідеологія суспільства завбачає, що ніяке благо не може бути нав’язано людині поза його власної волі. А індивідуальні уявлення що таке добро, і що таке зло може вступати в протиріччя один з одним, що в загальному перешкоджає формуванню уявлень про загальні норми і цінності, без яких просто не можлива спільна діяльність.

Таким чином, ресурсом корпоративної етики будь-якої організації є

- добровільна ініціатива;

- всезагальна етична відповідальність;

- повага особистісних етичних норм співробітників,

що в свою чергу ґрунтується на наступних аспектах:

1) діалогічність і максимальна прозорість процесу розробки та введення корпоративної етики в компанії;

2) добровільність прийняття етичних принципів та норм співробітниками;

3) рівність всіх співробітників у виконання тих етичних норм, що є домінуючими в організації.

Корпоративна етика є ключовим елементом, стрижнем, що об’єднує людей – учасників виробничого процесу в організації в єдиний соціальний організм і людське співтовариство. Під дією корпоративної етики діяльність членів організації (колективу) організовується не лише під впливом наказів та компромісів, а насамперед за рахунок внутрішньої згуртованості, поєднання орієнтирів і прагнень співробітників, що сприяє єдності світогляду та ціннісних установок. Корпоративна етика виступає своєрідною формою суспільної свідомості, яка притаманна як найманим робітникам, так і підприємцям – яких поєднують спільні цілі в їх професійній діяльності.

Саме впровадження корпоративної етики в діяльність організацій дозволить удосконалити сферу корпоративного управління та запобігти виникненню різноманітних конфліктів у професійній діяльності. До основних складових корпоративної етики можна віднести наступні постулати:

- стиль відносин між структурними підрозділами акціонерного товариства;

- значущість споживачів і якість їхнього обслуговування;

- ставлення до якості товару, інновацій;

- ставлення до співробітників і обов’язки акціонерного товариства стосовно співробітників;

- ставлення до відповідальності перед акціонерами, постачальниками;

- ставлення до відповідальності перед суспільством та оточуючими.

Етичні стандарти можуть бути сформульовані таким чином:

- дотримання чинного законодавства при продажу товару та у маркетингових прийомах, що використовуються;

- відповідна поведінка при конфліктах інтересів;

- конфіденційність внутрішньої інформації та інформації організації-партнера;

- здійснення політичної діяльності в акціонерному товаристві;

- використання ресурсів акціонерного товариства в особистих інтересах;

- керування цінами, контрактами, банківськими рахунками.

Таким чином, корпоративна етика виступає як соціальна технологія управління, що являє собою систему взаємовідносин між акціонерами, директорами, уставом і офіційною політикою організації, а також принципом домінуючого права. Корпоративна поведінка впливає на здатність організації до стабільності та економічного розвитку. Корпоративна етика відображає моральні цінності організації такі: як чесність, справедливість, взаємоповага та принципи професійної діяльності: прибутковість, задоволення потреб, якість продукції, охорона здоров’я робітників, безпеку та ефективність праці.

Корпоративна етика певної організації, на відміну від класичної, обумовлена особливостями діяльності і стереотипами поведінки конкретної організації. Крім того, корпоративна етика спрямована на вирішення різноманітних морально-етичних проблем та спірних ситуацій, завбачаючи зловживання в різних сферах професійної діяльності

1.3.Корпоративні етичні кодекси та їх сутнісний зміст

Найпершим етапом у становленні корпоративної етики стало формування своєрідних корпоративних поглядів (ще в епоху Середньовіччя), що характеризувалися наступними ознаками: солідарність людей однієї професії, сувора регламентація прав та обов’язків професійної діяльності. Що знайшло своє втілення в США на початку ХХ ст. у формі певних «кредо»- ідей, норм поведінки з клієнтами.

Наступним етапом у розвитку корпоративної етики стало включення в кодекси деяких положень антимонопольних законів (50-ті роки), а ініціаторами та авторами кодексів корпоративної етики були представники управлінського персоналу, а більша частина кодексу була спрямована насамперед на діяльність менеджерів корпорацій. На початку ХХІ ст. більшість компаній Західної Європи почали формувати власну політику корпоративної етики та етики відповідальності.

Кодекси корпоративної етики можуть бути різноманітними за формою викладу, це залежить в першу чергу від специфіки конкретної організації та напрямку її діяльності. Кодекси корпоративної етики в організації створюються насамперед визначенням особливостей організації, структурою, завданнями розвитку, установками її керівників і як правило складаються з двох складових: ідеологічної частини, що містить в собі місію, цілі, цінності) та нормативної частини (що вміщує в собі стандарти професійної поведінки).

Але загалом у кодексі відображені ключові принципи та ідеї[11], які, на нашу думку, виступають регулюючим началом трудових відносин в колективі (організації). Це насамперед:

- принцип відкритості (розуміння основних цілей організації);

- принцип гідності (діяльність, методи організації та міжособистісні контакти спрямовані не на приниження гідності особистості);

- принцип співучасті (прийняття та узгодженість рішень сприяє втіленню ідеї «спільної справи»);

- принцип доповнюваності (або субсидіарності) (розмежування вирішення будь-якої проблеми, «не діяння» керівних структур, і їх функціонування не за принципом всесилля, а за принципом доповнення)

Слідування та виконання співробітниками колективу (організації) основних корпоративних принципів та правил поведінки стає своєрідною «візиткою» організації та сприяє успішним діловим взаємовідносинам. Тому корпоративна етика на сьогоднішній день має особливу вагу при відборі персоналу та прийомі на роботу, а також в процесі професійної діяльності.

Так, в Декларації Корпоративної етики запропоновано наступні стрижневі принципи взаємовідношень на макрорівні (тобто в організації, з споживачами, персоналом, компаньйонами, конкурентами.), що є загальноприйнятними як для самої організації так і її керівників:

- Незалежно від службового положення, не вчиняти таких вчинків до будь-якого підлеглого, керівника, клієнта, яких ви не бажаєте бачити відносно до самого себе;

- Максимальна довіра (до членів колективу та доброзичливі умови для прийняття рішень та їх виконання, почуття відповідальності);

- Право на свободу (не лише в рамках законодавства, а й особиста свобода інших);

- Справедливість в набутті повноважень, відповідальності (до тієї межі, згідно якої повноваження, права і обов’язки виходить за рамки організації);

- Справедливість засобів та ресурсів, прав та привілегій (виконання норм універсальної етики та закону);

- Моральний прогрес організації (діяльність співробітників сприяє розвитку організації не порушуючи при цьому існуючих моральних норм);

- Толерантне відношення до традиційних норм та принципів;

- Розсудливе поєднання індивідуального та особистісного начал у прийнятті рішення;

- Стала взаємодія у використанні та дотриманні прийнятних етичних норм

Ще один, досить важливий момент, те що корпоративні кодекси переслідуючи ціль допомогти співробітнику організації вести себе етично, уточнюючи та пояснюючи як ці або інші принципи діють в безпосередній діяльності організації, вони фактично, не дивлячись на їх назву, не є моральними кодексами, бо як ми вже наголошували вище, жодна людина або група людей не може в наказовому порядку вчиняти морально або аморально. В деяких кодексах перераховуються законні вимоги до співробітників організації, які потрібно знати; в інших – конкретні вимоги про недопустиму поведінку та методи діяльності тощо.

Але, потрібно звернути увагу, що етичні кодекси організацій, ґрунтуючись на загальних моральних принципах є не просто механічними вивченими правилами, а насамперед як ці моральні норми і принципи виникли, та як вони реалізуються в процесі професійної діяльності. Лише в такому випадку співробітники можуть слідувати кодексу, притримуватися певного способу мислення особливо в конфліктних ситуаціях, а також в ситуаціях які не передбачені кодексом організації.

В ідеалі, кожний співробітник тієї чи іншої організації має розуміти моральні принципи так само, як і характер своєї професії або організації, тобто кожна людина має для самої себе вияснити шляхом об’єктивного усвідомлення тих моральних принципів і норм з якими вони зіштовхуються, і які зобов’язані виконувати в професійній діяльності.

В подібній ситуації потрібно звернути увагу принципи і норми, які є не чітко усвідомленими та виконуються за певними мотивами:

страх покарання (що сягає своїми коренями давнини і спрямований насамперед на задоволення потреби у безпеці (представлений у релігійних вченнях світу);

страх осуду (страх бути оговореним, осудженим тією групою, з якою себе співвідносить та орієнтується на її ціннісні ідеали);

професійна приналежність (страх виключення, вигнання з співтовариства за невиконання професійних етичних норм).

Визначені мотиви відповідають класифікації американського психолога Л. Кольберга, який зазначає на існуванні трьох рівнів розвитку моральних суджень: доконвенційний (мотивом виконання поведінки – страх покарання); конвенційний (схвалення групи); постконвенційний (принциповий – особистісні моральні принципи (незалежно від їх суспільної ваги).

Існування корпоративного кодексу є досить корисним для самої організації, хоча одне його існування не є гарантом для діяльності організації або її працівників спрямованих на шкоду інтересам іншим (населенню, державі, навколишньому середовищу тощо).

Але в більшості у корпоративних кодексів є достатньо позитивних аспектів:

- по-перше – існування кодексу є корисним, так як сприяє новому осмисленню свого місця, свого відношення до самого себе, до іншого члена колективу, до суспільства загалом;

- по-друге – кодекс може бути відкритим для обговорення його недоліків та досягнень, що сприятиме удосконаленню;

- третє – він є певним «навіюванням» уявлень про відповідальність та моральних якостей необхідних для професійної діяльності;

- четверте – кодекс є документом, положення якого виключає або забороняє діяльність, що суперечить йому;

- п’яте – кодекс є певним критерієм слідування моральним нормам і принципам, що віддзеркалюються у діяльності організації.

Крім того, особливістю корпоративного кодексу є здатність до побудови своєрідної моральної атмосфери (при умові дотримання правил та цінностей).

Кожна людина, приєднуючись до соціального середовища стає все більш своєрідною та самобутньою. Так, російський мислитель І.А.Ільїн, вказуючи на різницю між людьми, зазначав, що в принципі без такої різниці неможливе ніяке суспільна побудова, маючи на увазі індивідуальні якості і соціальний статус людини, підкреслював, що ці різновиди можуть як співпадати, відповідати один одному так і розходитися.

Потрібно враховувати також, те, що найголовніше для людини – це приналежність до суспільства собі подібних. Обставини життя людини здавна складались таким чином, що їй було передбачено співробітництво з іншими людьми. Разом з тим, в процесі взаємодії індивідів і ускладнення соціальних зв’язків на визначеному етапі суспільного розвитку у взаємовідношеннях одночасно з співпрацею стали проявлятися суперництво, конкуренція, психологічна несумісність, протилежність інтересів та вибір засобів досягнення цілей. Загострення цих протиріч призвели до активного протиборства конфліктів.

Людина володіючи розумом і здатністю до самоусвідомлення, в більшій мірі вільна у виборі напрямку своєї діяльності, може регулювати свої відношення. Будучи потенційно раціональним, вона рахується з писаними та неписаними правилами поведінки, які засвоюються нею в процесі соціалізації, «приєднання» до досягнень культури.

Тому, окрім загальних правил поведінки, значна частина корпоративного кодексу присвячується «нагальним» питанням: дискримінація співробітників за різними ознаками, нагорода співробітників іншими особами з метою отримання преференцій (торкаючись таких проблем організація або колектив певним чином дає персоналу певні рекомендації стосовно подібних ситуацій, та шляхів їх вирішення). Закладаючи підґрунтя для морального розвитку «людського фактору», організація (колектив) створює умови для стабілізації морального клімату колективу та успішного функціонування бізнесу.

Таким чином, Кодекси корпоративної етики та комітети з етики сприяють побудові взаємних відносин у організації та суспільстві на основі довіри відображаючи певним чином відповідальність організації за якість продукції, усвідомлення норм екологічної безпеки, застосування новітніх технологій.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення корпоративної етики.

2. Які основні принципи формування корпоративної етики в організації?

3. Охарактеризуйте корпоративні етичні кодекси та їх призначення.

4. З чого складається моральний клімат в організації?

5. Чому в організації необхідно дотримуватися моральних норм і цінностей корпоративної етики?

6. Обґрунтуйте актуальність реалізації етичних норм в ділових відносинах.

7. Назвіть основні методи «напрацювання» моральних норм організації.

8. В чому полягають головні завдання, структура та функції корпоративної етики?

9. Які головні вимоги до формування «командного духу»?

10. В якій формі пред’являються моральні вимоги до себе та до інших?

11. Які цінності визначають відношення до себе та відношення до інших?

Тематика рефератів:

- «Ґенеза феномену корпоративної соціальної відповідальності в історичному контексті»

- «Поняття моральних цінностей та їх роль у професійній діяльності»

- «Управління та маніпуляція: порівняльний аналіз»

- «Моральні якості та етична компетентність керівника»

Практична робота

Мета: Визначити зміст поняття «корпоративна етика» та охарактеризувати особливості її реалізації в організаційній структурі

Завдання:

1. Проаналізувати історичний аспект становлення корпоративної етики в організації.

2. Розкрити специфічні риси морального клімату організації, де домінують відповідні морально-психологічні риси: колективізм, індивідуалізм, конформізм і гуманізм.

3. Охарактеризувати діяльність з метою пошуку інформації про конкурента з позиції її відповідності корпоративним морально-етичним принципам.

Рекомендована література:

Дата добавления: 2014-12-25