Логістичні посередники: класифікація та функції

Під час формування каналу розподілу товару на перше місце висувається рішення про структуру каналу, тобто про кількість рівнів каналу і про конкретний склад членів каналу.

Логістичні посередники в каналах розподілу виконують певні функції, які укрупнено можна розділити на:

- функції (операції) фізичного розподілу;

- функції обміну (купівлі-продажу);

- підтримуючі функції (стандартизації якості дистрибуції, фінансування, інформаційної підтримки, страхування ризиків і т.п.)

Посередниками в операціях фізичного розподілу є різні спеціалізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільчі центри, підприємства із сортування, затарювання та пакування готової продукції, вантажопереробні та інші підприємства.

Іноземні компанії користуються чотирма способами побудови логістики. Компанія може самостійно створити службу, що займатиметься закупівлею сировини/матеріалів і збутом продукції від «А до Я». У цьому випадку будуються склади, створюється автопарк, формується великий штат працівників. Це цілковито автономна логістика (на сленгу фахівців — 1pl).

Зберігати немає де*

Другий спосіб — віддати на відкуп стороннім компаніям тільки частину функцій. Наприклад, складське зберігання або окремі види перевезення (2pl).

Третій — аутсорсинг усієї логістики, зокрема управління поставками сировини та відвантаженням продукції (3pl).

4pl передбачає більш тісну співпрацю з логістичним провайдером, коли останній не тільки забезпечує доставку, відвантаження та їх координування, а й просуває товар у роздробі.

Західні компанії частіше використовують два останні способи. «У Європі та США вже понад 60% виробників вдаються до послуг спеціалізованих логістичних фірм, працюючи з ними за схемами 3pl і 4pl. Тобто віддають на аутсорсинг усю логістику», — розповідає Григорак. 40% західних компаній віддають на відкуп частину логістичних функцій, наприклад, перевезення готової продукції та координацію роботи складів. У США та Західній Європі практично не залишилося компаній з власною службою логістики.

В Україні за принципом автономної логістики працює близько 10% підприємств. Зазвичай це компанії, які у спадщину отримали склади та автопарк. Їхній менеджмент, як правило, навіть не намагається прорахувати можливу вигоду від зміни схеми роботи і керується принципом «краще, коли все своє». Донедавна самостійно будували логістику навіть великі міжнародні компанії, що вийшли на український ринок у 90-х роках. Причина — відсутність логістичних операторів, складських приміщень класів А і B, нерозвинений ринок автоперевезень. Щоправда, більшість іноземних компаній поступово віддають логістику на аутсорсинг. Наприклад, так вчинила Кока-Кола Бевериджиз Україна, яка ще в 2004 році самостійно доставляла у роздріб 100% продукції. У 2005-му власним транспортом у магазини компанія постачала 85% товарів, цього року — 75%.

Майже 90% українських виробників працюють за схемою 2pl. Зазвичай рішення приймається спонтанно: «Є склад? Зберігатимемо в ньому. Є земля? Побудуємо на ній склад. Є вантажівка? Возитимемо на ній». Типовий ланцюжок поставки товару від українського виробника у роздріб виглядає так: виробник накопичує на своєму складі тижневий чи місячний запас продукції, власним транспортом доставляє на свої ж регіональні склади, зберігає товар тиждень-два, доки його не забере дистриб’ютор, який своїм або найманим транспортом доставляє товар або відразу в роздріб, або на власний склад, де він також може зберігатися ще кілька днів чи тижнів.

Компаній, які повністю віддали всю логістику на аутсорсинг, в Україні щонайбільше один відсоток.

Дата добавления: 2014-12-25